Постанова

від 06.11.2019 по справі 392/1363/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2019 року м. Кропивницький

справа № 392/1363/18

провадження № 22-ц/4809/1525/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.

секретар Лазаренко - Шаповалова В.В.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Прилуцький Микола Миколайович,

відповідач Маловисківська міська рада ,

представник відповідач за довіреністю- Захватихата Тетяна Валеріївна, ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача -

відповідач - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Березовська Ольга Валеріївна,

третя особа - Фермерське господарство Прилуцький ,

представник третьої особи - адвокат Прилуцький Микола Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Прилуцького М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2019 року у складі судді Березія Ю.А.у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Березовської Ольги Валеріївни, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фермерське господарство Прилуцький про визнання протиправними, скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності,

ВС Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Маловисківської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Березовської Ольги Валеріївни, третя особа - Фермерське господарство Прилуцький про визнання протиправними, скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності.

В обгрунтування позову зазначав, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 3523180600:02:000:5080 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. У березні 2018 року він звернувся до Маловисківської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва площею 0,12 га, що розташована по АДРЕСА_1 , з метою забезпечення доступу до належної йому земельної ділянки без порушення прав інших землевласників, оскільки єдиний наявний проїзд до його земельної ділянки лише зі сторони вул.Першотравневої за рахунок проїзду по землі комунальної власності Маловисківської міської ради. 31 травня 2018 року за результатами розгляду заяви сесією Маловисківської міської ради рішення про її задоволення не прийнято, оскільки не набрало необхідної кількості голосів. 12 квітня 2018 року він повторно звернувся до міської ради з новою заявою про те, щоб вказана земельна ділянка, яку він просив, не надавалась у власність іншій особі - ОСОБА_3 , оскільки буде ізольовано проїзд до належної йому на праві власності земельної ділянки. За результатами розгляду цієї заяви рішення про її задоволення також не було прийнято через недостатність голосів. Усно його повідомили, що вже видано рішення Маловисківської міської ради № 496 від 26 січня 2017 року про надання згоди ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою, тому Маловисківська міська рада в подальшому зобов?язана затвердити виготовлений на підставі цього рішення проект землеустрою. 31 липня 2018 року рішенням сесії Маловисківської міської ради № 1162 затверджено проект землеустрою ОСОБА_3 та надано їй у власність для ведення особистого селянського господарства спірну земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер: 3523180600:51:000:5082. 13 серпня 2018 року приватним нотаріусом Кропивницького міського ноатріального округу Березовською О.В. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

Вважає відмову Маловисківської міської ради в задоволенні його заяви необгрунтованою, оскільки прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, видане одній особі, не позбавляє іншу особу права отримати аналогічний дозвіл на ту саму земельну ділянку. Також вказане рішення в подальшому не зобов?язує суб?єкта, що його видав, безумовно затверджувати розроблений проект землеустрою. Рішення Маловискіської міської ради № 1162 від 31 липня 2018 року прийнято з порушенням регламенту та з наданням незаконної переваги одному громадянину перед іншим. Його заява про надання земельної ділянки у власність, повторно на розгляд сесії не вносилась, а відхилений проект рішення за заявою ОСОБА_3 , був повторно внесений на голосування сесії Маловискіської міської ради спочатку 03 липня 2018 року, але не одержав більшості голосів депутатів, а потім втретє 31 липня 2018 року і прийнято рішення № 1162 про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства. Дії та рішення Маловискою міською радою вчинено з порушенням його прав та інтересів, оскільки земельна ділянка відведена ОСОБА_3 за рахунок єдиного вільного проїзду до належної йому земельної ділянки за відсутності інших під?їзних шляхів. Внаслідок надання спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , належну йому земельну ділянку ізольовано від громадської інфрастуктури, чим унеможливлено виконання сільськогосподарських робіт без порушення прав сусідніх землевласників. Крім того, ОСОБА_3 фізично перешкоджає йому у доступі до його земельної ділянки. Земельну ділянку надано у власність ОСОБА_3 з порушенням вимог п. а ч.4 ст.83 ЗК України, якою передбачено, що не можуть передаватись у власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи тощо). Також відповідно до п. б ч.4 ст.83 ЗК України не можуть передаватись у власність землі під автомобільними дорогами. При наданні спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не дотримано вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , вимоги ДБН 360-92 пункт 7.32 щодо ширини доріг і вулиць. Земельна ділянка, надана ОСОБА_3 контактує з проїзною частиною без будь-яких відступів від асфальтового покриття суміжної вулиці та знаходиться на відстані меншій ніж 15 м від протилежного краю вулиці, тобто, на його думку, надано за рахунок автомобільної дороги по АДРЕСА_1 . Межі спірної земельної ділянки відповідач ОСОБА_3 з ним, як суміжним землекористувачем не погоджувала. Оспорюване рішення Маловисківської міської ради № 1162 від 31 липня 2018 року прийнято з порушенням вимог ч.1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.2 ч.1 ст.15 Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки текст оскаржуваного рішення міської ради від 31 липня 2018 року не було оприлюднено.

Просив суд: 1) визнати протиправними дії Маловисківської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою з надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер 3523180600:51:000:5082 для ведення особистого селянського господарства; 2) скасувати рішення сесії Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 31 липня 2018 року № 1162 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ; 3) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації права 13 серпня 2018 року, на земельну ділянку площею 0,5 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував рішення тим, що позовні вимоги є безпідставні та недоведені (т.1,а.с.170-179).

В апеляційній скарзі адвокат Прилуцький М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що суд не дав оцінку доводам позивача про порушення права власності на земельну ділянку, яке полягає в тому, що в результаті надання ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки, позивач позбавлений можливості вільного проходу і проїзду до своєї земельної ділянки без порушення прав суміжних землевласників. Суд не врахував, що проект землеустрою, на підставі якого ОСОБА_3 надано у власність спірну земельну ділянку не відповідає вимогам містобудівного та землевпорядного законодавства. Внаслідок рішення міської ради оформлено право власності ОСОБА_3 на єдиний вільний проїзд до сусідньої земельної ділянки позивача, при цьому не узгодили свої дії та рішення з позивачем, як з власником та не врахували його право власності і свободу пересування. Отримавши у власність земельну ділянку за рахунок єдиного вільного проїзду до іншої земельної ділянки, що вже належала на праві власності позивачу, ОСОБА_3 повністю ізолювала проїзд, почала фізично перешкоджати позивачу у доступі до його земельної ділянки. Питання щодо надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 Маловисківською міською радою вносилось на розгляд тричі за відсутності передбачених регламентом підстав, а саме: за відсутності факту зупинення оскаржуваного рішення міським головою; за відсутності письмового обґрунтування виконавця необхідності повторного розгляду того ж питання, погодженого із міським головою, секретарем ради, головою відповідної постійної комісії, за відсутності факту повторного розгляду питання постійною комісією ради, за відсутності факту вирішення питання сесією ради про його повторне внесення до порядку денного (т.1, а.с.190-197).

Апеляційне провадження у справі відкрито 09 вересня 2019 року (т.1,а.с.219), ухвалою від 20 вересня 2019 року розгляд справи призначено на 06 листопада 2019 року (т.1, а.с.226).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що вона 06 грудня 2017 року, задовго до того, як позивач став власником суміжної земельної ділянки, звернулась до Маловисківської міської ради з заявою про надання їй земельної ділянки площею 0,5 га, яка проходить вздовж АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 . Рішенням Маловисківської міської ради № 496 від 26 січня 2017 року їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Позивач лише через 2 роки та 3 місяці, а саме 12 березня 2018 року звернувся до міської ради з заявою про надання йому спірної земельної ділянки. Проект землеустрою пройшов рецензію ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження невідповідності проекту землеустрою вимогам землевпорядного та містобудівного законодавства. Позивач не позбавлений можливості проїзду до належної йому земельної ділянки, до неї з питанням усунення будь-яких перешкод у доступі до його земельної ділянки не звертався. Доводи про порушення регламенту міської ради безпідставні, затримка з оприлюдненням рішення не вплинула на права позивача (а.с.241-243).

У відзиві на апеляційну скаргу Маловисківська міська рада просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначає, що підставою відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Позивачем не доведено порушення його прав внаслідок надання у власність іншій особі земельної ділянки. Спірна земельна ділянка комунальної власності на час прийняття оскаржуваного рішення, не знаходилась у власності чи користуванні будь-яких осіб, надана у власність ОСОБА_4 за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Маловисківської міської ради Кіровоградської області.(т.1,а.с.246-247).

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, який також є представником третьої особи - ФГ Прилуцький , підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідач ОСОБА_3 заперечила проти цих доводів та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Маловисківської міської ради, приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Березовська О. В. , які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибули. Надали письмові заяви про розгляд справи в їх відсутність (т.2,а.с.5,10).

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи - адвоката Прилуцького М.М., пояснення відповідача ОСОБА_3 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 травня 2017 року зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку кадастровий номер 3523180600:02:000:5080 , площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору купівлі-продажу № 183 від 30.05.2017 року, укладеного з попереднім власником ОСОБА_5 (т.1а.с. 9).

12 лютого 2018 року зареєстровано право оренди ФГ "Прилуцький" на вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 12 лютого 2018 року (а.с. 10).

12 березня 2018 року позивач, як учасник бойових дій звернувся до Маловисківської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність для садівництва земельної ділянки площею 0,12 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та межує із земельними ділянками, кадастрові номери НОМЕР_1 :02 НОМЕР_2 000:5080 та 3523180600:51:000: НОМЕР_3 з метою одержання доступу до земельної ділянки, кадастровий номер 3523180600:02:000:5080 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка належить позивачеві на праві власності (а.с. 11).

Згідно листа-відповіді № 1047 від 11 травня 2018 року Маловисківської міської ради, заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність була розглянута на засіданні постійної комісії та винесена на розгляд чергової 37 сесії Маловисківської міської ради. Рішення не прийнято, оскільки не набрало необхідної кількості голосів, повідомлено, що буде винесено повторно на розгляд чергової сесії (а.с. 14).

12 квітня 2018 року позивач звернувся до Маловисківської міської ради із заявою з проханням не погоджувати та не затверджувати проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з метою збереження доступу до земельної ділянки кадастровий номер 3523180600:02:000:5080 , яка належить позивачеві на праві власності (а.с. 12).

11 травня 2018 року листом № 1032 Маловисківська міська рада повідомила позивача про те, що заява з проханням не погоджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 буде розглядатись на засіданні постійної комісії та винесена на розгляд чергової сесії Маловисківської міської ради, яка відбудеться наприкінці травня 2018 року (а.с. 15).

03 травня 2018 року позивач звернувся до Маловисківської міської ради із заявою про внесення змін в рішення № 496 від 26 січня 2017 року щодо скасування згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що надання спірної земельної ділянки у власність унеможливлює доступ до належної позивачеві земельної ділянки (а.с. 13).

01 червня 2018 року Маловисківська міська рада листом № 1161/1 повідомила позивача про те, що його заява з проханням не погоджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 , розглянута на засіданні постійної комісії та винесена на розгляд чергової сесії Маловисківської міської ради. Рішення не прийнято, оскільки не набрало необхідної кількості голосів (а.с. 16).

31 липня 2018 року Маловисківською міською радою Маловисківського району Кіровоградської області ухвалено рішення № 1162 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ - А.01.03), передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку загальною площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3523180600:51:000:5082 ) по АДРЕСА_1 за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Маловисківської міської ради Кіровоградської області (а.с. 21).

Державна реєстрація права власності ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена 13 серпня 2018 року, номер запису про право - 27536813.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією.

Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом б ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання особи,зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об?єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документаці, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених в установленому порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури.

Згідно ч.8 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення змельної ділянки та надання її у власність.

Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради проводиться вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункти "а" і "б" частини 1 статті 12 ЗК України ).

Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання (частина 1 статті 23 ЗК України ).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відновлення прав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частин 1 та 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи .

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи із встановленого ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач став власником земельної ділянки з кадастровим номером 3523180600:02:000:5080 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, 30 травня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_5 ..

ОСОБА_3 задовго до того, як ОСОБА_1 став власником вказаної земельної ділянки, а саме 06 грудня 2016 року звернулась до Маловисківської міської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.

26 січня 2017 року рішенням № 496 Маловисківської міської ради їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з Державним підприємством Центр державного земельного кадастру .

23 квітня 2018 року виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3523180600:51:000:5082 (а.с.154).

На час розроблення проекту землеустрою, вказана земельна ділянка була суміжною щодо земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_5 з кадастровим номером 3523180600:02:000:5080 , яку пізніше купив позивач.

Судом встановлено, що у проекті землеустрою міститься погодження меж з землекористувачем ОСОБА_5 ..

Безспірні докази того, що ОСОБА_5 не надав погодження щодо меж, у погодженні не його підпис, в матеріалах справи відсутні.

Попередній власник земельної ділянки кадастровий номер 3523180600:02:000:5080 не оспорював рішення Маловисківської міської ради № 496 від 26.01.2017 року про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою.

У проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства відсутні зауваження відповідних органів, що погоджують проект відведення земельної ділянки.

Рішенням сорок третьої сесії сьомого скликання Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 31 липня 2018 року № 1162 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку загальною площею 0,5000 га по АДРЕСА_1 за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Маловисківської міської ради Кіровоградської області (т.1,а.с.21).

Позивачем не надано відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України належні та допустимі докази того, що у власність ОСОБА_3 надана земельна ділянка за рахунок проїзду, автомобільної дороги та внаслідок цього він позбавлений можливості доступу до належної йому земельної ділянки.

Схемою прив?язки межових знаків до об?єктів і контурів місцевості, наявною у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , спростовуються доводи позовної заяви та апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка відведена у власність ОСОБА_3 за рахунок єдиного вільного проїзду до земельної ділянки позивача за відсутності інших під?їзних шляхів.

На схемі чітко визначено контури меж земельних ділянок як ОСОБА_3 , так і позивача та інших суміжних землекористувачів та контури проїзду до вказаних земельних ділянок.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача та відповідач ОСОБА_3 підтвердили, що після виділення відповідачці у власність спірної земельної ділянки проїзд існує. Він являє собою грунтову дорогу. По ній проїжджають автомобілі, зокрема ПрАТ Кірвооградобленерго до земельної ділянки кадастровий номер 3523180600:51:000:9009 для обслуговування електротрансформатора.

Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що жодного разу позивач не звертався до неї у зв?язку з неможливістю проїзду до належної йому земельної ділянки і вона ніколи не перешкоджала йому фізично користуватись земельною ділянкою. Натомість між позивачем, який є головою ФГ Прилуцький і її сином, який також орендує земельні ділянки та займається сільськогосподарським господарством у селі Олександрівка Маловисківськогоо району Кіровоградської області, існують неприязні стосунки.

Доводи позовної заяви та представника позивача про відсутність проїзду до земельної ділянки позивача спростовуються кадастровими картами та схемами, фотознімками, наданими відповідачем ОСОБА_3 та представником Маловисківської міської ради до матеріалів справи (а.с. 90 ,134-137, 161, 162,163).

З вказаних кадастрових карт і схем вбачається наявність під?їзду до земельної ділянки позивача з двох сторін, як вздовж спірної земельної ділянки ОСОБА_3 зі сторони АДРЕСА_2 ..Перштравневої АДРЕСА_1 та з протилежного боку через польову дорогу, яка веде і до інших земельних ділянок. На схемі (т.1, а.с.137) відповідачем ОСОБА_3 зазначено ширину проїзду до земельної ділянки позивача. Ця відстань складає від 1,5 метри і місцями до 16,5 метрів, з урахуванням проїзду з двох сторін.

Представник позивача не заперечує вказану відповідачем ширину проїзду, проте вважає її недостатньою, такою, що не відповідає вимогам землевпорядного та містобудівного законодавства, оскільки дорога має бути у дві смуги шириною не менше ніж по 3,5 метри та 8 метрів ширини червоних ліній - по 4 метри з кожного боку проїзної частини.

Вказані доводи представника позивача є безпідставні, оскільки нормативи на які він посилається, застосовуються при забудові міських та сільських поселень відповідно до Державних будівельних норм ДБН 360-92, а не до земель сільськогосподарського призначення та польових доріг.

Докази того, що спірну земельну ділянку спроектовано та надано у власність ОСОБА_3 за рахунок автомобільної дороги вулиці Першотравнева с.Олександрівка Маловисківського району Кіровоградської області, ні до позовної заяви, ні в суді апеляційної інстанції, позивачем та його представником не надано.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції, що не надано належні і допустимі докази неможливості прої?зду позивача до належної йому земельної ділянки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачу ОСОБА_3 було надано у власність земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва площею 0, 5000 га .

Заява позивача від 12 березня 2018 року до міського голови свідчить, що він просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність для садівництва земельної ділянки площею 0,12 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з метою одержання доступу до належної йому земельної ділянки. (а.с. 11).

За таких обставин безпідставними та недоведеними є вимоги щодо визнання протиправними дій Маловисківської міської ради із затвердження проекту землеустрою щодо надання у власність ОСОБА_3 всієї земельної ділянки площею 0,5000 га та щодо скасування рішення сесії міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачці у власність площею 0,5000 га.

Викладені позивачем обставини і наявні у матеріалах справи докази не вказують на те, що внаслідок надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки порушено право власності позивача на належну йому земельну ділянку, яке включає в себе і право користування нею.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що не доведено позивачем належними і допустимими доказами факти створення перешкод відповідачем ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3523180600:02:000:5080 .

На підвтердження позовних вимог не надано суду доказів того, що проект землеустрою не відповідає вимогам землевпорядного та містобудівного законодавства.

Безпідставними є доводи позовної заяви та апеляційної скарги про те, що підставою для скасування рішення Маловисківської міської ради № 1162 від 31 липня 2018 року є порушення Маловиськівською міською радою частини 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та пункту 2 частини 1 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо не оприлюднення вказаного рішення на офіційному Інтернет-сайті міської ради.

Зазначене рішення має індивідуально-правовий характер і набирає чинності з моменту його прийняття, а тому несвоєчасне оприлюднення цього рішення не має несприятливих наслідків для позивача та не є підставною для скасування цього рішення у судовому порядку.

Необгрунтованими та безпідставними є доводи позову та апеляційної скарги про те, що рішення Маловисківської міської ради № 1162 від 31 липня 2018 року ухвалено з порушенням регламенту Маловисківської міської ради та з наданням незаконної переваги одному громадянину перед іншим.

Наслідки голосування депутатів Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області за заявами позивача та відповідача ОСОБА_3 зазначені у відповідних виписках: 31 травня 2018 року про розгляд заяви - рішення не прийнято (т.1, а.с. 17); 31 травня 2018 року про розгляд заяви - рішення не прийнято (т.1,а.с. 18); 3 липня 2018 року про розгляд заяви - рішення не прийнято (т.1,а.с. 19); 31 липня 2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - рішення прийнято (т.1,а.с. 20).

За змістом пункту 5 статті 68 Регламенту Маловисківської міської ради Маловисківської міської об`єднаної територіальної громади рішення, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку вважаються відхиленими.

За змістом статті 89 Регламенту одна й та ж пропозиція не може ставитись на голосування більше двох разів за одне пленарне засідання сесії .

Але Регламент не містить положень, які перешкоджають внесенню їх на розгляд повторно на наступні пленарні засідання.

Стаття 144 Регламенту, на яку посилається позивач, стосується постійної комісії ради, яка розглядає проекти рішень, а не пленарного засідання сесії, на якій примаються рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374 , ст.ст. 375 , 381 , 382 , 384 ЦПК України , суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Прилуцького Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2019 року.

Головуюча суддя Л. В. Суровицька

Судді

Т. М. Авраменко

В. В. Черненко