Постанова

від 14.11.2019 по справі 911/439/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. Справа№ 911/439/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Київської області

від 28.05.2019 (повне рішення складено 19.07.2019)

у справі №911/439/19 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Смарт Іншуранс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив-комплектснаб"

про стягнення 112 803, 70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Смарт Іншуранс" про стягнення 112 803,70 грн., з яких: 111 642,62 грн. забезпечення тендерної пропозиції та 1 161,08 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотив-комплектснаб" зобов`язань за договором поставки №ЦЗВ-03-12717-01 від 29.12.2017, що забезпечене укладеним між позивачем та відповідачем договором страхування страховою гарантією №90/FR-2170 від 19.12.2017.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2019 у справі №911/439/19 позовні вимоги задоволено частково: за рішенням суду присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Смарт Іншуранс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця" 33 143, 04 грн. забезпечення тендерної документації та 564, 41 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування суд першої інстанції виходив з встановлених обставин про те, що відповідач свої грошові зобов`язання належним чином не виконав, при цьому, позовна вимога підлягає частковому задоволенню у межах доведеного позивачем належними та допустимими доказами розміру страхового відшкодування в сумі 33 143,04 грн.

Відмовляючи у стягненні пені, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість визначення моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов`язку по сплаті страхового відшкодування, а тому і моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови у стягненні суми пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 1 161, 08 грн. та в частині відмови у стягнення забезпечення тендерної документації у розмірі 78 449, 58 грн. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, апелянт вказує, що ним було вчинено всі необхідні дії, передбачені договором страхування та страховою гарантією, для отримання страхової суми, а тому позовні вимоги правомірні і підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині відмови у позові щодо стягнення пені, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості встановлення моменту виникнення у відповідача обов`язку по сплаті страхового відшкодування, оскільки позивачем до позовної заяви було долучено докази направлення та отримання відповідачем вимоги від 25.10.2018 №ЦЗВ-20/3880 (фіскальний чек, накладна та опис вкладення). Крім того, за твердженнями апелянта, під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача не заперечував факт її отримання 30.10.2018 особисто директором, 31.10.2018 - поштою.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем та третьою особою не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/439/19 за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 06.11.2017 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва") (далі - філія "ЦЗВ"/позивач/замовник) було оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-11-06-000567-b, назва предмету закупівлі за класифікатором ДК 021:2015 34630000-2 - частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів), та відповідну тендерну документацію (далі - ТД).

За результатами аукціону, який відбувся 23.11.2017, найбільш економічно вигідну пропозицію запропоновано Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотив-Комплектснаб", про що зазначено у протоколі від 14.12.2017 №1309/746/-17-Т розгляду тендерних пропозицій та у повідомленні від 14.12.2017 №1309/588-17Т про намір укласти договір.

Відповідно до п. 7.5 розділу 7 тендерної документації замовник вимагає від учасника-переможця процедури закупівлі надання ним не пізніше дня укладання договору про закупівлю забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) у розмірі 5% від вартості договору про закупівлю.

Забезпечення виконання договору надається учасниками торгів у вигляді оригіналу гарантії: зокрема страхова гарантія у вигляді оригіналу договору страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання учасником договірних зобов`язань, страховиком за яким виступає страхова компанія (гарант), яка має ліцензію на здійснення такого виду страхування (копія ліцензії надається учасником разом із договором) та квитанції (або іншого підтверджуючого документу) про оплату послуг із страхування.

19.12.2017 на виконання п. 7.5 розділу 7 тендерної документації переможцем закупівлі - ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" було надано позивачу, як замовнику, забезпечення виконання договору шляхом укладення між ТДВ "Смарт Іншуранс", як страховиком, та ТОВ "Локомотив-Комплектснаб", як страхувальником, договору страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань №90/FR-2170 (далі - договір страхування), а також надано страхову гарантію від 19.12.2017 №90/FR-2170 (далі - страхова гарантія) на суму 111 642,62 гривень. Копії вказаних договору страхування та страхової гарантії наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 1.1., 2.1., 6.1. та 11.1. договору страхування страховик (гарант) зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити вигодо набувачеві (замовнику торгів/бенефіціару) страхування в межах передбаченого п. 5.1. цього договору розмір страхової суми на умовах і в обсязі, визначених цим договором, Правил добровільного страхування фінансових ризиків, а страхувальник (принципал/учасник) зобов`язується вчасно і в повному обсязі сплатити страховий платіж і виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника (принципала/учасника) або вигодонабувача (замовника торгів/бенефіціара), що не суперечить закону, пов`язані з невиконанням страхувальником взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі.

Цей договір набуває чинності з 20.02.2017 і закінчує дію 31.12.2018 згідно умов договору поставки (забезпечення діє до повного виконання договору в частині поставки продукції на умовах, викладених в договорі поставки).

Страховик зобов`язується в разі настання страхового випадку виплатити вигодонабувачу за вимогою страхове відшкодування в розмірі страхового відшкодування, але не більше страхової суми, передбаченої п. 5.1. цього договору.

До того ж, згідно страхової гарантії відповідач був повідомлений про зобов`язання третьої особи перед позивачем, виконання яких, в свою чергу, відповідач гарантував.

29.12.2017 між філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця", як замовником, та ТОВ "Локомотив-Комплектснаб", як постачальником, укладеного договір поставки №ЦЗВ-03-12717-01 (далі - договір поставки). Копія вищезазначеного договору наявна в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 1.1., 2.1 договору поставки постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти і оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Якість продукції, яка поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній та конструкторській документації, зазначеній в Специфікації №1 до даного договору

Як зауважив позивач, на виконання умов договору поставки ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" поставлено філії "ЦЗВ" комплекти деталей АКПМ №2 (візок КВЗ-ЦНИИ-І), що складаються з 18-ти комплектуючих у кількості 27 комплектів на суму 2 232 852,48 грн. з урахуванням ПДВ, та, надалі, зазначену продукції у кількості 2 комплектів замовником направлено на адресу кінцевих вантажоодержувачів - структурні підрозділи регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", які здійснивши вхідний контроль отриманої продукції, виявили її недоліки та невідповідність умовам договору.

25.06.2018 на адресу ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" було направлено претензію №ЦЗВ-20/2370 з вимогою здійснити заміну комплектів деталей АКПМ №2 (візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 2 штук, що складаються з 18-ти комплектуючих на аналогічну продукцію, у відповідності до умов договору. Проте, як зауважив позивач, зазначена претензія була залишена без відповіді. Копія вказаної претензії наявна в матеріалах справи.

З огляду на порушення третьою особою зобов`язання по заміні неякісної продукції філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" про заміну продукції, що не відповідає умовам договору поставки №ЦЗВ-03-12717-01 від 29.12.2017.

За результатами розгляду вказаного вище позову рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі №910/9664/18 позов задоволено повністю, зобов`язано постачальника продукції - ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" здійснити заміну комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 2 комплектів, які не відповідають умовам договору. Копія вказаного рішення наявна в матеріалах справи.

Отже позивач вказує, що Господарським судом міста Києва встановлено факт постачання ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" неякісної продукції, який з підстав ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування

Крім того, позивач зазначив, що ним на адресу ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" було направлено претензію №ЦЗВ-20/5119 від 22.12.2018 про стягнення штрафних санкцій у сумі 33 143,04 грн, яка також залишилась без відповіді, у результаті чого філія "ЦЗВ" звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 33 143,04 грн., за яким ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.01.2018 порушено провадження у справі №907/13/19.

25.10.2018 філія "ЦЗВ" звернулась до ТДВ "СК "Смарт Іншуранс" з вимогою №ЦЗВ-20/3880 про сплату повної суми забезпечення виконання договору у розмірі 111 642,62 грн., встановленої договором страхування. Разом з надісланою вимогою позивачем додано до вимоги всі необхідні копії документів, які підтверджують настання страхового випадку.

Копія вказаної вимоги з доказами її надіслання наявна в матеріалах справи. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не заперечив обставин отримання вказаної вимоги.

Втім, за доводами позивача, отримана відповідачем 30.10.2018 вимога ним виконана не була, 111 642,62 грн. забезпечення тендерної пропозиції позивачу відповідач не сплатив.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" взятих на себе зобов`язань за договором поставки, забезпечених гарантією відповідача, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 111 642,62 грн. суми забезпечення тендерної пропозиції.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те, що продукція за договором поставки була прийнята позивачем 29.12.2017 без зауважень до якості та кількості, товар було поставлено у строк та у місце, яке було визначене позивачем, а тому строк дії договору страхування закінчився з дати поставки продукції. В підтвердження вказаних обставин відповідач надав копію видаткової накладної РН-0000006 від 29.12.2017.

Також, відповідач вважає недоведеними обставини поставки неякісної продукції з огляду на те, що позивачем була виписана рознарядка не на комплект продукції, закупленої за договором №ЦЗВ-03-12917-01 від 29.12.2017, а на продукцію у кількості 187 комплектних одиниць, тобто на більшу кількість одиниць, аніж передбачено договором. Копія вказаної рознарядки наявна в матеріалах справи.

До того ж відповідач посилається на ряд недоліків та зауважень стосовно порядку прийняття товару по кількості та якості, якого, за доводами відповідача, позивач не дотримався, а саме: від позивача на адресу постачальника жодного листа-виклику не надходило; огляд товару було проведено з порушенням строку; місце проведення огляду продукції не відповідає місцю поставки товару; актом було проведено огляд 35 комплектів деталей, що не відповідає кількості деталей, поставленого за договором поставки, а тому неможливо ідентифікувати ті деталі, які було поставлено за договором поставки; гарантійний термін зберігання продукції не закінчився.

Також, відповідач вказує про те, що акти №26/01/21 від 26.01.2018 та №06/02/22 від 06.02.2018 не є неналежними доказами поставки неякісної продукції, адже позивачем порушено порядок та строки повідомлення постачальника про прийняття товару по кількості та якості.

Таким чином, відповідач вважає, що договір поставки третьої особою був виконаний належним чином, а тому відсутній факт настання страхового випадку, який до того ж, за доводами відповідача з посиланням на Правила добровільного страхування фінансових ризиків, затверджених загальними зборами учасників ТДВ "СК "Іншуранс" від 02.02.2015, має бути підтверджений понесенням фінансових збитків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За приписами ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондує зі статтею 979 Цивільного кодексу України.

Згідно статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пп. 4.1., 5.1., 10.1. та 10.2. договору страхування страховими ризиками, випадками є: невиконання або неналежне виконання страхувальником (принципалом/учасником) взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі. Страхова сума складає 111 642,62 грн.

Під розміром страхового відшкодування за цим договором розуміється нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання страхувальником взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі .

Розмір страхового відшкодування не може бути більшим страхової суми, передбаченої п.5.1. цього договору.

Відповідно до п. 11. договору страхування страховик зобов`язується в разі настання страхового випадку виплатити вигодонабувачу за вимогою страхове відшкодування в розмірі страхового відшкодування , але не більше страхової суми передбаченої п. 5.1. цього договору.

Суд вважає, що підписання відповідачем договору страхування та страхової гарантії без будь-яких зауважень чи заперечень щодо умов вказаних правочинів свідчить про погодження відповідача із ними та законодавчими вимогами стосовно викладених у таких правочинах положень, що, у разі настання страхової події - невиконання/неналежне виконання третьою особою (страхувальником) зобов`язання за договором закупівлі (поставки), породжує для ТДВ "СК "Іншуранс" обов`язок по сплаті позивачу страхового відшкодування у передбаченому договором розмірі - розмірі штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання третьої особою (страхувальником) взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі, що не може бути більшим передбаченої договором страхування страхової суми.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі №910/9664/18, що набрало законної сили, позов ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" задоволено повністю, зобов`язано постачальника продукції - ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" здійснити заміну комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 2 комплектів, які не відповідають умовам договору.

Так, під час розгляду вказаної справи судом встановлено, зокрема, що:

- на виконання умов договору ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" поставив філії "ЦЗ" ПАТ "Укрзалізниця" АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І), що складаються з 18-ти комплектуючих у кількості 27 комплектів на суму 2 232 852,48 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000006 від 29.1.2017. В подальшому комплекти деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 2 комплектів позивачем перенаправлено на адресу кінцевого вантажоодержувача - структурні підрозділи регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця";

- на виконання вимог Інструкції від 15.06.1965 №П-6 "О порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления но количеству" та Інструкції від 25.04.1966 №П-7 "О порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", 26.01.2018 кінцевим вантажоодержувачем продукції - структурним підрозділом регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" проведено вхідний контроль комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 2 комплектів, під час якого було встановлено недоліки продукції, про що складено акт про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 26.01.2018 № 26/01/21;

- кінцевим вантажоодержувачем продукції за участю представника громадськості було проведено повторний вхідний контроль продукції, що не відповідає умовам договору, за результатами якого було складено акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції від 06.02.2018 №06/02/22, у якому зазначено, що комісія дійшла висновку щодо необхідності заміни комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ- ЦНИИ-І), що складаються з 18-ти комплектуючих у кількості 2 комплектів.

В мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі №910/9664/18 зазначено, що обставини істотного порушення вимог щодо якості товару, оскільки виявлені недоліки неможливо усунути, як наслідок невиконання ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" своїх зобов`язань за договором №ЦЗВ-03-12717-01 від 29.12.2017 щодо поставки товару належної якості та комплектності.

На підставі вказаного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність обставин виникнення передбаченого договором страхування страхового випадку - неналежне виконання третьою особою (страхувальником) взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі (поставки) №ЦЗВ-03-12717-01 від 29.12.2017.

Заперечення відповідача стосовно кількості та якості прийнятої позивачем продукції, як наслідок ряду недоліків та зауважень стосовно порядку прийняття товару по кількості та якості та недотримання його позивачем, у тому числі і стосовно неповідомлення постачальника про приймання продукції, спростовуються встановленими судом у господарській справі №910/9664/18 обставинами отримання такої продукції та виявлення її недоліків на підставі відповідних доказів, що в межах даної справи не підлягають переоцінці.

Посилання відповідача на виписану позивачем рознарядку та невідповідність вказаній у ній кількості товару кількості поставленого позивачу товару оцінюються судом критично та не спростовують обставин порушення третьою особою зобов`язань за договором №ЦЗВ-03-12717-01 від 29.12.2017, оскільки зі змісту такої рознарядки слідує, що позивач готовий прийняти продукцію у кількості 187 одиниць загалом за п`ятьма договорами, у тому числі і договором №ЦЗВ-03-12717-01 від 29.12.2017.

Крім того, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.03.2019 у справі №907/13/19, що не оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" на користь АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" штрафні санкції у сумі 33 143,04 грн за поставку неякісної продукції за договором поставки від 29.12.2017 №ЦЗВ-03-12717-01.

Під час розгляду вказаної справи судом, з посиланням на ч. 4 ст. 75 ГПК України та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі №910/9664/18, встановлено, що комплекти деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 2 шт. постачальником не замінені, а тому заявлені позивачем до стягнення з ТОВ "Локомотив-Комплектснаб" у відповідності до умов договору (п.7.3 та п.10.4 договору) 33 143,04 грн. штрафних санкцій нараховані у відповідності до вимог ст. 232 ГК та умов договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені рішеннями судів обставини неналежного виконання третьою особою (страхувальником) зобов`язання за договором поставки та наявність підстав для стягнення з третьої особи штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договором, з огляду на положення п. 5.1. договору страхування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, як забезпечення тендерної пропозиції, є обґрунтованою та доведеною частково у розмірі 33 143,04 грн., оскільки відповідно до умов договору страхування розмір страхового відшкодування визначається у розмірі штрафних санкцій за неналежне виконання третьої особою (страхувальником) взятих на себе зобов`язань за договором .

Посилання відповідача на те, що строк дії договору страхування закінчився з дати поставки продукції оцінені судом критично з огляду на те, що відповідно до умов договору страхування останній діє до повного виконання договору в частині поставки продукції на умовах, викладених в договорі, тоді як встановленими обставинами у даній справі підтверджується протилежне - виконання третьою особою обов`язку щодо поставки продукції на викладених в договорі умовах.

Доводи відповідача про відсутність обставин настання страхового випадку з огляду на Правила добровільного страхування фінансових ризиків, затверджені загальними зборами учасників ТДВ "СК "Іншуранс" від 02.02.2015, та відсутність підтвердження понесених позивачем фінансових збитків, визнаються судом неспроможними з огляду на погоджені сторонами умови договору страхування, якими обов`язок відповідача по сплаті страхового відшкодування не ставиться в залежність від доведення позивачем будь-яких інших обставин, окрім настання страхового випадку - зокрема неналежне виконання страхувальником взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі, що відповідно і було доведено позивачем належними та допустимими доказами у даній справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач свої грошові зобов`язання належним чином не виконав, враховуючи визначену судом суму страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми забезпечення тендерної пропозиції підлягає частковому задоволенню у розмірі 33 143,04 грн., як така, що доведена належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Посилання апелянта на те, що оскільки ним було вчинено всі необхідні дії, передбачені договором страхування та страховою гарантією, для отримання страхової суми, вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вчинення послідовності дій, передбачених договором страхування для отримання страхового відшкодування не означають беззаперечної обґрунтованості самої вимоги та підлягають доведенню у розмірі такого відшкодування. При цьому, колегія суддів, як вказано вище, визнає правильними висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивачем доведено правомірність вимог на суму 33 143,04 грн., оскільки відповідно до умов договору страхування розмір страхового відшкодування визначається та обмежується у розмірі штрафних санкцій за неналежне виконання третьої особою (страхувальником) взятих на себе зобов`язань за договором.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором страхування, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 161,08 грн. пені, нарахованої з 31.10.2018 по 11.02.2019 на 111 642,62 грн.

Початок нарахування пені з 31.10.2018 позивачем обґрунтовується тим, що відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" за посиланням - https:/a.ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku_UA.html?barcode=0304907302570, вимога про сплату страхового відшкодування отримана відповідачем 31.10.2018.

Положеннями статей 611, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктами 8.4.5. та 11.3. договору страхування передбачено, що за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик сплачує пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

Виплата страхового відшкодування здійснюється, зокрема, повністю, якщо страхувальник сплатив страховий платіж у повному обсязі, протягом п`яти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги.

Статтями 612, 530 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за приписами вищенаведених норм закону для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем вимоги саме 31.10.2018, у тому числі і роздруківки з сайту ПАТ "Укрпошта" за посиланням -https:/a.ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma poshuku_UA.html?barcode = 0304907302600 позивачем не надано, тоді як з доданих до позову фіскального чека, накладної та опису вкладення неможливо встановити відповідну дату отримання вимоги, а за вказаним позивачем посиланням на сайті ПАТ "Укрпошта" відомості про поштове відправлення не відображаються.

Враховуючи вищенаведені обставини суд першої інстанції дійшов висновку щодо неможливості визначення моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов`язку по сплаті страхового відшкодування, а тому і моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

В апеляційній скарзі позивач посилається на помилковість висновку суду першої інстанції щодо неможливості встановлення моменту виникнення у відповідача обов`язку по сплаті страхового відшкодування, оскільки ним надано всі необхідні докази отримання відповідачем вимоги про сплату страхового відшкодування.

Разом з тим, проаналізувавши доводи апелянта та дослідивши надані ним докази, заслухавши звукозапис судових засідань, які відбулись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що доказів отримання відповідачем вимоги про сплату страхового відшкодування саме 31.10.2019 (на цю дату йде посилання у позовній заяві), як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем надано не було. Доводи стосовно того, що представник відповідача не заперечував факт її отримання 30.10.2018 особисто директором, 31.10.2018 - поштою, визнаються судом безпідставними, оскільки, як слідує зі звукозапису судового засідання від 07.05.2019 представник відповідача вказав про те, що страховою компанією отримано вимогу, без зазначення конкретної дати.

З огляду вищенаведеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 161,08 грн. пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені судами обставини справи, надані сторонами та перевірені судом докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 33 143,04 грн. страхового відшкодування, при цьому, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2019 у справі №911/439/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2019 у справі №911/439/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2019 у справі №911/439/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/439/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.11.2019 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська