Рішення

від 12.11.2019 по справі 916/2686/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2686/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №916/2686/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест /08054, Київська обл., Макарівський р-н, с. Соснівка, вул. Соборна, буд. 30, код ЄДРПОУ 35423563/

до відповідача Селянського-фермерського господарства Прогрес /66150, Одеська обл., Балтський р-н, с. Бендзарі, вул. Миру, буд. 46, код ЄДРПОУ 30129481/

про стягнення 104 791,20 грн., -

за участю представників :

від позивача: Олійник В.В. ордер серія КС №394646 від 02.09.2019р.

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Селянського-фермерського господарства Прогрес 104 791,20 грн., з яких основний борг у розмірі - 43 570 грн., пеня - 29 429,44 грн., штраф - 20 913,60 грн., інфляційні нарахування - 8 214,16 грн., 3 % річних - 2 664 грн., а також стягнення судового збору у розмірі 1921 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

При цьому, згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, який наданий позивачем до позову, розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 29279 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №15/03-102 від 15.03.2017р. щодо своєчасної оплати поставлено товару.

13.09.2019р. Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У відзиві на позов за вх. № 20602/19 від 08.10.2019р. відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає позов ТОВ Агробізнес-Інвест таким, що не підлягає задоволенню посилаючись на наступне.

По-перше, в обґрунтування вимог щодо стягнення штрафних санкцій позивач посилається на положення п. 5.5. договору, однак, відповідний пункт договору, як і в цілому договір, не містить положень щодо сплати штрафу та пені строком позовної давності у три роки. Оскільки, ані договором поставки від 15.03.2017р., ані діючим законодавством не встановлено іншого строку для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, вважаємо, що позивачем невірно розрахована сума штрафних санкцій, а відтак вимога позивача щодо стягнення пені та штрафу є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, позивач в порушення п. 2.5. договору, не запропонував відповідачу врегулювати строки оплати та ціну Товару шляхом складення специфікацій.

Також, відповідач посилається на те, що відповідно до п. 5.5. договору усі спори, пов`язані із цим договором, його укладенням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Незважаючи на те, що сторонами погоджено застосування процедури досудового врегулювання спору, позивач не звертався до СФГ Прогрес ані з листом, ані претензією, ані будь-якій іншій формі, з відповідними вимогами.

Відповідно до п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань - днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

08.10.2019р. за вх. № 20606/19, 07.11.2019р. за вх. № 23075/19 та 07.11.2019р. за вх. №23083/19 господарським судом одержано аналогічні за змістом заяви, в яких представник відповідача просить суд розгляд справи №916/2686/19 здійснити без участі представника Селянського-фермерського господарства Прогрес та відмовити у задоволенні позову ТОВ Агробізнес-Інвест про стягнення 104 791,20 грн. повністю.

07.11.2019р. за вх. № 23111/19 господарським судом одержано заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.

У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 12.11.2019р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:

15.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест (Продавець, позивач) та Селянсько-фермерським господарством Прогрес (Покупець, відповідач) укладений договір поставки №15/03-102, згідно з яким Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупця (поставити) Товар (добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки Товару.

Відповідно до п.1.4. договору факт поставки та передачі Товару від Продавця до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до Покупця переходить право власності на Товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Відповідно до п. 2.5. договору термін оплати: оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до умов п. 5.2. договору Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сума простроченого платежу визначається ціною Товару (її частиною), яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем пені, ціна Товару (її частина) не сплачена Покупцем, сума несплаченої ціни Товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених Договором правил надень подання вимоги або позову щодо сплати пені.

Відповідно до умов п. 7.1. договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Також судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач 18.08.2017р. поставив відповідачу товар на загальну суму 43 570 грн., що підтверджується видатковою накладною №644 від 18.08.2017р., підписаним між сторонами актом прийму-передачі продукції №7 від 18.08.2017рю та рахунком на оплату № 417 від 18.08.2017р.

В свою чергу відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки, на підставі якого позивач 18.08.2017р. поставив відповідачу засоби захисту рослин на суму 43 570 грн., а відповідач зобов`язався здійснити оплату цього товару.

При цьому, строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару не встановлений, тому судом на підставі ч. 4 ст.236 ЦК України враховується висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №905/2245/17, згідно з яким якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України . Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України , якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України .

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості поставленого позивачем товару, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 43570 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, господарський суд виходить з наступного.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У п.5.2. договору встановлено, що сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець спланує на користь Продавця штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з розрахунком пені, який наданий позивачем до позовної заяви, розмір пені, який нарахований відповідачу за період з 19.08.2017р. по 02.09.2019р. за 744 день прострочення, становить 29 429,44 грн.

Також відповідає обставинам справи здійснений позивачем розрахунок штрафу, розмір якого за період з 19.08.2017р. по 02.09.2019р. включно становить 20 913,60 грн.

Посилання відповідача на те, що нарахування пені та штрафу позивачем не відповідає вимогам ч. 6 ст.232 ГК України, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на умови абз.2 п.5.2. укладеного між сторонами договору, якими встановлено, якщо на момент подання Продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем пені, ціна Товару (її частина) не сплачена Покупцем, сума несплаченої ціни Товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених Договором правил надень подання вимоги або позову щодо сплати пені.

Тобто, сторонами у договорі встановлено інший період нарахування штрафних санкцій.

Посилання відповідача на порушення позивачем строків позовної давності, які встановлені п.1 ч.2 ст.258 ЦК України в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) господарський суд також до уваги не приймає, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач заяви про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу до суду не надав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який наданий позивачем до позовної заяви, та згідно з яким розмір 3% річних, нарахованих відповідачу з 19.08.2017р. по 02.09.2019р., становить 2 664 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача. Також відповідає обставинам справи здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, розмір яких за період з серпня 2017р. по липень 2019р. включно становить 8 214,16 грн.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, а отже і їх задоволення.

Посилання відповідача на те, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ Торговий Дім Кампус Коттон клаб щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09 липня 2002 року справа № 1-2/2002, згідно з яким положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без і громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат, то їх розподіл здійснюється судом на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконані договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких в силу вимог ст.123 ГПК України відносяться судові витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, господарським судом враховується заява позивача у прохальній частині позову про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таке саме клопотання представник позивача заявив у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті, з посиланням при цьому на те, що докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути надані позивачем після ухвалення судового рішення.

За таких обставин судом вирішено питання щодо покладення судового збору на відповідача та призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес - інвест задовольнити.

2. Стягнути з Селянського-фермерського господарства Прогрес /66150, Одеська обл., Балтський р-н, с. Бендзарі, вул. Миру, буд. 46, код ЄДРПОУ 30129481/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест /08054, Київська обл., Макарівський р-н, с. Соснівка, вул. Соборна, буд. 30, код ЄДРПОУ 35423563/ основний борг у розмірі в сумі 43 570 (сорок три тисячі п`ятсот сімдесят) грн., пеню в розмірі 29 429 (двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн. 44 коп., штраф у розмірі 20 913 (двадцять тисяч дев`ятсот тринадцять) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 214 (вісім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн., та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-сінвест на 25 листопада о 17:30, з повідомленням учасників справи.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29, зал судових засідань №16 (5-й поверх), тел. 307-974.

4. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест строк для подання до суду доказів щодо розміру понесених витрат протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 18 листопада 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець