Постанова

від 06.02.2020 по справі 916/2686/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2686/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селянсько-фермерського господарства Прогрес

на рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2019, ухвалене суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 18.11.2019

у справі № 916/2686/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест

до Селянсько-фермерського господарства Прогрес

про стягнення 104791,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест (далі ТОВ Агробізнес-інвест ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Селянсько-фермерського господарства Прогрес (далі СФГ Прогрес ), в якому просило суд стягнути з останнього 104791,20 грн., з яких: 43570 грн. основного боргу, 29429,44 грн. пені, 20913,60 грн. штрафу, 8214,16 грн. інфляційних втрат та 2664 грн. 3% річних.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 15.03.2017 № 15/03-102 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару.

У відзиві на позову заяву СФГ Прогрес зазначило про безпідставність та необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу. Крім того, позивач в порушення п. 2.5. договору не запропонував відповідачу врегулювати строки оплати та ціну товару шляхом складення специфікацій. Відповідач також зазначив, що позивач не звертався до СФГ «Прогрес» ані з листом, ані претензією, ані будь-якій іншій формі з відповідними вимогами щодо досудового врегулювання спору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2019 у справі №916/2686/19 позов ТОВ «Агробізнес-інвест» задоволено повністю, стягнуто з СФГ Прогрес на його користь 104791,20 грн., з яких: 43570 грн. основного боргу, 29429,44 грн. пені, 20913,60 грн. штрафу, 8214,16 грн. інфляційних втрат, 2664 грн. 3% річних та 1921 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору поставки в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару.

Не погодившись з рішенням суду, СФГ Прогрес подало на нього апеляційну скаргу, в якій (з урахуванням уточнених вимог від 03.01.2020) просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2019 у справі №916/2686/19 в частині стягнення пені у розмірі 29429,44 грн. та 3% річних у розмірі 8214,16 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з СФГ Прогрес на користь ТОВ Агробізнес-інвест 6047,28 грн. пені та 8110,49 грн. 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що здійсненне позивачем нарахування пені та штрафу не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 916/2686/19 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк до 27.01.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх праву у строк до 27.01.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань. Одночасно скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та зупинено дію рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2019 у справі №916/2686/19.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Агробізнес-інвест не надходив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 15.03.2017 між ТОВ Агробізнес-інвест (продавець) та СФГ Прогрес (покупець) укладено договір поставки №15/03-102, згідно з яким продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у Специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару.

Пунктом 1.4. договору визначено, що факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Відповідно до п. 2.5. договору термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.

На виконання умов договору позивач 18.08.2017 поставив відповідачу товар на загальну суму 43570 грн., що підтверджується видатковою накладною № 644 від 18.08.2017 та підписаним між сторонами актом приймання-передачі продукції № 7 від 18.08.2017.

При цьому, сторонами не складалась відповідна Специфікації до договору. Найменування, кількість та ціна товару визначені сторонами у вказаній видатковій накладній та акті приймання-передачі продукції.

Відповідач отриманий товар не оплатив.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ Агробізнес-інвест стягнути з СФГ Прогрес 104791,20 грн. (43570 грн. основний борг, 29429,44 грн. пеня, 20913,60 грн. штраф, 8214,16 грн. інфляційні втрати та 2664 грн. 3% річних) з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару.

Задовольняючи позов ТОВ Агробізнес-інвест , місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі та зазначає наступне.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо стягнення з СФГ Прогрес на користь ТОВ Агробізнес-інвест основного боргу у розмірі 43570 грн., колегія суддів зазначає, що факт поставки позивачем товару, його отримання відповідачем та не здійснення оплати його вартості не заперечується останнім, тому в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України ці обставини не потребують доказуванню.

Отже висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 43570 грн. основної заборгованості є правомірним.

Щодо стягнення з СФГ Прогрес на користь ТОВ Агробізнес-інвест 29429,44 грн. пені та 20913,60 грн. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із наданого ТОВ Агробізнес-інвест до позовної заяви розрахунку (а.с.54-57), позивачем здійснено нарахування пені та штрафу на суму основного боргу за період з 19.08.2017 по 02.09.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Колегія суддів, проаналізувавши укладений між сторонами договір поставки, зазначає, що його умови не містять іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Висновок суду першої інстанції про те, що сторонами у договорі, зокрема, в абз.2 п. 5.2. встановлено інший період нарахування штрафних санкцій є необґрунтований.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій за з 19.08.2017 по 02.09.2019 є неправомірним.

Як вже зазначалось раніше, згідно п. 2.5. договору оплата товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях.

Проте, відповідна Специфікація щодо спірного товару сторонами не складалась.

Колегія суддів зазначає, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.

Враховуючи, що товар був отриманий відповідачем 18.08.2017, колегія суддів зазначає, що нарахування пені та штрафу має відбуватись за період з 19.08.2017 по 19.02.2018.

Здійснивши розрахунок пені та штрафу за вказаний період, колегія суддів зазначає, що стягненню з СФГ Прогрес на користь ТОВ Агробізнес-інвест на підставі п. 5.2. договору підлягає 6047,28 грн. пені. та 5228,40 грн. штрафу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на порушення позивачем встановлених п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строків позовної давності, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем не було подано до суду заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу.

Щодо стягнення з СФГ Прогрес на користь ТОВ Агробізнес-інвест 8214,16 грн. інфляційних втрат та 2664 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що в прохальній частині апеляційної скарги (з урахуванням уточнених вимог від 03.01.2020) відповідач просить, зокрема, скасувати рішення суду в частині стягнення з СФГ Прогрес на користь ТОВ Агробізнес-інвест 3% річних у розмірі 8214,16 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути 8110,49 грн. 3% річних.

Разом з тим, в мотивувальній частині апеляційної скарги зазначено про необґрунтованість розрахунку позивача та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 8110,49 грн. саме інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, а також доводи апеляційної скарги СФГ Прогрес , колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач в прохальній частині допустив технічну описку, зазначивши 3% річних , замість інфляційних втрат .

Як вбачається із наданого ТОВ Агробізнес-інвест до позовної заяви розрахунку (а.с.54-57), позивачем за період з 19.08.2017 по 02.09.2019 на суму основного боргу здійснено нарахування 3% річних у сумі 2664 грн. та інфляційних втрат - 8214,16 грн.

Колегією суддів здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, згідно якого розмір 3% річних складає 2667,92 грн., інфляційних втрат - 8108,38 грн.

При цьому, враховуючи заявлення ТОВ Агробізнес-інвест в частині стягнення 3% річних лише 2664 грн., а також принцип диспозитивності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з СФГ Прогрес 2664 грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2019 у справі № 916/2686/19 підлягає частковому скасуванню, із прийняттям нового рішення, про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-283 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянсько-фермерського господарства Прогрес задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2019 у справі № 916/2686/19 в частині стягнення з Селянсько-фермерського господарства Прогрес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест 29429,44 грн. пені, 20913,60 грн. штрафу та 8214,16 грн. інфляційних втрат скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянсько-фермерського господарства Прогрес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест 65618,06 грн., з яких:

43570 грн. - основного боргу;

6047,28 грн. - пені;

5228,40 грн. - штрафу;

2664 грн. - 3% річних;

8108,38 грн. - інфляційних втрат;

Стягнути з Селянсько-фермерського господарства Прогрес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест 1202,89 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес-інвест на користь Селянсько-фермерського господарства Прогрес 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази, із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук