Постанова

від 12.11.2019 по справі 480/1299/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 р.Справа № 480/1299/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,

за участю: секретаря судового засідання: Ващук Ю.О.

представника позивача - Чеботарьова О.П.

представника відповідача - Савченко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року (суддя Соп`яненко О.В.; м. Суми) по справі № 480/1299/19

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Сумського окружного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (надалі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача № Ф-2357-54 від 13.11.2018 та від 14.03.2019.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що при формуванні оскарженої вимоги від 14.03.2019 № Ф-2357-54 відповідачем не було враховано тієї обставини, що ОСОБА_2 07.02.2019 та 11.03.2019 було частково погашено суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальну суму 1270,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. Вважає, що оскаржена вимога від 14.03.2019 повинна була бути сформована без урахування зазначеної суми. Також апелянт вказує, що 26.03.2019 ОСОБА_2 здійснено оплату в розмірі 490,00 грн., у зв`язку з чим постановою старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми ГТУЮ у Сумській області Литовченко Г.Ф. було закінчено виконавче провадження № 58482478. Крім того апелянт посилається на те, що оскаржувані вимоги було сформовано на підставі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, жодних перевірок відносно позивача не проводилось, у вимозі не зазначено обставин щодо наявності акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, не відображено обставин з приводу проведення такої перевірки, відсутні звіти платника про нарахування єдиного внеску на підставі яких могли бути сформовані відповідачем вимоги про сплату боргу. Також позивач зазначає, що у 2018 році вона не отримувала прибутку від підприємницької діяльності, оскільки її фактично не здійснювала. З посиланням на п. 2 п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", позивач робить висновок, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід, не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі, а отже нарахування відповідачем позивачу єдиного внеску за 3 квартал 2018 року та третій місяць 2 кварталу 2018 року є незаконним.

Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, відповідачем подано відзив в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказує, що з 21.02.2012 по 16.11.2018 ОСОБА_2 перебувала на загальній системі оподаткування та жодного разу за весь період підприємницької діяльності не була платником єдиного податку, що підтверджується даними з реєстру платників єдиного податку. З 2013 року в ІКП ОСОБА_2 значився борг зі сплати єдиного внеску в сумі 1511,19 грн., який увійшов в суму оскаржуваної вимоги, яка перейшла до ДФС з Пенсійного фонду України. Крім того, контролюючим органом було проведено нарахування єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. та за І-ІІІ квартали 2018 року 7371,54 грн., а ІV квартал, на момент формування вимоги, не брався до уваги. Саме у зв`язку із наявністю у ФОП ОСОБА_2 станом на 31 жовтня 2018 року недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 17330,73 грн., ГУ ДФС у сумській області було сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2357-54 від 13.11.2018. Крім того, 14 березня 2019 року контролюючим органом була сформована ще одна вимога про сплату боргу (недоїмки) про єдиному внеску № Ф-2357-54 від 13.11.2018, згідно якої, станом на 28.02.2019 ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 17239,82 грн. (сума вимоги зменшилась на 90,91 грн. у зв`язку із самостійною сплатою до бюджету позивачем 90,91 грн).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року замінено в порядку процесуального правонаступництва згідно із ст. 52 КАС України відповідача у справі Головне правління ДФС у Сумській області на Головне управління ДПС у Сумській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 21.02.2012 по 16.11.2018 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. У 2017-2018 роках не подавала звітність про нарахування єдиного внеску. Вказана обставина не оспорюється сторонами.

13.11.2018 Головним управлінням ДФС у Сумській області сформована та направлена на адресу позивача вимога №Ф-2357-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 17 330,73 грн. (а.с.13).

14.03.2019 була сформована друга вимога №Ф-2357-54 на суму 17 239,82 грн. (а.с. 14).

Згідно з розрахунком суми заборгованості та витягом з інтегрованої картки платника за 2013 рік борг нарахований за період до 31.12.2013 в сумі 1511,19 грн., за 2017 рік в сумі 8448 грн. та за перші три квартали 2018 року в сумі 7371,54 грн. (а.с. 35,53).

Позивачу з 22.10.2018 встановлено інвалідність згідно довідки до акта огляду МСЕК та у зв`язку з цим вона з 22.10.2018 отримує пенсію по інвалідності (а.с. 16,20).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску сформовані відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законними.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові відносини нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VІ).

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VІ, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Суд звертає увагу на те, що Закон не ставить у залежність обов`язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою-підприємцем доходу (прибутку).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.

Частиною п`ятою ст. 8 Закону № 2464-VІ для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22 % бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону № 2464-VІ).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Фактичне не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448грн. (3200 * 12 * 22% = 8448грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону № 2464-VІ, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VІ категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VІ).

Статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25 цього ж Закону визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Стосовно твердження позивача про надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) без вручення позивачу акту перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція викладена рішенні Верховного Суду № 826/11623/16 від 11.09.2018.

Також колегія суддів звертає увагу, що 10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Наказ №422).

Відповідно до Наказу № 422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Наказ № 422 визначає порядок: ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.

Судом встановлено, що згідно витягу з інтегрованої картки платника податку, станом на 31.10.2018 за позивачем обліковується заборгованість за платежем з кодом 71040000 "ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" у сумі 17 330, 73 грн., з яких:

- 1511,19 грн., що виникла до 01.10.2013, до початку адміністрування єдиного внеску органами ДФС;

- 8448 грн., що виникла за І-ІV квартали 2017 року;

- 7371,54 грн., що виникла за І-ІІІ квартали 2018 року.

Оскаржена вимога від 13.11.2018 № Ф-2357-54 винесена відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи податкового органу, а тому посилання позивача на обов`язковість проведення відповідачем документальної перевірки є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внесу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, контролюючим органом нараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 17 330,73 грн. згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, оформлену вимогою від 13.11.2018 № Ф-2357-54.

В подальшому, у зв`язку із сплатою позивачем 12.02.2019 заборгованості на суму 90,91 грн., контролюючим органом було сформовано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 14 березня 2019 року № Ф-2357-54, на зменшену суму недоїмки у розмірі 17 239, 82 грн.

Згідно з п.3 розділу VІ Інструкції № 449, у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску сформовані відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законними.

З приводу посилання в апеляційній скарзі на часткову сплату 07.02.2019 суми недоїмки у розмірі 1270,00 грн. в межах виконавчого провадження ВП № 58482478 та 26.03.2019 на суму 490 грн., у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 15.05.2019 року закрито виконавче провадження № 58482478, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, зазначене виконавче провадження відрито з виконання вимоги Управління Пенсійного фонду в м. Сумах про сплату недоїмки № 2714 У від 20.02.2013, стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні є Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Так, 11 серпня 2013 року набрали чинності Закони України від 04.07.2013 № 404-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи та № 406-VІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи , якими врегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в редакції Закону № 406-VII, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 406-VII встановлено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи . Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень цього ж Закону суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

Таким чином, у управління зберігаються повноваження із адміністрування єдиного внеску в частині завершення розпочатих процедур.

Матеріали справи свідчать, що вимога № 2714 У від 20.02.2013 про сплату недоїмки виставлена органом Пенсійного фонду у зв`язку із наявністю у позивача заборгованості у розмірі 1511 грн. 19 коп. станом на 01 лютого 2013 року.

Отже, вищезгаданий борг виник у ОСОБА_2 до 1 жовтня 2013 року, тобто в той час, коли адміністрування єдиного соціального внеску здійснювалося органами Пенсійного фонду.

При цьому, жодних підстав вважати, що саме ця сума недоїмки увійшла до оскарженої вимоги ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу та що вказані кошти було перераховано на відповідні рахунки відповідача до винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу від 14.03.2019 року, у суду відсутні.

Також безпідставними є доводи позивача про протиправне нарахування єдиного внеску в жовтні та листопаді 2018 року, у зв`язку зі встановленням їй інвалідності у жовтні 2018 року, оскільки як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, єдиний внесок нараховано ОСОБА_2 у 2018 році за І-ІІІ квартали.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі № 480/1299/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий Повний текст постанови складено 18.11.2019 року