Постанова

від 13.11.2019 по справі 911/673/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. Справа№ 911/673/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представника позивача згідно з протоколом судового засідання від 13.11.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мастеренерго Інвест

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 (повний текст складено 05.08.2019)

у справі № 911/673/19 (суддя - Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер-Енергоінвест-В

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мастеренерго Інвест

про стягнення 353 450, 63 грн

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У березні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер-Енергоінвест-В (далі - ТОВ Мастер-Енергоінвест-В ) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Мастеренерго Інвест (далі - ТОВ Мастеренерго Інвест ) про стягнення 263 000, 00 грн основної заборгованості, 47 603, 00 грн пені, 32 578, 13 грн інфляційних збитків, 10 269, 50 грн 3% річних.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати у повному обсязі за поставку обладнання та виконані позивачем роботи з монтажу та запуску у роботу обладнання згідно договору № 16МЕІ00248 від 23.12.2016.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Мастеренерго Інвест на користь ТОВ Мастер-Енергоінвест-В 263 000, 00 грн основної заборгованості, 27 928, 44 грн пені, 32 578, 13 грн інфляційних збитків, 10 267, 81 грн 3% річних та судові витрати 5 006, 62 грн судового збору. Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Рішення обґрунтовано тим, що на виконання умов договору, укладеного між сторонами, позивачем у грудні 2017 було виконано для відповідача роботи на загальну суму 563 000, 00 грн, що підтверджується актом надання послуг № 30 від 26.12.2017, наявним у матеріалах справи. Однак, у встановлений договором строк відповідач обов`язок щодо оплати поставки обладнання та виконаних робіт не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складала 263 000, 00 грн.

У частині стягнення пені, судом першої інстанції було застосовано строк позовної давності, за заявою відповідача, в частині, що заявлена з таким строком, та відмовлено в її задоволенні. Також, судом здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та частково задоволено такі вимоги.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У серпні 2019 ТОВ Мастеренерго Інвест , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 в частині стягнення 27 928, 44 грн пені та ухвалити у вказаній частині нове рішення про відмову в позові, в решті -рішення залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Мастеренерго Інвест на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019. надано сторонам час на подачу відзиву, заперечень, заяв, клопотань. Справу призначено до розгляду на 16.10.2019.

16.10.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2019.

13.11.2019 у судове засідання з`явився представник позивача. Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, отриманих стороною та її представником 28.10.2019. Також суд апеляційної інстанції враховує подане скаржником клопотання про розгляд справи без участі його представника, поданого в попередні судове засідання (16.10.2019). а тому дійшов висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні.

Представники позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ Мастеренерго Інвест в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення пені з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, в порушення норм ст. 258 Цивільного кодексу України, не застосував до заявленої позивачем вимоги про стягнення пені спеціальної позовної давності, про яку заявляв скаржник. Так скаржник зазначає, що початок перебігу строку позовної давності за вимогою про стягнення пені від суми основної заборгованості - 03.01.2018, а з позовом ТОВ Мастер-Енергоінвест-В звернулося тільки 11.03.2019. Тобто, річний строк позовної давності, на думку скаржника, було пропущено.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.09.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ Мастер-Енергоінвест-В надійшов відзив на апеляційну скаргу, який в порядку ст. 263 ГПК України було прийнято до розгляду, в якому сторона заперечила проти вимог апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції вірно застосовано ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України та ст. 256, 257, 258, 259, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Так, позивач зазначає, що аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 23.12.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір №16МЕІ00248, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується змонтувати, поставити та запустити в роботу компресорну установку (далі - обладнання) у відповідності до комплектації, що наведена в специфікації (додаток 1) до цього договору, та у строки, що зазначені в п. 1.2. цього договору, а покупець зобов`язується прийняти обладнання та роботи і повністю оплатити їх вартість.

Пунктом 1.2., 1.3. договору визначено, що строк монтажу та поставки обладнання становить 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання авансу на розрахунковий рахунок постачальника, а строк виконання пусконалагоджувальних робіт становить 5 (п`ять) календарних днів, починаючи від дати поставки обладнання покупцю, що підтверджується видатковою накладною. Місце поставки обладнання та виконання пусконалагоджувальних робіт: полігон твердих побутових відходів біля хутора Нарада, с. Бармаки, Рівненського району, Рівненської області.

Згідно з п. 2.1., 2.2. договору монтаж, завантаження, розвантаження та транспортування обладнання здійснюється силами та засобами постачальника. Постачальник повинен передати покупцю повністю змонтоване та запущене в роботу обладнання в строки, зазначені в п. 1.2. цього договору. Разом з обладнанням постачальник передає покупцю технічну документацію (технічний паспорт) та бухгалтерські документи на українській мові.

Відповідно до п. 2.4., 2.6. договору перехід права власності на обладнання до покупця відбувається в момент підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт, який сторони підписують після виконання постачальником робіт.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума договору складається з вартості обладнання та робіт з його монтажу та запуску в експлуатацію, що зазначені в специфікації (додаток 1), і становить 624 222, 00 (шістсот двадцять чотири тисячі двісті двадцять дві грн, 00 копійок), в тому числі ПДВ 104 037, 00 грн.

Згідно з п. 3.3. договору оплата вартості обладнання та робіт по даному договору виконується в два етапи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому договорі таким чином: 3.3.1. на першому етапі покупець сплачує аванс у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості обладнання та робіт з його монтажу в сумі 535 299, 00 грн, в тому числі ПДВ 89 216, 50 грн, протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання цього договору; 3.3.2. на другому етапі покупець сплачує вартість пусконалагоджувальних робіт в сумі 88 923, 00 грн, в тому числі ПДВ 14 820, 50 грн, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.1. договору, останній набирає сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 28 лютого 2017 р.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем у грудні 2017 року було виконано для відповідача роботи на загальну суму 563 000, 00 грн, що підтверджується актом надання послуг № 30 від 26.12.2017, наявним у матеріалах справи.

У серпні 2017 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 28.08.2017, відповідно до якого станом на 28.08.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 263 000, 00 грн.

Наведені обставини сторонами не заперечувалися, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з договору поставки та підряду, оскільки укладений договорі містить як умови договору поставки (поставка компресорної установки) так і підряду (монтування обладнання). Спір у справі стосується нарахованої позивачем пені та заявленої до стягнення. Так, скаржник погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості та 3% річних і інфляції, однак вважає помилковим висновок суду про стягнення заявленої до стягнення пені, оскільки позивачем було пропущено спеціальний строк давності, про який заявлено скаржником. Оскільки рішення оскаржується лише в частині задоволення вимоги про часткове стягнення пені, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у вказаній частині в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом першої інстанції було встановлено наявність заборгованість скаржника за договором, що жодною із сторін не заперечувалося.

Так, позивачем, звертаючись до суду, крім іншого, заявив до стягнення із відповідача пеню, передбачену договором № 16МЕІ00248 від 23.12.2016, за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті поставленого обладнання та виконаних робіт з 03.01.2018 по 03.07.2018 на загальну сум 47 603, 00 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, п. 4.2. договору сторони узгодили, що при недотриманні строків та порядку оплати, зазначених в п. 3.3.2. цього договору, постачальник вправі стягнути з покупця пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України. Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості здійснено судом першої інстанції та встановлено, що загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором № 16МЕІ00248 від 23.12.2016 у вищевказаний період становить 43 045, 53 грн. Розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції, не оспорюється.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування спеціального стоку позовної давності, у якій просив відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення пені, у зв`язку із пропущенням позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього ж кодексу).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 259 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 2 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 04.01.2018 почала свій перебіг позовна давність для позивача для звернення до суду із вимогою про захист свого права на стягнення суми пені від суми заборгованості за актом надання послуг № 30 від 26.12.2017 відповідно до договору.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою б/н від 11.03.2019 до відповідача про стягнення, в тому числі 47 603, 00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 23.04.2019) пені від суми заборгованості за договором № 16МЕІ00248 від 23.12.2016 лише 12.03.2019.

Положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, положення глави 19 Цивільного кодексу України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст. 266, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 727/9352/17 та постанові Касаційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 914/508/17.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги з огляду на вищевикладене, а тому доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення пені від суми основної заборгованості починається з 12.03.2018 та обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду і починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою та вірно, з урахуванням заявленої відповідачем позовної давності, встановив період нарахування пені з 12.03.2018 по 03.07.2018.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором № 16МЕІ00248 від 23.12.2016 у вищевказаний період з урахуванням строків позовної давності, згідно із арифметично вірним розрахунком (здійсненим судом першої інстанції) становить 27 928, 44 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний періоди у розмірі 27 928, 44 грн.

Доводи скаржника не спростовують наведених обставин справи, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 27 928, 44 грн, з урахуванням заяви про застосування позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мастеренерго Інвест на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі № 911/673/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі № 911/673/19 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі № 911/673/19, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 18.11.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім