Рішення

від 04.11.2019 по справі 906/509/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/509/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Никипорець І.Ф. - ордер КВ №440125 від 23.07.2019;

від відповідача: Вернидуб Д.В. - ордер ЖТ №059909 від 02.07.2019;

присутній: Слободенюк В.Б. - паспорт НОМЕР_1 від 23.11.2010;

від третьої особи: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка"

про стягнення 155418,83 грн та виселення

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Регіонального відділення Фонду державного майна у Житомирській області

про визнання недійсним додаткового договору оренди нерухомого майна від 01.02.2016 до Договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 за №1160,

Засідання проводились в режимі відеоконференції

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до суду з позовом, згідно якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" 155418,83 грн неустойки та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" з орендованого нерухомого майна, зокрема частини складу №1 з рампою площею 216,7кв. м., що знаходиться за адресою м. Житомир, майдан Привокзальний, 2.

Ухвалою суду від 31.05.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання суду.

Згідно ухвали суду від 30.07.2019, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

29.08.2019 відповідачем подано зустрічну позовну заяву, згідно якої останній просить визнати недійсним додатковий договір оренди нерухомого майна від 01.02.2016 до Договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 за №1160 (а.с. 210-215, т.1). Також позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання відповідачем зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 10.09.2019 суд:

- прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом

- залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Регіональне відділення Фонду державного майна у Житомирській області;

- закрив підготовче провадження та призначив справу №906/509/19 до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивача (за первісним позовом) позовні вимоги підтримувала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала. В судовому засіданні 09.10.2019 на запитання судді стосовно узгодження з умовами Договору вимоги про виселення, повідомила, що оскільки майно було повернуто позивачу 15.07.2019 за актом приймання - передачі, позовні вимоги в цій частині не підтримує, так як сторони їх врегулювали.

Представник відповідача (за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги заперечував, вимоги зустрічного позову підтримав. В судовому засіданні 09.10.2019 надав для огляду оригінал акта приймання-передачі орендованого майна позивачу та копію - до справи.

Представник третьої особи в засідання суду не з`являвся.

За приписами ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи необхідність реалізації конституційного принципу захисту прав і свобод людини і громадянина (ст. 55 Конституції України), суд здійснює розгляд справи, керуючись, як ст. 2, 15 ГПК України, так і положеннями вказаної Конвенції та конституційних засад, які мають найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1160 (далі за текстом - Договір), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - частину складу №1 з рампою, площею 216,7 кв.м. (реєстровий № 04713033.36. АААЖДБ634), що перебуває на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці та знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Привокзальний, 2.

Вказане майно передано орендарю за актом приймання-передачі (а.с. 26).

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні - з 31.01.2012 до 29.01.2015 включно (п. 10.1 Договору) та в подальшому неодноразово продовжувався.

25.06.2014, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №200 утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.

Позивач вказує, що у зв`язку із входженням орендованого майна до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", відповідно до ст. 5 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , Фонд державного майна та його територіальні відділення втратили право виступати орендодавцями щодо майна новоутвореного товариства.

Пояснює, що оскільки ПАТ "Укрзалізниця" набуло статусу орендодавця, 01.02.2016 з відповідачем укладено відповідний додатковий договір до договору оренди від 31.01.2012 № 1160, згідно якого орендодавцем майна за договором оренди від 31.01.2012 №1160 є ПАТ "Укрзалізниця", найменування балансоутримувача змінено на Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця ПАТ "Українська залізниця".

Передача майна відповідачу зафіксована в акті приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.02.2016.

У подальшому, відповідно до додаткових договорів, строк дії договору оренди від 31.01.2012 №1160 продовжувався: за Додатковим договором від 11.04.2016 - до 30.06.2016; за Додатковим договором від 25.07.2016 - з 01.07.2016 по 31.07.2016; за Додатковим договором від 21.09.2016 - з 01.08.2016 по 31.10.2016; за Додатковим договором від 06.12.2016 - з 01.11.2016 по 31.03.2017; за Додатковим договором від 24.04.2017 - з 01.04.2017 по 30.06.2017; за Додатковим договором від 09.10.2017 - з 01.07.2017 по 31.08.2017; за Додатковим договором від 23.10.2017 - з 01.09.2017 по 31.10.2017; за Додатковим договором від 01.12.2017 - з 01.11.2017 по 31.12.2017; за Додатковим договором від 09.02.2018 р. - з 01.01.2018 по 31.03.2018.

Позивач вказує, що 11.05.2018 між ним та відповідачем укладений останній додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 № 1160, яким у розділі 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору", пункт 10.1 викладений в новій редакції, а саме: "Цей Договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження".

За вказаного, позивач вважає, що таким чином сторони домовилися про закінчення орендних відносин з 01.07.2018. При цьому, позивач акцентує увагу на принципі свободи договору.

Зазначає, що:

- 19.04.2018 Директор ТОВ "Укрбуд-Спілка" особисто під підпис отримав лист від 18.04.2018 № ДН-4/01-4/594 про припинення договірних відносин з 01.07.2018;

- 26.04.2018 відповідачу направлений лист від 26.04.2018 року № НЗР-5/403, про закінчення договору оренди 30.06.2018 без подальшого продовження та з вимогою повернути орендоване майно у відповідності до умов договору;

- 18.07.2018 відповідачу направлений лист № ДН-4-01-4/1150 з доданим проектом акта приймання-передавання майна, з нагадуванням про закінчення з 01.07.2018 договору оренди від 31.01.2012 №1160 та з пропозицією терміново повернути майно балансоутримувачу, який відповідно до зворотного повідомлення вручений 25.07.2018.

Пояснює, що додатково на адресу орендаря були направлені листи від 31.08.2018 №ДН-4-01-4/1427 та від 28.01.2018 №ДН-4-01-4/126, а також претензія від 19.12.2018 № НЮ-16-122/18п, яка залишена без відповіді.

Враховуючи те, що додатковим договором від 11.05.2018 визначено строк дії договору оренди з 01.04.2018 по 30.06.2018 включно без подальшого продовження, позивач вважає орендаря своєчасно повідомленим про припинення терміну дії договору оренди з 01.07.2018 та про необхідність передачі (повернення) об`єкта оренди.

Оскільки орендоване майно не повернуто, позивач просить суд виселити відповідача з орендованого нерухомого майна та стягнути неустойку у розмірі 155418,83 грн за час безпідставного користування ним.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до Статуту акціонерного товариства Укрзалізниця, державну реєстрацію якого проведено 27.11.2018, тип акціонерного товариства змінено на Акціонерне товариство Українська залізниця , що, згідно ст. 5 ЗУ Про акціонерні товариства , не є перетворенням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом зсилається на ст. 193, 230, 291 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 610, 611, 620, 627, 629 Цивільного кодексу України.

При цьому зазначає, що рішення загальних зборів, функції якого, згідно п. 55, 56 Статуту АТ Українська залізниця , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 31.10.2018 №938), виконуються Кабінетом Міністрів України, щодо продовження договору оренди №1160 від 31.01.2012 відсутнє.

У письмових поясненнях від 19.08.2019 (а.с. 196-199, т.1), позивач за первісним позовом також повідомляє, що згідно наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 10.05.2018 № 296, яким затверджено Положення про організацію процедур розпорядження майном в ПАТ "Укрзалізниця", передача в оренду частини нерухомого об`єкта, а саме частини нежитлових приміщень складу № 2 площею 748 кв. м. та частини рампи площею 140 кв. м, що знаходиться в м. Житомир, не потребує прямого погодження Кабінету Міністрів України, та, в залежності від ринкової вартості майна відносно активів Товариства, може передаватися в оренду за рішенням Правління Товариства.

Зауважує, що Наказ від 10.02.2016 № 071 "Про деякі питання щодо майна ПАТ "Укрзалізниця", на даний час втратив чинність та не стосувався вже переданого майна в оренду за актом приймання-передачі відповідно до раніше укладених договорів, тобто не поширював заборону на укладення додаткових договорів оренди до уже діючих.

Пояснює, що оскільки дозвіл на подальше укладання додаткових договорів до договору оренди від 31.01.2012 № 1160 Правлінням ПАТ "Укрзалізниця" не надавався, то за відсутності правових підстав для продовження терміну дії договору оренди, виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" листами від 18.04.2018 №ДН-4/01-4/594, від 18.07.2018 № ДН-4/01-4/1150, від 31.08.2018 № ДН-4-01-4/1427 та від 28.01.2019 № ДН-4-01-4/126 повідомив відповідача за первісним позовом про припинення договірних відносин та повернення майна з оренди.

Вказує, що оскільки відповідач не скористався пропозицією укласти новий договір оренди на конкурентних засадах, шляхом проведення електронних аукціонів, у відповідності до п. 13 Порядку розпорядження майном публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054, вказане стало причиною припинення орендних відносин.

Відповідач за первісним позовом, згідно зустрічної позовної заяви (а.с. 210-215, т.2), підтверджує викладені АТ Українська залізниця обставини щодо укладення договору №1160 та додаткових угод до нього, згідно яких строк дії цього договору продовжено до 30.06.2018 включно. Також вказує про проведення 21.10.2015 державної реєстрації ПАТ Українська залізниця . При цьому просить суд визнати недійсним додатковий договір оренди нерухомого майна від 01.02.2016 до Договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 за №1160, оскільки вважає, що ПАТ "Українська залізниця" не мала законних повноважень для укладання оспорюваного правочину.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, ТОВ Укрбуд - Спілка стверджує, що:

- договір оренди фактично припинився з дня створення ПАТ "Укрзалізниця" (21.10.2015), оскільки Додатковим договором №4 від 17.07.2015 сторони продовжили строк дії Договору оренди до моменту створення (реєстрації) ПАТ "Українська залізниця", але не більше ніж до 31.12.2015 включно;

- пріоритетним у застосуванні до спірних відносин є ЗУ Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , приписи ч.4 ст. 10 якого свідчать про відсутність у ПАТ Українська залізниця законних повноважень для укладення оспорюваного Додаткового договору від 01.02.2016, так як договір №1160 фактично припинився з дня створення ПАТ Українська залізниця ;

- оскаржуваний Додатковий договір є окремим договором;

- положення Додаткового договору про його чинність з 01.12. 2015 не узгоджуються з повноваженнями ПАТ;

- всупереч вимогам чинного законодавства, додатковий договір було укладено без Фонду державного майна України, який був орендодавцем відповідно до договору від 31.01.2012;

- на час укладення вказаного Додаткового договору ПАТ "Українська залізниця" не реєструвало належним чином право власності на об`єкт оренди;

- ПАТ "Укрзалізниця не була дотримана процедура заміни сторони орендодавця, оскільки не підписано угоду, якою формалізуються всі пов`язані зі зміною орендодавця питання, зокрема початок сплати орендної плати новому орендодавцю, платіжні реквізити;

- в даному випадку не можливе застосування ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки оспорюється саме укладання постійного договору оренди, а не чинність попереднього;

- вважає, що розпорядження майном товариства залізничного транспорту загального користування відбувається за розпорядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України , який крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Також зауважує що згідно наказу ПАТ "Українська залізниця" №071 від 10.02.2016 "Про деякі питання щодо майна ПАТ "Укрзалізниці", що був виданий з метою впорядкування управління майном Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та носить імперативний характер для всіх структурних підрозділів ПАТ "Українська залізниця" і їх контрагентів та є обов`язковим до виконання, заборонено розпорядження майном до визначення чіткого порядку такого розпорядження.

Вважає, що відсутність станом на час укладення спірної додаткової угоди внесення запису до Реєстру про припинення юридичних осіб - Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" свідчить про те, що до ПАТ "Укрзалізниця" не перейшли усі обов`язки, в тому числі за договором оренди, оскільки такий перехід відбувається з моменту внесення запису до Реєстру про припинення юридичної особи, і вже тоді відповідно до ч. З статті 59 ГК України переходять усі майнові права та обов`язки приєднаних суб`єктів господарювання.

Також зауважує, що в тексті Додаткового договору №1 від 25.11.2014 Станція Житомир Південно - Західної залізниці замінено на Відокремлений підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Державного територіально - галузевого об`єднання Південно - Західна залізниця , хоча останній не був стороною Договору оренди взагалі.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 63-64, т.2) ТОВ "Укрбуд - Спілка" наголошує, зокрема, що оспорюваний договір підписали не уповноважені особи, акт приймання - передачі спірного майна свідчить про укладення саме нового договору.

Позивач за первісним позовом, згідно відзиву на зустрічну позовну заяву (а.с. 40-43, т.2) та заперечень на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 78-80, т.2), вважає, що доводи зустрічної позовної заяви спростовуються викладеними у позовній заяві обставинами.

Додатково пояснює, що відокремлений підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" не міг бути стороною за договором оренди, так як був і залишився балансоутримувачем, про що і зазначено у додатковому договорі оренди.

Вважає, що Додатковий договір від 01.02.2016 був укладений з додержанням вимог щодо свободи укладання договору та вимог чинного законодавства України.

Пояснює, що наказ №071 від 10.02.2016 про заборону розпорядження майном, стосувався лише передачі в оренду нових об`єктів, а не тих, що вже були передані в оренду та використовувались орендарями, зокрема, ТОВ "Укрбуд-Спілка".

Зсилаючись на ст. 257 ЦК України, просить суд застосувати строк позовної давності до вимоги про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди.

У відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 40 - 43, т.2), у відповіді на відзив на зустрічний позов (а.с. 63 - 64) та у запереченнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 76, 77, т.2) сторони деталізували свої твердження та заперечення, у тому числі і щодо повноважень осіб, якими вчинялися дії щодо продовження договору оренди.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість первісних позовних вимог та безпідставність зустрічних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 759 ЦК України та ст. 283 ГК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та ТОВ "Укрбуд-Спілка" (орендар) укладено Договір оренди №1160 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.18-24, т.1). Вказаний Договір укладено строком з 31.01.2012 до 29.01.2015 включно та в подальшому неодноразово продовжувався, шляхом укладення Додаткових договорів (а.с. 27-29).

Згідно із Актом приймання-передачі від 31.01.2012 (а.с. 26, т.1), регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, як Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - частину складу №1 з рампою, площею 216,7 кв.м., що перебувала на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці, відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України та знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2.

З наданих до справи документів вбачається та сторони не заперечували неодноразове продовження за їх погодженням оренди майна, зокрема укладення 11.05.2018 додаткового договору до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 №1160, яким визначено строк дії Договору по 30.06.2018 включно, без подальшого продовження.

При цьому судом враховується, що у зв`язку з утворенням публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 №4442-VI, постанови КМУ "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 №200, ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (орендодавець), що є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" (орендар), 01.02.2016 уклали Додатковий договір до договору оренди від 31.01.2012 за №1160, згідно якого визначили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є ПАТ "Укрзалізниця" (а.с.30, т.1).

Вказаним Додатковим Договором сторони також встановили розмір, порядок нарахування та строки оплати орендної плати, а також погодили, що договір діє з 01.12.2015 по 31.0.2016, а у відносинах щодо терміну дії та розрахунків - з 01.12.2015.

Оскільки відповідач за первісним позовом просить суд визнати недійсним саме вищевказаний Додатковий Договір, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, які порушують права та інтереси особи, що оспорює такий правочин.

Так, обґрунтовуючи вимогу визнання недійсним Договору оренди, позивач за зустрічним позовом вказує, що у ПАТ "Укрзалізниця" відсутні повноваження на укладення вказаного Договору та передачу майна в оренду, що спричинило порушення майнових прав ТОВ Укрбуд - Спілка .

Судом встановлено, що відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Пунктом 2 Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця".

Згідно п. 20, 21 Статуту (в редакції, що діяла станом на час укладення оспорюваного Додаткового Договору), Товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

За п. 32, 33 Статуту, здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства. Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків. Розпорядження майном товариства, в тому числі шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом.

Матеріали справи містять Зведений перелік майна Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015), що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" (а.с. 63-64, т.1), складений на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014, проведеної на виконання постанови КМУ від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 №301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", проведеної ТОВ "Делойт і Туш" на виконання договору "Про надання послуг з оцінки" від 26.12.2014 №FAS/2014/28383 та рецензії Фонду державного майна України.

Із вказаного переліку вбачається, що склад №1, площею 449,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Привокзальний, 2, передано до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців здійснена 21.10.2015 року (номер запису: 10701340000060039).

Згідно зі ст.329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст.115 ЦК України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Частиною 1 ст. 770 ЦК України, яка узгоджується з частиною 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Згідно з положеннями ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла станом на 01.02.2016 - дату укладання між позивачем та відповідачем додаткового договору) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, в матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 13.09.2017 (а.с. 200-202, т.1), згідно якого власником майнового комплексу Коростенської дирекції залізничних перевезень загальною площею 6129, що знаходиться за адресою Житомирська область, м. Житомир, Привокзальний майдан, буд. 2 є ПАТ "Українська залізниця".

Тобто, реєстрація права власності на орендоване майно відбулася протягом двох років з моменту створення АТ "Українська залізниця" (а.с.21.10.2015), що узгоджується з приписами ч.2 ст. 5 ЗУ "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012.

Згідно змісту зазначеної статті ЗУ "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації Товариства.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу Товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу Товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.

Згідно вищевказаного витягу з Державного реєстру, підставою виникнення п р а в а в л а с н о с т і вказано: Свідоцтво про право власності, на майновий комплекс Коростенської дирекції залізничних перевезень, виданий 22.05.2007 Виконавчим комітетом Житомирської ради; постанова КМУ "Про утворення ПАТ "Українська залізниця" №200 від 25.06.2014; зведений перелік майна від 18.08.2015, виданий Міністерством інфраструктури України.

Наведеним підтверджується, що майно, орендоване ТОВ Укрбуд - Спілка за договором №1160 було передано ПАТ Українська залізниця саме у власність, а не на праві господарського відання.

З огляду на викладене, на момент укладення Додаткового Договору від 01.02.2016, частина складу №1 з рампою, площею 216,7 кв.м. (реєстровий № 04713033.36. АААЖДБ634), що перебував на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці та знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Привокзальний, 2, на праві власності належав ПАТ Українська залізниця .

При цьому судом враховується, що в результаті зазначеного, зміни відбулися у складі осіб, які виконували повноваження щодо розпорядження цим майном та щодо його балансоутримувачів, чим і була викликана необхідність укладення оспорюваного Додаткового договору.

Оскільки вищевказане орендоване відповідачем майно на час реорганізації вже перебувало в оренді, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи ст. 3 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 № 4442-VI, яким встановлено обмеження в діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту, що реорганізовуються. Зокрема, встановлено, що з дня прийняття рішення Кабінету Міністрів України про утворення Товариства до державної реєстрації Товариства Державна адміністрація залізничного транспорту України, підприємства залізничного транспорту, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток, паїв) яких належать державі та вносяться до статутного капіталу Товариства, не мають права без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту: - передавати нерухоме майно в оренду.

Вказана позиція суду також узгоджується з приписами ч. 1 ст. 770 ЦК України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими врегульовано, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Також наведене кореспондується зі змістом п. 10.5. договору №1160 (а.с .22, т.1), згідно якого погоджено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Акт приймання - передачі від 01.02.2016 суд не розцінює як доказ фактичної передачі ТОВ Укрбуд - Спілка орендованого майна, оскільки докази повернення цього майна, що мало передувати передачі в оренду, матеріали справи не містять. Вказане додатково свідчить про те, що зміна орендодавця за Додатковим договором від 01.02.2016 відбувалася без фактичного вилучення майна від орендаря, а підписання Акта приймання - передачі від 01.02.2016 є формальним приведенням його, в частині заміни орендодавця та балансоутримувача, у відповідність до умов Додаткового договору.

За вищенаведеного, твердження ТОВ щодо укладання оспорюваного Додаткового договору без Регіонального відділення Фонду державного майна України, а також заміна балансоутримувача не впливають на характер та наслідки спірних правовідносин для сторін.

Що стосується внутрішнього наказу ПАТ "Українська залізниця" № 071 від 10.02.2016, зсилаючись на який позивач за зустрічним позовом стверджує про заборону керівникам структурних підрозділів апарата позивача, регіональних філій, філій вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу позивача до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, слід зазначити, що останній сторони не подали, хоча його зміст також не заперечували.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України, учасники справи мають, зокрема, право: подавати докази; брати участь у дослідженні доказів.

Згідно п.п. 2, 4 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому, згідно ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За вказаного, суд розглядає справу на підставі долучених сторонами до матеріалів справи доказів та враховує, що внутрішній наказ ПАТ "Українська залізниця" № 071 видано 10.02.2016, тобто, після підписання сторонами оспорюваного Додаткового договору від 01.02.2016. До того ж, наведений сторонами його зміст свідчить про врегулювання цим наказом саме передачі майна в оренду та не має жодного відношення до уже переданих в оренду об`єктів, аналогічно як і приписи статті 3 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 № 4442-VI.

Надаючи оцінку Додатковому договору, суд враховує як правові підстави та обставини, що викликали необхідність його укладення, так і зазначені в ньому дані, а також наміри сторін та узгодження їх реалізації з приписами законодавства, що регулює ці правовідносини, зокрема ч. 1 ст. 770 ЦК України, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Проаналізувавши зміст положення про Регіональну філію "Південно - Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (п.2.8), та зміст довіреностей на осіб, яким ПАТ "Українська залізниця" надала повноваження на вчинення, зокрема, дій щодо продовження чинності оспорюваного Додаткового договору - В.П. Мишина та ОСОБА_1 .М. Мазура, суд не встановив обставин, які б свідчили про відсутність таких повноважень у вказаних осіб. При цьому судом враховується, що доказів скасування цих довіреностей на час вчинення зазначених дій цими особами, матеріали справи не містять.

Водночас судом взято до уваги, що ні Кабінет Міністрів України, ні АТ Українська залізниця не зверталися до суду з позовом про визнання недійсним Додаткового договору, що також свідчить про правомірність його укладання.

Перебування майна в оренді з часу створення АТ "Українська залізниця", а також укладання додаткових договорів, видача довіреностей на вчинення таких дій, свідчать лише про схвалення КМУ, який виконує функції загальних зборів АТ, продовження дії договору №1160 з 01.02.2016.

Так, згідно ч.2 ст. 241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що згідно додаткового договору №4 від 17.07.2015 було припинено дію договору №1160 від 31.01.2012, також не підтверджені матеріалами справи, оскільки до матеріалів справи не надано заперечень орендодавця стосовно продовженення дії цього договору в порядку ч.1 ст. 764 ЦК України. Натомість у справі міститься підписаний сторонами Додатковий договір від 01.02.2016, яким останні, зокрема, погодили термін його дії з 01.12.2015.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

Тобто, наведені позивачем за зустрічним позовом обставини щодо відсутності у ПАТ Укрзалізниця законних повноважень для укладення оспорюваного правочину, а також те, що Додатковий договір від 01.02.2016 є окремим договором, не підтверджено матеріалами справи.

Водночас суд враховує, що згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Натомість, ТОВ Укрбуд-Спілка не зазначило у зустрічній позовній заяві та не уточнило під час розгляду справи про наслідки порушення його прав при укладенні оспорюваного Додаткового договору.

Суд, з урахуванням вищенаведеного та приписів ст. 6, 627 ЦК України, будь-яких порушень прав чи інтересів позивача за зустрічним позовом, які спричинені укладенням оспорюваного сторонами Додаткового договору, також не встановив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним додаткового договору оренди нерухомого майна від 01.02.2016 до Договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 №1160, з наведених ТОВ Укрбуд - Спілка підстав, задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги зустрічного позову про визнання недійсним Додаткового Договору від 01.02.2016, суд враховує таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами ч.1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з моменту укладення оспорюваного Додаткового Договору №5 від 01.02.2016, на дату пред`явлення зустрічного позову, дійсно минуло понад три роки. Однак, враховуючи, що відповідач за зустрічним позовом не довів допущення при укладенні оспорюваного ним Додаткового договору порушення чинного законодавства України, яким спричинено порушення прав чи інтересів ТОВ Укрбуд - Спілка , строк позовної давності застосуванню не підлягає.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За вказаного, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Що стосується вимоги первісного позивача про стягнення з відповідача 155418,83грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2018 по 30.03.2018, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За приписами ч. 1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За умовами підписаного сторонами Додаткового Договору від 11.05.2018 (а.с. 44, т.1), сторони погодили, що Договір оренди №1160 від 31.01.2012 діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження.

Листами від 11.04.2018, 18.04.2018, 26.04.2018, 18.07.2018, 31.08.2018, 28.01.2019 (а.с. 45-55, т.1) орендодавець неодноразово повідомляв орендаря про закінчення строку договору оренди з 01.07.2018 та вимагав повернути орендоване приміщення.

Також 19.12.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (а.с. 56-59, т.1) з вимогою повернути орендоване приміщення та сплатити подвійну орендну плату за користування майном у сумі 53411,32грн.

Факт отримання ТОВ Укрбуд - Спілка вищевказаних листів та претензії відповідачем за первісним позовом та його представником в судовому засіданні не заперечувався.

Зокрема, не спростовано відповідачем за первісним позовом, як зміст так і отримання 25.07.2018 (а.с. 51, т.1) листа від 18.07.2018, який направлявся ТОВ Укрбуд - Спілка , з дотриманням приписів ч. 1 ст. 764 ЦК України.

Також суд бере до уваги заяву свідка ОСОБА_2 (начальник сектору майнових та земельних ресурсів ПАТ "Укрзалізниця") та протокол спільної наради з орендарями по ст. Житомир від 19.07.2018, з яких вбачається, що при намаганні вручити ТОВ "Укрбудспілка" лист №ДН-4-01-4/150 про необхідність повернення орендованого майна, представник останнього від вручення відмовився, тому вказаний лист був направлений орендарю засобами поштового зв`язку (а.с. 60-61, т.1).

Так, зазначене узгоджується хронологічно з датуванням вказаного листа, датою проведення спільної наради та датою надсилання цього листа ТОВ Укрбуд - Спілка .

Крім цього, суд враховує, що повноваження осіб, які підписали лист від 18.07.2018, як зазначалося вище, підтверджені чинними на дату підписання, довіреностями та узгоджуються з п. 2.8 Положення (а.с. 66, т.1).

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 764 ЦК України, оскільки на дату закінчення строку дії спірного Договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку відповідачу було направлено листи наймодавця про припинення Договору, а орендарю було відомо про заперечення орендодавця щодо поновлення цього Договору на новий строк, тому Договір є припиненим з 01.07.2018.

Згідно із ч.1 ст.785 ЦК України, у відповідача у разі припинення договору найму виникає зобов`язання негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, у п. 10.9 договору №1160, сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача.

Однак, в процесі розгляду справи представник позивача за первісним позовом повідомила суд, що орендоване майно, згідно Акта приймання-передачі від 15.07.2019 повернуто позивачу, тому позов в частині виселення відповідача з орендованого приміщення не підтримує, у зв`язку з врегулюванням спору в цій частині.

За вказаного, провадження у справі в частині вимоги про звільнення приміщення ТОВ "Укрбуд-Спілка" слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки, в порушення вимог ч.1 ст.785 ЦК України, відповідач за первісним позовом у встановлені строки орендоване майно не повернув, позивач нарахував та заявив до стягнення з нього неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2018 по 30.03.2018, що становить 155418,83грн.

Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п. 10.11. Договору оренди, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користуванням майном за час прострочення.

Відповідно до п. 3.11 Договору оренди, у разі припинення (розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

При перевірці розрахунку позивача (а.с. 9, т.1), суд встановив, що в період з липня 2018 по квітень 2019 відповідач за первісним позовом у повному обсязі сплачував орендну плату, що було підтверджено представниками сторін, а позивач зараховував її на свій рахунок, керуючись п. 3.11 Договору. При цьому, проведені ТОВ Укрбуд - Спілка платежі за період без договірного користування майном не враховані при нарахуванні заявленої до стягнення суми неустойки.

Зважаючи на те, що вказане суперечить змісту ст. 785 ЦК України, яка в імперативному порядку обмежує право наймодавця, у випадку не виконання наймачем обов`язку щодо повернення речі, вимагати від наймача сплати виключно неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення і при цьому не встановлює жодних варіантів, заснованих на принципах свободи договору, суд дійшов висновку, що суму неустойки, яка підлягає до стягнення, слід обраховувати, за вирахуванням сплаченої за цей період орендної плати.

При цьому суд враховує, що згідно змісту ст. 759, 762 ЦК України, оренда майна - це засновані на договорі правовідносини, змістом яких є користування майном за плату, визначену договором. Припинення дії договору оренди має наслідком припинення відносин оренди та, відповідно, припинення сплати орендної плати.

Оскільки позивач за первісним позовом стверджує та підтвердив документально припинення дії договору оренди з 01.07.2018, з вказаної дати можливе виключно без договірне користування майном, що узгоджується також зі змістом ст. 22 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.1212, 785 ЦК України, ст.61 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №906/1037/16.

Згідно здійсненого судом перерахунку, за визначений позивачем період, обґрунтовано заявлена до стягнення з ТОВ Укрбуд - Спілка сума подвійної неустойки складає 61383,70грн. У стягненні 94035,13грн неустойки слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 61383,70грн неустойки. У стягненні 94035,13грн неустойки суд відмовляє. Провадження у справі в частині вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України. У задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судовий збір в сумі 1921,00грн, сплачений за вимогою щодо якої суд закриває провадження у справі, на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, відповідно до ЗУ "Про судовий збір", за ухвалою суду підлягає поверненню позивачу за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір, сплачений за зустрічним позовом, у задоволенні якого відмовлено судом, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст. 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" (10025, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Заводська, буд. 4, ід. код 37520702) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ід код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ " Українська залізниця" (01601, м.Київ, вул. Лисенка, 6, ід. код 40081221):

- 61383,70 грн неустойки;

- 920,75 грн судового збору.

3. У стягненні 94035,13 грн неустойки відмовити.

4. Закрити провадження у справі в частині вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.11.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2 - позивачу (Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка,6) ( рек.);

3 - відповідачу (рек.);

4 - Регіональному відділенню Фонду державного майна у Жит. обл. (10008,м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера,20) - рек.