Постанова

від 18.02.2020 по справі 906/509/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Справа № 906/509/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - пред-к Драгіцина Т.М.

відповідача за первісним позовом - адв. Вернидуб Д.В.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - не з`явився

розглянувши апеляційні скарги позивача за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" та відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2019 р. ухваленого суддею Вельмакіною Т.М. у м.Житомирі, повний текст складено 18.11.2019 р.

у справі № 906/509/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка"

про стягнення 155418,83 грн. та виселення

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Регіонального відділення Фонду державного майна у Житомирській області

про визнання недійсним додаткового договору оренди нерухомого майна від 01.02.2016 р. до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 р. за № 1160

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2019 р. задоволено частково первісний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця".

Відповідно до рішення суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" 61383,70 грн. неустойки. Відмовлено у стягненні 94035,13 грн неустойки.

Закрито провадження у справі в частині вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" про визнання недійсним додаткового договору оренди нерухомого майна від 01.02.2016 р. до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 р. за № 1160.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач за первісним позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2019 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 94035,13 грн. та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 155418,83 грн.

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця не погоджується з винесеним рішенням в частині відмови в задоволенні стягнення неустойки в розмірі 94035,13 грн., оскільки в порушення ст.ст. 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України судом неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, висновки викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення та є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Доводить, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення, послався на докази та пояснення відповідача за первісним позовом і не надав оцінки доказам та поясненням позивача АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця . Також вважає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводить, що Акціонерне товариство Українська залізниця набуло статусу орендодавця, про що 01.02.2016 р. з відповідачем за первісним позовом укладено додатковий договір до договору оренди від 31.01.2012 р. № 1160 відповідно до 2 ст. 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Уклавши 11 травня 2018 року додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 р. № 1160, сторони домовилися про закінчення орендних відносин з 01.07.2018 р. Проте відповідач за первісним позовом повернув орендоване майно, підписав Акт приймання-передачі орендованого приміщення та звільнив приміщення лише 15.07.2019 р. Посилаючись на п. 10.11. умов договору оренди просить стягнути неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2018 р. по 30.03.2018 р. включно, що становить 155418,83 коп.

Вважає, що часткова сплата орендної плати відповідачем за первісним позовом не є підставою для відмови у стягненні неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, оскільки відповідач не позбавлений права ставити питання про повернення безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2019 р. у справі № 906/586/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 94035,13 грн.

Відповідач за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" також не погоджується із судовим рішенням, подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2019 р. та постановити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволення зустрічного позову.

Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та стягнення з ТОВ "Укрбуд-Спілка" на користь ПАТ "Українська залізниця" 61383,70 грн неустойки, 920,75 грн. судового збору, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним додаткового договору оренди нерухомого майна від 01.02.2016 р. При цьому посилається на норми п.1, 3, 4 ч.1 ст.277 ГПК України.

Доводить, що договір оренди припинив дію 21.10.2015 р., оскільки відбулась державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також вважає, що майно передане до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" підлягає державній реєстрації, а право власності на передане до статутного капіталу майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Звертає увагу, що 18.08.2015 р. Міністром інфраструктури України затверджено Передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця" від 03.08.2015 р., та 01.12.2015 р. комісією з реорганізації юридичної особи ДП "Придніпровська залізниця" підписано Заключний передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а також Зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" та правонаступництво щодо якого переходить до ПАТ "Українська залізниця".

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що реєстрація права власності на орендоване майно за ПАТ Українська залізниця відбулася протягом двох років з моменту створення АТ "Українська залізниця", що узгоджується з ч.2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ".

Вважає також, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не спростував той факт, що наявні в матеріалах справи довіреності представників ПАТ Укрзалізниця були оформлені 3 грудня 2015 року, але останні уклали договір з виходом за межі строку дії вказаного доручення - з 1 грудня 2015 року. Суд не надав оцінки факту вчинення договору і поза межами строку повноважень вказаних осіб, враховуючи що повноваження надані лише 3 грудня 2015 року, оскільки вони не мають зворотної дії в часі, тому не може особа вчиняти правочини з строком дії в період, коли у неї не було таких повноважень.

Не погоджується з висновком суду, що акт приймання передачі від 01.02.2016 р. не є доказом фактичної передачі ТОВ Укрбуд Спілка орендованого майна, оскільки докази повернення цього майна, що мало передувати передачі в оренду, матеріали справи не містять. Вказане додатково свідчить, що зміна орендодавця за додатковим договором від 01.02.2016 р. відбувалася без фактичного вилучення майна від орендаря, а підписання акту приймання передачі від 01.02.2016 р. є формальним приведенням його, в частині заміни орендодавця та балансоутримувача, у відповідність до умов додаткового договору.

Стосовно часткового задоволення позовних вимог ПАТ Укрзалізниця про стягнення неустойки зазначає, що 01.07.2018 р. по 15.07.2019 р. підприємство користувалося орендованим майном та сплачувало орендну плату. Вважає, що передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 ГК України, тому одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Зазначає, що ТОВ Укрбуд-Спілка сплачувала орендну плату після 30.06.2018 р., тому приймаючи платежі і не повертаючи кошти, ПАТ Укрзалізниця визнало прерогативу умов пункту 3.11 над пунктом 10.11 договору, тому відсутні підстави для стягнення неустойки, оскільки позивач за первісним позовом в такий спосіб погодився, що достатнім захистом його прав є сплата ТОВ Укрбуд-Спілка коштів в розмірі орендної плати.

З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/509/19 в частині задоволення первісного позову про стягнення 61383,70 грн неустойки, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Укрбуд-Спілка" до ПАТ "Українська залізниця". Просить ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в повному обсязі у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічних позовних вимог.

Позивач за первісним позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" подав суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ Укрбуд-Спілка та вважає її необґрунтованою. Вважає, що Господарським судом Житомирської області при розгляді зустрічного позову у справі № 906/509/19 повно та всебічно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні, відповідають встановленим обставинам справи, також правильно застосовано норми матеріального. Суд дав належну та вмотивовану оцінку аргументам зустрічного позову ТОВ Укрбуд-Спілка .

Зазначає, що правовстановлюючі документи на орендоване майно у АТ Укрзалізниця оформлені належним чином, у встановлений законодавством строк, тому у ТОВ Укрбуд-Спідка відсутні підстави стверджувати зворотнє.

Звертає увагу, що додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 р. № 1160 укладений 01.02.2016 р. та підписаний зі сторони орендодавця - уповноваженими на те особами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в межах довіреності від 03.12.2015 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. та зареєстрованою в реєстрі за № 1900, а зі сторони орендаря - ОСОБА_1 на підставі Статуту. Тому вважає, що у сторін були законні підстави для укладення додаткового договору від 01.02.2016 р. саме в такій редакції.

З урахуванням викладеного просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбуд-Спілка без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2019 р. у частині відмови у задоволені зустрічного позову у справі № 906/509/19 без змін.

В судовому засіданні учасники надали пояснення по суті спору. Представники позивача та відповідача підтримали доводи апеляційних скарг з підстав, викладених у них.

Третя особа Фонд державного майна у Житомирській області не забезпечила участь у судовому засіданні свого представника. Про розгляд справи третя особа повідомлена судом в установленому порядку, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 197 у т. 2/.

Переглядаючи справу в суді апеляційної інстанції за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів керується нормами ст.270 ГПК України. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи Фонду державного майна у Житомирській області за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

31.01.2012 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області/орендодавець та ТОВ "Укрбуд-Спілка"/орендар уклали договір оренди № 1160 нерухомого майна на частину складу № 1 з рампою площею 216,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2. Зазначений об`єки оренди перебував на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці і відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України /а.с.18-24 у т.1/.

Договір укладено на строк з 31.01.2012 р. до 29.01.2015 р. включно, підписано сторонами та скріплено відбитками їх печаток.

Актом приймання-передачі від 31.01.2012 р. /а.с. 26 у т.1/ регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області/орендодавець передав, а ТОВ "Укрбуд-Спілка"/орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - частину складу №1 з рампою площею 216,7 кв.м., що перебувала на балансі станції Житомир Південно-Західної залізниці, відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України та знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2.

Додатковими угодами № 1 від 25.11.2014 р., № 2 від 20.01.2015 р., № 3 від 01.04.2015 р., № 4 від 17.07.2015 р. сторони Фонд державного майна України по Житомирській області/орендодавець та ТОВ "Укрбуд-Спілка"/орендар неодноразово продовжували строк дії договору оренди № 1160 /а.с. 27-29 у т. 1/.

01.02.2016 р. сторонами у справі укладений додатковий договір /а.с.30 у т. 1/, яким внесені зміни до договору оренди, а саме: визначено, що орендодавцем майна за договором оренди є ПАТ "Укрзалізниця"; найменування балансоутримувача змінено на структурний підрозділ Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця; орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року встановлена 5684,28 грн. - орендна плата 100 % перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця, одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ "Укрзалізниця"; договір діє з 01.12.2015 р. по 31.03.2016 р. включно. Інші умови договору залишені без змін.

Договір підписаний представниками Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ "Укрзалізниця" в особі Мишина В.П. та Мазура О.М., які діють на підставі довіреності від 03.12.2015 р., посвідченої приватним нотаріусом та зареєстрованої в реєстрі за № 1900, та ТОВ "Укрбуд-Спілка" в особі директора Кульбаки К.В.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2015 р. ПАТ "Укрзалізниця"/орендодавець в особі Мишина В.П. та Мазура О.М., які діють на підставі довіреності від 03.12.2015 р., передала ТОВ "Укрбуд-Спілка"/орендареві в строкове платне користування об`єкт оренди - частину складу № 1 з рампою площею 216,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2 /а.с. 21 у т. 1/.

Додатковими угодами від 11.04.2016 р., від 25.07.2016 р., від 21.09.2016 р., від 06.12.2016 р., від 24.04.2017 р., від 09.10.2017 р., від 23.10.2017 р. від 01.12.2017 р. від 09.02.2018 р., від 11.05.2018 р. сторони Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ "Укрзалізниця" як орендодавець та ТОВ "Укрбуд-Спілка" як орендар неодноразово продовжували строк дії договору оренди № 1160 /а.с. 33-36, 38-40, 42-43 у т. 1/.

Додатковим договором до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 р. № 1160, укладеним 11.05.2018 р., сторонами змінено розіл 10 та визначено строк дії договору до 30.06.2018 р. включно без подальшого продовження / а.с. 44 у т. 1/.

Листом від 18.04.2018 р. Коростенська дирекція залізничних перевезень повідомила ТОВ "Укрбуд-Спілка", що у зв`язку із затвердженням Кабінетом Міністрів України Порядку розпорядження майном ПАТ "Укрзалізниця" договірні відносини за договором оренди від 31.01.2012 р. № 1160 будуть припинені з 01.07.2018 р., тому просив після закінчення терміну дії договору повернути нерухоме майно з оренди /а.с. 47 у т.1/. Лист аналогічного змісту Регіональна філія Південно-Західна залізниця ПАТ "Укрзалізниця" надіслав Товариству 26.04.2018 р. з вимогою про повернення орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору 30.06.2018 р. та підписання відповідного акту приймання-передачі. Такий лист одержаний ТОВ "Укрбуд-Спілка" 08.05.2018 р. та залишений без реагування /а.с.48-49 у т.1/.

Лист аналогічного змісту від 18.07.2018 р. разом із проектом акту приймання-передачі (повернення) майна в двох примірниках направлений Товариству "Укрбуд-Спілка" 23.07.2018 р./50-51 у т.1/.

22.08.2018 р. комісією позивача з працівників станції Житомир складений акт про те, що приміщення частини складу № 1 з рампою площею 216,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Привокзальний, 2, яке передане в оренду ТОВ "Укрбуд-Спілка", не звільнене і не повернуте за актом приймання-передачі /а.с.52 у т.1/.

Листами від 31.08.2018 р. та від 28.01.2019 р. позивач за первісним позовом у зв`язку із закінченням дії договору просив ТОВ "Укрбуд-Спілка" повернути майно з підписанням акту приймання-передачі та зі сплатою належних коштів за оренду. Матеріали справи містять докази направлення цих листів відповідачу за первісним позовом /а.с. 53-55 у т. 1/.

19.12.2018 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" направило ТОВ "Укрбуд-Спілка" претензію з вимогами про повернення об`єкту оренди, підписання акту приймання-передачі та сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за період з липня по листопад 2018 року. У претензіі зазначено, що договір оренди припинив дію 01.07.2018 р. тому відповідні вимоги про повернення майна та сплату неустойки мають бути виконані відповідно до умов п.п.10.9-10.11 договору оренди. Претензія була отримана ТОВ "Укрбуд-Спілка" 10.01.2019 р. за даними Укрпошти /а.с. 56-59 у т. 1/ і залишена Товариством без реагування.

Майно повернуто за актом приймання передачі від 15.07.2019 р./а.с.91 у т.2/, і суд першої інстанції з урахуванням фактичної передачі предмету оренди закрив провадження у справі в частині вимоги про виселення у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Отже, спірні правовідносини сторін врегульовані нормами гл.58 Цивільного кодексу України, ст..ст. 283-287 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", де визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з нормами ст..203 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, які порушують права та інтереси особи, яка оспорює такий правочин.

Обґрунтовуючи у зустрічній позовній заяві вимогу про визнання недійсним Додаткового договору від 01.02.2016 р. до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 р., ТОВ "Укрбуд-Спілка" - позивач за зустрічним позовом вказує, що у представників ПАТ "Укрзалізниця" були відсутні повноваження на укладення такого договору та передачу майна в оренду, що спричинило порушення майнових прав ТОВ Укрбуд - Спілка .

Доводи скаржника колегія суддів вважає безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи з огляду на наступне.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. Статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця", положеннями п. 20, 21 якого (в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного додаткового договору) Товариство "Українська залізниця" має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

Відповідно до п. 32, 33 Статуту, здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства. Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків. Розпорядження майном товариства, в тому числі шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом .

Згідно зі зведеним переліком майна Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015 р. /а.с. 63-64 у т.1/, склад №1, площею 449,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Привокзальний, 2, передано до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" .

Згідно зі ст.329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Відповідно до ст.115 ЦК України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

За таких обставин належними і допустимими доказами відповідно до ст..ст.74, 76-77 ГПК України у справі підтверджено перехід до ПАТ "Українська залізниця" права власності на майно, яке внесене до його статутного капіталу, і Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та положень Статуту.

18.08.2015 р. Фонд державного майна України втратив повноваження виступати орендодавцем щодо нерухомого майна, переданого за договором оренди на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Нормами ч.1 ст. 770 ЦК України та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Наведеним нормам відповідають умови п. 10.5. договору оренди № 1160, де сторонами визначено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Отже, за наведених вище обставин на час укладення оспорюваного договору 01.02.2016 р. права і обов`язки орендодавця стосовно складу №1 площею 449,00 кв.м., що знаходиться за адресою майдан Привокзальний, 2 у м.Житомир, перейшли від Фонду майна України до ПАТ "Українська залізниця".

Судом першої інстанції правильно встановлено, що витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 13.09.2017 р. /а.с. 200-202 у т.1/ підтверджено, що ПАТ "Українська залізниця" є власником майнового комплексу Коростенської дирекції залізничних перевезень загальною площею 6129, що знаходиться за адресою Житомирська область, м. Житомир, Привокзальний майдан, буд. 20

Державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців здійснена 21.10.2015 р. (номер запису: 10701340000060039).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 01.02.2016 р.) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як право власності підтверджене належними і допустимими доказами станом на 18.08.2015 р. і, відповідно, на час укладання оспорюваного додаткового договору, про що зазначено вище.

Тому безпідставними є доводи скаржника про те, що на час укладення оспорюваного договору 01.02.2016 р. до ПАТ "Українська залізниця" не перейшли права і обов`язки орендодавця стосовно об`єкту оренди складу №1, оскільки не відбулось державної реєстрації права власності на передане до статутного капіталу майно. Доводи скаржника про те, що виключно з державною реєстрацією права законодавець пов`язує момент набуття права власності на нерухоме майно, не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам даної справи.

Оцінюючи додатковий договір оренди нерухомого майна від 01.02.2016 р. до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 р. № 1160 колегія суддів враховує, як правові підстави та обставини, які викликали необхідність його укладення, так і зазначені в ньому дані, а також наміри сторін та узгодження їх реалізації з нормами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів звертає увагу, що зміна орендодавця за додатковим договором від 01.02.2016 р. відбувалася без фактичного вилучення майна від орендаря, а підписання сторонами акта приймання - передачі від 01.02.2015 р. є підтвердженням передачі майна орендареві новим орендодавцем.

Оцінюючи доводи скаржника про укладення оспорюваного договору представниками ПАТ Українська залізниця без належних повноважень колегія суддів враховує норми ст..92 ЦК України, які визначать, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи , крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, позивач за зустрічним позовом ТОВ Укрбуд-Спілка за всіма обставинами міг знати про набрання чинності та реалізацію Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", якою затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця".

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до положення про Регіональну філію "Південно - Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" філія має право від імені Товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреностей представляти його інтереси /а.с. 65-85 у т. 1/. Зі змісту положення про Регіональну філію "Південно - Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та довіреностей на осіб, яким ПАТ "Українська залізниця" надала повноваження на вчинення дій, зокрема, щодо продовження чинності оспорюваного додаткового договору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про відсутність таких повноважень у вказаних осіб зокрема на момент підписання додаткового договору оренди нерухомого майна від 01.02.2016 р. та в подальшому інших додаткових договорів.

Доказів про скасування чи відкликання довіреності, виданої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , матеріали справи не містять та суду також не надані.

Також відсутні докази того, що ПАТ "Українська залізниця" чи Кабінет Міністрів України, який має повноваження загальних зборів товариства, в подальшому не схвалили додатковий договір від 01.02.2016 р. чи оспорювали його дійсність в судовому порядку. Про це свідчать наступні укладені протягом 2016-2018 років додаткові договори до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.01.2012 р. №1160 та видані довіреності на вчинення таких право чинів.

Таким чином, доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд враховує, що згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом жодним чином не обґрунтовує, яким чином укладення ним додаткового договору до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.01.2012 р. №1160 порушує його права та законні інтереси. Враховано при цьому, що об`єкт оренди на час укладання оспорюваного договору і в подальшому використовувався ним на умовах цього договору та до моменту припинення договору 01.07.2018 р. жодних претензій орендар не висував - матеріали справи не містять доказів такого.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що зустрічний позов не направлений на захист порушеного права чи законного інтересу ТОВ Укрбуд-Спілка .

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись нормами ст. 203, 215 ЦК України, погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним додаткового договору оренди нерухомого майна від 01.02.2016 р. до договору оренди нерухомого майна від 31.01.2012 р. за № 1160 з підстав, вказаних у позовній заяві та апеляційній скарзі ТОВ Укрбуд-Спілка .

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, тому позовна давність за заявою відповідача за зустрічним позовом не підлягає застосуванню відповідно до ч.1 статті 261 ЦК України, де визначено, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позивач за первісним позовом оспорює рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 94035,13 грн. неустойки за користування об`єктом оренди після припинення договору оренди.

Колегія суддів, за результатом вивчення позовної вимоги про стягнення з ТОВ Укрбуд - Спілка 155418,83 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2018 р. по 30.03.2018 р. не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

За умовами додаткового договору від 11.05.2018 р. /а.с. 44 у т.1/ сторони погодили, що договір оренди № 1160 від 31.01.2012 р. діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження, тому договір є припиненим з 01.07.2018 р.

Судом встановлено, що орендар Укрбуд - Спілка після припинення договору оренди 01.07.2018 р. орендоване майно не повернуло в установленому порядку і не реагувало на неодноразові вимоги про це орендодавця/позивача за первісним позовом.

ТОВ Укрбуд - Спілка майно, яке було предметом оренди, повернуло позивачу 15.07.2019 р., що підтверджується актом приймання-передачі /а.с.91 у т.2/. Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка"на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору, - сторонами не оскаржується.

Згідно з частиною 1,2 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п. 10.11. договору оренди, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користуванням майном за час прострочення.

Позивач за первісним позовом нарахував Товариству Укрбуд - Спілка неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2018 р. по 30.03.2018 р., що становить 155418,83 грн. за розрахунком у позовній заяві /а.с.9 у т.1/.

Одночасно позивач надав суду до позовної заяви рахунки-фактури на оплату Товариством "Укрбуд-Спілка" нарахованої неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з липня 2018 року по березень 2019 року /а.с.96-104 у т.1/.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що в період з липня 2018 року по квітень 2019 року ТОВ "Укрбуд-Спілка" сплатив за платіжними дорученнями № 279 від 26.07.2018 р., № 304 від 19.09.2018 р., № 318 від 17.10.2018 р., № 325 від 09.11.2018 р., № 338 від 11.12.2018 р., № 351 від 09.01.2019 р., № 363 від 12.02.2019 р., № 382 від 19.03.2019 р., № 1 від 19.04.2019 р. відповідно 10004,64 грн, 9934,61 грн., 10000 грн., 10500 грн., 10700 грн., 10900 грн., 10600 грн., 10649,88 грн., 10746 грн., посилаюсь у графі 'призначення платежу' на рахунки позивача і договір оренди № 1160 від 31.01.2012 р. /а.с. 105-113 у т. 1/.

Позивач за первісним позовом в свою чергу такі платежі на загальну суму 94035,13 грн. зараховував на свій рахунок, не повертав платнику, але не врахував при обрахуванні заявленої до стягнення суми неустойки, пояснивши, що одержував такі кошти як орендну плату.

За змістом частини 6 статті 283 та частини 4 статті 291 ГК України вбачається, що до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Аналіз частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Передбачена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення повернення орендованого майна, а не штрафною санкцією в розумінні ст..230 ГК України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 р. у справі № 910/20370/17, а також - у постановах Верховного Суду у складі колегіі суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16, від 14.11.2018 р. у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 р. у справі № 926/2119/17. Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав відступати від таких висновків при розгляді даної справи.

За наведених обставин суд першої інстанції правомірно відмовив у стягнення 94035,13 грн., враховуючи одержання зазначеної суми коштів за період з липня 2018 року по квітень 2019 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2019 р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст. 277 ГПК України. Доводи скаржників не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2019 р. у справі № 906/509/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 906/509/19 повернути Господарському суду Житомирської області .

Повний текст постанови складений 27 лютого 2019 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.