Постанова

від 14.11.2019 по справі 629/3924/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 629/3924/19 Головуючий суддя І інстанції Мицик С. А.

Провадження № 22-ц/818/4971/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Заява про забезпечення позову або доказів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року, постановлену у складі судді Мицик С.А., за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Свистуна Андрія Володимировича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Свистуна Андрія Володимировича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, а саме: земельної ділянки площею 5,9631 га, кадастровий номер №6323955700:01:000:0116, яка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області; домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку площею 41,7 кв.м. та надвірних будівель: літня кухня, гараж, погріб, вбиральня, душ, огорожа, тротуар, ворота, колодязь, сарай.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржувана ухвала була постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказано, що сама по собі наявність спору про право не може бути підставою для припущень щодо можливих дій відповідача, направлених на відчуження нерухомого майна.

Послався на те, що суд жодним чином не перевірив обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених вимог, не аргументував своїх висновків, формально пославшись лише на загальні норми процесуального права та обмежившись констатацією в ухвалі наявністю гіпотетичних обставин.

Зазначив, що земельна ділянка, яка обтяжена заходами забезпеченню і так не може бути відчужена, оскільки не має вільної цивільної оборотоздатності.

Зауважив, що за умовами договору позики строк виконання визначено до 23.10.2022.

Відзив на скаргу не надійшов.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368, 372 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутністю усіх учасників справи, які повідомлялись про розгляд скарги і не з`явились у судове засідання, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

До суду від представника позивача - адвоката Свистуна А.В. надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому він просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачем ОСОБА_1 розпоряджатися своїм майном, а саме: земельною ділянкою площею 5,9631 га, кадастровий номер №6323955700:01:000:0116, яка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області; домоволодінням, яке складається з житлового будинку площею 41,7 кв.м. та надвірних будівель: літня кухня, гараж, погріб, вбиральня, душ, огорожа, тротуар, ворота, колодязь, сарай, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції свої висновки обґрунтував тим, що зважаючи на те, що між сторонами виник спір, який перебуває на розгляді в суді, існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно приписів п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ч. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено судам, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

У п. 4 цієї Постанови зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно зі ст. 154 ЦПК України:

1. Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

2. Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

3. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

У статті 11 ЦПК України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У даному випадку між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за договором позики, зокрема щодо стягнення щомісячних процентів. З огляду на те, що з урахуванням ціни позову, у даному випадку дійсно існують реальні ризики щодо можливості виконання рішення суду. Застосовані судом заходи забезпечення відповідають наведеним нормам цивільного процесуального права та є пропорційними. Підстав для застосування зустрічного забезпечення не встановлено. Висновки суду першої інстанції належним чином вмотивовані та відповідають матеріалам справи.

Доводи скарги про відсутність реального ризику невиконання рішення суду з огляду на те, що майно відповідача обтяжене іпотекою є безпідставними. Хоча зареєстрована іпотека має пріоритет перед застосованими судом заходами забезпечення, однак це не виключає можливості припинення іпотеки до розгляду цієї справи по суті.

Таким чином, з урахуванням приписів п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 151 ЦПК України, з урахуванням змісту спору, про який зазначено у заяві про забезпечення позову, запропоновані заявником на розгляд суду засоби забезпечення позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді заборони відчуження майна.

Доводами скарги такий висновок суду не спростовано.

Відповідач з метою звільнення нерухомості від заборони відчуження не позбавлений права замінити застосовані судом заходи забезпечення позову: відповідно до ч. 4 ст.156 ЦПК України за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.

З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2019 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії П.В. Кісь.

О.М. Хорошевський.