Рішення

від 23.01.2020 по справі 629/3924/19

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/3924/19

Номер провадження 2/629/65/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2020 року

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Мицик С.А., при секретарі судових засідань- Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.10.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів, який посвідчено приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 150000 гривень, із строком виплати боргу до 23.10.2022 року. Відповідач зобов`язався повернути таку ж саме суму грошових коштів зі сплатою належних відсотків за користування грошовими коштами. Станом на день укладання договору 150000 гривень за офіційним курсом НБУ було еквівалентно 18520 доларам США. Пунктом 4 договору позики від 23.10.2012(далі -Договір) передбачено, що в разі девальвації протягом строку дії цього Договору національної грошової одиниці України позичальник зобов`язується повернути суму грошей у гривнях еквівалентну 18520 доларам США за офіційним курсом НБУ на день платежу. Курс гривні по відношенню до долара США станом на день укладення Договору складав 7,993 грн. Курс гривні до долара США станом на день подання позовної заяви складав-25,439 грн., отже гривня відносно долара США девальвувала на понад 300%. Враховуючи викладене тілом боргу необхідно вважати суму 18520 доларів США, що згідно курсу НБУ на день подачі позову складала 471143,24 грн. Пунктом 5 Договору передбачено, що за весь час фактичного користування грошовими коштами позичальник зобов`язується сплатити 20 % річних. Відсотки сплачуються щомісяця до дня повернення позики, до 23 числа кожного місяця. Враховуючи умови п. 5 Договору та вимоги ч.2 ст.1050 ЦК України, у позивача виникло право на стягнення з відповідача 20% річних, які розраховані наступним чином: тіло боргу-471143,24 грн.(18520 доларів США); 20 відсотків річних-94229,84 грн.(3704 доларів США). Сума відсотків, яка повинна бути сплачена щомісяця до 23 числа-7852,48 грн.(308,67 доларів США). Кількість місяців, за які не сплачені щомісячні відсотки 69. Отже заборгованість за відсотками складає 541821,12 грн.(21298,23 доларів США). Сума боргу з урахуванням сплати 20 % річних, за 69 місяців прострочення складає 39818,23 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1012963,83 грн. Інфляційне збільшення боргу за 69 місяців прострочення -29929,42 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 761395,46 грн. Три відсотки річних від простроченої суми-3712,62 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 94447,93 грн. Таким чином, станом на 29.07.2019 року загальна заборгованість за вказаним договором складає 73460,27 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1868807,23 грн., яка складається з суми боргу з урахуванням сплати 20% річних, за 69 місяців прострочення-39818,23 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 1012963,83 грн.; інфляційне збільшення боргу за 69 місяців прострочення 29929,42 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 761395,46 грн.; три відсотки річних від простроченої суми- 3712,62 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 94447,93 грн. Вказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору 10000 гривень представник ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на користь останньої(а.с. 2-4, 41-43).

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за його відсутність та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив справу розглянути за його відсутності. Надав відзив на позовну заяву, за змістом якого за умовами договору позики від 23.10.2012 року він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150000 грн. та зобов`язався повернути позику і сплатити відсотки за користування грошовими коштами у строк до 23.10.2022 року. Відповідно до п.7 Договору, в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику згідно визначеного в п. 1 цього Договору строку, а також при порушенні Позичальником умов сплати процентів, позикодавець вправі пред`явити цей Договір до стягнення в порядку і строк, передбачені чинним законодавством України. Між тим, договором позики від 23.10.2012 року не передбачено повернення суми позики частинами, а навпаки, встановлено обов`язок для позичальника повернути всю суму боргу у строк до 23.10.2022 року. Отже, передбачений ст. 1050 ЦК України порядок звернення кредитора з вимогою про дострокове погашення боргу за позикою не може бути застосований до спірних правовідносин, а будь-якого іншого порядку дострокового виконання зобов`язання з повернення позики законом не встановлено. Оскільки на момент звернення позивачки до суду строк повернення позики ще не настав, відсутні підстави, визначені договором та законом, для дострокового звернення позивачки з вимогою про повернення суми боргу за договором позики від 23.10.2012 року. Також заперечував проти здійсненого розрахунку суми позики з урахуванням еквіваленту іноземної валюти в сумі 471143,24 грн. з тих підстав, що зміст терміну девальвація не розкрито у договорі позики, при цьому значення вказаного терміну не закріплено у жодному нормативно-правовому акті України. Вказуючи, що протягом строку дії Договору відбулась девальвація гривні більш ніж на 300% позивачка не зазначила офіційних джерел такої інформації, зокрема офіційних документів НБУ, відомостей про те, відносно якої валюти або ж золота чи срібла відбулася девальвація. В той же час п.4 Договору не містить вказівки на те, відносно якої саме іноземної валюти зниження курсу гривні слід оцінювати як девальвацію в розумінні правочину. Отже сума позики, яка підлягає поверненню у встановлений договором строк складає 150000 гривень. Враховуючи, що строк виконання зобов`язання з повернення позики ще не настав, у позивачки відсутні підстави для дострокового звернення з вимогою про стягнення боргу, а позовні вимоги про стягнення суми позики є необґрунтованими. Також частково заперечував проти вимог про стягнення відсотків, оскільки 20% річних від суми позики складає 30000 грн.= 150000 грн. х 20%. Тобто за весь час фактичного користування грошовими коштами у сумі 150000 грн. він повинен сплатити позивачці відсотки у загальній сумі 30000 грн. Водночас договором встановлено обов`язок позичальника сплачувати проценти 23 числа кожного місяця, проте не визначено розміру щомісячної суми відсотків. Оскільки договір позики укладено на строк з 23.10.2012 до 23.10.2022, що складає 120 місяців, відсотки, передбачені п.5 Договору слід сплачувати рівними частинами щомісяця у розмірі 250 грн.= 30000 грн./120 міс. Враховуючи, що відсотки за користування позикою він належним чином не сплачував, на момент звернення позивачки до суду сума боргу за відсотками за 69 місяців складає 17250 грн.=69 міс. х 250 грн. Натомість ОСОБА_1 просить стягнути заборгованість за відсотками у сумі 39818,23 долари США, що за офіційним курсом НБУ складає 1012963,83 грн., розраховуючи 20% річних від суми позики щомісяця у гривні з урахуванням еквіваленту іноземної валюти -долару США. Однак, зазначений розрахунок суперечить п. 5 Договору. У зв`язку з викладеним, вважав необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення відсотків в сумі 1012963,83 грн. та зазначив, що сума відсотків за 69 місяців прострочення складає 17250 грн. Оскільки, починаючи з 23.10.2012 він не сплачував періодичні платежі у вигляді відсотків, а позивачка не зверталась до суду з позовом про стягнення відсотків, заявив про сплив позовної давності до вимог про стягнення відсотків за період з 23.10.2012 до 23.07.2016(45 міс.) у розмірі 11250 грн.= 250 грн. х 45 міс. Відтак визнав позовні вимоги про стягнення відсотків за користування грошовими коштами лише у сумі 6000 грн.=17250 грн.-11250 грн. Також зазначив, що строк повернення суми позики за Договором ще не настав, тому відсутнє прострочення виконання зобов`язання з боку позичальника, що в свою чергу свідчить про безпідставність та передчасність позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 29929,42 долари США, що згідно курсу НБУ складає 761395,46 грн. та 3% річних у сумі 3 712,62 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 94447,93 грн. за період з 23.10.2012 до 29.07.2019, оскільки сума інфляційних втрат визначена від суми боргу в іноземній валюті, та індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України-гривня, іноземна валюта індексації не підлягає(а.с. 32-38).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави(ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів(ч.1 ст. 4 ЦПК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу(ч. ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Судом встановлено, що 23.10.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Завадою М.В.(а.с.16). Згідно п.1 вказаного Договору ОСОБА_1 (позикодавець) передала ОСОБА_3 (позичальник) у власність грошові кошти в сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, із строком виплати боргу до 23 жовтня 2022 року. Грошова сума, вказана в п. 1 Договору, передана позикодавцем та одержана позичальником до підписання цього договору(п. 3 Договору).

У п. 9 Договору сторони засвідчили, що договір не укладений під впливом обману, насильства, або під впливом тяжкої обставини.

Згідно п.2 Договору позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж саме суму грошових коштів(суму позики) в повній сумі зі сплатою належних з неї відсотків за користування грошовими коштами, в строк, передбачений п.1 даного договору, за місцем проживання позикодавця.

Пунктом 4 Договору передбачено, що у разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України позичальник зобов`язується повернути суму грошей у гривнях еквівалентну 18520,00 доларам США за офіційним курсом НБУ на день платежу. Таким чином, умовами вказаного пункту Договору передбачено зобов`язання позичальника щодо повернення у гривнях еквівалентної 18520,00 доларам США запозиченої суми(основного зобов`язання) у разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України.

Згідно п. 5 Договору за весь час фактичного користування грошовими коштами позичальник зобов`язується сплатити позикодавцеві 20% річних. Відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики, до 23 числа кожного місяця.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, та не оспорювалося сторонами, що відсотки за весь час фактичного користування грошовими коштами позичальником позикодавцеві жодного разу не сплачувалися. Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу по сплаті 20% річних за період з 23.10.2012(дата укладення договору позики) по 29.07.2019(дата звернення з позовом до суду).

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України). Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 .

За умовам п. 5 Договору відсотки за користування грошовими коштами позичальник зобов`язався сплачувати позикодавцеві щомісячно, до 23 числа кожного місяця. Таким чином, після першого прострочення платежу за відсотками ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права. Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про захист її цивільного права 29.07.2019 року, відтак ця позовна вимога підлягає задоволенню в межах строку позовної давності, а саме, з 29.07.2016 року по 29.07.2019 року.

Таким чином, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати 20% річних в сумі 89883,00 гривень, яка складається із заборгованості: за 2016 р. в сумі 12704,92 грн.= 150000 грн. х 20% /100 х 155(кількість днів кредитування)/ 366(кількість днів у році); за 2017 рік в сумі 30000 гривень=150000 грн. х 20%; за 2018 рік в сумі 30000 гривень = 150000 грн. х 20%; за 2019 рік в сумі 17178,08 гривень = 150000 грн. х 20% х 209 (кількість днів кредитування)/ 365(кількість днів у році).

В Договорі відсутній будь який графік платежів зі сплати відсотків, який повинен був виконувати позичальник в залежності від курсу іноземної валюти і відсутній порядок здійснення розрахунку із корегуванням розміру відсотків за користування грошовими коштами відповідно до курсу НБУ до іноземної валюти.

Пунктом 6 Договору передбачено, що якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу, несплачені проценти за користування грошовими коштами та 3% річних від простроченої суми позики або сплатити неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, умовами п.6 Договору та чинним законодавством передбачена відповідальність за несвоєчасне повернення позикодавцю суми позики- 3% річних від простроченої суми позики або сплату неустойки відповідно до ст. 549 ЦК України. Договором визначено строк виконання грошового зобов`язання- до 23.10.2022 року.

Згідно ч.1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Отже за своєю правовою природою проценти є винагородою за користування чужими грошовими коштами.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто у межах строку кредитування боржник має сплачувати проценти, розмір яких встановлено договором, а в разі подальшого неправомірного користування поза межами строку кредитування - 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 28.03.2018 року, справа № 444/9519/12.

Крім того, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у Постанові від 04 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 915/880/18.

Пунктом 7 Договору передбачено, що в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику, згідно визначеного в п. 1 цього договору строку, а також при порушенні позичальником умов сплати процентів позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в порядку і строки, передбачені чинним законодавством України.

Девальвація-це зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. Девальвація відображає зниження купівельної спроможності національної валюти щодо іноземних валют

У зв`язку з порушенням позичальником умов сплати процентів представником позикодавця пред`явлено Договір до стягнення у сумі 471143,24 гривень, що еквівалентно 18520,00 доларам США, відповідно до умов п. 4 Договору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення грошового зобов`язання в сумі 471143,24 гривень (що еквівалентно 18520,00 доларам США) та 20% річних за користування грошовими коштами в сумі 89883,00 гривень, розмір якої визначено із застосуванням строків позовної давності, а всього в сумі 561026,24 гривень.

Оскільки позов представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує стягувачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 3002,06 грн., виходячи з розрахунку: 561026,24 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 10000, 00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 1868807,23 грн.(розмір заявлених позовних вимог) = 3002,06 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 256,257, 536, 625, 1046-1048, 1050 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.п.н. НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 заборгованість за договором позики б/н від 23.10.2012 року в сумі 561026(п`ятсот шістдесят одну тисячу двадцять шість) гривень 24 коп., яка складається з грошового зобов`язання в сумі 471143(чотириста сімдесят одну тисячу сто сорок три) гривні 24 коп. та заборгованості зі сплати за користування грошовими коштами 20% річних в сумі 89883(вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.п.н. НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 сплачену суму судового збору 3002(три тисячі дві) гривень 06 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А. Мицик