Постанова

від 11.11.2019 по справі 640/7363/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7363/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Ганечко О.М.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України, про визнання протиправними дій та рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Державне підприємство "Готель "Козацький" Міністерства оборони України, про:

- визнання дій комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572) щодо проведення конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572) такими, що є протиправними, а конкурсний відбір таким, що проведений з порушенням вимог чинного законодавства України;

- визнання протиправним та скасування Рішення комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572) про визнання переможців конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України;

- визнання протиправним та скасування наказу Міністра оборони України № 182 від 19.04.2019 року Про деякі питання наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України в частині визначення обраних незалежних членів Наглядової ради державного підприємства Готель Козацький та затвердження складу Наглядової ради державного підприємства Готель Козацький , затвердження типового цивільно-правового договору з незалежним членом Наглядової ради державного підприємства Готель Козацький та надання повноважень щодо підписання такого цивільно-правового договору (п. 2, п. 3, п. 4 та п. 5 вказаного Наказу).

Також позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії Наказу Міністра оборони України № 182 від 19.04.2019 року Про деякі питання наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі; заборони комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України, посадовим та службовим особам Міністерства оборони України, посадовим особам Дочірнього Підприємства Готель Козацький МОУ, будь-яким третім особам вчиняти дії на підставі Рішення комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572) про визнання переможців конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі; заборони Міністерству оборони України укладати цивільно-правові договори з незалежними членами наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України, які були обрані на засіданні комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України 28.03.2019 року; заборони посадовим та службовим особам Міністерства оборони України, посадовим особам Дочірнього Підприємства Готель Козацький МОУ, будь-яким третім особам вчиняти дії на підставі Рішення комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572) про визнання переможців конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Назване клопотання вмотивовано наявністю очевидних порушень при проведенні конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради Державного підприємства Готель Козацький .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року клопотання задоволено частково.

Зупинено дію наказу Міністра оборони України № 182 від 19.04.2019 року Про деякі питання наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України .

Заборонено Комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України, посадовим та службовим особам Міністерства оборони України, посадовим особам Дочірнього підприємства Готель Козацький МОУ вчиняти дії на підставі Рішення комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572) про визнання переможців конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України.

Заборонено посадовим та службовим особам Міністерства оборони України, посадовим особам Дочірнього підприємства Готель Козацький МОУ вчиняти дії на підставі Рішення комісії з конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14303572) про визнання переможців конкурсного відбору незалежних членів наглядової ради державного підприємства Готель Козацький Міністерства оборони України.

В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Забезпечуючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Водночас, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Крім того, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності рішень відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду апеляційної інстанції відсутні підстави стверджувати про протиправність оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача такими діями, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішень відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Крім того, у ході розгляду поданої позивачем заяви про забезпечення позову колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Колегія суддів також зазначає, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або, як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 150, 312, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Ганечко О.М.

Повний текст постанови виготовлено - 18 листопада 2019 року.