Постанова

від 14.11.2019 по справі 478/777/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.11.19

22-ц/812/1760/19

Провадження № 22ц/812/1760/19

Категорія 23

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року м. Миколаїв

справа № 478/777/17

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДАР ЛАНІВ про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухвалене 06 вересня 2019 року під головуванням судді Томашевського О.О. у приміщенні цього суду, повний текст судового рішення складений цього ж дня,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного підприємства Дар Ланів (далі - ПП ДАР ЛАНІВ ) про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію .

Позивач зазначала, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії № ІІІ-МК №002363 від 29 грудня 2003 року, виданого Миколо-Гулаківською сільською радою, вона є власником земельної ділянки загальною площею 5,9817 га з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, яка розташована на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Як вказала позивач, 18 лютого 2014 року вона уклала з Фермерським господарством Курінна І.В. договір оренди зазначеної земельної ділянки, однак в 2015 році договір оренди припинився внаслідок ліквідації Фермерського господарства. На початку 2016 року позивач звернулася до ОСОБА_2 , яка є засновником та директором ПП ДАР ЛАНІВ , з вимогою звільнити земельну ділянку, однак остання надала копію договору оренди землі від 20 січня 2015 року, укладеного від імені позивачки з ПП ДАР ЛАНІВ , який пройшов державну реєстрацію 11 лютого 2015 року (індексний № 19266712), строком на 5 років.

З приводу підроблення її підпису на договорі оренди від 20 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до поліції Казанківського району Миколаївської області, було порушене кримінальне провадження № 12016150270000489 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 358 КК України від 28.07.2016 року. У ході проведення слідчих дій у ОСОБА_2 виявили ще один договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, укладений від її імені з ПП ДАР ЛАНІВ , датований 02 серпнем 2016 року, який пройшов державну реєстрацію 11 серпня 2016 року (індексний № 30885996), строком на 10 років.

Посилаючись на те, що вказані договори оренди земельної ділянки були укладені від її імені іншою особою, ОСОБА_1 просила визнати їх недійсними, а також визнати недійсною їх державну реєстрацію.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необ`єктивність та упередженість суду при розгляді даної справи, неправильну оцінку доказів, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що відсутність підпису позивачки на договорі оренди від 20 січня 2015 року встановлена та підтверджена відповідним судовим рішенням у рамках кримінального провадження. Також апелянт вказувала, що суд безпідставно вважав недоведеним факт підробки договору оренди землі від 02 серпня 2016 року, між тим той факт, що договір підписаний від її імені іншою особою підтверджено висновками судово-почеркознавчих експертиз № 4469-4471/18-32 від 01.06.2018 року та № 4538*4540/19-32 від 10.07.2019 року, проведених Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Крім того, на думку апелянта, суд не звернув уваги на те, що оспорюваний договір оренди не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004 року № 220. Також суд проігнорував передбачені ст. 109 ЦПК України наслідки ухилення відповідача від подання експертам необхідних документів, безпідставно відмовив в клопотанні судових експертів Київського НДІСЕ про надання необхідних матеріалів та погодження умов для проведення експертизи. На думку ОСОБА_1 , суд також безпідставно відмовив ухвалою від 14 серпня 2019 року у клопотанні експертів Київського НДІСЕ про повернення матеріалів справи до експертного закладу для доопрацювання, безґрунтовно посилаючись на допущення експертами порушень процесуального характеру при проведенні судово-почеркознавчої експертизи № 4538*4540/19-32 від 10.07.2019 року, а тому просила скасувати цю ухвалу.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник позивачки - адвокат Богославський А.С. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача - ОСОБА_3 - заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, належну оцінку наданих сторонами доказів і дотримання вимог закону при постановленні оскаржуваного рішення, а тому просив рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Положеннями частини першої статті 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, наявність волевиявлення особи має бути обов`язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов`язки, що витікають з умов договору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії № ІІІ-МК №002363 від 29 грудня 2003 року, виданого Миколо-Гулаківською сільською радою, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,9817 га з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, яка розташована на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 18048077 від 20.02.2014 року, в цей день був зареєстрований укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Курінна І.В. договір оренди належної позивачці земельної ділянки строком на 5 років (т. 1 а.с. 7). В подальшому, як пояснили сторони, через ліквідацію ФГ Курінна І.В. цей договір оренди було припинено.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 33483625 від 11.02.2015 року, в цей день було проведено реєстрацію договору оренди належної позивачці земельної ділянки, укладеного 20.01.2015 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів , строком оренди на п`ять років (т. 1 а.с. 9-10).

З інформаційної довідки № 79325115 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.02.2017р. вбачається, що 05.08.2016 року була проведена державна реєстрація укладеного 02.08.2016 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів договору оренди належної позивачці земельної ділянки строком на 10 років (т. 1 а.с. 12).

Вищевказані договори оренди землі від 20.01.2015 року та від 02.08.2016 року містять підписи від імені сторін договору (т. 1 а.с. 14-19, 67-68), проте ОСОБА_1 оспорює дійсність цих договорів з тих підстав, що вона їх не укладала і не підписувала.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження її доводів щодо непідписання договору оренди землі від 02.08.2016 року, а тому дійсність цього договору не спростована. Також, хоча факт непідписання ОСОБА_1 договору оренди землі від 20.01.2015 року встановлений та підтверджений судовим рішенням у рамках кримінального провадження, а тому підробка цього договору є доведеною, відсутні підстави для визнання його недійсним, оскільки це не є належним способом захисту прав позивачки з огляду на припинення дії цього договору в зв`язку із укладанням договору оренди землі від 02.08.2016 року. Крім того, виходячи з того, що вимоги про скасування державної реєстрації спірних договорів мають похідний характер від основних вимог шодо недійсності договорів, судом відмовлено і в задоволенні цих позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч. 2 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин у справі неодноразово призначалися експертизи.

Так, ухвалою суду від 13 липня 2017 року за клопотанням представника позивачки для з`ясування питання: чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 02 серпня 2016 року позивачкою чи іншою особою, була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи, проведеної експертом Миколаївського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гордієнком А.А. № 568 від 25 жовтня 2017 року при порівнянні підпису від імені ОСОБА_1 в графі "Орендодавець" в договорі оренди землі від 02 серпня 2016 з експериментальними та вільними зразками підпису ОСОБА_1 були встановлені збіги і розбіжності загальних і окремих ознак, які у своїй сукупності малоінформативні та нечисленні, що не дозволяє зробити висновок про наявність або відсутність тотожності навіть у ймовірній формі. Тому відповісти на поставлене на вирішення експертизи питання не виявилось можливим (т. 1 а.с. 86-88).

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року за клопотанням представника позивачки призначено повторну почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено таке ж питання, що ставилося на вирішення попередньої експертизи. Проведення експертизи було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року за клопотанням експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи № 4469-4471/18-32 надано в розпорядження судових експертів вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 .

Згідно з висновком судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - Куріпко К.П., Кириленко Н.Д. та Тарасюк І.М. , які мають кваліфікацію судових експертів за спеціальністю 1.1 Дослідження почерку і підписів , а ОСОБА_4 , ще й додатково - за спеціальністю 2.1. Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів - за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 4469-4471/18-32 від 01 червня 2018 року підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 02 серпня 2016 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПП ДАР ЛАНІВ виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 02 серпня 2016 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПП ДАР ЛАНІВ виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с. 208-217).

Суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, поставив під сумнів вказаний висновок судової експертизи.

Проте, погодитись з цим не можна.

Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Усупереч зазначеним процесуальним нормам суд не прийняв як доказ вищевказаний висновок судової експертизи, не навівши в оскаржуваному судовому рішенні мотивів відхилення цього висновку, а тільки посилаючись на те, що його необгрунтованість була встановлена постановленою в цьому судовому провадженні ухвалою від 31 жовтня 2018 року. У вказаній ухвалі суду зазначено, що висновки експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зроблені за невизначеною категорією (видом) експертизи, а тому суд ухвалою від 27.08.2018 року визнав такий висновок сумнівним (т. 2 а.с. 411-43). Зі змісту ухвали суду від 27.08.2018 року вбачається, суд не приймає як доказ висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.06.2018 року оскільки судом була призначена повторна почеркознавча експертизи, тоді як, на думку суду, фактично була проведена комплексна експертиза (т. 1 а.с. 246-248).

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Між тим, висновок почеркознавчої експертизи, проведеної експертом Миколаївського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гордієнком А.А. № 568 від 25 жовтня 2017 року про неможливість відповісти на поставлене на вирішення експертизи питання - не можна вважати необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.

Згідно п. 1.2.13. Розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Пунтом 4.2. Розділу 4 вищезазначеної Інструкції передбачено, що у разі коли призначена первинна, додаткова, повторна або комплексна експертиза за процесом дослідження чи наданими об`єктами не є такою по суті, керівник експертної установи організовує проведення відповідної експертизи, а у вступній частині висновку зазначаються мотиви зміни її процесуального визначення відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що для дослідження експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз були надані додаткові зразки підпису позивачки для порівняльного дослідження. Отже у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4469-4471/18-32 від 01 червня 2018 року обгрунтовано зазначено про проведення додаткової, а не повторної, судово-почеркознавчої експертизи. Мотиви зміни процесуального визначення вказаної експертизи з повторнорї на додаткову були викладені у вступній частині експертного висновку. До того ж, додатково підстави проведення саме додаткової експертизи викладені у листі Директора Київського науково дослідного інституту судових експертиз Рувіна О.Г. (т. 2 а.с140).

Висновок судової почеркознавчої експертизи № 4469-4471/18-32 від 01 червня 2018 року, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, щодо виконання підпису у договорі оренди землі від 02 серпня 2016 року від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець не ОСОБА_1 , а іншою особою, є однозначним і категоричним, достатньо обгрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, а тому не викликає сумнівів у його правильності.

Жодного висновку почеркознавчої експертизи, який би підтвердив факт підписання спірних договорів позивачкою, матеріали справи не містять.

Так, згідно з висновком судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Київ) № 19/17-3/1/273-СЕ/18 від 18 грудня 2018 року вирішити питання чи ОСОБА_1 виконано підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 02 серпня 2016 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПП ДАР ЛАНІВ - не виявилось можливим, оскільки виявлені ознаки підписів недостатні для будь-якого позитивного чи негативного висновку, що обумовлено простою будовою та обмеженим графічним матеріалом, а також частковою транскрипційною незпівставністю досліджуваного підпису та зразків підпису ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 72-83).

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 . ОСОБА_6 було призначено комплексну технічно-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково дослідному інституту судових експертиз в складі експертів, які не були залучені до раніше проведеної експертизи у даній справі, на вирішення якої поставлено два питання: щодо виконання підпису в договорі оренди землі від 02 серпня 2016 року в графі Орендодавець ОСОБА_1 чи іншою особою, а також щодо визначення відносної давності складання документу (спірного договору оренди).

За результатами вказаної ухвали було направлено повідомлення про неможливість надання висновку експертів від 13 травня 2019 року № 4928/19-34 в частині проведення судово-технічної експертизи документів та висновок експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз № 4538-4540/19-32 від 10 липня 2019 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в частині проведення судово-почеркознавчої експертизи, яким було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець на другому аркуші договору оренди землі від 02 серпня 2016 року, укладеному від імені ОСОБА_1 та ПП ДАР ЛАНІВ , виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у рядку Підписи сторін в графі Орендодавець на другому аркуші договору оренди землі від 02 серпня 2016 року, укладеному від імені ОСОБА_1 та ПП ДАР ЛАНІВ виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 2 а.с. 158-167).

Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз № 4538-4540/19-32 від 10 липня 2019 року зроблений з порушенням п. 2.3 Розділу 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яким експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно. Так, при проведенні вказаної експертизи експертом за власною ініціативою, без зазначення про це в ухвалі суду про призначення експертизи, були використані умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_1 які містилися в матеріалах справи, а тому не можна вважати, що цей експертний висновок не відповідає критерію допустимості доказів, встановленому у ст. 78 ЦПК України.

Між тим, висновок судової почеркознавчої експертизи № 4469-4471/18-32 від 01 червня 2018 року, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, щодо виконання підпису у договорі оренди землі від 02 серпня 2016 року від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець не ОСОБА_1 , а іншою особою, є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні положень ст. ст. 77-79 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про доведеність вимог позивачки про недійсність договору оренди землі від 02 серпня 2016 року на підставі частини третьої статті 203 ЦК України та частини першої статті 215 ЦК України, оскільки він був укладений без волевиявлення ОСОБА_1 .

Отже, вимоги позову про визнання недійсним договору оренди землі від 02 серпня 2016 року є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12016150270000489 вбачається, що 29.07.2016 року до чергової частини Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 підробила документ, а саме, договір оренди землі від 20.01.2015 року. Згідно висновку, проведеної в рамках вказаного кримінального провадження судової-почеркознавчої експертизи № 80 від 16.05.2017 року, рукописні записи та підпис у графах Орендодавець договору оренди землі від 20.01.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Дар ланів , були виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 109-123).

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 03.12.2018 року у справі № 478/1378/18, провадження 1-кп/481/166/2018, яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_10 , діючи на підставі довіреності від імені ПП Дар Ланів склала (підробила) договір оренди землі від 20.01.2015 року між ПП Дар Ланів та ОСОБА_1 , підписавши його від імені орендодавця ОСОБА_1 Цією ухвалою звільнено ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальнорї відповідальності на підставі ст. 49 КК України (т. 2 а.с. 185-188).

За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 82 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність факту непідписання позивачкою договору оренди землі від 20.01.2015 року.

Разом із тим, дійшовши невірного висновку про дійсність договору оренди землі від 02.08.2016 року, суд також припустився помилки і про відсутність підстав для визнання недійсним і договору оренди землі від 20.01.2015 року.

З огляду на викладене, враховуючи доведення факту укладання та підписання договору оренди землі від 20.01.2015 року від імені позивачки не нею, а іншою особою, апеляційний суд дійшов висновку про недійсність зазначеного договору на підставі частини третьої статті 203 ЦК України та частини першої статті 215 ЦК України, оскільки він був укладений без волевиявлення ОСОБА_1 .

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 20.01.2015 року також є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України не можуть бути прийняті до уваги посилання апеляційної скарги на недійсність спірних договорів оренди у зв`язку з їх невідповідністю Типовому договору оренди землі та відсутністю у них суттєвих умов договору оренди, оскільки таке не було підставою позову ОСОБА_1 та предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. В абзаці 7 пункту 2 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, судове рішення про визнання недійсними спірних договорів оренди земельної ділянки є підставою для скасування державної реєстрації права ПП ДАР ЛАНІВ орендувати належну позивачці земельну ділянку, а тому не потрібно окремо судовим рішенням скасовувати записи про державну реєстрацію спірних договорів оренди.

Відтак, пред`явлення ОСОБА_1 вимог про скасування рішень, записів про державну реєстрацію спірних договорів оренди не є необхідним для ефективного відновлення її прав.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною державної реєстрації спірних договорів оренди задоволенню не підлягають.

Отже, оскільки судом апеляційної інстанції встановлена невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

За такого, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню відшкодування судових витрат в загальному розмірі 17 527грн. (1280грн. (судовий збір за позовну заяву) + 1920грн. (судовий збір за апеляційну скаргу) + 6006 грн.(оплата судової експертизи Київського НДІСЕ від 01.06.2018 року) + 8321грн. (оплата судової експертизи Київського НДІСЕ від 10.07.2019 року).

Керуючись ст. ст. 367 , 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 20 січня 2015 року від імені ОСОБА_1 з Приватним підприємством ДАР ЛАНІВ , зареєстрований 11.02.2015 року реєстраційною службою Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області, індексний номер № 19266712.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 02 серпня 2016 року від імені ОСОБА_1 з Приватним підприємством ДАР ЛАНІВ , зареєстрований 05.08.2016 року реєстраційною службою Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, індексний номер 30885996.

Стягнути з Приватного підприємства ДАР ЛАНІВ на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат в розмірі 17 527грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 19 листопада 2019 року