Постанова

від 19.11.2019 по справі 320/356/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/356/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Лічевецького І.О., Кучми А.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 р. №0116365001, №0116385001, №0116545001.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії податкового органу по проведенню камеральної перевірки є протиправними, оскільки в розумінні положень п. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться виключно протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації. Вважає, що камеральна перевірка проведена 20 вересня 2018 р., а податкові повідомлення-рішення прийнято 9 жовтня 2018 р. поза межами вказаного у ст. 76 ПК України строку, а тому перевірка проведена відповідачем всупереч наведених законодавчих вимог, а отже є протиправною.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Позивача.

В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм податкового законодавства, а саме Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття; односторонньо (упереджено); недобросовісно та є таким, що порушує права та законні інтереси Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа 21 березня 2000 р. за адресою: 09631, Київська обл., Рокитнянський район, село Острів, вулиця Радянська, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 30846390).

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання ПДВ с/г підприємств за операціями з с/г товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) та податку на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами.

За результатами проведення перевірки, Відповідачем складено акт від 20 вересня 2018 р. № 2291/50-01/30846390.

Згідно з висновком Акту перевірки відповідачем встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання, чим порушено вимоги п. 203.2 ст. 203, пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі вищенаведеного, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення рішення від 9 жовтня 2018 р. № 0116365001 на суму 13 948 грн. 00 коп., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1 394 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення рішення від 9 жовтня 2018 р. № 0116385001 на суму 15 182 грн. 50 коп., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 3 036 грн. 50 коп.;

- податкове повідомлення рішення від 9 жовтня 2018 р. № 0116545001 на суму 30 509 грн. 00 коп., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 6 120 грн. 80 коп.

Користуючись своїм правом, передбаченим статтею 56 Податкового кодексу України, позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку та подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

16 жовтня 2018 р. позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 9 жовтня 2018 р. № 0116365001, № 0116385001 та № 0116545001.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12 листопада 2018 р. № 36741/6/99-99-11-03-01-25 позивача повідомлено про продовження строку розгляду скарги.

19 грудня 2018 р. рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги позивача повідомлено, що ДФС України залишає без змін податкові повідомлення-рішення відповідача від 9 жовтня 2018 р. № 0116365001, № 0116385001 та № 0116545001, а скаргу - без задоволення.

На переконання Позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не базуються на нормах та приписах чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що перевірка своєчасності та повноти нарахування і сплати Позивачем податку на додану вартість у рамках камеральної перевірки, ґрунтується та відповідає вимогам чинного податкового законодавства, що свідчить про безпідставність та спростовує доводи ТОВ Фірма Світанок про протиправність обрання предмету камеральної перевірки контролюючим органом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120 1 , 120 2 ПК України.

Тобто, надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06 березня 2018 року в адміністративній справі № 821/193/17 (№ К/9901/1857/17).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 1 січня 2017 року підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 05 червня 2018 року в справі № 803/1315/17 (№ К/9901/46271/18) .

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про правомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 9 жовтня 2018 р. № 0116365001, № 0116385001 та № 0116545001, та правомірно відмовив в задоволенні позову ТОВ Фірма Світанок .

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та правову обґрунтованість дій Відповідача, які полягали у перевірці сплати податків Позивачем, шляхом проведення камеральної перевірки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

І.О. Лічевецький