Постанова

від 19.11.2019 по справі 140/2166/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8902/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 140/2166/18 (головуючий суддя Мачульський В.В., м. Луцьк) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комо Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

01 листопада 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Комо Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006764814 від 30.07.2018.

Рішенням від 26 грудня 2018 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.07.2018 №0006764814.

Також суд стягнув на користь ТзОВ ,,Комо Україна» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати в сумі 4011,45 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте без врахування фактичних обставин, положень чинного законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки про те, що позивач порушив п. 3.1, п. 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (Положення №637), а саме: в авансових звітах відсутній оформлений належним чином документ (відсутній фіскальний чек РРО), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

У відповідності до положень пункту 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. На підприємстві відсутні платіжні документи (Фіскальні чеки РРО), при проживанні працівників ТзОВ ,,Комо Україна» в готелях (які мають статус юридичної особи), під час відрядження, які би підтверджували сплату готівкових коштів в розмірі 43770,03 грн.

Форма та порядок складання фізичною особою звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затверджені Наказом ДПА України від 23.12.2010р. № 996 ,,Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за № 44/18782).

Статтею 2 Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення ) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі - продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з вимогами п.2.11 Положення №637, видача відповідній особі готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України та проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 року № 841, з змінами та доповненнями, затверджено форму авансового звіту.

Проте, суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи та не вжив визначених КАС України заходів, щодо перевірки фактичних обставин справи шляхом витребування додаткових доказів, що призвело до висновків суду, які суперечать матеріалам наявним у справі та не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначене свідчить, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а також дав невірну правову оцінку обставинам у справі.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ТзОВ ,,Комо Україна» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної посадовими особами Львівського управління Офісу ВПП ДФС планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Комо Україна» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.12.2017 складений акт від 11.06.2018 №102/28-10-48-14/39507437 (т.1 а.с.11-143).

В акті зроблений висновок про порушення ТзОВ ,,Комо Україна» вимог пункту 2.6 глави 2, п. 3.1, п. 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, зокрема, підприємством несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в загальній сумі 44 731,84 грн. та відсутні платіжні документи на сплату готівкових коштів в розмірі 43 770,03 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0006764814 від 30.07.2018, яким до позивача за порушення пункту 2.6, п. 3.1, п. 7.39 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні та згідно з Указом Президента України ,,Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року и№ 436/95 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 267 429,23 грн.(т.1 а.с.9-10).

20.08.2018 товариство позивача оскаржило податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України. За результатами розгляду скарги прийнято рішення №33943/6/99-99-11-01-02-25 від 18.10.2018, яким оскаржене податкове повідомлення-рішення №0006764814 від 30.07.2018 залишено без змін, а скарга позивача -без задоволення (т.1, а.с.144-159).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскарженому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 ,,Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно копії КОРО №3000088492р/4 товариство за період з 01.08.2016 по 31.08.2016 включно здійснило облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО. Також, з дослідженої копії сторінок 12 та 13 КОРО №3000088492р/4 слідує що позивачем саме 19.08.2016 здійснено облік готівкових коштів в сумі 44 731,84 на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіту) РРО №0748 (т.1, а.с.161-162).

Крім того, суд встановив, що саме 19.08.2018 позивач видав видатковий касовий ордер на суду 44 731,84 грн. яка в подальшому здана в банк відповідно до квитанції №5783 від 19.08.2016 (т. 1, а.с.163-164).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що 19.08.2018 товариств провело оприбуткування готівки на суму 44 731,84 грн. у відповідності до вимог законодавства, оскільки здійснило фіксацію повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відобразило на їх підставі готівку у книзі ОРО, у зв`язку не допущено порушення вимог пункту 2.6 глави 2 Положення №637.

Доводи відповідача про порушення позивачем зазначених вимог базуються на тому, що готівкові кошти в сумі 44 731,84 грн., які надійшли 19.08.2016 року, фактично оприбутковані 19.09.2016 року.

В судовому засіданні доведено, що такі висновки основані лише на припущеннях особи, яка здійснювала перевірку і дату ,,19.08.2016» трактувала як ,,19.09.2016» .

Однак, запис про надходження готівки в сумі 44 731,84 грн. 19.08.2016 здійснений на сторінці КОРО, на якій обліковувались готівкові кошти лише за серпень 2016 року.

Після запису ,,19.08.2016» слідують записи за 22.08.16, 23.08.16, 25.08.16, тощо.

Наведене свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в загальній сумі 44 731,84 грн. та, відповідно, про протиправність застосування штрафних санкцій в п`ятикратному розмірі, а саме в сумі 223 659,20 грн.

Застосування штрафу в розмірі 43770,03 грн. контролюючий орган мотивує тим, що на підприємстві відсутні платіжні документи (фіскальні чеки РРО), що підтверджують проживання працівників ТзОВ ,,Комо Україна» в готелях, що мають статус юридичної особи, під час відрядження, які би підтверджували сплату готівкових коштів в розмірі 43770,03 грн..

Так, в акті перевірки зафіксовано, що згідно отриманих первинних бухгалтерських документів, а саме: касових звітів, авансових звітів (з квітня 2016 по липень 2017), перевіркою достовірності розрахункових документів, що додаються до авансових звітів про використання коштів на відрядження та інші потреби, - контролюючим органом встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 43 770,03 грн. (відповідно до первинних бухгалтерських документів, а саме: касових звітів, авансових звітів).

Абзацом 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 2.1. Положення № 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України), іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з п. 2.12. Положення № 637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

За змістом п.3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

В силу приписів п. 7.39 Положення № 637, під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази, зокрема, авансові звіти підзвітних осіб з доданими первинними документами: квитанції до прибуткових касових ордерів, готельні рахунки , свідоцтва платників єдиного податку, свідоцтва платників податку на додану вартість, виписки з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

За наслідками дослідження зазначених документів суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що зазначені в акті перевірки працівники позивача, які отримували готівкові кошти під звіт на господарські потреби, під час складання авансових звітів долучили усі необхідні та належним чином оформлені підтверджуючі документи про використання цих готівкових коштів на господарські потреби (т.1, а.с.190-248), а тому позивач не допустив порушення приписів п. 3.1 та п. 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з приписами п. 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658, згідно якого підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.

Крім того, згідно з пунктом 12 розділу ІІ зазначеної Інструкції, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні у справі первинні документи повністю підтверджують використання працівниками товариства отриманих під звіт готівкових коштів та належного документального підтвердження витрат цих коштів під час відряджень.

За таких обставин колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки в судовому засіданні позивач належними та допустимими довів відсутність порушень вимог Положення № 637, на які посилається контролюючий орган.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 140/2166/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 19.11.2019.