Ухвала

від 14.11.2019 по справі 2-108/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-108/10

провадження № 61-19128ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І.,

Фаловської І. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Полінкевич А. В. про відкриття виконавчого провадження, стягувач - акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнка Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою, у якій просила скасувати постанову державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області Полінкевич А. В. про відкриття виконавчого провадження № 58742059 від 28 березня 2019 року; постановити ухвалу про відмову АТ Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнка Ю. П. у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 07 травня 2010 року; зобов`язати державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області

Полінкевич А. В. повернути АТ Банк Фінанси та Кредит виконавчий лист від

07 травня 2010 року без виконання.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня

2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником пропущений визначений статтею 449 ЦПК України строк звернення до суду із скаргою без поважних на те причин.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2019 року та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2019 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні, оскільки вона постановлена з додержанням вимог закону.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Подана касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не звернули уваги на те, що предметом оскарження є не сам факт відкриття виконавчого провадження введеним в оману державним виконавцем, а відмова державного виконавця у задоволенні заяви про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа неналежному (вибулому) стягувачу без виконання після того, як державний виконавець дізналась про неналежність стягувача та не отримала від нього протягом чотирьох місяців будь-яких пояснень на запит.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України ). У пункті а) частини першої, частині другій статті 449 ЦПК України зазначено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною другою статті 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що

ОСОБА_1 в поданій до суду скарзі вказала, що про порушення її прав їй стало відомо 09 квітня 2019 року, де вказано, що цього дня її представник звернувся до ВДВС ГТУЮ у Волинській області за фактом подання виконавчого листа неналежним стягувачем. Крім того, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із скаргою, не заявила клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги та не навела поважних причин його пропуску.

Верховий Суд погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_1 знала про порушення своїх прав ще 09 квітня 2019 року .

Доводи касаційної скарги про те, що предметом оскарження є не сам факт відкриття виконавчого провадження введеним в оману державним виконавцем, а відмова державного виконавця у задоволенні заяви про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа неналежному (вибулому) стягувачу без виконання після того, як державний виконавець дізналась про неналежність стягувача та не отримала від нього протягом чотирьох місяців будь-яких пояснень на запит не заслуговують на увагу, оскільки вже були предметом дослідження і суд апеляційної інстанції надав їм належну оцінку.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE

v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від

21 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області

Полінкевич А. В. про відкриття виконавчого провадження, стягувач - акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнка Ю. П, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

А. І. Грушицький

І. М. Фаловська