Постанова

від 06.05.2020 по справі 2-108/10

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-108/10 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/496/20 Категорія: 1 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою Державної іпотечної установи про заміну сторони у виконавчому провадженні в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 поданої її представником ОСОБА_3 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Державна іпотечна установа (наділі - ДІУ) звернулася до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

В обґрунтування заяви зазначала, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2010 по справі №2-108/2010 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором № Ф1-07/57287-19 від 08.11.2007.

11.02.2015 року між ДІУ та Банком укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, за умовами якого Новий кредитор (ДІУ) набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки, тощо), вказаних у додатках до цього договору, в тому числі й щодо заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1

28.02.2019 року Ковельським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області відкрито виконавчі провадження щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором згідно рішення Ковельського міськрайсуду від 19.02.2010 року.

На підставі постанови Правління НБУ від 17.09.2015 року № 612 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у вказаному банку.

З огляду на викладене, Державна іпотечна установа просила замінити вибулого стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - Державну іпотечну установу у справі № 2-108/2010 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.02.2020 заяву задоволено.

Замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Банк" "Фінанси та Кредит" на Державну іпотечну установу у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів, виданих 07 травня 2010 року на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2010 року у справі № 2-108/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-західне регіональне управління" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що вона є незаконною, необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна іпотечна установа просить залишити без задоволення апеляційну скаргу посилаючись на безпідставність, а також розглядати справу у її відсутності.

Боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повідомлений про розгляд справи апеляційним судом 06.04.2020.

Повідомлення про час і місце розгляду справи апеляційним судом надіслане ОСОБА_2 , повернулось до апеляційного суду з відміткою відділення зв`язку, проставленою 10.04.2020, "адресат за вказаною адресою відсутній", відповідач не повідомила суд про зміну свого місця проживання, тому відповідно до положень пункту 8 статті 128, статті 131 ЦПК України, ОСОБА_2 вважається повідомленою про розгляд справи.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 06.05.2020, тобто, дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь АТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Північно-Західне регіональне управління" заборгованість по кредиту в загальній сумі 178925,38 грн. та судові витрати в справі в сумі 1820,00 грн. в рівних частках з кожного.

На виконання зазначеного рішення суду Ковельським міськрайонним судом Волинської області видано виконавчі листи.

Згідно з витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом 31.07.2019, 28.03.2019 Ковельським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області були відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в користь АТ "Банк "Фінанси та кредит" (а.с. 15-16).

11 лютого 2015 року між ДІУ та ПАТ Банк Фінанси та кредит було укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В (а.с. 6-9).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору сторони уклали його з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідного договору застави майнових прав від 11.02.2015 № 17/4-З, що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язання первісного кредитора (позичальника) за кредитним договором № Ф1-07/57287-19 від 08.11.2007.

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що первісний кредитор (банк) відступає, а новий кредитор (ДІУ) набуває права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаних у додатках до цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору відступлення права вимоги від 11.02.2015 № 17/4-В, ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № Ф1-07/57287-19 від 08.11.2007, майновим поручителем за яким є ОСОБА_5 , поручителем боржника є ОСОБА_2 (договір поруки № 57287-П від 08.11.2007) (а.с. 10-12).

Відповідно до пункту 2.1 договору, пункт 1.2 договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після наставання сукупності обставин, визначених пунктом 2.1.1 договору, та однієї з обставин, визначеної пунктом 2.1.2 цього договору або 2.1.3 цього договору або 2.1.4 цього договору.

Договір про відступлення права вимоги від 11.02.2015 № 17/4-В набрав чинності 17.09.2015, коли рішенням Правління Національного банку України № 612 віднесено ПАТ Банк Фінанси та Кредит до категорії неплатоспроможних, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації в АТ Банк Фінанси та Кредит та делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку.

Згідно з частинами 1-3 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Частиною 5 ст. 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 8 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження , ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Так як між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та Державною іпотечною установою був укладений договір відступлення права вимоги № 17/4-В від 11.02.2015, відповідно до якого Державна іпотечна установа набула всіх прав кредитора за кредитним договором № Ф1-07/57287-19 від 08.11.2007, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з`ясовано питання оплати боргу не спростовують висновків суду, оскільки не стосуються предмету та обставин викладених у заяві.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 поданої її представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: