Рішення

від 12.11.2019 по справі 918/637/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/637/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І. , розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯАГРОЗАХИСТ" (21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 37898486)

до Фермерського господарства "Карат" (35830, Рівненська область, Острозький район, с. Милятин, код ЄДРПОУ 32738703)

про стягнення заборгованості в сумі 25 545, 92 грн.

За участі представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Нікітюк П.М. (ордер РН-595 №186 від 20.09.2019).

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" (далі Товариство або позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "Карат" (далі Господарство або відповідач) про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №04-63-Л-П-Д від 27.04.2018 в сумі 25 545, 92 грн. з яких: 10 000,00 грн. - основний борг, 7 145,28 грн. - пеня та 8 400,64 грн. відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.10.2019.

26 вересня 2019 року на адресу суду від Товариства надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості після відкриття провадження у справі, а саме основного боргу у розмірі 10 000,00 грн., позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з Господарства 15 545,92 грн., з яких: 7 145,28 грн. - пеня та 8 400,64 грн. - відсотки річні.

Вищевказана заява не є заявою про зменшення позовних вимог, оскільки, на переконання суду, збільшено чи зменшено може бути лише розмір вимоги, а оскільки основний борг сплачений відповідачем повністю, провадження у справі в цій частині слід закрити за відсутністю предмету спору з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив повну оплату суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. У якості доказів цього позивачем подано копію платіжного доручення №144 від 16.09.2019 (а.с. 31).

Таким чином станом на дату прийняття рішення відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. провадження у справі №918/637/19 у цій частині підлягає закриттю.

01 жовтня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що обов`язку з оплати заборгованості по специфікаціям 1 та 2 в нього не виникло у зв`язку з неотриманням рахунків на оплату №5504 від 02.05.2018 та №8023 від 27.06.2018. Так само, на переконання відповідача, у зв`язку з відсутністю прострочення виконання грошового зобов`язання - підстави для нарахування пені та відсотків річних також відсутні. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю та стягнути з позивача судові витрати по справі.

У судових засіданнях 03.10.2019 судом оголошувалася перерва до 24.10.2019; 24.10.2019 - до 07.11.2019; 07.11.2019 - до 12.11.2019, про що сторони повідомлялися під розписки та ухвалами суду від 03.10.2019 та від 24.10.2019.

У судовому засіданні 12.11.2019 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову. Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом останнього, у наявній у матеріалах справи розписці.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27 квітня 2018 року між Товариством (Постачальник) та Господарством (Покупець) укладено Договір поставки № 04-63-Л-П-Д (далі Договір) (а.с. 10-12), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати (поставити) партіями у власність Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (далі Товар), а саме: мінеральне добриво, мікродобриво, а Покупець зобов`язався прийняти та провести оплату за нього (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. Договору найменування Товару, чинні відносно Товару коди за відповідними класифікаторами, варіант тарування та/або пакування Товару, виробник та країна походження Товару, одиниці виміру кількості Товару та його кількість, ціна, строки та умови (базис) поставки кожної партії Товару визначаються в Договорі та/або у відповідній специфікації (надалі - Специфікація) до Договору, яка є його невід`ємною частиною. Загальна ціна Договору становить загальну вартість Товару, за усіма Специфікаціями сумарно.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що кількість партії Товару, що поставляється за цим Договором, зазначається у Специфікації стосовно відповідної партії Товару. У випадку розбіжностей в межах +/- 1% щодо кількості Товару в порівнянні з даними у видаткових накладних на Товар, поставлений відповідно до умов Договору, Сторони зобов`язуються провести коригування взаєморозрахунків у відповідності із даними видаткових накладних без обов`язкового внесення змін до Договору (здійснити допоставку сплаченого Товару, сплатити вартість поставленого, але не сплаченого Товару, або повернути кошти за непоставлений Товар - за домовленістю Сторін).

Згідно пунктів 3.1. та 3.2 Договору загальна сума Договору визначається на підставі цін, погоджених Сторонами у відповідних Специфікаціях, і визначається як сума всіх партій Товару, поставлених протягом строку дії Договору. Ціна Товару включає в себе усі витрати Постачальника, в тому числі, але не виключно: витрати щодо доставки Товару, вартість тари, пакування, маркування, страхування (за необхідності); ціна є остаточною і може бути змінена лише за письмовою згодою Сторін Договору, окрім випадків, передбачених Договором або відповідною Специфікацією.

Оплата конкретної партії Товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем на поточний банківський рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, оплати в розмірі вартості партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Покупцем даної партії Товару, якщо інший термін та/або порядок оплати партії Товару не вказаний у відповідній Специфікації. Зобов`язання Покупця зі сплати ціни Товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця відповідно до платіжних реквізитів, вказаних Постачальником у цьому Договорі (п. 3.3. Договору).

Даний договір підписаний повноважними представниками позивача та відповідача і скріплений печатками цих Сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджується матеріалами справи, 02.05.2018 між Товариством та Господарством було підписано Специфікацію №1 до Договору (а.с.13) відповідно до умов якої сторони погодили поставку товару (органо-мінеральне добриво "Добродій") в кількості 125 кг на суму 7 375,50 грн. згідно видаткової накладної.

09.07.2018 відбулась поставка товару погодженого Специфікацією №1 згідно підписаної Товариством та Господарством видаткової накладної №7-00171 (а.с. 15). Зазначена видаткова накладна містить посилання на рахунок №5504 від 02.05.2018.

27.06.2018 між Товариством та Господарством було підписано Специфікацію №2 до Договору (а.с.16) відповідно до умов якої сторони погодили поставку товару (органо-мінеральне добриво "Добродій") в кількості 250 кг на суму 15 249,00 грн. згідно видаткової накладної.

02.07.2018 відбулась поставка товару погодженого Специфікацією №2 згідно підписаної Товариством та Господарством видаткової накладної №7-00009 (а.с. 18). Зазначена видаткова накладна містить посилання на рахунок №8023 від 27.06.2018.

Специфікації №1 та №2, а також видаткові накладні №7-00171 та №7-00009 підписані повноважними представниками Товариства та Господарства та скріплені відбитками печаток вказаних юридичних осіб.

Відповідно до специфікацій №1 та №2 сторонами обумовлені різні строки оплати товару, що суперечать один одному.

Так, зокрема, Специфікація №1 від 02.05.2018 містить умову про 100% попередню оплату вартості товару - до 02.05.2018, а також про оплату покупцем вартості товару на умовах передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше трьох робочих днів від дати пред`явлення продавцем рахунку-фактури.

Специфікація №2 від 27.06.2019, в свою чергу, містить умови про 100% попередню оплату вартості товару, тобто до 27.06.2018, умову про оплату товару до 03.07.2018, а також про оплату покупцем вартості товару на умовах передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше трьох робочих днів від дати пред`явлення продавцем рахунку-фактури.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні рахунок № 5504 від 02.05.2018 на оплату вартості товару за Договором на суму 7 375,50 грн. (а.с. 14) та рахунок №8023 від 27.06.2018 на оплату вартості товару за Договором на суму 15 249,00 грн. (а.с. 17). Посилання на вказані рахунки міститься і у видаткових накладних.

Однак, докази пред`явлення позивачем вищевказаних рахунків відповідачу, у матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи вищезазначені суперечності, суд дійшов висновку, що сторони у Специфікаціях №1 та №2 не дійшли згоди щодо строків оплати поставленого товару.

Разом з тим, положення щодо строку оплати вартості поставленого товару містить сам Договір, а саме, відповідно до п. 3.3 Договору оплата конкретної партії Товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем на поточний банківський рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, оплати в розмірі вартості партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Покупцем даної партії Товару .

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме з вказаних строків слід виходити при визначенні моменту з якого настало прострочення виконання грошового зобов`язання. Тобто, вартість товару отриманого відповідачем за видатковою накладною №7-00171 від 09.07.2018 останній мав сплатити у строк до 16.07.2018 включно, а вартість товару отриманого за видатковою накладною №7-00009 від 02.07.2018 - у строк до 09.07.2018 включно.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи часткову сплату вартості поставленого за Договором товару відповідачем, на момент звернення до суду, заборгованість Господарства перед Товариством складала 10 000,00 грн. Наявність такої заборгованості визнана відповідачем, та сплачена до прийняття рішення у даній справі.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу на момент звернення позивача до суду та відсутності факту прострочення грошового зобов`язання, а також контррозрахунку стягуваної суми, доводи позивача не спростував.

Позивачем, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за Договором, нараховано відповідачу 7 145,28 грн. пені та 8 400,64 грн. відсотків річних.

У відповідності до п. 5.3 Договору в разі прострочення оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день виконання Стороною відповідного зобов`язання. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить три роки (п. 5.4 Договору).

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її в розмірі 25 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем (відповідно до специфікації до Договору) та 48% річних від несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки позивача, та встановлено, що з огляду на визначений Договором строк оплати, останні є не в повній мірі вірними.

Відтак, згідно розрахунку суду правомірним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 6 543,99 грн. пені , що нарахована на суму боргу 7 375,50 грн за період з 17.07.2018 по 30.08.2019, на суму боргу 15 249,00 грн за період з 10.07.2018 по 31.01.2019 та суму боргу 2 624,50 грн за період з 01.02.2019 по 30.08.2019, а також 7 552,87 грн. відсотків річних , що нараховані на суму боргу 7 375,50 грн за період з 17.07.2018 по 30.08.2019, на суму боргу 15 249,00 грн за період з 10.07.2018 по 31.01.2019 та на суму боргу 2 624,50 грн за період з 01.02.2019 по 30.08.2019. Розрахунок суду додається до даного рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, відтак, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача 6 543 грн 99 коп. пені та 7 552 грн 87 коп. відсотків річних.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог покладається на відповідача в сумі 1 060,05 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, роз`яснити позивачу, що останній вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про повернення судового збору в сумі 837,00 грн. (86,00 грн. - зайвосплачений при поданні позовної заяви та 751,98 - у зв`язку із закриттям провадження) на підставі п.п. 1,5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 237- 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯАГРОЗАХИСТ" до Фермерського господарства "Карат" про стягнення заборгованості в сумі 25 545, 92 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Карат" (35830, Рівненська область, Острозький район, с. Милятин, код ЄДРПОУ 32738703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯАГРОЗАХИСТ" (21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 37898486) пеню у сумі 6 543 (шість тисяч п`ятсот сорок три) грн. 99 коп., відсотків річних у розмірі 7 552 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 87 коп. та судовий збір у сумі 1 060 (одна тисяча шістдесят) грн. 05 коп.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У частині задоволення позовних вимог про стягнення 601,29 грн. пені та 847,77 грн. відсотків річних відмовити.

5. Провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯАГРОЗАХИСТ" до Фермерського господарства "Карат" про стягнення заборгованості в сумі 10 000,00 грн. закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2019.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич