Постанова

від 19.11.2019 по справі 280/335/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №280/335/19 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 29 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №280/335/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Департамент патрульної поліції, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2019 року,ухвалене головуючим суддею Василенком В.О. у м. Коростишеві,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди 22897 грн. 54 коп., вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 липня 2018 року поліцейським роти №1 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Молчановим В. С. було складено відносно нього постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ст. 36 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

21.11.2018 Жовтневим районним судом м. Маріуполя вказану постанову скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. 06.10.2018 державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області Чистовою Г.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №57333108. Позивач вважає, що співробітникам поліції з самого початку було очевидним, що він не порушував законів та не вчиняв адміністративного правопорушення. З моменту складення постанови в справі про адміністративне правопорушення та судової тяганини він перебував у стресовому стані. Був змушений доказувати у судах незаконність дій працівника патрульної поліції. Бездоказове ствердження співробітниками поліції про вчинення ним адміністративного правопорушення, завдали йому душевних переживань і розпачу, він став дратівливим. Йому була спричинена моральна шкода в результаті довготривалої дії фізіологічних та психологічних стресів, емоційно-негативних хвилювань, які порушили його моральне благополуччя, як наслідок погіршило стан здоров`я. Вина співробітника поліції, як психічне ставлення особи до вчиненої нею протиправної поведінки та можливих їх наслідків, у заподіянні йому шкоди була наявною. Так, дії співробітника поліції, направлені на фальсифікацію відносно нього постанови в справі про адміністративне правопорушення, направлені на притягнення його до адміністративної відповідальності характеризується прямим умислом. Отже, співробітник поліції усвідомлював негативний характер своїх дій та передбачав настання шкідливих наслідків. Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позов.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просив апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити, а рішення залишити без змін.

Департамент патрульної поліції подав клопотання про перенесення розгляду справи і поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу у зв`язку із неотриманням останньої.

Оскільки у матеріалах справи наявні підтверджуючі документи щодо отримання Департаментом патрульної поліції 12 листопада 2019 року апеляційної скарги із додатками, тому апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст.367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 21 липня 2018 року поліцейським роти №1 батальйону УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Молчановим В. С. відносно ОСОБА_1 складено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122,ч.1 ст.121, ч.6 ст.121, ст.36 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

06 жовтня 2018 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Чистовою Г.О. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 850, 00 грн. (а.с.10).

21 листопада 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя скасовано вище згадану постанову, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито та згідно Єдиного державного реєстру судових рішень це рішення набрало законної сили 22 січня 2019 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності позивач здійснював заходи для відновлення своїх прав, таким чином останньому було заподіяно моральну шкоду, розмір якої визначений судом у 2000,00 грн. При цьому судом було враховано ті обставини, що штраф позивачем не був сплачений та накладення адміністративного стягнення на завдало позивачеві істотної шкоди.

Однак повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна з огляду на таке.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК України), а саме Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду .

Як передбачає ст.1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України Про оперативно-розшукову діяльність , Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю та іншими актами законодавства.

Згідно із п.4 ст.2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 5 ст. 3 названого вище Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, в тому числі, моральна шкода.

За положеннями статті 4 Закону відшкодування такої моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психологічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до статті 13 згаданого Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Згідно із ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 9 своєї постанови N4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану… При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 10 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативно-правовим актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету, та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди - Департамент патрульної поліції.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 провадження №12-110цс18, яка згідно приписів ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Отже, залучивши до участі у справі у якості відповідача лише Державну казначейську службу України, яка є органом , що здійснює тільки списання коштів з державного бюджету, і не залучивши орган, дії якого, за твердженням позивача, спричинили йому моральну шкоду, суд першої інстанції допустив неповноту з`ясування обставин у справі, не встановив всіх фактичних обставин справи, які мають значення для визначення підстав та розміру відшкодування моральної шкоди. Державна казначейська служба України таких дій відносно позивача не вчиняла, отже й надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові, не могла. В свою чергу участь Департаменту патрульної поліції у справі в якості третьої особи не усуває вказаного процесуального порушення, оскільки процесуальні права та обов`язки відповідача та третьої особи не є тотожними.

Оскільки суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, в достатній мірі не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази та не встановив належний склад учасників справи, а апеляційний суд не наділений такими повноваженнями, то оскаржуване судове рішення відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Департамент патрульної поліції, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Компенсувати Державній казначейській службі України 1152,60 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок Держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді