Ухвала

від 21.11.2019 по справі 913/293/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті

21 листопада 2019 року Справа № 913/293/19

Провадження №7/913/293/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи №913/293/19

за позовом Керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Білокуракинської селищної ради,

до Фермерського господарства Лідер

про зобов`язання повернути земельну ділянку,

Учасники справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної ради до Фермерського господарства Лідер про зобов`язання ФГ Лідер повернути державі в особі Білокуракинської селищної ради земельну ділянку загальною площею 35,0913 га, розташовану на території Бунчуківської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, яка передана на підставі державного акту на право постійного користування землею від 17.12.2001 серії IV -ЛГ № 028624, зареєстрованого в книзі записів про державну реєстрацію актів на право постійного користування землею № 15.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання Фермерським господарством Лідер земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності власності площею 35,0913 га.

Встановлено, що рішенням сесії Білокуракинської районної ради від 30.03.2000 № 9/1-14 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 35,0913 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,0913 га серії IV № 028624, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №15. ОСОБА_2 23.03.2004 зареєстрував Фермерське господарство Лідер .

Відповідно до актового запису про смерть від 07.02.2009 № 03 ОСОБА_1 06.02.2009 помер. У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Водночас, встановлено, що Фермерське господарство Лідер продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 35,0913 га для вирощування сільськогосподарських культур.

З огляду на викладене вбачаються достатні підстави для витребування із незаконного володіння Фермерського господарства Лідер вищевказаної земельної ділянки.

Крім цього, як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення до суду з даним позовом в особі Білокуракинської селищної ради прокурором зазначено невжиття управлінням заходів до усунення порушень земельного законодавства під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження факту Білокуракинської селищної ради про звернення до суду з даним позовом, прокурором надано лист №02/104-490 вих - 19 від 07.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області у складі судді Ворожцова А.Г. від 28.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 12.06.2019 о 10 год. 45 хв.

Згідно даної ухвали, на підставі приписів п. 5 ч. 2 ст. 53 ГПК України Білокуракинська селищна рада набула статусу позивача у даній справі.

06.06.2019 року від керівника Старобільської місцевої прокуратури А. Белянського через канцелярію господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, в якій, зважаючи на те, що при підготовці первісної позовної заяви була допущена технічна описка, просить суд вважати правильним та викласти пункт другий прохальної частини позовної заяви у відповідній редакції.

Розглядаючи дану заяву, суд керуючись приписами ч. 2 ст. 46 ГПК України та зважаючи на встановлений п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України обов`язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, беручи до уваги, що вона не суперечить закону та не порушує права чи інтереси учасників процесу, прийшов до висновку про її задоволення та подальше продовження судового розгляду справу на підставі викладених у ній позовних вимог.

Разом з тим, 18.06.2019 року представника відповідача звернувся через канцелярію господарського суду з відзивом на позовну заяву, в якому просить залишити позов керівника Старобільської місцевої прокуратури без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України. В обґрунтування своєї вимоги, керуючись приписами ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , посилається на те, що з позовної заяви не можливо встановити обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Білокуракинської селищною радою своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Так, відзначає те, що прокурор в якості доказу нездійснення Білокуракинської селищною радою покладеного на неї законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання земель посилається на відповідь ради, в якій зазначено, що заходи щодо витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння не вживалися у зв`язку з недостатністю коштів для сплати судового збору для звернення з позовом до суду. Проте, на думку, представника відповідача такий аргумент прокурора є непереконливим, оскільки чинним законодавством передбачене право відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

В якості заперечень проти задоволення заявлених позовних вимог зазначив, що відносини оренди землі в усіх істотних аспектах є подібними дот відносин постійного користування земельною ділянкою та послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі №922/3312/17, відповідно до якої закон прямо не передбачає можливості автоматичної заміни орендаря без згоди орендодавця (з громадянина, з яким було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, на саме фермерське господарство), а тому суд, врахувавши мету надання земельної ділянки, дійшов висновків про заміну орендаря у відносинах користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства. При цьому, зазначив, що дана позиція сформульована з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 31.10.2018 року у справі №677/1865/16-ц, в якій зазначено, що після державної реєстрації фермерського господарства обов`язки орендаря виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі ЗУ Про фермерські господарства , відбувається фактична заміна орендаря й обов`язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Крім того, для фактичної заміни орендаря та переходу обв`язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статуного капіталу.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, вважає, що державна реєстрація фермерського господарства надає йому правомірне очікування набуття ним з моменту її здійснення права володіння та користування земельною ділянкою, наданою йому засновником, а отже користування відповідачем спірною земельною ділянкою здійснюється у відповідності до норм чинного земельного законодавства.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Луганської області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ №150-р від 24.06.2019 року у зв`язку з тим, що суддю Ворожцова А.Г. відраховано з особового складу суддів через припинення повноважень судді на підставі ст. 23 ЗУ Про судоустрій і статус суддів відповідно (наказ Господарського суду Луганської області №86-к від 21.06.2019 року), відповідно до ст. 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 5.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Луганської області призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/293/19 з метою заміни судді.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 року, головуючою суддею у справі визначено суддю Тацій О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.06.2019 року прийнято справу № 913/293/19 до розгляду в новому складі суду за правилами загального позовного провадження та повторно призначено підготовче засідання. Підготовче засідання у справі призначено на 25.07.2019 року о 11 годині 10 хвилин, в яке викликано представників учасників справи.

02.07.2019 року від керівника Старобільської місцевої прокуратури через канцелярію господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити. На підтримку своєї позиції посилається на те, що спірна земельна ділянка надавалсь у постійне користування ОСОБА_3 .Є., а не ФГ Лідер , внаслідок чого вона не входить до складу майна господарства, а тому не може використовуватися цим господарством після смерті ОСОБА_1 , адже його права щодо даної земельної ділянки як користувача принилися з його смерті.

Разом з тим, відзначає, що у даному випадку взагалі не ставиться питання щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою на підставі ст. 141 ЗК України, а заявлено вимогу про витребування її із чужого незаконного володіння з підстав, передбачених ст. 387 ЦК України.

При цьому, щодо наявності підстав для інтересів держави в особі позивача в суді зазначено наступне.

Так, вказано, що незважаючи на надані повноваження Білокуракинською селищною радою не здійснюються заходи для усунення порушень та витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Відсутність претензійно-позовної роботи з боку селищної ради, на думку прокурора, свідчить про нездійснення нею покладеного обов`язку із захисту інтересів держави у сфері раціонального використання земель.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 року ухвалено заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури про продовження строку для подання суду відповіді на відзив на позов задовольнити та продовжити позивачу строк для подання суду відповіді на відзив на позовну заяву шляхом встановлення позивачу строку тривалістю 5 днів з моменту отримання ухвали суду для подання вказаної заяви по суті справи суду.

Разом з тим, 23.07.2019 року від представника відповідача через канцелярію суду надішли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить залишити позов без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

В обґрунтування своєї вимоги посилається на те, що у даній справі відсутня процесуальна дієздатність прокурора на заявлення позову та представництво інтересів держави. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття зави до розгляду недостатньо. При цьому, зауважує, що сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Крім цього, в якості заперечень проти доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив, вказує, що отримання фізичною особою Державного акту на право постійного користування землею вимагає від такої особи створення та реєстрацію юридичної особи, з моменту реєстрації якої права та обов`язки щодо користування спірною земельною ділянкою переходять безпосередньо до такої юридичної особи та є підставою законного використання такої земельної ділянки. Більш того, відзначає, що законом було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової передумови для набуття фермерським господарством правосуб`єктності. При цьому, закон не передбачав права використовувати таку земельну ділянку, надану у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без його створення.

Також, зазначає, що акт звірки розрахунків є підтвердженням як своєчасного та повного виконання відповідачем обов`язку по сплаті земельного податку, так і фактичної заміни землекористувача у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою.

У свою чергу вказує і на те, що право відповідача на безстрокове використання земельної ділянки, яка була надана для створення юридичної особи відповідача і здійснення ним господарської діяльності, є законним очікуванням останнього, внаслідок чого підлягає захисту як майно в розумінні ст. 1 Протоколу до Конвенції.

Посилається і на те, що відсутність підстав припинення користування землею, визначених нормою ст. 141 ЗК України, є доказом правомірності (законності) користування нею.

А тому, з огляду на вищевикладене вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та підстав для припинення права користування відповідачем спірною земельною ділянкою шляхом її витребування із користування не має.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.07.2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 913/293/18 на 15.08.2019 року о 13 годині 00 хвилин, в яке викликано учасників справи та їх представників.

14.08.2019 року від представника відповідача через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в якому у зв`язку із знаходженням представників відповідача - адвокатів Федорової В.П. та Гончарової І.Т. у щорічній відпустці до 19.08.2019 року просить перенести підготовче засідання у справі на більш пізній період.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.08.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів та відкладено підготовче засідання у справі № 913/293/18 на 10.09.2019 року о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків - протягом 2 (двох) днів з дня вручення даної ухвали шляхом:

- подання суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону, які підтверджують необхідність здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Білокуракинської селищної ради;

- подання суду належних та допустимих доказів направлення/вручення листа за №02/104-490вих-19 від 07.05.2019 року до Білокуракинської селищної ради про намір звернутися до господарському суду в інтересах держави з зазначеним позовом.

На виконання вимог ухвали суду, прокурор у строк, встановлений судом, подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій обґрунтував підстави представництва прокурором інтересів держави в суді та до якої додав докази направлення листа за №02/104-490вих-19 від 07.05.2019 року до Білокуракинської селищної ради про намір звернутися до господарському суду в інтересах держави з зазначеним позовом.

В ухвалі від 09.09.2019 року Господарського суд Луганської області, керуючись приписами ч. 12 ст. 176 ГПК України, вважав необхідним і доцільним продовжити розгляд справи та ухвалив повідомити учасників справи про те, що підготовче засідання у справі № 913/293/19 призначено на 10.09.2019 року о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 року зупинено провадження у справі №913/293/19 до моменту оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №587/430/16-ц.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.11.2019 року клопотання керівника Старобільської місцевої прокуратури про поновлення провадження від 04.10.2019 року за №34/2-47вих-19 у справі №913/293/19 задоволено, поновлено провадження у справі № 913/293/19 та призначено підготовче засідання у справі на 21.11.2019 року о 10 годині 00 хвилин.

Учасники справи про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 15.11.2019 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження учасників справи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, судом також враховано, що учасникам справи можуть отримати інформацію по справі, яка розглядається, на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/gromadyanam/csz/, а також те, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ Про доступ до судових рішень , усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЗУ Про доступ до судових рішень , для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи мали право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), а також дізнатися про дату, час та місце судового розгляду справи на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/gromadyanam/csz/.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва керівником Старобільської місцевої прокуратури інтересів держави в особі позивача в суді, суд відзначає наступне.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.02.2019 року у справі №905/803/18 зробив висновок, що з`ясування питань: чи потребують захисту державні інтереси, чи замінює прокурор у судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно, причин, які, на думку прокурора, свідчать про невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави шляхом припинення їх порушення, і встановлення відповідних обставин можливе під час здійснення розгляду справи по суті.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Так, прокурор зазначає, що має місце порушення інтересів держави, яке є наслідком незаконного володіння земельною ділянкою комунальної власності, що у свою чергу призвело до порушення права власності у сфері земельних правовідносин.

Тому, враховуючи, що правовідносини з незаконного використання земельної ділянки комунальної власності становлять суспільний інтерес, а володіння і користування відповідачем спірною земельною ділянкою може здійснюватися без відповідних правових підстав, то може мати місце порушення інтересів держави у сфері земельних правовідносин.

При цьому, відповідно до п. а) ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власноті, розпорядження якої від імені територіальної громади здійснює саме Білокуракинська селищна рада, то саме вона виступає належним позивачем у даній справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 цієї норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Частиною 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, на виконання вказаних вимог закону, на підтвердження підстав представництва, керівником Старобільської місцевої прокуратури інтересів держави в суді, до матеріалів справи долучено копію листа-повідомлення позивача Білокуракинської селищної ради про представництво інтересів держави в суді від 07.05.2019 року за вихідним номером 02/104-490вих-19.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія лист Білокуракинської селищної ради від 05.03.2019 року за №02-26-1010, в якій представник останньої повідомляє, що нею не вживалось заходів щодо витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У рішенні у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27) Суд звертав увагу на те, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності .

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У свою чергу, з огляду на викладене, слід відзначити, що у даному випадку участь прокурора у даній справі не порушує принципу справедливої рівноваги (справедливого балансу) між сторонами, оскільки сторона відповідача також не позбавлена ефективної можливості захищати свої права та інтереси у судовому порядку.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до висловленої у постанові від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18 Верховним Судом позиції, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

При цьому, посилання позивача на відсутність коштів на оплату судового збору не можуть вважатись доказом неможливості останнього самостійно звернутися за захистом своїх права до суду.

Однак, у цьому контексті слід наголосити і на тому, що у постанові від 31.07.2019 року у справі №916/2914/18 Верховний Суд наголосив на тому, що перелік доказів, які прокурор повинен надати на підтвердження тих обставин, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не є вичерпним, і повноваження прокурора можуть бути підтверджені будь-якими належними, допустими та достатніми доказами, які підлягають оцінці за загальними правилами.

Так, дослідивши матеріали справи, суд констатує, що у даному випадку має місце не формальне зволікання позивача на звернення з відповідним позовом до суду, а його дійсна, реальна та не заперечувана бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

За таких обставин, зважаючи на те, що у даному випадку з боку позивача Білокуракинської селищної ради має місце нездійснення захисту інтересів держави, що очевидно виявляється в його усвідомленій пасивній поведінці, яка полягає у тому, що він усвідомлює порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам протягом тривалого проміжку часу бездіє та за їх захистом до суду не звертається, проти чого не заперечує і останній в ході розгляду справи, а також беручи до уваги доцільність та необхідність захисту інтересів держави, і те, що дії прокурора спрямовані на недопущення незаконного, без відповідної правової підстави використання спірної земельної ділянки та запобігання порушенню права комунальної власності на неї, тобто на захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача Білокуракинської селищної ради в суді та підтверджує їх.

Крім цього, суд відзначає, що протягом встановленого процесуальним законом строку проведення підготовчого засідання у справі учасникам справи були забезпечені процесуальні права та обов`язки, встановлені положеннями статей 42, 46 ГПК України, у тому числі права на подання у межах встановлених судом строків процесуальних заяв по суті справи, передбачених приписами статей 165, 166 та 167 ГПК України, в яких вони письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У підготовчому судовому засіданні судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 ГПК України.

Випадків, що є підставами для відкладення підготовчого засідання та оголошення перерви у підготовчому засіданні, які передбачені ст. 183 ГПКУкраїни, судом не встановлені.

Заперечень проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від учасників справи не надходило.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Отже, приймаючи до уваги, що в підготовчому провадженні остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, з`ясовані всі питання визначені ст. 182 ГПК України, зважаючи на те, що мета підготовчого провадження у цій справі досягнута, з огляду на відсутність клопотання сторін про продовження строку підготовчого засідання та відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, господарський суд дійшов висновку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Разом з тим, зважаючи на вищевикладене, а саме: підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді, суд зазначає, що у задоволенні висловленої у змісті відзиву на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив заяви відповідача про залишення позову керівника Старобільської місцевої прокуратури без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, слід відмовити.

У свою чергу господарський суд звертає увагу учасників справи на те, що вони мають право подати до суду заяви, клопотання та заперечення з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст. 170 ГПК України, у строк до закінчення підготовчого провадження, тобто до початку розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 182, 183, 185, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Підтвердити наявність підстав для представництва керівником Старобільської місцевої прокуратури інтересів держави в особі позивача Білокуракинської селищної ради в суді.

2. У задоволенні заяви відповідача Фермерського господарства Лідер про залишення позову керівника Старобільської місцевої прокуратури без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України - відмовити.

3. Закрити підготовче провадження по справі № 913/293/19

Призначити справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019 року о(об) 10 годині 25 хвилин.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал №109.

4. Звернути увагу учасників справи на те, що усі заяви, клопотання, заперечення мають бути подані до суду у строк до закінчення підготовчого провадження з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст. 170 ГПК України.

5. Копію ухвали негайно надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 21.11.2019 року.

Суддя О.В. Тацій