Рішення

від 30.07.2020 по справі 913/293/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м.Харків Справа № 913/293/19

Провадження №7/913/293/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №913/293/19

за позовом Керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Білокуракинської селищної ради,

до Фермерського господарства Лідер

про зобов`язання повернути земельну ділянку,

Учасники справи явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної ради до Фермерського господарства Лідер про зобов`язання ФГ Лідер повернути державі в особі Білокуракинської селищної ради земельну ділянку загальною площею 35,0913 га, розташовану на території Бунчуківської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, яка передана на підставі державного акту на право постійного користування землею від 17.12.2001 серії IV -ЛГ № 028624, зареєстрованого в книзі записів про державну реєстрацію актів на право постійного користування землею № 15.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання Фермерським господарством Лідер земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності власності площею 35,0913 га.

Встановлено, що рішенням сесії Білокуракинської районної ради від 30.03.2000 № 9/1-14 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 35,0913 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,0913 га серії IV № 028624, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №15. ОСОБА_2 23.03.2004 зареєстрував Фермерське господарство Лідер .

Відповідно до актового запису про смерть від 07.02.2009 № 03 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Водночас, встановлено, що Фермерське господарство Лідер продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 35,0913 га для вирощування сільськогосподарських культур.

З огляду на викладене вбачаються достатні підстави для витребування із незаконного володіння Фермерського господарства Лідер вищевказаної земельної ділянки.

Крім цього, як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення до суду з даним позовом в особі Білокуракинської селищної ради прокурором зазначено невжиття управлінням заходів до усунення порушень земельного законодавства під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження факту Білокуракинської селищної ради про звернення до суду з даним позовом, прокурором надано лист №02/104-490 вих - 19 від 07.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області у складі судді Ворожцова А.Г. від 28.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 12.06.2019 о 10 год. 45 хв.

Згідно даної ухвали, на підставі приписів п. 5 ч. 2 ст. 53 ГПК України Білокуракинська селищна рада набула статусу позивача у даній справі.

06.06.2019 року від керівника Старобільської місцевої прокуратури А. Белянського через канцелярію господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, в якій, зважаючи на те, що при підготовці первісної позовної заяви була допущена технічна описка, просить суд вважати правильним та викласти пункт другий прохальної частини позовної заяви у відповідній редакції.

Розглядаючи дану заяву, суд керуючись приписами ч. 2 ст. 46 ГПК України та зважаючи на встановлений п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України обов`язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, беручи до уваги, що вона не суперечить закону та не порушує права чи інтереси учасників процесу, прийшов до висновку про її задоволення та подальше продовження судового розгляду справу на підставі викладених у ній позовних вимог.

Разом з тим, 18.06.2019 року представника відповідача звернувся через канцелярію господарського суду з відзивом на позовну заяву, в якому просить залишити позов керівника Старобільської місцевої прокуратури без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України. В обґрунтування своєї вимоги, керуючись приписами ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , посилається на те, що з позовної заяви не можливо встановити обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Білокуракинської селищною радою своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Так, відзначає те, що прокурор в якості доказу нездійснення Білокуракинської селищною радою покладеного на неї законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання земель посилається на відповідь ради, в якій зазначено, що заходи щодо витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння не вживалися у зв`язку з недостатністю коштів для сплати судового збору для звернення з позовом до суду. Проте, на думку, представника відповідача такий аргумент прокурора є непереконливим, оскільки чинним законодавством передбачене право відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

В якості заперечень проти задоволення заявлених позовних вимог зазначив, що відносини оренди землі в усіх істотних аспектах є подібними дот відносин постійного користування земельною ділянкою та послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі №922/3312/17, відповідно до якої закон прямо не передбачає можливості автоматичної заміни орендаря без згоди орендодавця (з громадянина, з яким було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, на саме фермерське господарство), а тому суд, врахувавши мету надання земельної ділянки, дійшов висновків про заміну орендаря у відносинах користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства. При цьому, зазначив, що дана позиція сформульована з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 31.10.2018 року у справі №677/1865/16-ц, в якій зазначено, що після державної реєстрації фермерського господарства обов`язки орендаря виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі ЗУ Про фермерські господарства , відбувається фактична заміна орендаря й обов`язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Крім того, для фактичної заміни орендаря та переходу обв`язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статуного капіталу.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, вважає, що державна реєстрація фермерського господарства надає йому правомірне очікування набуття ним з моменту її здійснення права володіння та користування земельною ділянкою, наданою йому засновником, а отже користування відповідачем спірною земельною ділянкою здійснюється у відповідності до норм чинного земельного законодавства.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Луганської області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ №150-р від 24.06.2019 року у зв`язку з тим, що суддю Ворожцова А.Г. відраховано з особового складу суддів через припинення повноважень судді на підставі ст. 23 ЗУ Про судоустрій і статус суддів відповідно (наказ Господарського суду Луганської області №86-к від 21.06.2019 року), відповідно до ст. 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 5.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Луганської області призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/293/19 з метою заміни судді.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 року, головуючою суддею у справі визначено суддю Тацій О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.06.2019 року прийнято справу № 913/293/19 до розгляду в новому складі суду за правилами загального позовного провадження та повторно призначено підготовче засідання. Підготовче засідання у справі призначено на 25.07.2019 року о 11 годині 10 хвилин, в яке викликано представників учасників справи.

02.07.2019 року від керівника Старобільської місцевої прокуратури через канцелярію господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити. На підтримку своєї позиції посилається на те, що спірна земельна ділянка надавалсь у постійне користування ОСОБА_1 , а не ФГ Лідер , внаслідок чого вона не входить до складу майна господарства, а тому не може використовуватися цим господарством після смерті ОСОБА_1 , адже його права щодо даної земельної ділянки як користувача принилися з його смерті.

Разом з тим, відзначає, що у даному випадку взагалі не ставиться питання щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою на підставі ст. 141 ЗК України, а заявлено вимогу про витребування її із чужого незаконного володіння з підстав, передбачених ст. 387 ЦК України.

При цьому, щодо наявності підстав для інтересів держави в особі позивача в суді зазначено наступне.

Так, вказано, що незважаючи на надані повноваження Білокуракинською селищною радою не здійснюються заходи для усунення порушень та витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Відсутність претензійно-позовної роботи з боку селищної ради, на думку прокурора, свідчить про нездійснення нею покладеного обов`язку із захисту інтересів держави у сфері раціонального використання земель.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 року ухвалено заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури про продовження строку для подання суду відповіді на відзив на позов задовольнити та продовжити позивачу строк для подання суду відповіді на відзив на позовну заяву шляхом встановлення позивачу строку тривалістю 5 днів з моменту отримання ухвали суду для подання вказаної заяви по суті справи суду.

Разом з тим, 23.07.2019 року від представника відповідача через канцелярію суду надішли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить залишити позов без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

В обґрунтування своєї вимоги посилається на те, що у даній справі відсутня процесуальна дієздатність прокурора на заявлення позову та представництво інтересів держави. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття зави до розгляду недостатньо. При цьому, зауважує, що сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Крім цього, в якості заперечень проти доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив, вказує, що отримання фізичною особою Державного акту на право постійного користування землею вимагає від такої особи створення та реєстрацію юридичної особи, з моменту реєстрації якої права та обов`язки щодо користування спірною земельною ділянкою переходять безпосередньо до такої юридичної особи та є підставою законного використання такої земельної ділянки. Більш того, відзначає, що законом було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової передумови для набуття фермерським господарством правосуб`єктності. При цьому, закон не передбачав права використовувати таку земельну ділянку, надану у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без його створення.

Також, зазначає, що акт звірки розрахунків є підтвердженням як своєчасного та повного виконання відповідачем обов`язку по сплаті земельного податку, так і фактичної заміни землекористувача у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою.

У свою чергу вказує і на те, що право відповідача на безстрокове використання земельної ділянки, яка була надана для створення юридичної особи відповідача і здійснення ним господарської діяльності, є законним очікуванням останнього, внаслідок чого підлягає захисту як майно в розумінні ст. 1 Протоколу до Конвенції.

Посилається і на те, що відсутність підстав припинення користування землею, визначених нормою ст. 141 ЗК України, є доказом правомірності (законності) користування нею.

А тому, з огляду на вищевикладене вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та підстав для припинення права користування відповідачем спірною земельною ділянкою шляхом її витребування із користування не має.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.07.2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 913/293/18 на 15.08.2019 року о 13 годині 00 хвилин, в яке викликано учасників справи та їх представників.

14.08.2019 року від представника відповідача через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в якому у зв`язку із знаходженням представників відповідача - адвокатів Федорової В.П. та Гончарової І.Т. у щорічній відпустці до 19.08.2019 року просить перенести підготовче засідання у справі на більш пізній період.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.08.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів та відкладено підготовче засідання у справі № 913/293/18 на 10.09.2019 року о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків - протягом 2 (двох) днів з дня вручення даної ухвали шляхом:

- подання суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону, які підтверджують необхідність здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Білокуракинської селищної ради;

- подання суду належних та допустимих доказів направлення/вручення листа за №02/104-490вих-19 від 07.05.2019 року до Білокуракинської селищної ради про намір звернутися до господарському суду в інтересах держави з зазначеним позовом.

На виконання вимог ухвали суду, прокурор у строк, встановлений судом, подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій обґрунтував підстави представництва прокурором інтересів держави в суді та до якої додав докази направлення листа за №02/104-490вих-19 від 07.05.2019 року до Білокуракинської селищної ради про намір звернутися до господарському суду в інтересах держави з зазначеним позовом.

В ухвалі від 09.09.2019 року Господарського суд Луганської області, керуючись приписами ч. 12 ст. 176 ГПК України, вважав необхідним і доцільним продовжити розгляд справи та ухвалив повідомити учасників справи про те, що підготовче засідання у справі № 913/293/19 призначено на 10.09.2019 року о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 року зупинено провадження у справі №913/293/19 до моменту оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №587/430/16-ц.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.11.2019 року клопотання керівника Старобільської місцевої прокуратури про поновлення провадження від 04.10.2019 року за №34/2-47вих-19 у справі №913/293/19 задоволено, поновлено провадження у справі № 913/293/19 та призначено підготовче засідання у справі на 21.11.2019 року о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.11.2019 року підтверджено наявність підстав для представництва керівником Старобільської місцевої прокуратури інтересів держави в особі позивача Білокуракинської селищної ради в суді; у задоволенні заяви відповідача Фермерського господарства Лідер про залишення позову керівника Старобільської місцевої прокуратури без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України - відмовлено, та ухвалено закрити підготовче провадження по справі № 913/293/19 і призначити справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019 року о(об) 10 годині 25 хвилин.

22.11.2019 року від представника відповідача - голови ФГ Лідер через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в якому він просить перенести підготовче засідання у справі на більш пізній період, у зв`язку з тим, що буде знаходитися у відрядженні у Республіці Білорусь з 21.10.2019 року по 30.10.2019 року,

Зважаючи на подане представником відповідача клопотання, суд виходить з того, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.11.2019 року закрито підготовче провадження по справі № 913/293/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019 року о(об) 10 годині 25 хвилин.

При цьому, суд зауважує, що представником відповідача на виконання встановленого ст. 74 ГПК України обов`язку доказування не надано суду жодного належного та допустимого доказу, яким би підтверджувався факт його перебування у відрядженні протягом зазначеного періоду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити підстави заяви (клопотання, заперечення), а також перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

Разом з тим, в силу положень ч. 4 цієї статті суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

А тому, беручи до уваги те, що представник відповідача звернувся до суду з поданим клопотанням після проведення підготовчого засідання у справі 21.11.2019 року, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також враховуючи, що ним на виконання вимог приписів п. 6 ч. 1 ст. 170 ГПК України не надано суду жодних доказів (документів) на підтвердження викладених у ньому обставин, заявлене клопотання слід повернути відповідачу без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.11.2019 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні у справі № 913/293/19 на 10.12.2019 року о 10 годині 10 хвилин, в яке викликано сторін по справі та їх представників.

09.12.2019 року від представника відповідача Фермерського господарства Лідер надійшла заява про зупинення провадження у справі за вх. №1389/19 від 09.12.2019 року, в якій просить зупинити провадження у справі №913/293/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у справі №922/989/18 (у подібних правовідносинах) Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 року заяву відповідача Фермерського господарства Лідер про зупинення провадження у справі за вх. №1389/19 від 09.12.2019 року задоволено та зупинено провадження у справі №913/293/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/989/18.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.07.2020 року поновлено провадження у справі № 913/293/19 та призначено судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 30.07.2020 року о 10 годині 00 хвилин.

Сторони по справі про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 21.07.2020 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, 05.12.2019 року позивач звернувся через канцелярію господарського суду з заявою, в якій вказав, що повністю підтримує позовні вимоги та просить розгляд справи провести за відсутності його представника у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням ІХ сесії ХХІІІ скликання Білокуракинської районної ради №9/1-14 від 30.03.2000 року Про надання земельної ділянки в постійне користування гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства земель запасу Дем`янівської сільської ради вирішено надати в постійне користування земельну ділянку площею 35 га ріллі громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Дем`янівської сільської ради.

В подальшому на підставі рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Білокуракинської районної ради №9/1-14 від 30.03.2000 року громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу була надана у постійне користування земельна ділянка площею 35,091 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Дем`янівської сільської ради, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією державного акту на право постійного користування землею серії ІV-ЛГ №028624 від 17.12.2001 року.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 набув право постійного користування земельною ділянкою площею 35,091 гектарів території Дем`янівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Про державну реєстрацію фермерського господарства Лідер №91 від 23.03.2004 року вирішено провести державну реєстрацію ФГ Лідер за адресою: Білокуракинський район, с. Коноплянівка.

Так, 23.03.2004 року до Єдиного державного реєстру була проведена державна реєстрація юридичної особи ФГ Лідер , яке знаходиться за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, с. Коноплянівка, ідентифікаційний код юридичної особи 32630550, що встановлено з інформації, викладеної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого станом на 17.05.2019 року. Зазначене також підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ФГ Лідер .

Однак, як вбачається з актового запису про смерть №03 від 07.02.2009 року, складеного секретарем Дем`янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, громадянин ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, з Протоколу №1 зборів членів ФГ Лідер від 02.02.2009 року встановлено, що зборами членів було вирішено обрати головою фермерського господарства ОСОБА_3

Крім цього, у матеріалах справи міститься копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 05.02.2009 року, якою останній передає засновництво ФГ Лідер члену фермерського господарства ОСОБА_3

На підставі викладеного було внесено зміни (доповнення) до статуту ФГ Лідер , які є невід`ємною частиною статуту, затверджені загальними зборами членів господарства та зареєстровані 10.02.2009 року за номером запису 13641050001000339., відповідно до яких головою господарства є ОСОБА_3 .

Крім цього, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №165435492 від 03.05.2019 року вбачається, змельна ділянка, кадастровий номер 4420983400:13:001:0714, площею 35,0913 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташована за адресою: Луганська область, Білокуракинський район, с/рада Дем`янівська, була зареєстрована на праві постійного користування за громадянином ОСОБА_1

27.09.2018 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність №1030-сг наказано передати Білокуракинській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Білокуракинської селищної ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради, а також Демянівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, згідно акта приймання-передачі.

У свою чергу у п. 2 наказу №1030-сг від 27.09.2018 року зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Факт передачі відповідно до наказу №1030-сг від 27.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області із державної власності та прийняття Білокуракинською селищною об`єднаною територіальною громадою у комунальну власність земельних ділянок, у тому числі, згідно додатку до акту від 27.09.2018 року, земельної ділянки з кадастровим номером 4420983400:13:001:0714, яка була надана на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІV-ЛГ №028624 від 17.12.2001 року ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, підтверджений актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2019 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Разом з тим, рішенням п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Білокуракинської седищної ради № 56/63 від 21.12.2018 року вирішено прийняти земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 630,6537 у комунальну власність Білокуракинської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Білокуракинської селищної ради, які у тому числі розташовані на територіях Білокуракинської селищної ради та Дем`янівської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію парва власності №148712880, сформованного 10.12.2018 року, 05.12.2018 року земельна ділянка, кадастровий номер 4420983400:13:001:0714, площею 35,0913 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, право власності на яку виникло на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна: б/н від 27.09.2018 року та наказу №1030-сг від 27.09.2018 року, належить на праві комунальної власності Білокуракинській селищній раді.

З листа-відповіді Білокуракинсьої селищної ради №02-26-1010 від 05.03.2019 року вбачається, що земельна ділянка площею 35,0913 га (кадастровий номер 4420983400:13:001:0714), яка була надана громадянину ОСОБА_1 у постійне користування на підставі рішення Білокуракинської районної ради від 30.03.2000 року за №9/1-14, на даний час використовується ФГ Лідер .

Крім цього, факт користування ФГ Лідер спірною земельною ділянкою підтверджується актом №89451-53 від 06.06.2019 року, згідно якого відповідач є платником земельного податку з юридичних осіб до місцевого бюджету.

При цьому, факт користування земельною ділянкою не заперечується і самим відповідачем, що до того ж підтверджується долученими до матеріалів справи заявами по суті справи.

Надаючи правову кваліфікацію виниклим між сторонами правовідносинам, господарський суд бере до уваги наступні положення законодавства.

Предметом позову у цій справі є зобов`язання відповідача ФГ Лідер повернути державі в особі Білокуракинської селищної ради земельну ділянку загальною площею 35,0913 га, розташовану на території Бунчуківської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, яка передана на підставі державного акту на право постійного користування землею від 17.12.2001 серії IV -ЛГ № 028624, зареєстрованого в книзі записів про державну реєстрацію актів на право постійного користування землею № 15.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим.У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

У статті 1 Закону № 937-IV Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року (далі - Закон № 937-IV), вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що на момент виходу ОСОБА_1 із ФГ Лідер право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до та після 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Як установлено судом, Рішенням ІХ сесії ХХІІІ скликання Білокуракинської районної ради №9/1-14 від 30.03.2000 року Про надання земельної ділянки в постійне користування гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства земель запасу Дем`янівської сільської ради вирішено надати в постійне користування земельну ділянку площею 35 га ріллі громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Дем`янівської сільської ради.

В подальшому на підставі рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Білокуракинської районної ради №9/1-14 від 30.03.2000 року громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу була надана у постійне користування земельна ділянка площею 35,091 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Дем`янівської сільської ради, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією державного акту на право постійного користування землею серії ІV-ЛГ №028624 від 17.12.2001 року.

Після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, останнім засновано ФГ Лідер , яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18).

За таких обставин зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею ІV-ЛГ №028624 від 17.12.2001 року, таке право не є таким, що припинилось.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати у вигляді судового збору слід залишити за прокуратурою Луганської області.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Білокуракинської селищної ради, до Фермерського господарства Лідер про зобов`язання повернути земельну ділянку- відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 30.07.2020 року.

Суддя О.В. Тацій