Рішення

від 06.11.2019 по справі 914/2006/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019 справа № 914/2006/17

Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів: головуючого судді Гоменюк З.П., суддів Мазовіти А.Б. та Матвіїва Р.І., при секретарі Зусько І.С., розглянувши матеріали справи

за позовом позивача-1 Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м.Вашингтон округ Колумбія

позивача-2 Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м.Львів

позивача-3 Єврейської релігійної громади Турей Загав ( Золота Роза ), м.Львів

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи , м. Київ

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські традиції , м.Львів

відповідача-3 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м.Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, м.Львів та Міністерство культури України, м.Київ

про скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності

за участю представників:

від позивача-1: Шейхет Мейлах;

від позивача-2: Шумелда Р.Р.;

від позивача-3: Шейхет Мейлах;

від відповідача-1: Смосюк С.М.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: Паращич В.П.;

від третіх осіб: не з`явилися;

вільний слухач: ОСОБА_1

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву за позовом позивача-1 Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, позивача-2 Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, позивача-3 Єврейської релігійної громади Турей Загав ( Золота Роза ) до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи , відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські традиції та відповідача-3 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни про скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності.

Відповідно до проведеного 02.10.2017 р. автоматизованого розподілу судової справи, для розгляду даної справи №914/2006/17 визначено суддю Іванчук С.В.

Ухвалою суду від 05.10.2017 р. у прийнятті позовної заяви відмовлено у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 р. апеляційну скаргу Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної громади Турей Загав ( Золота Роза ) залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 р. - без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. касаційну скаргу Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейської релігійної громади Турей Загав ( Золота Роза ) задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 р. скасовано, справу №914/2006/17 направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду зі стадії прийняття позовної заяви.

Відповідно до проведеного 23.07.2017 р. автоматизованого розподілу судової справи, для розгляду даної справи №914/2006/17 визначено суддю Горецьку З.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2018 р. постановлено: справу №914/2006/17 прийняти до провадження, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 03.09.2018 р.

Ухвалою суду від 03.09.2018 р., занесеною до протоколу судового засідання від 03.09.2018 р., розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 17.09.2018 р.

Ухвалою суду від 17.09.2018 р. справу залишено без руху, надано позивачам строк до 26.09.2018 р. для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду від 28.09.2018 р. постановлено: задоволити клопотання про продовження строків підготовчого провадження та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відмовити у задоволенні клопотання про застосування до відповідача-1 заходів процесуального примусу; відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про забезпечення судових витрат; задоволити клопотання позивача-1 та витребувати докази (реєстраційну справу на об`єкт незавершеного будівництва, копії документів, що стали підставою для реєстрації права власності); задоволити клопотання відповідача-1 про витребування доказів; витребувати у позивача-1 та/або позивача-2 докази (письмові пояснення та відповідні документальні підтвердження державної реєстрації, довідкову інформацію, відповідні установчі документи, письмові пояснення та відповідні документальні підтвердження щодо чинності наявного в матеріалах справи доручення та ін.); зупинити провадження у справі у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів); розгляд справи призначити на 26.03.2019 р.; звернутися до компетентного органу за місцем знаходження Резидента США із судовим дорученням про вручення документів у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах; зобов`язати позивачів в строк до 12.10.2018 р. надати нотаріально посвідчений переклад англійською мовою даної ухвали та позовної заяви в трьох примірниках; протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали здійснити оплату послуг з вручення ухвали Господарського суду Львівської області у справі №914/2006/17 та позовних матеріалів і надати суду відповідні докази та ін.; направити копію ухвали Господарського суду Львівської області у справі №914/2006/17 та позовну заяву англійською мовою для вручення позивачу-1 в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, через U.S. Department of Justice Civil Division Office of International Judicial Assistance Benjamin Franklin Station (P.O. Box 14360, Washington, D.C. 20004, United States of America).

Ухвалою суду від 12.10.2018 р. поновлено провадження у справі через подання позивачами заяви про ухвалення додаткового рішення/ухвали та заяви про визначення порядку виконання рішення суду, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 22.10.2018 р.

У зв`язку із закінченням повноважень як вперше призначеної на посаду судді Горецької З.В. та з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи 18.10.2018 р. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до якого справу передано на розгляд судді Гоменюк З.П.

Ухвалою суду від 22.10.2018 р. розгляд заяв позивачів про ухвалення додаткового рішення/ухвали щодо ухвали господарського суду Львівської області від 28.09.2018 р. та про визначення порядку виконання рішення суду відкладено на 25.10.2018 р.

23.10.2018 р. позивач-2 оскаржив ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2018 р. до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 р. підготовче засідання відкладено на 06.11.2018 р.

Ухвалою суду від 12.11.2018 р. постановлено: відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення/ухвали суду; відмовити у задоволенні заяви про визначення порядку виконання рішення суду; у зв?язку із зміною складу суду, розгляд справи здійснювати спочатку; розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 14.12.2018 р.

Через необхідність невідкладно надіслати на адресу Західного апеляційного господарського суду матеріали справи у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2018 р., ухвалою суду від 15.11.2018 р. зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 р. постановлено: прийняти відмову Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2018 р.; закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2018 р. та повернути до Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/2006/17.

Ухвалою суду Господарського суду Львівської області від 26.12.2018 р. постановлено поновити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначити на: 05.02.2019 р.

Судове засідання 05.02.2019р. не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гоменюк З.П. у період 01.02.2019 р.- 12.02.2019 р.

Ухвалою суду від 13.02.2019 р. підготовче засідання призначено на 20.02.2019 р.

Ухвалою суду від 20.02.2019 р. відкладено вирішення клопотань (про забезпечення судових витрат, про призначення судової експертизи, про застосування особливостей провадження за участі іноземних осіб, про постановлення окремої ухвали) до наступного судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 18.03.2019 р.

Ухвалою суду від 18.03.2019 р. відкладено вирішення клопотань (про забезпечення судових витрат, про призначення судової експертизи, про застосування особливостей провадження за участі іноземних осіб, про постановлення окремої ухвали, про повернення документів), підготовче засідання відкладено на 25.03.2019 р., зобов`язано позивача-1 надати суду апостильований та перекладений оригінал довіреності від 03.10.2018 р. на ім`я Мейлаха Г . Шейхета .

Ухвалою суду від 25.03.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотань про забезпечення судових витрат, про призначення судової експертизи, про застосування особливостей провадження за участі іноземних осіб, про постановлення окремої ухвали, про повернення документів (вх.№11585/19 від 18.03.2019 р.), задоволено клопотання про повернення документів (вх.№11642/19 від 18.03.2019 р.) та призначено колегіальний розгляд справи.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.03.2019 р., членами колегії визначено: головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Рим Т.Я. та Козак І.Б.

Ухвалою суду від 03.04.2019 р. справу №914/2006/17 прийнято до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Рим Т.Я. та Козак І.Б., підготовче засідання призначено на 11.04.2019 р.

09.04.2019 року відповідачем-2 на адресу суду скеровано заяву про відвід судді Козак І.Б. (вх.№14826/19).

Ухвалою суду від 10.04.2019 р. у зв`язку з необґрунтованістю поданої заяви зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Козак Ірини Богданівни, передано справу для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Відповідно до проведеного 11.04.2019 р. автоматизованого розподілу судової справи, заяву про відвід судді передано на розгляд судді Петрашку М.М.

Ухвалою суду від 15.04.2019 р. (суддя Петрашко М.М.) у задоволенні заяви про відвід судді Козак І.Б. у справі №914/2006/17 відмовлено, справу №914/2006/17 передано колегії суддів: Гоменюк З.П. (головуючий суддя), Рим Т.Я. та Козак І.Б. для подальшого розгляду.

У зв`язку з перебуванням судді Козак І.Б. у довгостроковій відпустці, 22.04.2019 р. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до якого визначено такий склад колегії: головуючий суддя - Гоменюк З.П., судді - Мазовіта А.Б. та Рим Т.Я.

Ухвалою суду від 23.04.2019 р. поновлено провадження у справі №914/2006/16, прийнято справу №914/2006/17 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Мазовіта А.Б. та Рим Т.Я. , підготовче засідання призначено на 27.05.2019 р.

Ухвалою суду від 27.05.2019 р. відкладено вирішення клопотання відповідача 1 (вх.№15434/19 від 11.04.2019 р.) про забезпечення судових витрат та клопотання (вх.№15432/19 від 11.04.2019 р.) про застосування особливостей провадження за участі іноземних осіб, підготовче засідання відкладено на 13.06.2019 р.

У зв`язку з перебуванням судді Рима Т.Я. у довгостроковій відпустці, 12.06.2019 р. було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до якого визначено такий склад колегії: головуючий суддя - Гоменюк З.П., судді - Мазовіта А.Б. та Матвіїв Р.І.

Ухвалою суду від 13.06.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 (вх.№15434/19 від 11.04.2019 р.) про забезпечення судових витрат, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 (вх.№15432/19 від 11.04.2019 р.) про застосування особливостей провадження за участі іноземних осіб, відмовлено в задоволенні клопотання позивачів (вх.№24711/19 від 13.06.2019 р.) про визнання зловживання процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу, підготовче засідання відкладено на 24.06.2019 р.

Ухвалою суду від 24.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження, задоволено клопотання відповідача 1 про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерства культури України, залучено Міністерство культури України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 19.08.2019 р.

Ухвалою суду від 19.08.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 19.08.2019 р., відкладено розгляд заяви відповідача-2 про закриття провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 16.09.2019р.

Судове засідання 16.09.2019 р. не відбулося через перебування судді Мазовіти А.Б. 16.09.2019 р. у короткостроковій відпустці.

Після закінчення відпустки судді Мазовіти А.Б. суд ухвалою від 17.09.2019 р. призначив підготовче засідання у справі на 24.09.2019 р.

Судове засідання 24.09.2019 р. не відбулося через перебування судді Матвіїва Р.І. 24.09.2019 р. у короткостроковій відпустці.

Після закінчення відпустки судді Матвіїва Р.І. суд ухвалою від 25.09.2019р. призначив підготовче засідання у справі на 08.10.2019 р.

Ухвалою суду від 08.10.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські традиції про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2019 р.

Ухвалою суду від 17.10.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

22.10.2019 р. відповідач 1 подав до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Львівської області апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.10.2019 р. про відмову в закритті провадження у справі.

Супровідним листом №914/2006/17/3/19 від 25.10.2019 р. Господарський суд Львівської області надіслав Західному апеляційному господарському суду апеляційну скаргу та копії матеріалів справи №914/2006/17.

Ухвалами суду від 25.10.2019 р. та від 30.10.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи повернено апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.10.2019 р. у справі №914/2006/17.

В судове засідання 04.11.2019 р. з`явилися представники позивачів та відповідачів. Треті особи явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 04.11.2019 р. розпочався розгляд справи по суті, учасники справи виступили з вступним словом та надали усні пояснення, при цьому присутні в судовому засіданні представники позивачів просили позов задоволити, а представники відповідачів - в його задоволенні відмовити, відповідали на питання, що ставились їм судом та один одному.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2019 р. залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські традиції про забезпечення доказів шляхом їх огляду за місцезнаходженням.

Також ухвалою суду від 04.11.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 04.11.2019 р., в судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 06.11.2019 р.

В судове засідання 06.11.2019 р. з`явилися представники позивачів, відповідача-1 та відповідача-3.

В судовому засіданні 06.11.2019 р. суд продовжив розгляд справи по суті, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасників справи з приводу доказів, після чого перейшов до проведення судових дебатів.

Після судових дебатів, проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 06.11.2019 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обгрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що на підставі договорів оренди землі, укладених відповідачем-1 з Львівською міською радою, та дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, за відповідачем-1 було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва по вул.І.Федорова, 23, 28. Згодом внаслідок реорганізації відповідача-1 шляхом виділення відповідача-2 та передання йому майна за розподільчим балансом право власності на даний об`єкт було зареєстровано за відповідачем-2.

В подальшому судовими рішеннями визнано недійсними ухвали Львівської міської ради і рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради, які передували укладенню договорів оренди землі з відповідачем-1, та самі договори оренди землі, а також Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області скасовано свій дозвіл на виконання будівельних робіт, який видавався відповідачеві-1, тобто всі документи, на підставі яких за відповідачем-1 було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, є скасованими, що в силу вимог закону тягне за собою і скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на об`єкт незавершеного будівництва.

Крім того, позивачі стверджують, що відповідач-1 не мав права будь-яким чином відчужувати об`єкт, в тому числі і передавати його до статутного капіталу відповідача-2, оскільки право власності на об`єкт йому не належало з причин, наведених вище, а тому відповідач-2 не міг набути та правомірно зареєструвати за собою право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Позивачі вважають, що земельні ділянки, на яких знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, належать до земель історико-культурного призначення; вони розташовані в межах Державного історико-архітектурного заповідника у м.Львові, який внесено в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО; на них розміщується ансамбль синагоги Турей Загав ( Золота Роза ) та вони утворюють частину історичного єврейського кварталу. Інтерес позивачів до згаданих територій відповідає поняттю охоронюваний законом інтерес , а розміщення на цих землях об`єкту незавершеного будівництва порушує їхні права, зокрема право на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національної меншини України, право на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність тощо, інтереси та можливість виконувати взяті на себе зобов`язання щодо охорони та збереження культурної спадщини, доступу до неї громадськості.

На переконання позивачів, діяльність громадських організацій спрямована не лише на задоволення інтересів їх членів, а й покликана захищати суспільні інтереси, а через те, що позивачам, як громадським організаціям, стали відомі порушення законодавства у галузі, що відноситься до їхньої діяльності, вони мають всі підстави для представництва в суді суспільних інтересів з цих питань.

У зв`язку з цим, позивачі просили суд скасувати державні реєстрації прав власності та записи про проведені державні реєстрації прав власності відповідача-1 та відповідача-2 на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.І.Федорова, 23, 28 у м. Львові.

Відповідач-1 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зазначає, що позивачі не пояснили процесуальної обгрунтованості участі трьох окремих позивачів, з огляду на необхідність виокремлення спільного права та/або інтересу кожного позивача, на захист яких він звертається до суду, як і не обгрунтували підстави залучення декількох відповідачів у справі, оскільки у позові не сформульовано жодної позовної вимоги до відповідача-1 і відповідача-2, натомість позовні вимоги фактично пред`явлені тільки до відповідача 3.

Також відповідач-1 переконаний, що позивачі належним чином не визначили право або охоронюваний законом інтерес та не обгрунтували причини, з яких вони потребують судового захисту. Можливість реалізації права на культурну автономію, релігійну свободу, доступ до релігійних об`єктів не пов`язана з державною реєстрацією права власності на об`єкт незавершеного будівництва чи можливим скасуванням такої реєстрації. Разом з тим, лише позивач-3 є релігійною організацією, якій гарантується право на безперешкодний доступ до релігійних об`єктів, а позивач-1 та позивач-2 такими організаціями не є.

Відповідач-1 заперечує позицію позивачів щодо наявності у них інтересів до спірного об`єкту, яка обгрунтовується нібито доведеними історичними фактами належності споруд, що знаходились на спірних ділянках, релігійній організації Золота роза , оскільки позивач-3 зареєстрований у ЄДР тільки у 2009 році, відтак про факт належності будь-якого майна цій організації у історичній ретроспективі стверджувати не можна. Окрім того, земельні ділянки віднесено до земель історико-культурного призначення, правовий статус ділянок - землі державної власності, відтак, такі ділянки не можуть бути передані у власність або користування жодним релігійним організаціям, громадським формуванням, тому виключається наявність будь-якого суб`єктивного права позивачів щодо земельних ділянок, об`єктів розташованих на цих ділянках, їх державної реєстрації чи скасування такої реєстрації

Відповідач-1 стверджує, що інтерес, про який заявляють позивачі та який полягає у бажанні мати безперешкодний доступ до ділянок, а також у реституції на користь релігійних інститутів тієї власності, що була націоналізована, не відповідає поняттю охоронюваного законом інтересу, оскільки суперечить Конституції України, суспільному інтересу народу України, зводиться до юридичної можливості володіти благом, а не до прагнення користуватись благом, та знаходиться у тій сфері відносин (земельні відносини), яка законодавець визначає як сферу суб`єктивного права.

На переконання відповідача-1, саме по собі скасування державної реєстрації об`єкту не є захистом публічного порядку, воно не відновлює права та не забезпечує інтереси, не призведе до зміни права власності щодо об`єкту (будівельних матеріалів) чи земельної ділянки, а враховуючи те, що станом на день розгляду справи право власності зареєстроване за комунальним підприємством, відсутні будь-які підстави вважати, що здійснена державна реєстрація може призвести до зміни фактичного власника земельних ділянок, яким є народ України, в особі держави. Досягнути мети правосуддя - забезпечення ефективного поновлення порушеного права шляхом задоволення пред`явленого позову неможливо.

Крім того, відповідач-1 звертає увагу суду на те, що законом встановлено окремий порядок виконання рішень суду у сфері державної реєстрації - записи здійснюються на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником, проте передбачено, що у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника в порядку державної реєстрації прав, а позивачі не зможуть бути заявниками (ініціаторами) здійснення державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації прав щодо спірного об`єкта, оскільки жоден із позивачів не матиме достатнього обсягу цивільних прав для подання такої заяви державному реєстратору.

Як стверджує відповідач-1, законодавством не передбачено права громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі і засновників таких об`єднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а правові підстави для звернення громадських організацій до господарського суду за захистом суспільних інтересів або спільних інтересів релігійної громади, у правовідносинах, що пов`язані із сферою здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також із земельними ділянками, що знаходяться у власності держави, чинним законодавством не визначені.

Відповідач-1 зазначає, що позивачі не спроможні довести наявність спільного інтересу релігійної громади до розпорядження земельною ділянкою, державної реєстрації будь-яких об`єктів на спірних ділянках, тощо. При цьому, така неспроможність пов`язана з імперативними нормами законодавства, які встановлюють прерогативу певних державних органів та прокуратури на здійснення дій щодо державної реєстрації чи щодо захисту права власності держави на землю.

Позивачі не погоджуються з доводами відповідача-1, вказують, що відповідно до статуту позивача-1, цілями, за якими утворюється корпорація, є зокрема: сприяти освіті громадськості, стосовно стану дискримінації та упередження проти осіб єврейської національності у Радянському Союзі та інших місцях через їх національність, віросповідання; робити пожертвування для досягнення мети для благодійних цілей (релігійні, благочинні, наукові, літературні або просвітницькі цілі). Основною метою діяльності позивача-2 є проведення моніторингу ситуації з дотримання прав людини, сприяння гармонізації міжнаціональних та міжрелігійних відносин, надання різноманітної гуманітарної допомоги, сприяння покращенню освіти дітей та дорослих осіб єврейської національності у Радянському Союзі та інших місцях через їх релігійну та національну приналежність. Відповідно до статуту позивача-3, метою громади є сповідування іудаїзму, задоволення релігійних потреб громадян єврейської національності, сповідування і поширення віри; завданням громади є проведення обрядів, відкриття, відтворення і забезпечення діяльності культових будівель, благодійна діяльність, організація духовної освіти, взаємодія членів громади, захист їх громадянських прав.

Позивачі стверджують, що їхні законні права та інтереси стосуються: права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національної меншини України, права на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, права на розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, права на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного і сучасного розселення, інтересу до прагнення користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності позивачів як представників національної меншини України, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища в місцях їх історичного і сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб.

Реалізуючи статутні цілі, позивач-2 забезпечував всебічне вивчення та дослідження місць, пов`язаних з історією та релігією єврейського народу: замовляв проведення робіт з археологічних досліджень, виготовлення документації на нововиявлені пам`ятки та державну реєстрацію, замовляв та погоджував у встановленому законом порядку проект регенерації однієї з юдейських дільниць у м.Львові. Рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 р., було схвалено відповідну програму регенерації та рекомендовано продовжити опрацювання науково-проектної документації по об`єктах, які входять до складу колишньої юдейської дільниці Львова.

Позивачі переконані, що наведеним підтверджується не лише наявність прав та інтересів позивачів щодо спірного об`єкту, але й обов`язків перед Міністерством Культури України щодо виконання його рішень, а існування на земельних ділянках об`єкта незавершеного будівництва унеможливлює виконання позивачами договірних зобов`язань та рішення науково-методичної ради Міністерства культури України.

Позивачі зазначають, що відповідно до законодавства релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами, культові будівлі і майно передаються у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно. У зв`язку з тим, що культові споруди розташовані на спірних земельних ділянках, згідно архівних документів належали єврейській релігійній організації Золота Роза , серед іншого, порушені ще й права позивачів, як представників національних меншин в Україні та релігійних організацій на вільний доступ до культових місць богослужінь, використання їх за цільовим призначенням, та здійснення культових обрядів, а також права зобов`язання та очікування.

У відповіді на відзив відповідача-1 позивачі також заперечують твердження відповідача-1 про необгрунтованість підстав залучення декількох відповідачів у справі та зазначають, що перша позовна вимога звернена до відповідача-1, оскільки право власності товариства на об`єкт незавершеного будівництва виникло саме з моменту реєстрації цього права; друга позовна вимога звернена, відповідно, до відповідача-2, оскільки право власності на об`єкт незавершеного будівництва зареєстроване саме за ним і саме з цього моменту у товариства виникло право власності, а обидві позовні вимоги стосуються Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з огляду на те, що відповідач-3 є суб`єктом державної реєстрації прав у спірних правовідносинах.

Відповідач-1 протягом розгляду справи заявляв про існування сумнівів у правосуб`єктності та процесуальній дієздатності позивачів, а також права у Мейлаха Шейхета представляти інтереси позивача-1.

Так, відповідач-1 вказує на те, що виключною законною підставою для діяльності представництва іноземної організації на території України є свідоцтво про реєстрацію структурного осередку громадської (неурядової) організації зарубіжної держави в Україні, видане Міністерством юстиції України, а представництво нерезидента, що є відокремленим підрозділом чи філією іноземної організації, яке не є юридичною особою відповідно до законодавства України, не може бути зареєстроване як неприбуткова організація і відповідно не може бути включене до Реєстру. Як заявляють представники позивачів, позивач-2 має статус представництва нерезидента (іноземної неурядової організації), в той же час замість його акредитації у Міністерстві юстиції України як іноземної неурядової (громадської) організації відбулася його державна реєстрація, організаційно-правова форма позивача-2 (громадська організація) відмінна від представництва чи відокремленого підрозділу без статусу юридичної особи, включення позивача-2 до Реєстру неприбуткових установ та організацій свідчить про його державну реєстрацію як резидента, а у матеріалах справи відсутнє положення про Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу. Вказані обставини суперечать можливості набуття позивачем-2 статусу представництва іноземної неурядової громадської організації, а отже позивач-2 є юридичною особою-резидентом. В матеріалах справи відсутнє також і доручення від позивача-1 на уповноваження іншої юридичної особи, яким відповідно до українського законодавства є позивач-2, представляти інтереси позивача-1, зокрема у судах України.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що позивач-1 був припинений у 2012 році у примусовому порядку рішенням державного органу - Відділу корпорацій штату і відновлений в реєстрі лише у 2014 році, тому обидві довіреності, видані позивачем-1 Мейлаху Шейхету у 2004 та 2005 роках, припинили свою дію у 2012 році у зв`язку з припиненням юридичної особи довірителя - позивача-1, а Мейлах Шейхет не має жодних правових підстав подавати від імені позивача-1 позовні заяви та вчиняти будь-які процесуальні чи юридично значимі дії.

Відповідач-1 вважає, що статутними документами позивача-1 не передбачено повноважень національного директора чи корпоративного секретаря, який підписав довіреності у 2004 та 2005 роках, на видачу довіреностей щодо представництва інтересів позивача-1. Як вбачається з тексту доручення 2004 року, воно видане виключно для представництва інтересів позивача-1 у всіх питаннях, як правових законодавчих так і інших відповідно до Двосторонньої угоди 1994 року між Урядом США та Урядом України, проте позивач-1 не належить до представників урядів США або України чи виконавчих органів цих держав, які відповідальні за виконання міжурядової угоди. За дорученням 2005 року Мейлаха Шейхета уповноважено бути директором представництва позивача-1 в Україні, представляти інтереси позивача-1 та особисто Міки Нафталіна , який був національним директором і корпоративним секретарем позивача-1 та підписував довіреності, у всіх організаційних та фінансових питаннях, що стосується проектів позивача-1, пов`язаних з правами людини в Україні. На переконання відповідача-1, предмет позовної заяви не стосується жодних організаційних та фінансових питань позивача-1, не пов`язаний з проектами, які офіційно ведуться позивачем-1 в Україні, а у Мейлаха Шейхета відсутні повноваження як на подання такого позову, так і на представництво позивача-1 у господарському суді.

Додатково відповідач-1 звертає увагу суду на те, що у 2001 році відбулася зміна назви позивача-1, а 10.03.2014 р. на зборах членів позивача-1 було внесено останні зміни до положень його статуту, які діють і зараз, тому наданий позивачем-1 статут не є належним і допустимим доказом підтвердження зазначених у позовній заяві статутних цілей, а також повноважень Мейлаха Шейхета представляти інтереси позивача-1 за дорученнями, виданими до 10.03.2014 р.

Позивачі заперечують вищенаведені аргументи відповідача-1, зокрема зазначаючи, що Мейлах Шейхет є повноважним представником позивача-1 на підставі відповідних апостильованих доручень, в тому числі доручень 2004, 2005, 2018 років, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач-2, як представництво позивача-1, є акредитованим на території України у встановленому порядку, має статус юридичної особи та здійснює представництво і захист інтересів позивача-1; згідно із законами США та Співдружності Массачусетса не вимагається внесення змін до свідоцтва про реєстрацію (статуту) корпорації при зміні назви.

Крім того, позивачі вважають, що свідоцтво про відновлення діяльності позивача-1 свідчить про те, що корпорація у 2014 році повністю відновила свою діяльність без обмеження в часі з усіма правами, обов`язками та зобов`язаннями таким чином, ніби вона не припиняла свою діяльність або не була розпущена, легітимність корпорації не переривалась від дати заснування (1981 рік), а доручення на представництво в судах, видані Мейлаху Шейхету у 2004 та 2005 роках, були чинними на дату подання позовної заяви та продовжують діяти надалі.

Відповідно до виданого Міністерством юстиції України свідоцтва про реєстрацію структурного осередку неурядової організації зарубіжної держави в Україні, Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу зареєстровано як структурний осередок. У зв`язку із змінами вимог законодавства України, змінювались і реєстраційні документи представництва, зокрема, у 2009 р. змінювалось свідоцтво, а у 2015 р. вносились зміни в ЄДР. Повноваження керівника представництва піддавались ретельній перевірці Міністерством юстиції України та відповідним наказом у 2015 році було прийнято до відома продовження строку повноважень керівника представництва.

Отже, позивачі стверджують, що статус позивачів, представника позивача-1 та керівника позивача-2 підтверджений належними та допустимими документами, зокрема свідоцтвами, афідевітами, статутами, дорученнями тощо.

Також позивачі звертають увагу суду на те, що повноваження представника неодноразово перевірялись судами всіх інстанцій протягом розгляду справи, відповідні документи були подані разом з позовною заявою та в подальшому кілька разів долучались до матеріалів справи, а суди апеляційної та касаційної інстанцій визнавали їх підставними.

Відповідач-2 в цілому підтримує заперечення відповідача-1 проти позовних вимог, додатково звертає увагу суду на те, що позивачами не обгрунтовано наявність підстав для подання саме спільного позову, не вказано які саме спільні права порушено відповідачами чи які саме спільні обов`язки виникли з предмету позову.

Відповідач-2 у своєму відзиві стверджує, що в матеріалах справи відсутній статут позивача-2, зміст якого давав би можливість встановити мету створення та предмет діяльності цієї юридичної особи, а аналіз представлених позивачами статутів, свідоцтв та доручення на пердставництво не дозволяє зробити висновок про існування спільної мети чи предмету в діяльності позивачів.

Рішення судів в інших справах, на які посилаються позивачі як на докази наявності прав та охоронюваних законом інтересів позивачів не є підставами звільнення від доказування наявності у них права, яке порушено, чи охоронюваного інтересу, оскільки різним є суб`єктний склад сторін і жодне рішення не встановлювало обставини існування у позивачів права на нерухоме майно чи земельні ділянки за адресою: вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові.

Відповідач-2 не погоджується з тим, що в своїх поясненнях позивачі покликаються на те, що на земельних ділянках у м.Львові на вул.І.Федорова, 25, 27, 28 розташований ансамбль синагоги Турей Загав ( Золота Роза ), так як предметом спору у даній справі є реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: вул. Федорова, 23, 28 у м.Львові, а не 25 і 27 , а постановою Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №914/340/17 встановлено, що станом на 26.05.2016 р. руїна синагоги не була визнана об`єктом нерухомого майна та не зареєстрована як окремий об`єкт нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду також визнала важливим необхідність доведення доказами існування прав на спірний об`єкт, створення цього майна, його набуття в установленому законом порядку.

Крім того, відповідно до технічної документації, виконаної КП Картограф в 2018 році, на земельних ділянках за адресою: м.Львів, вул.Федорова, 23 та за адресою: м.Львів, вул. Федорова, 28 відсутні об`єкти, які можна ідентифікувати як ансамбль синагоги Турей Загав ( Золота Роза ). На плані земельної ділянки на вул.І. Федорова, 28 відображено по факту руїну будинку №28 по вул.І Федорова, що не був ні частиною синагоги, ні іншою культовою спорудою, та будівельний майданчик, що фактично є об`єктом незавершеного будівництва готельного комплексу, який належить відповідачеві-2.

Відповідач-3 проти позовних вимог заперечує та пояснює, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем-1 була здійснена державним реєстратором Гриб О.Б., яка ніколи не перебувала в трудових відносинах з Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, а державна реєстрація права власності за відповідачем-2 проведена приватним нотаріусом ЛМНО Черник Н.С., тому відповідач-3 не може нести відповідальності за їхні дії.

Відповідач-3 вважає, що він є неналежним відповідачем у справі, так як не порушував прав та інтересів позивачів, більш того Управління було створено рішенням Львівської міської ради вже після вчинення оспорюваних реєстраційних дій.

Як стверджує відповідач-3, позивачі не звертались до нього із заявою щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна та відповідач-3 не приймав будь-яких рішень з питань реєстрації чи відмови у скасуванні державної реєстрації прав.

На спростування доводів відповідача-3 позивачі заявляють, що відповідач-1 та відповідач-2 не зверталися до реєстратора із заявою про припинення права власності у зв`язку із скасуванням документів, на підставі яких право власності було зареєстровано, а позивачі не можуть виступати заявниками, так як не є ні стороною правочинів (договорів оренди земельних ділянок), ані власниками спірного об`єкту, відповідно, єдиним способом захисту їхніх прав та охоронюваних законом інтересів є скасування державної реєстрації прав власності та записів про її проведення виключно в судовому порядку.

Позивачі вважають, що оскільки відповідач-3 згідно з положенням про Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради є суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі за місцезнаходженням спірного майна, тому позов до нього пред`явлено позивачами вірно.

Відповідач-3 заперечив проти таких пояснень позивачів, зазначив, що позивачі посилаються на недіючу станом на даний час норму ст.31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка передбачає, зокрема, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Разом з тим, до запровадження такої інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника до будь-якого державного реєстратора в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя з дотриманням вимог, встановлених підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності .

Таким чином, відповідач-3 стверджує, що виконати судове рішення на даний час може будь-який державний реєстратор в межах Львівської області, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Ухвалою Львівської міської ради №2241 Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах від 14.04.2005 р. визначено перелік таких земельних ділянок, серед яких земельна ділянка за адресою: м.Львів, вул.Федорова, 28, площею 0,0511 га, та погоджено їх місце розташування, надано дозвіл управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин на виготовлення проектів відведення земельних ділянок.

Ухвалою Львівської міської ради №885 від 24.05.2007 р. внесено зміни до ухвали №2241 від 14.04.2005 р., збільшено площу земельної ділянки, що підлягає наданню в користування на вул.Федорова, 28 до 0,0900 га та доповнено перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, включенням земельної ділянки, що на вул.Федорова, 23, площею 0,0700 га.

Ухвалою Львівської міської ради №1003 Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об`єкта комунальної власності на вул. Федорова, 23, 28 у м.Львові від 05.07.2007 р. дозволено продаж шляхом аукціону права оренди для будівництва готелю з об`єктами інфраструктури земельних ділянок площею 0,0900 га, на вул.Федорова, 28 та площею 0,0661 га на вул.Федорова, 23, а також права оренди об`єкта нерухомого майна, площею 600,3 кв.м на вул .Федорова , 28; затверджено стартову ціну продажу права оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності; вирішено після проведення аукціону та визначення переможця укласти з ним відповідні договори.

14.09.2007 р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №738 Про затвердження істотних умов для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності на вул. І.Федорова, 23, 28, призначених для будівництва і обслуговування готелю , яким, в тому числі, затверджено істотні умови для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності на вул.І.Федорова, 23, 28, призначених для будівництва і обслуговування готелю.

28.09.2007 р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №815, яким доповнено додаток до рішення виконавчого комітету від № 738 від 14.09.2007 р. підпунктом 2.1.8.

На підставі ухвал Львівської міської ради та рішень виконавчого комітету ЛМР, 05.10.2007 р. відбувся аукціон, переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи .

15.10.2007 р. між Львівською міською радою та TзOB Українські інвестиційні системи був укладений договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об`єкту комунальної власності.

Об`єктом даного договору було право оренди земельної ділянки по вул.І.Федорова, 23, категорія якої за цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови; кадастровий номер земельної ділянки - 4610136600:01:002:0013; право оренди земельної ділянки по вул. І. Федорова, 28, категорія якої за цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови; кадастровий номер земельної ділянки - 4610136600:01:002:0014 та право оренди об`єкту комунальної власності - будинку №28 по вул.Федорова у м.Львові, який належить територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.02.2000 року за №27 Про передачу на баланс управлінню земельних ресурсів м. Львова аварійного будинку №28 по вул.Федорова .

28.11.2007 р. між тими ж сторонами були укладені договори оренди землі для будівництва готелю з об`єктами інфраструктури №Г-481 та №Г-482 терміном на 49 років, а 18.12.20117 р. - договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) на будинок на вул.Федорова, 28 №Г-5874-7.

За договорами №Г-481 та №Г-482 від 28.11.2007 р. орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться у м.Львові на вул. І. Федорова, 23, 28 для будівництва готелю з об`єктами інфраструктури.

11.01.2008 р. за актом приймання-передачі вказані земельні ділянки було передано орендарю - ТзОВ Українські інвестиційні системи .

Вищенаведені обставини підтверджуються судовими рішеннями у справах №5015/5589/11, №914/1541/15 та №910/28297/14.

21.07.2010 р. інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано ТзОВ Українські інвестиційні системи (замовник) та ТзОВ Галицька основа (генпідрядник) дозвіл на виконання будівельних робіт №1/318-10 з будівництва готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на ділянках на вул.І.Федорова, 23, 28 з реставрацією та пристосуванням будинку №28 на вул.І.Федорова у м.Львові під готельні функції.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (том 6, а.с.157- 158) вбачається, що 07.10.2013 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Гриб О.Б. внесено запис №3026953 про право власності ТзОВ Українські інвестиційні системи на об`єкт нерухомого майна №190504346101 (незавершене будівництво; адреса - м.Львів, вул.І.Федорова, 23 , 28; земельна ділянка місця розташування - 4610136600:01:002:0013 та 4610136600:01:002:0014, цільове призначенням: землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням: землі комерційного використання), форма власності - приватна. Підставою виникнення права власності вказано: договір оренди землі Г-482, виданий 28.11.2007 р., видавник: Львівська міська рада; договір оренди землі Г-481, виданий 28.11.2007 р., видавник: Львівська міська рада; дозвіл на виконання будівельних робіт №1/318-10, виданий 21.07.2010 р., видавник: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

23.09.2011 р. Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейська релігійна громада Турей Загав ( Золота Роза ) звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури і туризму України, Львівської обласної ради, Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ Українські Інвестиційні Системи про визнання недійсними рішень.

Рішенням від 16.07.2012 р. у справі №5015/5589/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2013 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р. та Рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2012 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду Господарським судом Львівської області 24.01.2014 р. прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. дане рішення було скасовано, визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради 14 сесії 4-го скликання від 14.04.2005 р. №2241 Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах в частині включення до переліку земельної ділянки та погодження її місця розташування, а також надання дозволу управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин на виготовлення проекту відведення земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Федорова, 28, площею 0,0511 га; визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради 5 сесії 5 скликання від 24.05.2007 р. №885, якою внесено зміни у попередню ухвалу та збільшено площу земельної ділянки, яка підлягає відчуженню на вул.Федорова, 28 у м.Львові до 0,0900 га та доповнено перелік із включенням земельної ділянки по вул.Федорова, 23, площею 0,0700 га; визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради 6 сесії 5 скликання від 05.07.2007 р. №1003 Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об`єкта комунальної власності на вул.Федорова, 23/28 у м.Львові в частині надання дозволу на продаж шляхом аукціону права оренди для будівництва готелю з об`єктами інфраструктури: земельних ділянок площею 0,0900 га, на вул.Федорова, 28 та площею 0,0661 на вул.Федорова, 23 та затвердження ціни продажу права оренди, укладення з переможцем договору купівлі-продажу земельних ділянок.

Вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 р.

13.05.2015 р. Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, ТзОВ Українські Інвестиційні Системи про визнання недійсним рішення виконавчого комітету, визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу, договорів оренди землі, договору оренди нерухомого майна.

Рішенням від 05.04.2016 р. у справі №914/1541/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 .0 6.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 р., визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №738 від 14.09.2007 р. Про затвердження істотних умов для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності на вул. І. Федорова, 23, 28, призначених для будівництва обслуговування готелю ; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №815 від 28.09.2007 р. Про внесення доповнень у додаток до рішення Виконавчого комітету від 14.09.2007р. №738 ; визнано недійсними результати аукціону з продажу права оренди земельних ділянок від 05.10.2007 р., оформлені протоколом №05 від 05.07.2007 р.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.05.2015 р. у справі №910/28297/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи до Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків у розмірі 197478061,25 грн. позовні вимоги ТзОВ Українські інвестиційні системи задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об`єкту комунальної власності від 15.10.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи та Львівською міською радою; визнано недійсними на майбутнє договори оренди землі №Г-481 та №Г-482 від 28.11.2007 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи та Львівською міською радою; визнано недійсним на майбутнє договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року скасовано частково в частині визнання недійсними договорів та частково в частині відмови у задоволені позову і прийнято в цій частині інше рішення; визнано договори оренди землі №Г-481 та №Г-482 від 28.11.2007 р., договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 р. недійсними з моменту укладення.

Наказом №1-С/Д від 26.01.2011 р. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області наказала скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №1/318-10 з будівництва готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на ділянках на вул.І.Федорова, 23, 28 з реставрацією та пристосуванням будинку №28 на вул.І.Федорова у м.Львові під готельні функції, виданий ТзОВ Українські інвестиційні системи (замовник) та ТзОВ Галицька основа (генпідрядник) Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області; вжити заходів щодо зупинення будівельних робіт з будівництва готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на ділянках на вул.І.Федорова, 23, 28 з реставрацією та пристосуванням будинку №28 на вул.І.Федорова у м.Львові під готельні функції.

09.02.2012 р. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою у справі №2а-5376/11/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу залишив позовну заяву ТзОВ Українські інвестиційні системи без розгляду.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи , оформленим протоколом №10/05 від 10.05.2017 р. (том 6, а.с. 170), було ухвалено, зокрема, затвердити розподільчий баланс товариства, згідно якого в результаті виділення товариства утворюється Товариство з обмеженою відповідальністю Львівські традиції , передати Товариству з обмеженою відповідальністю Львівські традиції відповідне майно, права та обов`язки; уповноважити голову та члена комісії з виділу підписати розподільчий баланс товариства.

Протоколом №1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські традиції від 10.05.2017 р. оформлено рішення, в тому числі щодо заснування (створення) Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські традиції шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи та прийняття майна, прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи відповідно до розподільчого балансу, затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи згідно протоколу №10/05 від 10.05.2017 р.

В матеріалах справи наявні копії розподільчого балансу виділення з ТзОВ УІС ТзОВ Львівські традиції станом на 10.05.2017 р. разом з розшифровкою статей балансу (том 6, а.с. 192- 193), а також копія акту приймання-передачі нерухомого майна у зв`язку з реорганізацією товариства шляхом виділення від 10.05.2017 р. Відповідно до даного акту ТзОВ УІС передало ТзОВ ЛТ на підставі розподільчого балансу основні засоби вартістю 36228085,22 грн, а саме об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер нерухомості 11446137 від 24.10.2013 р., запис про право власності №3026953 від 07.10.2013 р.); ОНБ являє собою готельний комплекс, що будується за адресою: м.Львів, Галицький район, вулиця Івана Федорова, 23, 28; цей акт та/або розподільчий баланс є підставою для проведення перереєстрації права власності на ОНБ з ТзОВ УІС на ТзОВ ЛТ відповідно до чинного законодавства України.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (том 4, а.с.60) вбачається, що 24.05.2017 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. внесено запис №20567907 про право власності ТзОВ Львівські традиції на об`єкт нерухомого майна №190504346101 (незавершене будівництво; опис обєкта - згідно технічного паспорта готовність незавершеного будівництва готельного комплексу становить 12%; адреса - м.Львів, вул.І.Федорова, 23 , 28; земельна ділянка місця розташування - 4610136600:01:002:0013 та 4610136600:01:002:0014, цільове призначенням: землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням: землі комерційного використання), форма власності - приватна. Підставою виникнення права власності вказано: розподільчий баланс виділення з ТзОВ УІС ТзОВ Львівські традиції станом на 10.05.2017 р. з додатком №10/05, виданий 10.05.2017 р., видавник: загальні збори учасників протокол №10/05 від 10.05.2017 р.; акт приймання-передачі нерухомого майна у зв`язку з реорганізацією товариства шляхом виділення б/н, виданий 10.05.2017 р., видавник: ТзОВ УІС .

Відповідно до статті 2А статуту Об`єднання Комітетів для Євреїв Радянського Союзу 1981 року (том 1, а.с.96- 129), цілями, за якими утворюється корпорація, є зокрема: сприяти освіті громадськості стосовно стану дискримінації та упередження проти осіб єврейської національності у Радянському Союзі та інших місцях через їх національність, віросповідання або бажання емігрувати, для координації діяльності інших благодійних організацій, які мають такі самі або споріднені мети; робити пожертвування для досягнення мети в таких розмірах, які будуть встановлені директорами як припустимі, благодійним організаціям, але тільки для благодійних цілей. У статті 4А статуту визначено, що термін благочинні цілі включає в себе тільки релігійні, благочинні, наукові, літературні або просвітницькі цілі.

Свідоцтвом Адміністрації регулювання підприємницької діяльності Управління в справах споживачів та правового забезпечення уряду округу Колумбія від 17.05.1996 р. (том 4, а.с.28- 30) засвідчено, що Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу - корпорація, заснована та існуюча згідно із законами штату Массачусетс, належним чином уповноважена вести свою діяльність як іноземна корпорація в окрузі Колумбія згідно зі свідоцтвом про повноваження, виданим Відділом корпорацій Управління в справах споживачів та правового забезпечення 16.12.1981 р.

Офіційним афідевітом, даним під присягою. Мікою Х.Нафталіном, національним директором та секретарем ради директорів Обєднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу (том 4, а.с. 31- 33) та офіційним афідевітом, даним під присягою. Лоуренсом Лернером, президентом Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу (том 8, а.с. 91- 95) засвідчено, зокрема що ОКЄРС проводить свою діяльність під обома назвами (Об`єднання комітетів для євреїв Радянського Союзу та Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу), а згідно із законами Сполучених Штатів та Співдружності Массачусетса не вимагається внесення змін у свідоцтво про реєстрацію (Статуту) корпорації при зміні назви.

Відповідно до свідоцтва про відновлення діяльності від 03.03.2014 р. (том 8, а.с. 194- 196), корпорація (Об`єднання комітетів для євреїв Радянського Союзу) повністю відновила свою діяльність без обмеження в часі з усіма правами, обов`язками та зобов`язаннями таким чином, ніби вона не припиняла свою діяльність або не була розпущена.

Дорученням від 13.12.2005 р., апостильованим 14.12.2005 р. (том 4, а.с. 235- 238), Міка Нафталін, національний директор неурядової організації Корпорації Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу та секретар її ради директорів, уповноважив Мейлаха Г. Шейхета бути директором представництва Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу в Україні, діяти в якості представника та офіційної особи Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу та особистого представника Міки Нафталіна та представника організації у всіх організаційних та фінансових питаннях, що стосується проектів Об`єднання пов`язаних з правами людини в Україні, в тому числі і представляти Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу та його Представництво в Україні у всіх урядових установах та судах, національних та місцевих, у всіх та будь-яких юридичних питаннях.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію структурного осередку громадської (неурядової) організації зарубіжної держави в Україні №131, виданого Міністерством юстиції України 08.06.2000 р. (том 4, а.с.34), основною метою діяльності Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу є проведення моніторингу ситуації з дотримання прав людини, сприяння гармонізації міжнаціональних та міжрелігійних відносин, надання різноманітної гуманітарної допомоги, сприяння покращенню освіти дітей та дорослих, виступи в засобах масової інформації, участь в конференціях, симпозіумах, зустрічах, включаючи міжнародні.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу є юридичною особою, існує в організаційно-правовій формі громадської організації, його засновником є Об`єднання комітетів на захист євреїв Радянського Союзу, а керівником - Шейхет Мейлах Гершович .

Відповідно до наданого Міністерством юстиції України 15.06.2015 р. правового висновку щодо відповідності Конституції України та Законам України, статуту (положенню) акредитованого відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації повідомлення про продовження строку повноважень керівника Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (том 4, а.с. 43- 44), рішення про продовження строку повноважень керівника Представництва прийнято національним директором корпорації Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу Мікою Нафталіном (доручення від 13.12.2005 р.), доручення відповідає Конституції України та законам України, а продовження строку повноважень керівника Представництва може бути прийняте до відома.

Наказом Міністерства юстиції України № 1132/5 від 06.07.2015 р. прийнято до відома продовження строку повноважень керівника Представництва американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу.

Відповідно до розділу 2 статуту Єврейської релігійної громади Турей Загав ( Золота Роза ) 2008 року (том 1, а.с. 130- 135), метою громади є сповідування іудаїзму, задоволення релігійних потреб громадян єврейської національності, сповідування і поширення віри. Завданням громади є проведення обрядів, відкриття, відтворення і забезпечення діяльності культових будівель, благодійна діяльність, організація духовної освіти, взаємодія членів громади, захист їх громадянських прав.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником релігійної громади є Шейхет Мейлах Гершович .

Рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 12.04.2013 р., оформленим протоколом №62 (том 1, а.с.149) було схвалено програму регенерації колишньої міської юдейської дільниці Львова (вулиці Федорова-Арсенальська-Староєврейська-Бр.Рогатинців) та рекомендовано продовжити опрацювання науково-проектної документації по об`єктах, які входять до складу колишньої юдейської дільниці Львова.

Рішенням 37 COM 39 7B.87, прийнятим Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 37-й сесії у 2013 році (том 8, а.с.7- 18), комітет нагально закликав Державу-учасницю припинити роботу над будівництвом Готельного комплексу (вул.Федорова, 23-15), у Резиденції Міністра внутрішніх справ (вул.Кривоноса,1) та у Житловому комплексі (вул.Довбуша, 15), забезпечуючи проведення оцінювання впливу на спадщину та її розгляд Центром всесвітньої спадщини та дорадчими органами.

Рішенням COM 39 7B.84, прийнятим Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 39-й сесії у 2015 році, комітет звернув увагу на технічний аналіз ІКОМОС програми регенерації старовинного єврейського кварталу і закликав Країну-сторону виконати рекомендації ІКОМОС і, особливо, розробити детальний генеральний план розвитку міста та план консервації єврейського кварталу.

Відповідно до листа Міністерства культури України №44/10-5/13-19 від 03.01.2019 р. (том 7, а.с.34), земельні ділянки за адресами: м.Львів, вулФедорова, 23, 28 розташовані в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311) й на території об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центра Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Листом Міністерства культури України №3031/10-1/13-19 від 29.05.2019р. (том 9, а.с.144- 145) повідомлено, що проектна документація Готельний комплекс в умовах регенерації історичного кварталу на ділянках на вул.Федорова 23, 28 з реставрацією та пристосуванням будинку № 28 на вул.Федорова у місті Львові під готельну функцію розглядалася Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, а також Науково-методичною радою Міністерства культури України. За результатами розгляду представлений проект був визнаний таким, що не відповідає вимогам Державних будівельних норм України щодо розроблення проектної документації для будівництва та науково-проектної документації для реставрації об`єктів нерухомої культурної спадщини. Листом Державної служби з питань національної культурної спадщини від 20.12.2010 р. №22-3823/21 Товариству з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи було відмовлено, зокрема у наданні дозволу на початок земляних та будівельно-монтажних робіт по вул.Федорова 23, 28, а також у погодженні проектної документації. Також Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України ТзОВ Українські інвестиційні системи було видано припис від 07.09.2011 р. №195/22/51-11 щодо негайного припинення проведення будь-яких будівельних робіт за вказаною адресою.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з нормою ч.1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст.328 ЦК України).

Положення частин другої та третьої статті 331 ЦК України (в редакції, яка була чинна станом на час проведення оспорюваних державних реєстрацій) передбачають, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Львів, вул.І.Федорова, 23, 28 було зареєстровано за ТзОВ Українські інвестиційні системи на підставі договорів оренди землі Г-482 та Г-481 від 28.11.2007 р., укладених товариством з Львівською міською радою, та дозволу на виконання будівельних робіт №1/318-10, виданого 21.07.2010 р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлювалось вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. у справі №910/28297/14 договори оренди землі №Г-481 та №Г-482 від 28.11.2007 р. було визнано недійсними з моменту укладення.

До прийняття даного судового рішення судами було прийнято також і рішення, які стосувалися визнання недійсними документів, що передували укладенню відповідних договорів оренди - ухвал Львівської міської ради про включення земельних ділянок за адресою: м.Львів, вул. Федорова, 23, 28 до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах та надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок; про продаж шляхом аукціону права оренди земельних ділянок та затвердження ціни продажу права оренди, укладення з переможцем договору купівлі-продажу земельних ділянок (справа №5015/5589/11), а також рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження істотних умов договору та результатів аукціону з продажу права оренди земельних ділянок (справа №914/1541/15).

Крім того, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області наказом скасувала свій дозвіл на виконання будівельних робіт №1/318-10 з будівництва готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на ділянках на вул.І.Федорова, 23, 28 з реставрацією та пристосуванням будинку №28 на вул.І.Федорова у м.Львові під готельні функції, виданий ТзОВ Українські інвестиційні системи .

Отже, станом на час проведення у 2013 році оспорюваної державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТзОВ Українські інвестиційні системи необхідний для здійснення такої реєстрації дозвіл на виконання будівельних робіт не був чинним, а після проведення реєстрації правочини, які підтверджували користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, було визнано недійсними з моменту їх укладення, тобто з 2007 року.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м.Львів, вул.Федорова, 23, 28 є самочинним будівництвом, оскільки будувався за відсутності відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. При цьому, суд не може вважати відповідні договори оренди землі належним підтвердженням відведення земельних ділянок для будівництва ТзОВ Українські інвестиційні системи , так як в силу положень статей 216 та 236 ЦК України недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їхньою недійсністю, та є недійсними з моменту їх вчинення.

Згідно з ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, тобто відповідач-1 не набув права власності на об`єкт незавершеного будівництва і фактично може вважатися лише власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Приписами ч.1 ст. 5 Закону Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла станом на час проведення державної реєстрації права власності в 2013 році) було встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Нормами ч.4 ст.15 Закону в згаданій редакції було визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Як було передбачено ч.1 ст.19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що є чинною на даний час) визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи все вищевикладене, в суду є підстави вважати, що ТзОВ Українські інвестиційні системи не набуло права власності на об`єкт незавершеного будівництва, державна реєстрація права власності суперечить вимогам ст.19 Закону та ст.331 ЦК України внаслідок того, що заявлене право не відповідало та не відповідає законодавству і поданим документам, а існування в Державному реєстрі запису про державну реєстрацію права власності за ТзОВ Українські інвестиційні системи не перебуває у відповідності з дійсно існуючими обставинами.

Суд переконаний, що ТзОВ Українські інвестиційні системи не мало права передавати об`єкт незавершеного будівництва до статутного капіталу утвореного внаслідок виділення з нього Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські традиції у зв`язку з тим, що відповідно до ст.317 ЦК України право володіння, користування та розпоряджання майном належить саме власнику такого майна, а ТзОВ Українські інвестиційні системи на момент формування статутного капіталу відповідача-2 було власником не об`єкту незавершеного будівництва, а лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва.

Незаконність передачі об`єкта у власність відповідачу-2 в подальшому призвела і до неправомірної державної реєстрації права власності ТзОВ Львівські традиції на даний об`єкт незавершеного будівництва.

Встановивши, що державні реєстрації прав власності та записи про них не відповідають законодавству та насправді не можуть відображати визнання і підтвердження державою прав власності відповідача-1 та відповідача-2 через відсутність у даних осіб таких прав, суд повинен і встановити чи порушуються існуванням оспорюваних записів права або інтереси позивачів, які би підлягали захисту судом.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 р. №18-рп/2004, поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України у своєму рішенні свідчить, що поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Відповідно до статуту позивача-1, цілями, за якими утворюється корпорація, є зокрема: сприяти освіті громадськості стосовно стану дискримінації та упередження проти осіб єврейської національності у Радянському Союзі та інших місцях через їх національність, віросповідання або бажання емігрувати, для координації діяльності інших благодійних організацій, які мають такі самі або споріднені мети; робити пожертвування для досягнення мети в таких розмірах, які будуть встановлені директорами як припустимі, благодійним організаціям, але тільки для благодійних цілей.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію позивача-2, основною метою його діяльності є проведення моніторингу ситуації з дотримання прав людини, сприяння гармонізації міжнаціональних та міжрелігійних відносин, надання різноманітної гуманітарної допомоги, сприяння покращенню освіти дітей та дорослих, виступи в засобах масової інформації, участь в конференціях, симпозіумах, зустрічах, включаючи міжнародні.

Відповідно до статуту позивача-3, метою громади є сповідування іудаїзму, задоволення релігійних потреб громадян єврейської національності, сповідування і поширення віри. Завданням громади є проведення обрядів, відкриття, відтворення і забезпечення діяльності культових будівель, благодійна діяльність, організація духовної освіти, взаємодія членів громади, захист їх громадянських прав.

В рішенні у справі Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії від 24.02.2009 р., Європейський суд дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним як юридична особа, для того щоб стаття 6 Конвенції була прийнятною.

У рішенні в справі Національна група інформації та протидії заводу Мелокс - Група Ні заводу Мелокс та змішаному оксидному паливу проти Франції від 28.03.2006 р. суд також прийшов до висновку що, якщо предметом розгляду був в значній мірі захист спільних інтересів, спір , порушений асоціацією-заявником мав на додаток достатній зв`язок з правом , яке належить їй як юридичній особі на підставі статті 6 § 1 Конвенції.

Відповідно до наявних у справі листів Міністерства культури України, земельні ділянки за адресами: м.Львів, вул.Федорова, 23, 28 розташовані в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311) й на території об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центра Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Судами різних інстанцій в судових рішеннях, які набрали законної сили та приймались в межах розгляду справ №5015/5589/11, №5015/5527/12, №914/810/18, №914/1541/15, №910/28297/14 було встановлено, що:

- земельні ділянки на вул.Федорова, 23 та вул.Федорова 28 у м.Львові є землями державної власності, категорія земель - землі історико-культурного призначення, ділянки розташовані в межах Державного історико-культурного заповідника у м.Львові, внесеного в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО, а на зазначених земельних ділянках розміщується ансамбль синагоги Турей Загав ( Золота Роза ), який складається із будівель: синагоги (буд.27), сакральних споруд для ритуальних потреб: кагального будинку зі шпиталем, шхити, микви (буд 23, 25) та єшиви - вищої юдейської школи (буд.28), які складають частину історичного єврейського кварталу;

- житловий будинок №28 по вул.Федорова у м.Львові рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.02.1980 р. внесено в перелік пам`яток архітектури;

- у архівних довідках №381 від 09.10.2002 р. та №399 від 21.10.2002 р. Центрального державного історичного архіву України зазначено, що за документами архіву (фонд 701 Єврейська релігійна громада, м.Львів) встановлено, що Мала міська синагога Золота Роза належала віросповідальній громаді м.Львова. Це підтверджують наступні групи документів: статути єврейської релігійної громади м.Львова (1863-1939р.р.); статути синагоги та зміни їх параграфів (1863-1925р.р.); протоколи виборів до Правління синагоги (1824-1937р.р.); списки виборців; списки пожертвувань на утримання синагоги; листування керівництва єврейської релігійної громади м.Львова з Галицьким Намісництвом у Львові, Повітовим судом м.Львова та ін.фінансові звіти.

Учасниками згаданих справ, зокрема, були:

- у справі №5015/5589/11 - Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу і Єврейська релігійна громада Турей Загав ( Золота Роза ) як позивачі та ТзОВ Українські Інвестиційні Системи як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- у справі №5015/5527/12 - ТзОВ Українські Інвестиційні Системи як відповідач та Єврейська релігійна громада Турей Загав ( Золота Роза ) як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача;

- у справі №914/810/18 - Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу як позивач, ТзОВ Львівські традиції як відповідач та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

- у справі №914/1541/15 - Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу як позивачі та ТзОВ Українські Інвестиційні Системи як відповідач;

- у справі №910/28297/14 - ТзОВ Українські інвестиційні системи як позивач та Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В силу вказівок ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд не погоджується з запереченнями відповідачів про те, що встановлені судовими рішеннями у цих справах обставини не мають преюдиціального характеру, та зазначає, що не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо, а преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Отже, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що охоронюваний законом інтерес позивачів полягає у їхньому прагненні до користування матеріальними та нематеріальними благами з метою задоволення

усвідомлених індивідуальних і колективних потреб, зокрема, щодо розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин України, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, розвитку національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища в місцях історичного й сучасного розселення національних меншин.

Легітимне прагнення позивачів спрямоване на користування благами, які в цілому стосуються суб`єктивних прав, що передбачені, в тому числі, Конституцією України, Законами України Про національні меншини в Україні та Про свободу совісті та релігійні організації .

Як встановлено вище, земельні ділянки, на яких розміщено об`єкт незавершеного будівництва, є землями історико-культурного призначення, вони розташовані в межах Державного історико-культурного заповідника у м.Львові, внесеного в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО, а на зазначених земельних ділянках розміщується ансамбль синагоги Турей Загав ( Золота Роза ).

Відповідно до вказівки закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними, доки їх не скасовано, тобто станом на момент звернення з позовом і на даний час існування об`єкту незавершеного будівництва на земельних ділянках легітимізовано відомостями реєстру, які фактично не відповідають дійсності у зв`язку з тим, що такі права насправді не виникли у відповідача-1 та відповідача-2. Суд вважає, що вказаним порушуються охоронювані законом інтереси позивачів, оскільки такі інтереси полягають і у бажанні реалізовувати культурні, релігійні, національні потреби та сприяти невизначеному колу осіб в їх реалізації, внаслідок цього втілюючи в життя свої статутні цілі, а земельні ділянки, на яких розміщено об`єкт незавершеного будівництва, в силу історичних обставин є тісно пов`язаними з такими можливостями.

Відповідачі стверджують, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що не може існувати будь-яке суб`єктивне право позивачів щодо земельних ділянок, об`єктів розташованих на цих ділянках, їх державної реєстрації чи скасування такої реєстрації через те, що земельні ділянки віднесено до земель історико-культурного призначення, правовий статус ділянок - землі державної власності, відтак, такі ділянки не можуть бути передані у власність або користування жодним релігійним організаціям, громадським формуванням.

Суд не може погодитися з зазначеним з огляду на те, що позивачі пред`явили позов не на захист речового права, а на захист охоронюваного законом інтересу. Позивачі не обґрунтовують свої позовні вимоги порушенням їхнього права власності, не вказують на те, що прагнуть до реєстрації за собою права власності на земельні ділянки, об`єкт незавершеного будівництва чи інше майно, що знаходиться на ділянках, а ототожнення відповідачами будь-якого потенційно наявного у позивачів охоронюваного законом інтересу щодо земельної ділянки з інтересом набути в майбутньому право власності є помилковим.

Також, на переконання суду, безпідставним є твердження відповідачів про те, що інтерес, про який заявляють позивачі, не відповідає поняттю охоронюваного законом інтересу, полягає у бажанні мати безперешкодний доступ до ділянок, а також у реституції на користь релігійних інститутів тієї власності, яка була націоналізована, зводиться до юридичної можливості володіти благом, а не до прагнення користуватись благом, та знаходиться у тій сфері відносин (земельні відносини), яку законодавець визначає як сферу суб`єктивного права.

Суд вважає, що охоронюваний законом інтерес, про який заявляють позивачі, не стосується конкретно сфери земельних відносин, та не спрямований на володіння землею як матеріальним благом, а полягає у прагненні мати можливість користатися нематеріальними благами, існування яких пов`язане з земельними ділянками.

Як передбачено ст.47 ГПК України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідач-1 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню і у зв`язку з тим, що позивачі не пояснили процесуальної обгрунтованості участі трьох окремих позивачів, з огляду на необхідність виокремлення спільного права та/або інтересу кожного позивача, на захист яких він звертається до суду.

Суд робить висновок, що участь у даній справі трьох позивачів є допустимою з огляду на те, що охоронювані законом інтереси, про які йшлося вище, є загалом спільними у всіх позивачів, що підтверджується, зокрема, положеннями статутних документів позивачів, які вказують на мету їхнього існування, яка в цілому полягає у забезпеченні потреб осіб єврейської національності, проведенні позивачами освітньої, релігійної, правозахисної, просвітницької та благодійної діяльності.

Крім того, суд не погоджується з наявними у відповідача-1 сумнівами у правосуб`єктності та процесуальній дієздатності позивача-2, а також права у Мейлаха Шейхета представляти інтереси позивача-1.

Відповідно до положення про порядок реєстрації філіалів, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. №145, яке було чинне на день реєстрації Представництва (позивача-2), реєстрація філіалів, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні здійснюється Мінюстом.

Для реєстрації структурного осередку, крім представництва,

представники громадської організації зарубіжної держави подають заяву до Мінюсту. До заяви додаються: 1) документ, що підтверджує легалізацію громадської організації зарубіжної держави; 2) статут (положення) громадської організації зарубіжної держави; 3) рішення про створення структурного осередку; 4) статут (положення) структурного осередку; 5) відомості про склад керівництва вищих статутних органів структурного осередку (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), номера телефона); 6) документ про сплату реєстраційного збору. Документи, зазначені у підпунктах 1 і 2 пункту 2 цього Положення, повинні бути легалізовані відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням порядку, передбаченого національним законодавством країни громадської організації.

Для реєстрації представництва подаються заява та документи, зазначені у підпунктах 1, 2 і 6 пункту 2 цього Положення, а також довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлена відповідно до законодавства країни, де вона видана (із зазначенням терміну її дії, прізвища, імені представника, його громадянства, місця проживання, повноважень).

За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію структурного осередку або про відмову в його реєстрації. У разі реєстрації структурного осередку заявникові видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка згідно з додатком. Якщо статутні документи структурного осередку або інші документи, подані на реєстрацію, суперечать законодавству України, Мінюст приймає рішення про відмову в реєстрації структурного осередку.

В матеріалах справи наявне відповідне свідоцтво про реєстрацію структурного осередку громадської (неурядової) організації зарубіжної держави в Україні щодо реєстрації Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу.

Суд може презюмувати, що видачею уповноваженим органом даного свідоцтва держава підтвердила те, що Представництво дійсно є представництвом громадської організації зарубіжної держави (позивача-1), а для одержання свідоцтва позивачем-2 було подано належним чином легалізовані документи, що свідчили про волевиявлення позивача-1 на створення позивача-2 та уповноваження його на представництво і захист своїх інтересів.

Набуття позивачем-2 статусу юридичної особи хоча і суперечить положенням Цивільного кодексу України щодо суті представництва, яке відповідно до положень ст.95 ЦК України не є окремою юридичною особою, а лише відокремленим підрозділом юридичної особи, проте не скасовує собою наявність у позивача-2 статусу представництва іноземної неурядової громадської організації та права представляти його інтереси в Україні.

Суд вважає, що станом на момент подання позовної заяви у 2017 році Мейлах Шейхет був повноважним представником позивача-1 як директор позивача-2 та за дорученням, виданим йому у 2005 році національним директором позивача-1 на представництво позивача-1 та позивача-2 у всіх урядових установах та судах, національних та місцевих, у всіх та будь-яких юридичних питаннях.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача-1 щодо припинення дії довіреності у 2012 році внаслідок припинення юридичної особи довірителя - позивача-1 у примусовому порядку рішенням державного органу - Відділу корпорацій штату та вважає безпідставним посилання відповідача-1 на норми Цивільного кодексу України, зокрема норми ст.248 ЦК України щодо припинення представництва за довіреністю у разі припинення юридичної особи, яка видала довіреність, оскільки відповідно до положень статті 34 Закону України Про міжнародне приватне право , порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність, тобто в даному випадку - правом США.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про відновлення діяльності, позивач-1 у 2014 році повністю відновив свою діяльність без обмеження в часі з усіма правами, обов`язками та зобов`язаннями таким чином, ніби він не припиняв свою діяльність або не був розпущений, а тому Мейлах Шейхет мав правові підстави подавати від імені позивача-1 позовні заяви та вчиняти будь-які процесуальні та юридично значимі дії як відповідно до довіреності 2005 року так і до доручень, що були видані йому надалі.

Повноваження представника неодноразово перевірялись та встановлювались при розгляді справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної та касаційної інстанції, наслідком чого був допуск Мейлаха Шейхета до участі у справі. Також, встановивши існування представництва та представника позивача-1 на території України, суд першої інстанції двічі відмовляв у задоволенні клопотання відповідача-1 про застосування особливостей провадження за участі іноземних осіб та звернення до компетентного органу США з судовим дорученням в порядку Гаазької конвенції 1965 року про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Отже, суд приходить до висновку, що державна реєстрація прав власності за відповідачем-1 та відповідачем-2 порушує охоронювані законом інтереси позивачів, які звернулись за їх захистом до суду в межах своєї дієздатності.

Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127.

Відповідачі зазначають, що саме по собі скасування державної реєстрації об`єкту не є захистом публічного порядку, воно не відновлює права та не забезпечує інтереси, не призведе до зміни права власності щодо об`єкту (будівельних матеріалів) чи земельної ділянки, а враховуючи те, що станом на день розгляду справи право власності зареєстроване за комунальним підприємством, відсутні будь-які підстави вважати, що здійснена державна реєстрація може призвести до зміни фактичного власника земельних ділянок, яким є народ України, в особі держави. Відповідачі вважають, що досягнути мети правосуддя - забезпечення ефективного поновлення порушеного права шляхом задоволення пред`явленого позову неможливо.

Відповідно до ст.2 ГПК України, метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, правосуддя спрямовано не лише на поновлення порушених прав, а і на захист законних інтересів.

Суд переконаний, що задоволення позовних вимог, які насправді пред`являлись не на захист публічного порядку, а на захист охоронюваних законом інтересів позивачів, призведе до того, що такі інтереси буде захищено ефективним способом. Виключення з Державного реєстру недостовірних відомостей стосовно прав власності на об`єкт незавершеного будівництва призведе до припинення офіційного визнання і підтвердження державою правомірності існування даного об`єкту, що в подальшому сприятиме можливості реалізації культурних, релігійних, національних потреб позивачів, які пов`язані з існуванням на земельних ділянках ансамблю синагоги Турей Загав ( Золота Роза ).

В цілому погоджуючись з необхідністю задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ч.3 ст.45 ГПК України, відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Спір про скасування державної реєстрації права власності та записів в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за відповідачем-1 та відповідачем-2 прав власності на об`єкт незавершеного будівництва пов`язаний із захистом позивачами своїх охоронюваних законом інтересів.

Позивачі не оскаржують як вчинення реєстраційних дій, так і рішення державних реєстраторів щодо вчинення таких дій, між сторонами у справі відсутні правовідносини щодо адміністрування та підпорядкування, натомість характер спірних правовідносин свідчить про спір сторін щодо законності виникнення у відповідача-1 та відповідача-2 права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Суд вважає, що належними відповідачами у справах за позовом про скасування запису щодо державної реєстрації прав мають бути особи, права яких зареєстровано, тобто в даному випадку відповідач-1 та відповідач-2.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04.09.2018 р. у справі №823/2042/16 і від 23.01.2019 р. у справі №911/1681/18.

Суд звертає увагу позивачів на те, що пред`явлення ними позову до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради лише через те, що управління є суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі за місцезнаходженням спірного майна, є недостатнім для його можливості бути належним відповідачем у справі.

У зв`язку з вищенаведеним, а також тим, що фактично позивачами не пред`явлено будь-яких вимог до відповідача-3, не доведено яким чином він порушив та чи взагалі міг порушити їхні права чи інтереси, в позові до відповідача-3 слід відмовити у зв`язку з неналежністю даного відповідача.

Суд не вважає за необхідне встановлювати факт неподання позивачами державному реєстратору заяви про скасування оспорюваних записів до звернення з позовом до суду або досліджувати причини неподання таких заяв, в силу того, що вказане не входить до предмету доказування у даній справі.

Згідно з ч.1 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9.07.2002 р. №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Протягом розгляду справи відповідачі вказували на неможливість фактичного виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а саме неможливість скасування записів про в Державному реєстрі на підставі такого рішення суду.

Частинами першою та другою статті 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником; Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій. внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Згідно з п.п.1 п.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав па нерухоме майно та захисту прав власності , до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Відповідачі вважають, що у зв`язку з відсутністю передбаченої інформаційної взаємодії між зазначеними реєстрами реєстраційні дії на підставі рішення суду будуть проводитися за зверненням заявника, яким не можуть бути позивачі, в силу того, що згідно з абз.2 п.3 ч.1 ст.2 Закону, заявниками у сфері державної реєстрації можуть бути лише власники, інші правонабувачі, сторони правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи.

Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. №1141 (в редакції постанови КМУ від 06.06.2018 р. №484), внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачі зможуть бути заявниками щодо внесення відомостей про скасування записів про права власності на підставі даного рішення суду як особи, заінтересовані у внесенні відповідних записів.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що охоронювані законом інтереси позивачів підлягають судовому захисту, позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-2 слід задоволити, а в позові до відповідача-3 - відмовити.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до відповідача-1 задоволити.

2. Скасувати державну реєстрацію та запис від 07.10.2013 р. про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.І.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний № 190504346101 , за Товариством з обмеженою відповідальністю Українські інвестиційні системи , м.Київ, Львівська площа, буд.8А (ідентифікаційний код 33695378).

3. Позов до відповідача-2 задоволити.

4. Скасувати державну реєстрацію та запис від 24.05.2017 р. про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.І.Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101 , за Товариством з обмеженою відповідальністю Львівські традиції , м.Львів, вул.Староєврейська, буд. 7А (ідентифікаційний код 41326759).

5. В позові до відповідача-3 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 06.11.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 18.11.2019 р.

Головуючий суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Матвіїв Р.І.