Ухвала

від 12.11.2019 по справі 222/1900/19

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 222/1900/19

Провадження № 2/222/493/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року смт. Нікольське

Суддя Володарського районного суду Донецької області Подліпенець Є.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить розподілити сумісно нажите майно подружжя, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, що розташована на території Нікольського району АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , та автомобіль марки ВАЗ 21154, 2007 року випуску, що є об`єктами спільної сумісної власності, визнавши право власності за нею та відповідачем по 1/2 частині вищевказаного домоволодіння та по 1/2 частині вищевказаної земельної ділянки за кожним, визнати за відповідачем право власності на вищевказаний автомобіль, припинивши її право власності на 1/2 частку автомобіля, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля, оскільки спірний будинок, земельна ділянка та автомобіль були придбані за час її спільного проживання з відповідачем за спільні кошти.

Проте, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду Володарського районного суду Донецької області та на підставі ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху, оскільки її подано без додержання вимог ст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з позовної заяви позивачка звертається до суду з вимогою про розподіл сумісно нажитого майна подружжя з визнанням за нею права власності, тобто даний спір носить майновий характер.

Згідно Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору при подачі фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 (768,40 грн.) та не більше 5 (9605,00 грн.) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року в якому відповідна заява подається до суду (1921,00 грн.).

Відповідно до п.п.2, 9 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю майна , а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна.

Між тим позивачкою визначена ціна позову по справі в розмірі 76409,00 грн., але на підтвердження дійсної вартості житлового будинку та земельної ділянки, на частину яких вона просить визнати право власності не представлено жодного доказу, а тому встановити точну ціну позову на момент подання позову до суду не можливо.

Крім цього визначена позивачкою ціна позову по даній справі вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна.

Згідно ч.2 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

За таких обставин, користуючись правом, передбаченим ч.2 ст. 6 Закону України Про судовий збір , вважаю за необхідне попередньо визначити розмір судового збору в сумі 2000,00 грн.

Позивачкою до позовної заяви додано документи щодо сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. та 63,60 грн.

Проте, надана позивачкою квитанція № 0.0.1202710856.1 від 04.12.2018 року не є належним доказом сплати судового збору по даній цивільній справі в розмірі 704,80 грн., оскільки судовий збір сплачений на реквізити, які на даний час є недійсними.

Таким чином, доказів про сплату позивачкою суми судового збору в розмірі 1936,40 грн. до позовної заяви не надано.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, а тому на підставі ст. 185 ЦПК України її слід залишити без руху для надання документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1936,40 грн., з наданням десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали, для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, Законом України Про судовий збір , суддя, -

У Х В А Л И В:

Визначити розмір судового збору по даній справі в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна подружжя - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк 10 (десять) днів з моменту отримання копії даної ухвали для виправлення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви надіславши на її адресу копію цієї ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання вимог суду в зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Є.О. Подліпенець