Рішення

від 04.03.2021 по справі 222/1900/19

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 222/1900/19

Провадження № 2/222/8/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Темір В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представники учасників справи:

представник позивача - адвокат Бережна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське, за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Бережної М.І., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна придбаного за час шлюбу спільним сумісним майном подружжя, його розподіл, визнання права власності на частку майна з припиненням на нього права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації за частку рухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом вказуючи, що з 14.08.2004 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.01.2019 року було розірвано. Від шлюбу мають доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час спільного проживання з відповідачем у шлюбі за спільні кошти, в інтересах сім`ї, вони придбали наступне майно, яке було зареєстровано на ім`я відповідача: житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними побудовами та спорудами, вартістю на час придбання 97109,00 грн., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.06.2010 року; земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1421781600:01:000:0057, що розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, вартістю на час придбання 7859,00 грн., на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.06.2010 року; автомобіль ВАЗ 21154, срібного кольору, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , вартістю на час придбання 47850,00 грн., на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № 407 від 13.11.2007 року. В зв`язку з тим, що зазначене майно було придбано в період шлюбу, воно на підставі ст. 60 СК України має бути визнано спільною сумісною власністю подружжя, та на підставі ст.ст. 70, 71 СК України підлягає розподілу. Також зазначає, що оскільки автомобіль є неподільною річчю, відповідач самостійно користується автомобілем, знижуючи при цьому його ринкову вартість, вважає, що визнання за нею права власності на

1/2 частку автомобіля без стягнення грошової компенсації зробить неможливим їх спільне володіння та користування вказаним майном, а тому вона бажає отримати грошову компенсацію вартості 1/2 частки зазначеного автомобілю. Згода про добровільний поділ спільно нажитого майна на сьогоднішній день між ними не досягнута, в зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом. На підставі викладеного просить визнати право спільної сумісної власності подружжя за нею та відповідачем ОСОБА_2 на жилий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1421781600:01:000:0057, що розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та автомобіль ВАЗ 21154, державний номер НОМЕР_3 ; поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за нею та відповідачем ОСОБА_2 право власності по 1/2 частки нерухомого майна за кожним, а саме: жилого будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1421781600:01:000:0057, що розташована по АДРЕСА_1 ; визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 21154, державний номер НОМЕР_3 , в цілому, припинивши її право власності на 1/2 частку даного автомобіля; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки вищевказаного автомобіля, а також стягнути з відповідача судові витрати у виді судового збору.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 12.11.2019 року вищезазначену позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України було залишено без руху длянадання документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1936,40 грн.

09.12.2019 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивачкою було подано заяву про усунення недоліків та надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1936,40 грн.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 10.12.2019 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на підготовче судове засідання. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву .

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Крім цього, під час підготовчого провадження, в підготовчому судовому засіданні ухвалою суду від 28.08.2020 року строк проведення підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів.

Відповідачем надано заяву-заперечення на позовну заяву, в якій останній зазначив, що з позовними вимогами позивачки не згоден, оскільки остання частину своєї долі у майні, у тому числі грошові кошти, вже отримала у 2018 році, коли вона прийняла рішення в січні 2018 року припинити сімейні відносини та повністю виїхати зі своїм майном з будинку АДРЕСА_1 , де вони раніше разом проживали, тому з січня 2018 року у них повністю були закінчені всі сімейні відносини та вони перестали існувати як родина. Саме з указаного часу позивачка переїхала на постійне місце проживання у м. Маріуполь. Натомість від позивачки, у нього іншого житла, крім спірного будинку, немає і тільки він підтримував належний стан вказаного будинку та автомобіля, як з моменту придбання цього майна, так і після припинення сімейних відносин з позивачкою на протязі останніх 3 років, тому він не згоден з позовними вимогами ОСОБА_1 , оскільки вона ні суду, ні йому не довела реальну ринкову вартість будинку та автомобіля, при цьому не надавши до суду ніяких експертних висновків про вартість вказаного майна, з урахуванням того, що спільне володіння і користування вказаним будинком з земельною ділянкою та автомобілем між ними неможливо, так як вони вже сторонні один одному людини та вже давно не є сім`єю.

Також до заяви-заперечення додано фіскальний чек Укрпошти про направлення кореспонденції стороні позивачки.

Також, під час підготовчого розгляду справи, ухвалою суду від 13.10.2020 року провадження по даній справі було зупинено у зв`язку з призначенням за клопотанням сторони позивача судової авто-товарознавчої експертизи, на час проведення експертизи.

Після надходження висновку експертизи, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 20.01.2021 року по даній справі поновлено провадження та продовжено провадження у справі зі стадії, на якій його було зупинено.

Також в підготовчому судовому засіданні стороною позивачки надано заяву про збільшення позовних вимог, а також нові додаткові документи, які судом до розгляду прийнято не було та було повернуто стороні яка їх надала з причини їх надання не в спосіб передбачений ч.5 ст. 49 ЦПК України.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 17.02.2021 року підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

Крім цього, після закриття підготовчого провадження стороною позивачки через канцелярію суду надані клопотання про повернення розгляду цивільної справи на стадію підготовчого провадження та витребування доказів по справі, проте в судовому засіданні представник позивачки просила дані клопотання не розглядати.

Також, відповідачем після закриття підготовчого провадження через канцелярію суду надано письмову заяву, в якій він просить витребувати з БТІ інвентаризаційну справу на спірне домоволодіння та в подальшому призначити будівельно-технічну експертизу, проте дана заява ухвалою суду, яка не була оформлена окремим процесуальним документом, а була занесена до журналу судового засідання, була залишена без задоволення, як така, що подана не в процесуальний спосіб, зокрема не в тій стадії судового процесу.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бережна М.І. у судовому засіданні позов по вищезазначеним підставам підтримали у повному обсязі та наполягали на його задоволенні. Також суду пояснили, що компенсації за автомобіль позивачка від відповідача не отримувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду письмову заяву, в якій просив судове засідання відкласти, в зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я і необхідністю звернення за медичною допомогою. Доказів на підтвердження причин неявки в судове засідання не надав.

Слід зазначити, що клопотання про відкладення розгляду справи не є безумовною правовою підставою для відкладення розгляду справи і сторона, яка просить відкласти розгляд справи повинна довести реальну наявність обставин, на які вона посилається, обґрунтувати поважність причин, які не дозволяють їй приймати участь у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів поважності причин його неприбуття в судове засідання, про яке він був завчасно повідомлений, і його неявка судом визнана неповажною, а тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившегося відповідача.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, письмові докази, заяви по суті справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 14.08.2004 року та розірвано згідно рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.01.2019 року , яке ніким не оскаржувалось та набрало законної сили 25.02.2019 року .

Також встановлено, що в період шлюбу у сторін народилося двоє дітей - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 від 14.02.2007 року та серії НОМЕР_5 від 12.06.2009 року відповідно.

Згідно договору купівлі-продажу автомобіля № 407 від 13.11.2007 року ОСОБА_2 купив у ТОВ АВТО-СОЮЗ 2007 автомобіль ВАЗ 21154, срібного кольору, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , вартістю 47850,00 грн. , який 01.12.2007 року було зареєстровано на ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чичековою О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1383, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_7 жилий будинок АДРЕСА_1 (літ.А-1) шлакоблочний, загальною площею 80,2 кв.м., жилою площею 36,3 кв.м., з надвірними побудовами та спорудами: прибудова літ.а-1, підвал літ.а/п, сіні літ.а?-1, АДРЕСА_2 , на земельній ділянці загальною площею 0,15 га, кадастровий номер якої 1421781600:01:000:0057, інвентаризаційною вартістю від 31.05.2010 року 97109,00 грн. за 97109,00 грн.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Володарське бюро технічної інвентаризації № 26438208 від 17.06.2010 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виконкому Зорянської сільської ради Нікольського (Володарського) району Донецької області право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 , зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чичековою О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1386, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,15 га (кадастровий номер 1421781600:01:000:0057), що розташована на території АДРЕСА_2 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, експертною вартістю станом на 02.06.2010 року 7859,00 грн. за 33663,00 грн.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 602423 від 13.10.2011 року ОСОБА_2 , який проживає: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.06.2010 року № 1386 є власником земельної ділянки площею 0,1479 га, кадастровий номер 1421781600:01:000:0057, що розташована: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи ТОВ Експерта компанія Укравтоекспертиза № 146/20 від 18.12.2020 року реальна ринкова вартість рухомого майна: автомобіля ВАЗ 21154, срібного кольору, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого на ОСОБА_2 , з урахуванням його фізичного зносу за технічним станом на момент проведення експертизи становить 70401,42 грн.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 355 ЦК України майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні домоволодіння та земельна ділянка є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, оскільки протилежного стороною відповідача не доведено.

Таким чином, беручи до уваги, що спірні домоволодіння та земельна ділянка є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбані за договорами купівлі-продажу від 03.06.2010 року під час зареєстрованого шлюбу сторін, суд вважає за необхідне визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1421781600:01:000:0057, що розташована по АДРЕСА_1 , припинивши на них право спільної сумісної власності подружжя, задовольнивши позов в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, слід зазначити, що дана вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, як зазначалося вище, під час шлюбу сторонами придбано легковий автомобіль ВАЗ 21154, срібного кольору, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , який зареєстровано на ОСОБА_2 , а тому він також є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Положення ст. 365 ЦК України передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно ч.5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення, адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов`язань перед іншою.

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його

недійсним та поділ спільного майна подружжя Пленум Верховного суду України роз`яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Судом встановлено, що автомобіль марки ВАЗ 21154, державний номер НОМЕР_3 , є не подільною річчю та його реальна ринкова вартість згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи становить 70401,42 грн.

Також, в матеріалах справи наявна письмова заява відповідача, в якій він зазначив, що з висновком експертизи повністю згоден та пропонує відразу виплатити позивачці грошову суму 35201,00 грн. (1/2 частину вказаної експертом ринкової вартості автомобіля), він готовий провести виплату у суді або покласти на банківський рахунок позивачки.

Проте, до теперішнього часу відповідачем не здійснено внесення відповідної грошової суми компенсації на депозитний рахунок суду, відповідно до вимог ст. 71 СК України, а тому вимога позивачки про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд, вирішуючи спір виходить з того, що оскільки спільне майно подружжя, яке підлягає поділу, виключає можливість його реального поділу між сторонами відповідно до їх часток, а грошова компенсація вартості вказаного автомобіля ніким із сторін на депозитний рахунок суду не вносилася, гроші за частину автомобіля позивачки відповідачем не сплачувалися, то зазначене майно підлягає залишенню у спільній частковій власності сторін з визнанням за обома сторонами права на 1/2 частки зазначеного майна, без реального поділу.

В зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені нею при зверненні до суду судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2000,00 грн.

Також, по даній цивільній справі слід призначити судове засідання для ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України, оскільки сторона позивачки заявила про понесені судові витрати у виді витрат пов`язаних з проведенням експертизи в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355, пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 328, 355, 365, 369, 370, 372, 377 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна придбаного за час шлюбу спільним сумісним майном подружжя, його розподіл, визнання права власності на частку майна з припиненням на нього права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації за частку рухомого майна - задовольнити частково.

Визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 )та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на наступне майно: жилий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м., жилою площею 36,3 кв.м. (літ.А-1) шлакоблочний з надвірними побудовами та спорудами: прибудова літ.а-1, підвал літ.а/п, сіні літ.а?-1, сарай літ.Б, сарай літ.В, уборна літ.Г, огорожа №1,2, мостіння І, скважина літ.К, майданчик літ. а?, що розташовані по АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1421781600:01:000:0057, що розташована по АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та автомобіль ВАЗ 21154, срібного кольору, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , придбані під час шлюбу.

Розподілити спільне сумісне майно подружжя придбане в період шлюбу між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 )та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нерухомого майна: жилого будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м., жилою площею 36,3 кв.м. (літ.А-1) шлакоблочного з надвірними побудовами та спорудами: прибудова літ.а-1, підвал літ.а/п, сіні літ.а?-1, АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1421781600:01:000:0057, що розташована по АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, припинивши на зазначене нерухоме майно право спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 )та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності по 1/2 ідеальній частки на кожного у майні подружжя, а саме: автомобіля ВАЗ 21154, срібного кольору, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , залишивши цей автомобіль в їх спільній частковій власності.

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 )судові витрати у виді судового збору в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Призначити судове засідання у Володарському районному суді Донецької області на 26.03.2021 року о 09-30 годині , для ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про розподіл судових витрат у виді витрат пов`язаних з проведенням експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.03.2021 року.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець