Постанова

від 11.11.2019 по справі 361/2462/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/2462/16 Головуючий 1 інстанція - Селезньова Т.В.

Провадження № 22-ц/824/11993/2019 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 листопада 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулікової С.В.

за участю секретаря: Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування ,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської областііз позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.

Свої вимоги мотивував тим, що він як спадкоємець першої черги за законом звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте, у видачі свідоцтва йому було відмовлено, оскільки ним не подано правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності батька на вказану земельну ділянку.

Другий спадкоємець за законом його рідна сестра ОСОБА_3 також подала до нотаріальної заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, на його частку у спадщині не претендує, спір щодо розподілу спадщини між ними відсутній.

Посилаючись на те, що державний акт на підтвердження права власності батька на вказану земельну ділянку втрачений, а дублікат правовстановлюючого документа йому не надають, він не може реалізувати свої спадкові права щодо вказаного майна.

Просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,2001 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221282801:01:037:0028, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала його батьку ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності на підставі державного акту.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2016 року позов ОСОБА_2 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2001 га, кадастровий номер 3221282801:01:037:0028 для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Зазим`я Броварського району Київської області в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 ,як особа, що не приймала участі у розгляді справи, вважаючи, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та інтереси, подала апеляційну скаргу , посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам наявних в матеріалах справи, а саме, що на момент смерті ОСОБА_2 спірна земельна ділянка належала йому на праві власності, оскільки за договором купівлі-продажу від 17.03.2006 року, ще за його життя, земельна ділянка була ним відчужена на користь ОСОБА_1 . Доказами цього є нотаріально завірений договір купівлі-продажу від 17.03.2006 року за зареєстрованим № 80, державний акт, розроблена технічна документація, а тому вважає, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2016 року порушує її право як власника земельної ділянки.

Тому просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу в.о. сільського голови Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Бондаренко О.В. зазначив, що на день смерті ОСОБА_2 спірна земельна ділянка належала йому на праві власності. Із листа Броварського РВ № 28 Київської філії ДП Центр Державного Земельного Кадастру від 22.02.2008 року вбачається, що 31.05.2005 року на ім`я ОСОБА_2 був зареєстрований та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку. За життя ОСОБА_2 даний державний акт втратив, а виготовити інший не встиг. Вказаний факт встановлений судом першої інстанції.

Просить залишити без змін рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2016 року, а апелянту у задоволені апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої та апеляційної інстанціїі було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (батько позивача) у с. Стара Синява, Старосинявського району Хмельницької області, актовий запис № 7

Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті, які прийняли спадщину, є його дочка ОСОБА_3 (позивач) та син ОСОБА_2 (третя особа).

Із листа Броварського районного відділу №28 Київської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК від 22 лютого 2008 року за №54, видно, що 31 травня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 був зареєстрований та виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2001 га серії ЯА №387522, реєстраційний номер 010532500778.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2016 року (справа №361/2462/16-ц), яке набрало законної сили, за спадкоємцем за законом сином померлого - ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частку спірної спадкової земельної ділянки площею 0,2001 га, що розташована за адресою: Київська область , Броварський район, село Зазим'є, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221282801:01:037:0028.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на момент смерті на праві власності належала земельна ділянка площею 0,2001 га, кадастровий номер 3221282801:01:037:0028 для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Зазим`я Броварського району Київської області, але оригінал правовстановлюючого документу втрачено і дублікат даного документу ним при житті не отримано.

Однак з вищенаведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитись неможе , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт ОСОБА_1 ., як особа, що не приймала участі у розгляді справи, посилається на те, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та інтереси, зокрема, як власника земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим`є, право власності на яку було незаконно визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом.

На підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , в якості доказів, надала суду копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Базир В.Г. та зареєстрований в Зазимській сільраді 17.03.2006 року за № 80 (а.с. 155).

Дана обставина також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів (а.с.156).

Згідно п. 1.4 даного договору земельна ділянка (площею 0,2001 га з місцем розташуванням: Київська обл ., Броварський р-н, с . Зазим`є) належить продавцю, ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 587522, виданого 05.08.2005 року ОСОБА_2 на підставі рішення Зазимської сільської ради від 31.05.2005 року № 405-24-ІV, зареєстрованого Зазимською сільською радою в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 5 серпня 2005 року за № 010532500778.

На підставі вказаного договору ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки, в липні 2008 року виготовила технічну документацію (а.с.157-168).

Крім того, доводи в.о сільського голови Зазимської сільської ради Бондаренка О.В. про те, що на день смерті ОСОБА_2 на праві власності належала спірна земельна ділянка на підставі виданого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 387522, однак за життя ОСОБА_2 даний державний акт на спірну земельну ділянку втратив, а виготовити інший державний акт на цю земельну ділянку він не встиг, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що на оригіналі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.03.2006 року та на її завіреній копії міститься запис про реєстрацію даного правочину в Зазимській сільській раді 17.03.2006 року за № 80 (а.с.155).

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене бере до уваги ту обставину, що наразі договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.03.2006 року ніким не оспорений, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки заслуговує на увагу.

Так, відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 5 статті 116 ЗК України закріплено, що надання земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Так, згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до переконливого висновку, що у справі що переглядається доводи апеляційної скарги є доведеними та таким, що підтверджуються належними та допустимими доказами.

Тому встановивши, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального та матеріального права та не враховано обставин, що призвело до постановленння необгрунтованого по суті рішення, не підтвердженого матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, так, як наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_2 не може бути правильним , з урахуванням процесуальних прав апелянта, яка не була залучена до розгляду справи про спадщину, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволені позову.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Керуючись ст.ст. 374, 376 , 367, 374, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Н.В. Ігнатченко

С.В. Кулікова