Рішення

від 13.11.2019 по справі 926/1288/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

13 листопада 2019 року Справа № 926/1288/18

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Матіола-Карпати"

до Фізичної особи-підприємця Загули Тараса Семеновича

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державний реєстратор Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна;

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ;

2) Приватне підприємство "До олівця";

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілієве-Брикет";

про витребування майна з чужого володіння в сумі 1 088 372 грн,

представники:

від позивача - Герасим Ш.І., директор;

від відповідача - Клим Н.І., адвокат;

від третіх осіб - не з`явились.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У липні 2018 року Приватне підприємство "Матіола-Карпати" (далі - позивач, ПП Матіло-Карпати ) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Загули Тараса Семеновича (далі - відповідач, ФОП Загула Т.С.), у якому просило витребувати у відповідача на його користь нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд консервного заводу по АДРЕСА_1 Чернівецької області загальною площею 1 953,90 кв. м., який складається з: консервного цеху - літ. А, котельні - літ. Б, сараю - літ. В, вбиральні - літ. Г, навісу - літ. Д та літ. Е, прохідної - літ. Ж, водопровідної вежі - літ. З, СЕС №1, огорожі №2, №3 та воріт, загальною вартість 1 088 372 грн (том 1 а.с. 18-20).

Позов обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно належало на праві власності ПП Матіола-Карпати , але внаслідок протиправних дій державного виконавця під час проведення процедури прилюдних торгів з придбання арештованого нерухомого майна, поза волею позивача вибуло із його володіння, що підтверджується вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19.01.2017 у справі №727/5473/16-к, у зв`язку з чим є підстави застосування пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Натомість ФОП Загула Т.С. вважає позов безпідставним, оскільки позивач не є власником спірного майна, а тому не має право вимагати його витребування у силу вимог статей 387, 388 ЦК України. По-друге, спірне майно не може бути витребуване у відповідача, оскільки він є добросовісним набувачем у порядку встановленому для виконання судових рішень (том 1 а.с. 64-70).

Крім того, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності (том 1 а.с. 200-202). У свою чергу позивач вважає, що право вимоги на витребування майна має рахуватись від дня набрання чинності вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19.01.2017 у справі №727/5473/16-к, а тому строк позовної давності ним не пропущено (том 1 а.с. 226).

Державний реєстратор Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна надала суду усні пояснення щодо проведення нею 23.04.2019 реєстрації спірного майна за позивачем. При цьому, просить ухвалити рішення згідно чинного законодавства.

Треті особи Приватне підприємство "До Олівця" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілієве-Брикет" (керівником яких є Загул Т.С. ) надали суду письмові пояснення, в яких заперечують проти позову з ти х же підстав, що й відповідач (том 1 а.с. 132-134, 137-139)

Разом з тим, третя особа-1 ( ОСОБА_1 ) своїм правом на подання пояснень по суті позову не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

А. Історія справи.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2018 (з урахування ухвали від 27.07.2018 про виправлення описки) прийнято позовну заяву ПП Матіола-Карпати та відкрито загальне позовне провадження у справі № 926/1288/18 (том 1 а.с. 10, 12).

У ході підготовчого провадження суд ухвалою від 05.09.2018 (том 1 а.с. 114-116) залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Приватне підприємство "До Олівця" (далі - ПП "До Олівця") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілієве-Брикет" (далі - ТОВ "Мілієве-Брикет").

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.10.2018 (том 2 а.с. 33-37), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019, (том 2 а.с. 134-143) позов задоволено, витребувано від ФОП Загули Т.С. на користь ПП "Матіола-Карпати" майновий комплекс загальною площею 1953,90 кв. м., який складається з: консервного цеху - літ. А, котельні - літ. Б, сараю - літ. В, вбиральні - літ. Г, навісу - літ. Д та літ. Е, прохідної - літ. Ж, водопровідної вежі - літ. З, СЕС №1, огорожі та воріт, загальною вартість 1 088 372 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в сумі 16 325,58 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтовані наявністю підстав для витребування спірного майна від ФОП Загули Т.С. відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України та відсутністю підстав для застосування ч.2 ст.388 ЦК України, оскільки вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.01.2017 у справі №727/5473/16-к встановлено, що реалізація спірного нерухомого майна на прилюдних торгах відбулась внаслідок скоєння державним виконавцем злочину в порушення порядку, встановленого для виконання судових рішень.

Також судами визнано безпідставним клопотання відповідача про застосування строків позовної давності в зв`язку з тим, що положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.

У той же час постановою Верховного Суду від 05.06.2019 (том 3 а.с. 39-49) частково задоволено касаційну скаргу ФОП Загула Т.С. та скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.10.2018, передано справу № 926/1288/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень у даній справі та її направлення на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області слугувало, зокрема, не дослідження та не встановлення судами попередніх інстанцій фактичного володільця спірного майна і факту визнання недійсними прилюдних торгів з продажу спірного майна, які були проведені під час здійснення виконавчого провадження №02-15/502. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновок Великої Палати Верховного суду про застосування до правовідносин, що регулюються ст. 388 ЦК України, інституту позовної давності (постанова від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Б. Новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 справу № 926/1288/18 передано до провадження судді Марущака І.В. Учасники справи відводів складу суду не заявляли.

Ухвалою суду від 01.08.2019 дану справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні 21.08.2019 та запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 05.06.2019.

За наслідками підготовчого засідання 21.08.2019 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 10.09.2019. Після цього ухвалою від 10.09.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав розгляд справи на 03.10.2019.

У підготовчому засіданні 03.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, натомість представник відповідача проти позову заперечив. При цьому, з метою виконання вказівок Верховного Суду та з`ясування відомостей про власника спірного майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 17.10.2019, про що постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

До початку підготовчого засідання 17.10.2019 представник позивача подав заяви про стягнення судового збору та поворот виконання рішення суду.

За наслідками підготовчого засідання 17.10.2019 суд постановив ухвалу, якою залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацьку Галину Федорівну (далі - державний реєстратор Карвацька Г.Ф.), а також продовжив строк підготовчого провадження та відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.10.2019.

Ухвалою суду від 25.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 926/1288/18 та розпочати її розгляд по суті. Судове засідання призначено на 13 листопада 2019 року.

28 жовтня 2019 року від державного реєстратора Карвацької Г.Ф. надійшло клопотання, в якому вона просить розглянути справу без її участі та ухвалити рішення згідно чинного законодавства.

Треті особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи по суті, явку своїх представників у судове засідання 13.11.2019 не забезпечили, ОСОБА_1 , ПП "До Олівця" і ТОВ "Мілієве-Брикет" про причини неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе вирішити спір на підставі наявних матеріалів та пояснень представників сторін.

По суті позовних вимог представник позивача позовні вимог підтримав, просив їх задовольнити, а в задоволенні заяви відповідача про поворот виконання рішення - відмовити. Натомість представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, а також задовольнити подану ним заяву про поворот виконання рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд констатує таке.

Як установлено Верховним Судом в постанові від 05.06.2019 та підтверджується матеріалами справи, 03.10.2003 між ПП "Матіола-Карпати" та СТОВ "Буковина" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: комплексу будівель та споруд консервного заводу по АДРЕСА_1, Вижницького району, Чернівецької області, загальною площею 1953,90 кв.м., який складається з: консервного цеху - літ. А, котельні - літ. Б, сараю - літ. В, вбиральні - літ. Г, навісу - літ. Д та літ. Е, прохідної - літ. Ж, водопровідної вежі - літ. "ВБ", СЕС №1, огорожі №2, №3 (том 1 а.с. 82-83).

При цьому, суд не вважає за необхідне досліджувати та надавати оцінку обставинам набуття у власність СТОВ "Буковина" вказаного вище майна, оскільки це виходить за межі предмету спору.

23 травня 2004 року за ПП "Матіола-Карпати" зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3652732 (том 1 а.с. 44, 84).

У листопаді 2007 року СТОВ "Буковина" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ПП "Матіола-Карпати" про стягнення 83158 грн заборгованості, що виникла у результаті несплати позивачем вартості нерухомого майна, придбаного за договором від 03.10.2003.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2007 у справі № 12/267 стягнуто з ПП "Матіола-Карпати" на користь СТОВ "Буковина" 83158 грн боргу, 831,58 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том 1 а.с. 34).

На виконання вказаного рішення 08.01.2008 було видано наказ № 12/267. Державним виконавцем ОСОБА_7. вчинялися виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 02-15/502 на примусове виконання зазначеного рішення суду (том 1 а.с. 47, 50).

Відповідно до свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 04.12.2008, ОСОБА_1 на підставі акта про проведення прилюдних торгів від 25.11.2008 придбав спірне нерухоме майно, що раніше належало ПП Матіола Карпати за договором купівлі-продажу від 03.10.2003 (том 1 а.с. 87).

Разом з тим, позивач не надав, а у матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними прилюдних торгів від 04.12.2008 з продажу спірного майна.

04 грудня 2008 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21153918 (том 1 а.с. 88).

У подальшому, 11.12.2008 між ОСОБА_1 та ПП "До Олівця" укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 1953,90 кв. м., що розташована в АДРЕСА_1, Вижницького району, Чернівецької області, яка складається з: консервного цеху - літ. А, котельні - літ. Б, сараю - літ. В, вбиральні - літ. Г, навісу - літ. Д та літ. Е, прохідної - літ. Ж, водопровідної вежі - літ. "ВБ", СЕС №1, огорожі №2, №3 (том 1 а.с. 89, 172).

У матеріалах справи відсутні докази визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 11.12.2008 за ПП "До Олівця" зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21236300 від 11.12.2008 (том 1 а.с. 90) та № 26494714 від 22.06.2010 (том 1 а.с. 173).

Згідно Статуту ПП "До Олівця" (із змінами та доповненнями № 4), затвердженого рішенням засновників підприємства від 01.12.2011 № 4, згадане приватне підприємство створене на приватній власності громадянина України Загули Т.С (том 1 а.с. 93, 145, 185).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі № 824/2329/13-а припинено юридичну особу ПП "До Олівця" на підставі ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (том 1 а.с. 96, 146).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію права власності від 04.09.2014 (том1 а.с. 97, 109, 194) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2014 № 15580936 (том 1 а.с. 188), за Загулою Т.С. зареєстровано право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 1953,90 кв. м.

У матеріалах справи відсутні докази скасування свідоцтва про державну реєстрацію та/чи рішення про державну реєстрацію прав на спірне майно за Загулом Т.С .

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.01.2017 у справі № 727/5473/16-к (том 1 а.с. 47-52), який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 29.05.2017 (том а.с. 22-26) та постановою другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 26.04.2018 (том 1 а.с. 39-42), державного виконавця ОСОБА_7. визнано винуватим та засуджено до покарання за ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

При цьому, вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.01.2017 у справі № 727/5473/16-к встановлено, що ОСОБА_7. , працюючи на посаді головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Чернівецькій області, будучи службовою особою, яка наділена адміністративно-господарськими функціями, під час виконання виконавчого провадження № 02-15/502, відкритого на підставі наказу Господарського суду Чернівецької області від 08.01.2008 № 12/267, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, вніс до офіційного документа, який має юридичне значення, неправдиві відомості, а саме: за відсутності понятих склав акт опису й арешту майна комплексу будівель і споруд консервного заводу, що знаходиться по АДРЕСА_1, не зазначивши інше майно ПП "Матіола-Карпати", яке знаходилось на території майнового комплексу; ОСОБА_7. підробив акт опису й арешту нерухомого майна, вказавши недостовірні відомості щодо присутності понятих під час проведення опису, вписавши прізвища вигаданих ним осіб понятих та вчинив підписи за них на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_7. , виконуючи обов`язки державного виконавця, допустив службову недбалість, яка виявилась у бездіяльності та неналежному виконанні своїх службових обов`язків під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 12/267, чим спричинено тяжкі наслідки ПП "Матіола-Карпати" у вигляді майнової шкоди.

Також суд зазначає, що в межах кримінальної справи № 727/5473/16-к ОСОБА_6. (директор ПП "Матіола-Карпати") заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7. 38836,55 грн майнової шкоди, 250000 грн моральної шкоди та матеріальної шкоди в сумі 1088372 грн, який задоволений загальним місцевим судом в частині стягнення 38836,55 грн майнової шкоди та 5000 грн моральної шкоди, а в частині стягнення 1088372 грн матеріальної шкоди - залишений без розгляду за заявою цивільного позивача.

У ході розгляду Верховним Судом касаційної скарги відповідача на рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій державним реєстратором Карвацькою Г.Ф. прийнято рішення від 25.04.2019 № 46656449 про державну реєстрацію права власності за позивачем на нежитлову будівлю загальною площею 1953,90 кв. м., яка складається з: консервного цеху літ. А, котельні літ. Б, сараю літ. В, вбиральні - літ. Г, навісу літ. Д, навісу літ. Е, прохідної літ. Ж, водонапірної башні літ. З, СЕС №1, огорожі, мет/воріт, мет/сітки- 2, 3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Підставою для прийняття державним реєстратором названого рішення слугували додаток до рішення № 926/1288/18-362/193, виданий 25.04.2019 Господарським судом Чернівецької області, копія договору купівлі-продажу нерухомого майна, згідно наказу Держбуду України від 09.06.1998 № 121, зареєстрованого Мінюстом України від 26.06.1998 № 399/28393, виданого 03.10.2003 між СТзОВ Буковина та ПП Матіола-Карпати , постанова Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.10.2018 у даній справі.

Під час нового розгляду справи відповідачем подано акт прийому-передачі майна від 01.10.2019, за яким Загул Т.С. передав до статутного капіталу ТОВ Мілієве-Брикет нежитлову будівлю: консервний цех літ. А, котельня літ. Б, сарай літ. В, вбиральня літ. Г, навіс літ. Д та літ. Е, прохідна літ. Ж, водонапірна башня літ. "ВБ", СЕС №1, огорожа мет/ворота, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Вижницького району, Чернівецької області, вартістю 815940 грн.

У свою чергу із статуту ТОВ Мілієве-Брикет , затвердженого рішенням його засновника від 02.10.2019 № 1, слідує, що єдиним учасником зазначеного товариства є Загул Т.С. (пункт 1.3), частка якого у статутному капіталі товариства складає 100%, а його вкладом у статутний капітал ТОВ Мілієве-Брикет є , зокрема, нежитлова будівля: консервний цех літ. А, котельня літ. Б, сарай літ. В, вбиральня літ. Г, навіс літ. Д та літ. Е, прохідна літ. Ж, водонапірна башня літ. "ВБ", СЕС №1, огорожа мет/ворота вартістю 815940 грн (пункт 4.8.2).

Разом з тим, 04.10.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно Кордяк І.І. прийнято рішення № 49026841 про відмову Загулі Т.С. в державній реєстрації за ТОВ Мілієве-Брикет права власності на зазначену нежитлову будівлю у зв`язку з тим, що право власності на неї вже зареєстровано за ПП Матіола-Карпати (рішення № 46656449) на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.10.2018 № 926/1288/18.

ІV. Джерела права, мотиви та висновки суду за результатами нового розгляду справи.

Предметом спору в цій справі є вимога ПП Матіола-Карпати до ФОП Загули Т.С. про витребування спірного нерухомого майна з його володіння на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України.

Відповідно ч. 1 до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У статті 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Таким чином предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Отже, для вірного застосування ст. 387 та п.3 ч.1 ст.388 ЦК України необхідно встановити: хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна, якому передано майно у володіння, на момент такого вибуття вказаного майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Водночас відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Як зазначено у розділі ІІ цього рішення, підставою для направлення справи № 926/1288/18 на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало, зокрема, не дослідження та не встановлення судами попередніх інстанцій фактичного володільця спірного майна і обставин визнання недійсними прилюдних торгів з продажу спірного майна, які були проведені під час здійснення виконавчого провадження № 02-15/502. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновок Великої Палати Верховного суду про застосування до правовідносин, що регулюються ст. 388 ЦК України, інституту позовної давності (постанова від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

На виконання вказівок суду касаційної інстанції Господарський суд Чернівецької області констатує, що власником та володільцем спірного майна станом на день звернення ПП Матіола-Карпати з даним позовом до суду був відповідач - Загула Т.С. (свідоцтво про державну реєстрацію права власності від 04.09.2014 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2014 № 15580936).

У процесі розгляду цієї справи Верховним Судом право власності на спірне майно було перереєстроване за позивачем (рішення № 46656449 від 25.04.2019).

Водночас у жовтні 2019 року відповідач передав нерухоме майно, що є предметом цього спору в статутний капітал ТОВ Мілієве-Брикет (акт прийому-передачі майна в статутний капітал від 01.10.2019, рішення засновника ТОВ Мілієве-Брикет від 02.10.2019 № 1, статут ТОВ Мілієве-Брикет у редакції від 02.10.2019), однак останнє не змогло зареєструвати за собою право власності на нього через прийняття державним реєстратором Карвацькою Г.Ф. рішення № 46656449 від 25.04.2019.

При цьому, станом на день пред`явлення цього позову, дату прийняття рішення № 46656449 від 25.04.2019 і на момент проголошення рішення в даній справі спірне нерухоме майно не перебувало та не перебуває у володінні ПП Матіола-Карпати , що не заперечується останнім, який наполягає на його витребуванні з володіння відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на день ухвалення рішення у даній справі спірне майно фактично знаходиться у володінні ТОВ Мілієве-Брикет , що підтверджується зазначеними вище доказами та не заперечується учасниками справи.

У той же час позивач не скористався своїм правом на подання заяви про заміну неналежного відповідача та не просив суд застосувати відповідні заходи забезпечення позову, які б убезпечили від передавання відповідачем спірного майна у власність (володіння, розпорядження чи користування) іншим особам. Між тим, суд не вправі з власної ініціативи замінювати неналежного відповідача або застосовувати заходи забезпечення позову, оскільки для цього необхідна подання вмотивованої заяви позивача у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, оскільки станом на день вирішення цього спору нерухоме майно, яке позивач просить витребувати, не перебуває у володінні відповідача (ФОП Загули Т.С.), позов ПП Матіола-Карпати не підлягає задоволенню.

По-друге, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може бути визнано недійсним, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Проте у матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними прилюдних торгів з продажу спірного майна, які були проведені у ході виконавчого провадження № 02-15/502, а тому суд у силу приписів статті 204 ЦК України суд виходить з презумпції правомірності правочину та вважає результати проведення згаданих прилюдних торгів (продаж майна ОСОБА_1 ) дійсними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

До того ж, суд враховує, що прилюдні торги проводились на примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2007 у справі № 12/267, яке набрало законної сили. Тому факт несплати позивачем 83158 грн вартості нерухомого майна, придбаного за договором від 03.10.2003, є преюдиціальним та не потребує доведення.

Одночасно суд зауважує, що обставинам, встановленим вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.01.2017 у справі №727/5473/16-к, має надаватись оцінка в межах спору про визнання недійсним зазначених вище прилюдних торгів, проте такі вимоги позивачем у даній справі не заявляються, а суд не вправі виходити за межі предмету позову чи визнавати правочини недійсними з власної ініціативи).

Відтак правомірними є усі наступні правочини щодо спірного нерухомого майна, що відбулись після проведення прилюдних торгів від 04.12.2008 у межах ВП № 02-15/502, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

По-третє, суд також зазначає, що оскільки спірне майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а ПП Матіола-Карпати не спростувало добросовісність набуття його у власність ОСОБА_1 , ПП До олівця та Загулою Т.С. , то таке майно не може бути витребувано в нинішнього добросовісного набувача відповідно до частини другої статті 388 ЦК України. Між тим, позивач не навів обґрунтованих підстав для незастосування до спірних правовідносин положень вказаної частини статті 388 ЦК України.

У такому разі суд роз`яснює позивачеві його право на звернення з позовом про відшкодування збитків, заподіяних втратою його майна, до держави в особі органу, уповноваженого на примусове виконання рішень судів.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, то суд не вбачає підстав для відступу від правових висновків Великої Палати Верховного суду (постанова від 20.11.2018 у справі № 907/50/16) про застосування до правовідносин, що регулюються ст. 388 ЦК України, інституту позовної давності.

Разом з тим, наслідки спливу позовної давності є окремою підставою для відмови у позові лише у разі встановлення судом обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог.

Водночас, у зв`язку з тим, що суд в даній справі дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, то наслідки спливу строку позовної давності судом не застосовуються та не є підставою для відмови в задоволенні позову.

V. Поворот виконання рішення суду.

У заяві про поворот виконання рішення відповідач просить суд повернути у власність Загулу Т.С. від ПП Матіола-Карпати спірне майно - майновий комплекс загальною площею 1953,90 кв. м., який складається з консервного цеху - літ. А, котельні - літ. Б, сараю - літ. В, вбиральні - літ. Г, навісу - літ. Д та літ. Е, прохідної - літ. Ж, водопровідної вежі - літ. "ВБ", СЕС №1, огорожі та воріт загальною вартістю 1088372 грн.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що Загул Т.С. передав назване нерухоме майно у статутний капітал ТОВ Мілієве-Брикет , проте не зміг зареєструвати право власності за товариством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки 25.04.2019 державним реєстратором Карвацькою Г.Ф. проведено державну реєстрацію права власності на спірне майно за ПП Матіола-Карпати на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.10.2018 у справі № 926/1288/18.

З огляду на те, що зазначене рішення скасоване постановою Верховного Суду від 05.06.2019 та відсутністю будь-яких судових рішень про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.09.2014 та реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 446307373205 відповідач просить вирішити питання про поворот виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.10.2018 у вказаний вище спосіб.

Відповідно до частини другої статті 333 ГПК України: Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Хоча за наслідками нового розгляду справи суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, проте відсутні підстави для задоволення поданої відповідачем заяви про поворот виконання рішення суду, оскільки судами і при первісному, і при новому розгляді справи № 926/1288/18 не вирішувалось спір про право власності на зазначене вище нерухоме майно, а розглядався віндикаційний позов, конструкція якого полягає в тому, що до суду звертається власник, який не володіє своїм майном. Так, судом встановлено, що позивач не був власником спірного майна станом на момент подачі позову, а тому не вправі заявляти вимоги про витребування майна.

При цьому, однією з підстав проведення реєстраційної дії є копія договору купівлі-продажу нерухомого майна, виданого 03.10.2003, між СТзОВ Буковина та ПП Матіола-Карпати , правомірність (дійсність) укладення якого не є предметом даного спору, а тому в суду немає підстав надавати оцінку вчинення реєстраційної дії від 25.04.2019 № 46656449 в межах заяви про поворот виконання рішення, тим паче, що задоволення заяви відповідача не призведе до її скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Натомість поворот виконання рішення суду за даної редакції позовних вимог передбачає повернення позивачем майна відповідачу, однак, як встановлено судом вище, нерухоме майно, що є предметом даного спору, фактично перебуває у володінні ТОВ Мілієве-Брикет саме з волі відповідача.

Тому суд відмовляє у задоволенні заяви про поворот виконання рішення та роз`яснює відповідачу його право звернутись до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора Карвацької Г.Ф. від 25.04.2019 № 46656449 в загальному порядку.

VІ. Розподіл судових витрат.

У постанові від 05.06.2019 Верховний Суд не здійснював розподіл судових витрат, оскільки відправив справу 926/1288/18 на новий розгляд.

Із матеріалів справи вбачається, що судові витрати в даній справі складаються лише з сум сплаченого відповідачем судового збору.

Згідно із положеннями частини 129 ГПК України суд вирішив покласти витрати по сплаті судового збору на позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

При цьому, як слідує із матеріалів справи, відповідач заперечував ціну позову, тобто вартість спірного нерухомого майна, та вважав її завищеною, відповідно вважав завищеною суму судового збору.

З цього приводу суд зазначає, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 163 ГПК України).

Тому суд вважає правомірним при розрахунку ціни позову та суми судового збору керуватись висновком будівельно-технічної експертизи від 10.07.2015 № 432 (том 2 а.с. 3-11), яким оцінено вартість спірного нерухомого майна станом на лютий 2008 року на суму 1088372 грн, оскільки вказаний наданий експертом-оцінювачем, який володіє відповідною кваліфікацією та попереджений про кримінальну відповідальність. Інших належних доказів вартості спірного майна сторонами не подано.

Аналогічної думки при розрахунку ціни позову та судового збору дотримувались суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій при первісному розгляді цієї справи.

Разом з тим, ухвалою про відкриття провадження у справі (том 1 а.с. 10) позивача було звільнено від сплати судового збору за подання позову та за результатами розгляду справи (том 2 а.с.36) стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету 16325,58 грн судового збору.

На виконання рішення суду в цій частині Господарським судом Чернівецької області видано відповідний наказ від 01.03.2019, який відповідачем виконаний, що підтверджується постановою головного державного виконавця Вижницького РВ ДВС ГТУ юстиції в Чернівецькій області Нистерюк О.М. від 26.06.2019 про закінчення виконавчого провадження № 58937861.

Суд не погоджується із позицією, викладеною в ухвалі про відкриття провадження у справі, та відхиляє посилання позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , тому що предметом цього спору є витребування майна на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України в особи, яка не вчиняла злочину, а не відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, з урахуванням того, що судовий збір за подання позову в сумі 16325,58 грн вже стягнуто до державного бюджету з відповідача, суд вирішив стягнути його з позивача на користь відповідача, для того щоб не здійснювати поворот виконання рішення в частині судового зборуа тобто не повертати дану суму із Державного бюджету відповідачу та стягувати цю ж суму із позивача до Державного бюджету.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 8036,50 грн судового збору (том 2 а.с. 59, 84), решта суми судового збору ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 було відстрочено апелянту до винесення постанови (том 2 а.с. 43-45).

За наслідками апеляційного розгляду на відповідача покладено витрати по сплаті судового збору в розмірі 8036,50 грн та стягнуто в дохід державного бюджету 16451,87 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги (пункти 2, 3 резолютивної частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019).

На виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 Господарським судом Чернівецької області видано наказ від 01.03.2019 про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету 16451,87 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Зазначений наказ повернувся до суду разом з постановою головного державного виконавця Вижницького РВ ДВС ГТУ юстиції в Чернівецькій області Нистерюк О.М. від 31.07.2019 про закінчення виконавчого провадження № 58938345 у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 05.06.2019 скасовано згадану постанову апеляційного господарського суду, тобто з відповідача судовий збір в сумі 16451,87 грн не стягувався.

За таких обставин суд вирішив 8036,50 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги відшкодувати відповідачу за рахунок позивача, а решту судового збору за подання апеляційної скарги - 16451,87 грн стягнути з позивача в дохід державного бюджету на рахунки, зазначені в листі ДСА України від 19.09.2019 № 11-23296/19.

Також за подання касаційної скарги відповідачем сплачено 32651,16 грн судового збору (том 2 а.с. 193, 233, 241, 243, 246), який також слід відшкодувати ФОП Загулі Т.С. за рахунок ПП Матіола-Карпати .

Керуючись статтями 126, 135, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Матіола-Карпати" (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Залозецького, 76 В, кв. 14, ідентифікаційний код 31009794) на користь Фізичної особи-підприємця Загул Тараса Семеновича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Вижницьким РВ УМВС в Чернівецькій області, місце проживання АДРЕСА_6 ) 16325,58 грн судового збору за подання позову, 8036,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 32651,16 грн судового збору за подання касаційної скарги.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Матіола-Карпати" (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Залозецького, 76 В, кв. 14, ідентифікаційний код 31009794) у дохід Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA608999980000034314206083017, код класифікації доходів бюджету 22030101) 16451,87 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. У задоволенні заяви про поворот виконання рішення відмовити.

5. Після набрання рішення законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 22 листопада 2019 року.

Суддя І.В. Марущак