Рішення

від 22.11.2019 по справі 804/424/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року Справа № 804/424/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Покровського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 11.01.2018 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, Покровського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, у якому позивач просила:

- вважати дії Покровського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо неоформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області - організувати роботу з оформлення та видачі, а територіальний підрозділ, Покровський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області - оформити та видати бланк паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспорту книжечки, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Покровський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області вести облік щодо неповнолітнього ОСОБА_2 - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи (у тому числі за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, відмовлено у задоволенні адміністративного позову в адміністративній справі № 804/424/18.

3. 22.02.2019 позивачем подано касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018.

4. Постановою Верховного Суду від 19.06.2019 касаційну скаргу задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 скасовано, адміністративну справу № 804/424/18 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

5. Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив:

- суди попередніх інстанцій розглянули справу на підставі копії позовної заяви, засвідченої підписом секретаря судового засідання;

- після того, як постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року про повернення позовної заяви, а справу № 804/424/18 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, останній відкрив провадження у справі. Однак на дату відкриття провадження і на дату винесення рішення судом першої інстанції оригіналу позовної заяви (яку, як можна виснувати, суд першої інстанції повернув позивачу разом з доданими до неї документами відповідно до ухвали про повернення) у матеріалах справи немає, як і немає доданих до неї документів відповідно до переліку;

- суд апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції без змін, погодившись з його висновками, витребував документи на підтвердження обставин цієї справи (стосовно того хто і коли звертався до Покровського РВ щодо видачі паспорта громадянина України, відповідь відповідачів, яку отримали заявники на своє звернення). Однак те, що апеляційний суд витребував ці документи не змінює того, що справу розглянуто за відсутності оригіналу позову, підписаного його автором, а також того, що суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін) встановив обставини за відсутності документів, які їх підтверджують.

6. 06.08.2019 адміністративну справу № 804/424/18 передано судді Верба І.О.

7. Ухвалою суду від 12.08.2019 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

8. 23.08.2019 до канцелярії суду від позивача надійшов оригінал позовної заяви, поданої первісно 11.01.2018, з доданими до неї додатками (т.2 а.с.7-23).

9. У зв`язку з перебуванням головуючого судді І.О. Верба у відрядженні з 20.08.2019 по 30.08.2019 включно, заява про усунення недоліків отримана суддею 02.09.2019 та 03.09.2019 ухвалою суду від 03.09.2019 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

10. 25.09.2019 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.28-37).

11. 03.10.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.38-46).

щодо тривалості розгляду справи

12. Розглянута справа є важливою для позивача, потребувала особливої ретельності, чим обумовлений строк її розгляду судом.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

13. Позивач зазначила, що через свої релігійні вірування та переконання заперечує, щоб паспорт громадянина України її сину виготовляли у формі картки з безконтактним електронним носієм, який міститиме персональні дані, оскільки одержання пластикової картки є правом, а не обов`язком.

14. Запроваджена система зберігання даних фактично стає системою управління.

15. Візуально перевірити інформацію на безконтактному електронному носії неможливо, відповідного обладнання для зчитування такої інформації у позивача немає, та відсутній обов`язок володіти таким обладнанням.

16. Позивач вважає, що Положення про паспорт громадянина України , затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2235-ІІІ (далі - Положення про паспорт) передбачає можливість отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, тому наполягає, щоб документ, який підтверджує громадянство України, її сину видали саме в такому вигляді, оскільки примушування до обробки їх персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в їх особисте життя з боку держави.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ

17. Відповідачі проти позову заперечили повністю, зазначили, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує та підтверджує громадянство України та одержання його особою, яка досягла 14 років є обов`язковим.

18. Позивачу письмово повідомлено, що прийняття документів для оформлення паспорту громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія з 01.11.2016 припиняється.

19. З 01.11.2016 правове регулювання спірних відносин є таким, що для оформлення паспорта громадянина України в іншій формі, ніж ІD-картка, нема законних підстав.

20. Законодавство передбачає відмову від реєстраційного номера облікової картки через релігійні переконання.

21. Законом № 5992-VІ передбачено лише право особи на відмову від внесення від цифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина.

22. Відповідачі зобов`язані забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспортів у вигляді ІD-картки.

23. Для оформлення паспорта громадянина України вперше заявнику необхідно особисто звернутись до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену заяву з переліком необхідних документів.

24. ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього особисто не зверталась із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідним переліком документів, отже вішення про відмову відділом не приймалось.

25. Судове рішення у зразковій справі № 806/3265/17 є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної у рішенні особи, крім того, у цій справі викладено окрему думку.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26. ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 07.04.2011 (т.2 а.с.18).

27. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 30.10.20117 № 18852 місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 (т.2 а.с.19).

28. 01.12.2017 ОСОБА_1 в інтересах сина ОСОБА_2 звернулась із заявою до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Покровського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області з заявою наступного змісту (т.2 а.с.16):

- я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню мною шістнадцятирічного віку особисто та безпосередньо звертаюсь до територіального підрозділу ДМС України у Дніпропетровській області за місцем свого проживання, із заявою про оформлення мені паспорта громадянина України, та надаю всі необхідні документи для цього;

- ми, батьки неповнолітнього, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , згідно статті 1 Закону України Про громадянство України , є законними представниками дитини до досягнення особою віку 18 років;

- я, ОСОБА_2 , не маю намір оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ІD-, та ми, батьки, не даємо згоду на оформлення паспорта у формі пластикової картки типу ІD-1;

- отримання пластикову картку типу ІD-1 є правом, а не зобов`язанням, та форма паспорту у вигляді паспортної книжечки не скасовано і є діючою. Існування в Україні єдиного громадянства, підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом, громадяни, які не відмовились від громадянства України повинні дотримуватись вимог чинного законодавства;

- я, заявник, категорично відмовляюсь від присвоєння мені будь-яких ідентифікаторів особистості, будь то унікальний номер запису в реєстрі, ІПН, номер облікової картки платника податків, інші ідентифікатори особистості;

- повідомляю, що будь-які цифрові ідентифікатори моєї особистості, що містяться у реєстрах, та/або автоматизованих інформаційних системах, розміщені гам без моєї згоди, підлягають знищенню як недостовірна інформація;

- заявляю, що я не надаю згоди на обробку моїх персональних даних на підставі статті 8 Закону України Про захист персональних даних ;

- заявляю, що через свої релігійні переконання я відмовляюсь від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію для зчитування якої необхідні додаткові пристрої а також від внесення даних про мене до Єдиного демографічного реєстру га від зняття біометричної інформації;

- в зв`язку з вищенаведеним прошу забезпечити видачу та функціонування документів, які не містять інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без внесення даних про мене до Єдиного демографічного реєстру, без зняття біометричної інформації;

- прошу вести паспортний облік щодо мене за раніше встановленими формами виключно за ім`ям: прізвищем, ім`ям, по батькові (при потребі використовувати інформацію щодо мене з обмеженого переліку: місце фактичного проживання, рік народження, місце роботи/навчання/служби), без внесення інформації про мене до Державного реєстру будь-яких даних і реєстрів, без їх обробки та передачі:

- на підставі вищезазначеного, враховуючи конституційні права заявника, у зв`язку з відмовою від оформлення паспорта з електронним безконтактним носієм та з електронним чипом у формі пластикової картки типу ІD-1 та враховуючи відмову обробки її персональних даних з внесенням до ЄДР, керуючись діючим законодавством України, прошу:

-- оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати ОСОБА_2 виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Закону України Про громадянство України , форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ІD-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком;

-- проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті;

-- провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;

-- вести облік щодо ПІБ за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у тому числі за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних;

-- в разі відмови оформити бланку паспорта у вигляді паспортної книжечки, просимо дати конкретну відмову та повідомити про це письмово.

29. До заяви додані: 2 фотокартки розміром 3,5 х 4.5 для оформлення бланку паспорта; копія свідоцтва про народження.

30. Розглянувши заяву від 01.12.20017 вх. № А-13 Покровський районний відділ в м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повідомив наступне (т.2 а.с.17):

- Покровським РВ в м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області Ваше звернення щодо документування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто;

- повідомляємо, що на даний час Покровський РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області забезпечений матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ІD-картки;

- відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 Про затвердження зразків бланків, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України (у формі книжечки зразка 1993 року), що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою, з 01.11.2016 припиняється.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

33. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частина перша, друга статті 24 Конституції України).

34. Частиною першої, другої статті 35 Конституції України визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

35. Відповідно до статті 3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації законодавство України про свободу совісті та релігійні організації в Україні» від 23.04.1991 № 987-XII (далі - Закон № 987-XII) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

36. Частиною першою статті 4 Закону № 987-XII гарантовано, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

37. Згідно із частинами другою, десятою статті 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

38. Частиною першою статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

39. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

40. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

41. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

42. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

43. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

44. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних .

45. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

46. Частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

47. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

48. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.

49. Згідно із частиною першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

50. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

51. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

52. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

53. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

54. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.

55. Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.

56. Відповідно до статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

57. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

58. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

59. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

60. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

61. Статтею 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

62. Інформація, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

63. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

64. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінетом Міністрів України 25.03.2015 прийнято Постанову № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Постанова № 302, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

65. Згідно із пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

66. Пунктом 3 Постанови № 302 визначено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано.

67. Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.

68. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних.

69. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус .

70. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII Кабінет Міністрів України зобов`язано у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

71. У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку Уряд прийняв постанову від 26.10.2016 № 745, якою внесено зміни до Постанови № 302. Постанова № 745 набрала чинності з 01.11.2016, якою встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

72. Положення про паспорт громадянина України , затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2235-ІІІ, прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України Про громадянство України від 08.10.1991 № 1636-ХІІ (втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ Про громадянство України ).

73. Відповідно до пунктів 12, 13 Положення № 2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

74. Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що заявлений у цій справі спір відповідає ознакам зразкової справи, правовий висновок в якій викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

75. Відповідно до постанови Великої Палати ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України , затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

76. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

77. У розглянутому спорі відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

78. Особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

79. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

80. Згідно із частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

81. Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

82. Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

83. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

84. Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

85. Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякісність закону та порушення конституційних прав такої особи.

86. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

87. Норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом ) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

88. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

89. Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

90. У рішенні по справі Х`ю Джордан проти Великої Британії Європейський суд сформулював таку позицію: Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу .

91. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

92. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Покровського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо неоформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України , затвердженим постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ є протиправними, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

93. При розгляді зразкової справи Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

94. На час звернення позивача діяло два нормативних акта: Положення про паспорт та Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формікартки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

95. Суд зазначає, що Покровський районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не є юридичною особою, а є територіальним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243), отже, особою яку суд зобов`язує як суб`єкта владних повноважень відновити порушене право є Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

96. Для належного захисту порушених прав позивачки суд зобов`язує Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України , затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

97. Вирішення питання про належного відповідача, на якого судовим рішенням покладається обов`язок вчинення певних дій обумовлено необхідністю забезпечення виконання судового рішення, складовою процедурою якого є видача виконавчого листа, вимоги до якого в свою чергу визначені Законом України Про виконавче провадження .

98. З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області організувати роботу з оформлення та видачі бланку паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспорту книжечки, оскільки вказані дії є складовою оформлення та видачі паспорту у паперовій формі відповідно до Положення про паспорт.

99. Позовні вимоги в частині зобов`язання ведення обліку позивача без внесення його даних до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

100. Також не підлягає задоволенню вимога щодо проставлення відмітки місця проживання, оскільки функції згідно із статтею 37-1 Повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону.

101. Надаючи оцінку доводам відповідачів щодо неподання заявником заяви за встановленою формою, як підставу для відмови у задоволенні позову, суд зазначає, що, за категоричної правової позиції відповідачів у цій справі, яка не відповідає вимогам частини п`ятої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , врахування таких доводів призведе до повторного порушення прав заявника, надмірного формалізму при реалізації прав та обов`язків громадянина України, та в результаті не забезпечить ефективний судовий захист порушеного права.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

102. Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

103. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

104. Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стан дартів від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

105. За своїм статусом у суспільстві учас ники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених за коном заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, ви ходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

106. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

107. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

108. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

109. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

110. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

111. Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

112. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

113. Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

114. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

115. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

116. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

117. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

118. Відповідно до статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

119. Доводи відповідача про персональний характер судового рішення у зразковій справі, як підстави для відмови у задоволенні позову, суперечать статті 291 КАС України та статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

120. Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

121. Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000), Покровського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. Шурупова, буд. 7, м. Кривий Ріг, Дніпропетрвоська область, 50014) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

122. Визнати протиправними дії Покровського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо неоформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України , затвердженим постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

123. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі паспорту книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України , затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2235-ІІІ.

124. В іншій частині позовних вимог відмовити.

125. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

126. Повне рішення складено 22.11.2019.

Суддя І.О. Верба