Рішення

від 30.09.2019 по справі 488/3807/16-ц

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3807/16-ц

Провадження № 2/488/321/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря - Тузова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року позивач, громадянин Королівства ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

07 травня 2010 року між ним - ОСОБА_1 , від імені якого, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т., діяла ОСОБА_4 , та громадянкою України ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. Договір позики є безпроцентним.

Відповідно до цього договору, позивач надав відповідачці позику у розмірі 200 000,00 грн., зі строком повернення до 01.10.2012 року.

08 травня 2010 року між сторонами був укладений Додаток № 1 до договору позики, згідно з якого позивач передав, а відповідачка ОСОБА_2 прийняла у борг 7 396 708,00 грн., що за курсом 7.93 грн. за 1 долар США, що еквівалентно 932 750,00 доларам США, строком повернення - 01.10.2012 року.

21 червня 2010 року між сторонами був укладений Додаток № 2 до договору позики, згідно якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 , прийняла у борг 3 941 210,00 грн., що еквівалентно - 497 000,00 доларам США, зі строком повернення - до 01.10.2012 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків перед позивачем, 07.05.2010 року між позивачем, від імені якого діяла ОСОБА_4 , та TOB Медіус-Плюс , в особі ОСОБА_2 , було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого TOB агентство Медіус-Плюс передав позивачу в іпотеку нерухоме майно - комплекс, базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 Паруса , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який є приватною власністю TOB агентство Медіус-Плюс .

Згідно графіку погашення боргу, за період з 20.06.2010 року по 20.02.2012 року і з 20.04.2012 року по 20.07.2012 року, відповідачкою повернуто борг у сумі 382 292 дол. США.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 25.04.2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача суму боргу - 8 279 582 грн. та 3% річних у розмірі - 248 387,46 грн., а також звернуто стягнення на предмет іпотеки - комплекс базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 Паруса , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалами апеляційного суду Миколаївської області від 04.06.2014 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.09.2014 року, рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2014 року було залишено без змін.

Відповідач взяті на себе зобов`язання відповідно до договору позики від 07.05.2010 року належним чином не виконала та не виконала рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25.04.2014 року, а тому позивач просить суд стягнути з неї інфляційні витрати за період з 26.04.2014 року по 11.04.2017 року у розмірі 7 694 780,52 грн. та 3% річних за 1081 день прострочення виконання зобов"язань у сумі 735 635,00 грн.

Заочним рішенням від 14.12.2017 року вищезазначений позов був задоволений у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 не погодившись з ухваленим рішенням 11.01.2018 року звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 14.12.2017 року.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.06.2018 року заочне рішення від 14.12.2017 року було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

25.09.2018 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що на сьогоднішній день відповідач взяті на себе зобов`язання відповідно до позики від 07.05.2010 року не виконала в повному обсязі, хоча згідно умов договору повинна їх була виконати ще у жовтні 2012 року. Крім того, нею не виконане рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25.04.2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до якого з останньої стягнуто суму боргу - 8 279 582 грн., тим самим фактично судом було змінено валюту (долари США), яка була зазначена в договорі позички на національну валюту України - гривню, а з 26.04.2014 року сума боргу визначена судом у гривні знецінилась, то він має право на отримання інфляційних втрат з часу прийняття такого рішення суду, а саме, за період з 26.04.2014 року по 25.09.2018 року у розмірі - 10 242 670,89 грн., а також 3% річних за 1614 день прострочення виконання зобов`язання у сумі - 1 097 668,42 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала суду відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судовим розглядом встановлено, що 07 травня 2010 року між сторонами про даній справі укладено договір позики та додаткові угоди до нього від 08 травня та 21 червня 2010 року на суму 1 429 750 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 11 337 918 грн., строком до 01 жовтня 2012 року. На забезпечення виконання умов договору позики, у той же день між позивачем та TOB Медіус-Плюс укладено договір іпотеки нерухомого майна - комплекс, базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 Паруса , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач у встановлений строк борг не повернула.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 25.04.2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача суму боргу - 8 279 582 грн. та 3% річних у розмірі - 248 387,46 грн., а також звернуто стягнення на предмет іпотеки - комплекс, базу відпочинку Алые Паруса , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалами апеляційного суду Миколаївської області від 04.06.2014 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.09.2014 року, рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2014 року було залишено без змін.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу. Окрім того, кредитор має право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, оскільки це є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідачки інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі частини другої статті 625 ЦК України та 3 % річних.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 8 810,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання зобов`язання у розмірі - 1 097 668 грн. 42 коп., а також інфляційні витрати за період з 26.04.2014 р. по 25.09.2018 р. у сумі - 10 242 670 грн. 89 коп., а всього стягнути на загальну суму - 11 340 338 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір на загальну суму 8 810,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 .І. Селіщева