Рішення

від 19.11.2019 по справі 403/303/19

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/303/19

Провадження №2/403/182/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого: Годованець І. А.

при секретарі: Костецькому С.С.

з участю:

позивача: ОСОБА_1

представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області: Леонідової Л.О.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача (адвокат): Гуменюка В.М.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду смт. Устинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Докучаєвська сільська рада Устинівського району Кіровоградської області, до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права,- В С Т А Н О В И В :

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права. Позовні вимоги мотивуються тим, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права підлягають задоволенню, так як ОСОБА_2 незаконно фактично використовує частину земельної ділянки, площею 0.0158 га, яка належить йому на праві власності, та побудував на ній господарську споруду (сінник), встановив металеву огорожу. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

У судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області Леонідова Людмила Олександрівна пояснила, що 23 липня 2019 року комісією під час огляду земельної ділянки було встановлено, що ОСОБА_2 незаконно фактично використовує частину земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0.0158 га, та побудував на ній господарську споруду (сінник), встановив металеву огорожу та засіяв багаторічною травою (люцерною).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача (адвокат) Гуменюк Василь Миколайович вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права задоволенню не підлягають, так як відповідно до документу із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПП Лібра 1 , ОСОБА_2 побудував господарську споруду (сінник) та встановив металеву огорожу на частині земельної ділянки, площею 0.0158 га, до дати державної реєстрації ОСОБА_1 права власності на цю частину земельної ділянки. ОСОБА_2 порушення земельного законодавства не вчиняв і позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що 11 квітня 2018 року не перебував у складі комісії під час проведення огляду земельної ділянки ОСОБА_2 для встановлення обставин порушення земельного законодавства. Цей акт підписав через деякий час. 23 липня 2018 року був у складі комісії, якою було встановлено, що ОСОБА_2 незаконно фактично використовує частину земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0.0158 га, та побудував на ній господарську споруду (сінник), встановив металеву огорожу та засіяв багаторічною травою (люцерною). Цей акт підписав разом з членами комісії.

Заслухавши учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини.

Частиною 2 ст.13 Конституції України встановлено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 116 ЗК України визначено, що підставою набуття громадянами права на землю є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим Кодексом повноважень. Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України.

За рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах норм (ст.40 ЗК України), визначених п. г ч.1 ст.121 ЗК України, так як громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

07 серпня 2017 року ОСОБА_2 подано Докучаєвській сільській раді Устинівського району Кіровоградської області письмову заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0.20 га, в тому числі по угіддях: 0.20 га, для будівництва та обслуговування житлоого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням дванадцятої сесії Докучаєвської сільської ради Устинівського району кіровоградської області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 за №78 від 11 жовтня 2017 року, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0.13 га, в тому числі по угіддях: 0.13 га, для будівництва та обслуговування житлоого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за адресою: АДРЕСА_1 .

07 серпня 2017 року ОСОБА_1 подано Докучаєвській сільській раді Устинівського району Кіровоградської області письмову заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0.13 га, в тому числі по угіддях: 0.13 га, для будівництва та обслуговування житлоого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням дванадцятої сесії Докучаєвської сільської ради Устинівського району кіровоградської області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 за №79 від 11 жовтня 2017 року, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0.13 га, в тому числі по угіддях: 0.13 га, для будівництва та обслуговування житлоого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за адресою: АДРЕСА_1 .

28 серпня 2018 року ОСОБА_1 подано Докучаєвській сільській раді Устинівського району Кіровоградської області письмову заяву про затвердження проектної документації із землеустролю щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0.13 га, в тому числі по угіддях: 0.13 га, кадастровий номер: 3525884400:52:000:3008, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за адресою: АДРЕСА_1 .

12 вересня 2018 року ОСОБА_2 подано Докучаєвській сільській раді Устинівського району Кіроградської області письмову заяву про затвердження проектної документації із землеустролю щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0.13 га, в тому числі по угіддях: 0.13 га, кадастровий номер: 3525884400:52:000:5003, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням сімнадцятої сесії Докучаєвської сільської ради Устинівського району кіровоградської області Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка ) у приватну власність громадянам за №135 від 19 жовтня 2018 року, затверджено проектну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, згідно додатку громадянам, в тому числі: ОСОБА_1 , земельну ділянку, площею 0.13 га, в тому числі по угіддях: 0.13 га; ОСОБА_2 , земельну ділянку, площею 0.13 га, в тому числі по угіддях: 0.13 га.

Відповідно до ч.ч.1,3,6 ст.55 Закону України Про землеустрій , встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. Статтею 198 ЗК України визначено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Згідно із пунктом 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року за №376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року за №376, для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) охоплюється комплекс робіт, а саме: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до Акта прийомки-передачі межевих знаків на зберігання від 04 вересня 2018 року, межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закріплену в натурі (на місцевості) межевими знаками встановленого зразка, у кількості чотири штуки. Схеми прив`язки межевих знаків до об`єктів і контурів на місцевості додано. У власників земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурацій земельної ділянки та до існуючих меж не має. Примірник цього Акта передано кожному власнику земельної ділянки.

Статтею 125, ч.1 ст.126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Частиною 4 ст.334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Згідно матеріалів цивільної справи та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із земель для будівництва та обслуговування житлоого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за адресою: АДРЕСА_1 . Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55). Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. За змістом ст.391 ЦК України та ст.155 ЗК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства. Частинами 1,2 ст.103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Таким чином, інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей. У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за №7 від 16 квітня 2004 року роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України). Відповідно до положень ст.ст.391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

У Акті членів комісії у кількості трьох осіб за №520 від 23 липня 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0.13 га, із земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_2 незаконно фактично використовує частину земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0.0158 га, та побудував на ній господарську споруду (сінник), встановив металеву огорожу та засіяв багаторічною травою (люцерною). До цього Акта додано Додаток відновлення межових знаків на земельній ділянці, згідно яких встановлено, що ОСОБА_1 вчинив фактичне використання земельної ділянки, власник ОСОБА_1 , загальною площею 0.0158 га, на якій побудував господарську споруду (сінник), встановив металеву огорожу та засіяв багаторічною травою (люцерною). У документі із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПП Лібра 1 зазначено, що ОСОБА_2 побудував господарську споруду (сінник) та встановив металеву огорожу на частині земельної ділянки, площею 0.0158 га, до дати державної реєстрації ОСОБА_1 права власності на цю частину земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.211 ЗК України, самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. У статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель зазначено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність, або надання у користування (оренду), або за відсутності вчиненого правочину, щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою зі сторони інших осіб. Згідно ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Відповідно до ч.2 ст.90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено п.4 ч.2 ст.16 ЦК України. Під час судового розгляду справи по суті встановлено, що ОСОБА_2 фактично використовує частину земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , площею 0.0158 га, на якій побудував господарську споруду (сінник) та встановив металеву огорожу, що підтверджується дослідженими письмовими документами.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України).

Частинами 1,4 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії. Нерухоме майно (нерухомість) - об`єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт. Сінник - місце, призначене для складування сіна і захисту його від атмосферних опадів в процесі зберігання.

Таким чином, сінник не є нерухомим майном переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення та не відноситься до речових прав на нерухомі речі, обтяження яких, їх виникнення, перехід і припинення є такими, що підлягають державній реєстрації. За таких обставин порушення, невизнання або оспорювання права ОСОБА_1 на користування та розпорядження земельною ділянкою є підставою для звернення до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. При встановлених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди щодо права власника ОСОБА_1 на користування та розпорядження нерухомим майном в частині фактично зайнятої ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0.0158 га, кадастровий номер: 3525884400:52:000:3008, за адресою: АДРЕСА_1 , та відновлення стану земельної ділянки, площею 0.0158 га, який існував до земельного порушення не пов`язаного із позбавленням володіння, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 на земельній ділянці, площею 0.0158 га частини паркану (огорожі) з металевої сітки та частини дерев`яної споруди (сінник).

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) відшкодування судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області І. А. Годованець