Ухвала

від 15.04.2020 по справі 403/303/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 403/303/19

провадження № 61-6337ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Докучаєвська сільська рада Устинівського району Кіровоградської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення її стану, який існував до порушення права,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 0,1331 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка зі східної сторони межує з земельною ділянкою його батьків, а з західної сторони із земельною ділянкою ОСОБА_1 . Однак, відповідач самовільно загородив належну йому частину земельної ділянки металевим парканом та побудував на ній сінник.

Посилаючись на те, що добровільно усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою відповідач не бажає, позивач просив зобов`язати його відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення його прав, шляхом знесення самовільно побудованих огорожі з металевої сітки та частини дерев`яної споруди (сінника) за свій рахунок.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2019 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди щодо права власника ОСОБА_2 на користування та розпорядження нерухомим майном в частині фактично зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0158 га, кадастровий номер: 3525884400:52:000:3008, за адресою: вулиця Набережна село Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області, та відновлення стану земельної ділянки, площею 0,0158 га, який існував до земельного порушення не пов`язаного із позбавленням володіння, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 на земельній ділянці, площею 0.0158 га частини паркану (огорожі) з металевої сітки та частини дерев`яної споруди (сінник).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2019 року залишено без змін.

30 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційного скаргою на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору є зобов`язання відповідача відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення його прав, шляхом знесення самовільно побудованих огорожі з металевої сітки та частини дерев`яної споруди (сінника) за свій рахунок.

Справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Докучаєвська сільська рада Устинівського району Кіровоградської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення її стану, який існував до порушення права відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська