Рішення

від 12.11.2019 по справі 621/2300/16-ц

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/2300/16-ц

2/621/16/19

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретарі судового засідання - Іванова О. В., Лацько А. С., Запорожець М. Б.,

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів - адвокат Браславська О. А.,

відповідач - Бірківська сільська рада Зміївського району Харківської області, представники відповідача - Давиденко Т. С., Кравченко О. М., Смірнов А. В.,

відповідач - ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Гетьман О. М.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішення виконкому Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області "Про надання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки" та Державного акту на право приватної власності на землю,

у с т а н о в и в:

22.11.2016 ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою, а 23.11.2017 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 звернулися з позовною заявою в остаточній редакції, до Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_6 , із наступними вимогами:

- визнати недійсним рішення виконкому Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 17 червня 1998 року № 85 "Про надання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 , розміром 0,063 га;

- визнати недійсним Державний акт на право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія ХР №12-00-089365 від 15 грудня 1998 року, реєстр № 2972, виданий ОСОБА_7 .

На обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що 30.03.2016 вони придбали квартиру АДРЕСА_2 , яка знаходиться в одноповерховому багатоквартирному будинку.

Під час влаштування центрального водовідведення у своїй квартирі вони зіштовхнулися з неможливістю використати для цього прилеглу до будинку земельну ділянку, оскільки виявилося, що ця земельна ділянка приватизована в 1998 році їхньою сусідкою ОСОБА_8 , яка не дає дозвіл на облаштування водовідведення, а впритул до стіни квартири позивачів заклала фундамент та має намір побудувати гараж.

На їх звернення до голови Бірківської сільської ради, 30.05.2016 на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, благоустрою та охорони навколишнього середовища та узгоджувальної комісії зі спірних питань при Бірківській сільській раді було розглянуто питання щодо облаштування водовідведення та рекомендовано звернутися до КП "Зміїв-Сервіс" для отримання технічних умов на будівельні роботи для проведення каналізації. Що стосується правомірності приватизації земельної ділянки, їх заява не була розглянута. Вказаний протокол був затверджений рішенням Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області №176-VІІ від 08.06.2016.

В матеріалах справи наявна копія технічної документації до державного акта на право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія ХР №12-00-089365 від 15.12.1998, реєстр № 2972, виданий ОСОБА_7 . У зазначеній технічній документації містяться наступні документи: пояснювальна записка, копія рішення виконавчого комітету Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області №85 від 17.06.1998 "Про надання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 , розміром 0,063 га", копія протоколу узгодження меж земельної ділянки, опис суміжних земель, копія державного акта на право приватної власності на землю серія ХР №12-00-089365 від 15.12.1998 року на ім`я ОСОБА_7 .

Рішення виконкому Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області № 85 від 17.06.1998 "Про надання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 , розміром 0,063 га та Державний акт на право приватної власності на землю серія ХР №12-00-089365 від 15.12.1998 на ім`я ОСОБА_7 не відповідають вимогам законодавства України та мають бути визнані недійсними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.4. Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему, Держкомжитлокомунгоспу, Держбуду та ФДМ України від 05.04.1996 № 31/30/53/396 (яке діяло станом на час приватизації ОСОБА_7 земельної ділянки), частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.

На звернення ОСОБА_2 начальник відділу містобудування, архітектури та житлово- комунального господарства Зміївської районної державної адміністрації листом від 29.08.2016 № 01-15/149 повідомив, що приватизація частини прибудинкової території власником однієї із квартир багатоквартирного житлового будинку не передбачена чинним законодавством України як на даний час так і в минулому. Мінімальний протипожежний розрив між будівлями однієї категорії пожежобезпеки відповідно до таб. 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" становить 6 м.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на звернення ОСОБА_2 повідомила листом від 07.11.2016 про наступне: статтею 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, тому надати у власність землю під окремими приміщеннями багатоквартирного будинку неможливо, оскільки неможливо створити об`єкт земельних відносин - земельну ділянку.

Директор КП "Зміїв-Сервіс" листом від 27.10.2016 №2679 повідомив ОСОБА_2 про неможливість влаштування централізованого водовідведення на ділянці, яка не є власністю замовника, або допускається, якщо господар даної земельної ділянки не заперечує щодо проведення робіт. Відповідач ОСОБА_9 , як зазначено, категорично заперечує проти влаштування ним централізованого водовідведення під належній їй земельній ділянці.

Незаконно приватизувавши частину земельної ділянки, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, відповідач ОСОБА_9 розпочала будівництво гаражу, а саме вже побудувала фундамент, з меж та конфігурації якого вбачається, що після закінчення будівництва будуть порушені норми ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (в частині Мінімального протипожежного розриву між будівлями) та Санітарні норми СН 441-72* щодо інсоляції, оскільки гаражу буде повністю закривати вікно квартири позивачів.

Крім цього, після завершення будівництва гаражу позивачі будуть позбавлені можливості здійснювати догляд, ремонт стіни квартири, яка виходить на приватизовану земельну ділянку.

Також про недійсність рішення виконкому Бірківської сільської ради Зміївського району від 17.06.1988 свідчить й те, що за змістом ст. 17 ЗК 1990 року (в редакції, яка була чинною на час прийняття рішення виконавчого комітету Бірківської сільської ради) передача земельних ділянок у приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

У технічному звіті до державного акта відсутні документи, які підтверджують виконання вимог ст. 17 ЗК України.

На підставі вищевикладеного, позивачі вважають, що виконком Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області 17.06.1998 з порушенням вимог чинного законодавства передав у приватну власність ОСОБА_10 час ОСОБА_11 частину земельної ділянки із земель загального користування, а саме земельну ділянку площею 0,063 га (за рішенням виконкому), а фактично 0,0509 га (як свідчить державний акт) за адресою: АДРЕСА_1 , чим було порушено законодавство України, а також: їх право як суміжних землекористувачів щодо користування присадибною земельною ділянкою та землями загального користування; їх права як власників квартири, яка розташована в багатоквартирному житловому будинку щодо можливості облаштування централізованого водовідведення; їх права (після завершення вже розпочатого відповідачем ОСОБА_8 будівництва гаражу) на проведення ремонту та догляду за стіною квартири; їх прав як власників квартири щодо інсоляції; їх прав щодо забезпечення протипожежних вимог; їх прав щодо проходу та проїзду по частині земельної ділянки, яка має бути в загальному користуванні, але незаконно була приватизована.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Зміївського районного суду (головуючий суддя Вельможна І. В.) від 24.11.2016 заявлено самовідвід.

Ухвалою судді Зміївського районного суду (головуючий суддя Овдієнко В. В.) від 29.12.2016 позовну заяву залишено без руху.

В установлений судом строк позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі від 29.12.2016.

Ухвалою судді Зміївського районного суду від 25.01.2017 провадження у зазначеній справі відкрито та призначено судове засідання.

22.02.2017 до суду надійшли письмові заперечення відповідача ОСОБА_4 , розгляд справи відкладено у зв`язку з перебування судді у відпустці.

На обґрунтування заперечень зазначено, що рішенням виконавчого комітету Бірківської сільської ради від 17.06.1998 №85 їй було надано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , розміром 0,063 га. На підставі зазначеного рішення було розроблено технічний звіт до державного акту ХР 12-00-089365 на право приватної власності на землю, узгоджено межі земельної ділянки з усіма мешканцями квартир у будинку АДРЕСА_3 , про що складено протокол. Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 15.12.1998 їй передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0509 га, що розташована на території Бірківської сільської ради: АДРЕСА_1 , а землю було передано для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Крім того, рішенням виконавчого комітету Бірківської сільської ради від 17.06.1998 №86 їй було дозволено будівництво гаражу і господарського блоку на присадибній ділянці в АДРЕСА_1 , та зобов`язано виготовити технічну документацію. З висновку про технічну можливість будівництва житлового будинку та господарсько-побутових споруд від 30.06.1998, що складений архітектором Зміївського району за результатами обстеження земельної ділянки АДРЕСА_3 щодо рішення про будівництво гаражу вбачається, що будівництво дозволено за наведеним ескізом, сам висновок погоджено з Дослідним господарством "Борки", підприємством "Зміїврайтелеком", Зміївським підприємством теплових мереж, ВАТ "Харківгаз", Санітарно-епідеміологічною станцією Зміївського району, Зміївським районом електричних мереж, власник квартири АДРЕСА_4 14.07.1998 ОСОБА_12 написав заяву про відсутність претензій до неї щодо оформлення земельної ділянки та будівництва гаражу поряд з його квартирою, а його підпис засвідчений секретарем виконавчого комітету Бірківської сільської ради Зміївського району.

У подальшому рішенням LV позачергової сесії Vскликання Бірківської сільської ради №570-V від 23.11.2009 затверджено рішення виконавчого комітету сільської ради щодо передачі земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистих селянських господарств, прийнятих у період набрання чинності Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до набрання чинності Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 12-1 Земельного кодексу України (втратив чинність відповідно до Постанови ВР УРСР №562-ХІІ від 18.12.90), що діяв на момент передачі їй земельної ділянки, до компетенції сільських Рад народних депутатів, їх виконавчих комітетів відносилось у тому числі здійснення державного контролю за використанням та охороною всіх земель; надання відповідно до статті 16 цього Кодексу земельних ділянок в користування із земель, які не входять до землекористування колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств; контроль за правильним використанням присадибних земель колгоспів і радгоспів, додержання норм присадибних земельних ділянок; вирішення земельних спорів між громадянами.

Згідно зі статтею 16 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття рішень) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття рішень) передбачено, що видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

Згідно зі ст. 25 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття рішень) права землекористувачів охороняється законом. Припинення права користування земельною ділянкою або зменшення її розмірів може мати місце лише у випадках, прямо передбачених законом. Виключний перелік підстав для припинення права землекористування громадян передбачено ст. 36 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття рішень).

З п. 5.3 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання їх у спільне користування або спільну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури, Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству та Фондом Держмайна України №31/30/53/396 від 05.04.1996 вбачається, що спори пов`язані з користуванням прибудинковими територіями між власниками житлових будинків та іншими юридичними особами, розглядаються відповідно до чинного законодавства України.

Отже, рішення виконавчого комітету Бірківської сільської ради від 17.06.1998 №85 про надання безкоштовно в приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , та рішення виконавчого комітету Бірківської сільської ради від 17.06.1998 №86 про надання дозволу на будівництво гаража і господарського блоку на присадибній ділянці в АДРЕСА_1 , винесено відповідно до чинного на момент винесення рішень законодавства, а спорів між нею та та іншими власниками квартир у будинку не було, з таким поділом землі сусіди погодилися і претензій не мали.

Відповідно до ч. 1, 7 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Крім того, відповідачка ОСОБА_13 вказала, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 30.03.2016, ОСОБА_2 є власником 73/200 частин квартири АДРЕСА_2 , а власником іншої частини квартири, а саме 127/200 частин є ОСОБА_1 , яка є рідною дочкою мешканця квартири АДРЕСА_5 вказаного будинку ОСОБА_14 . Непорозуміння з сусідом ОСОБА_14 через приватизацію нею земельної ділянки розпочалися дуже давно, а в 2004 році ОСОБА_14 відрізав її квартиру від центрального водопостачання, повідомивши її про те, що водопостачання вона повинна провести через приватизовану землю Також останній у 2013 вчинив протиправні дії відносно її чоловіка ОСОБА_15 . А позивач ОСОБА_2 є зятем ОСОБА_14 і мешканцем будинку №20 більше 5 років, він також знав про приватизовану земельну ділянку та періодично вчиняв сварки з її чоловіком ОСОБА_15 . Таким чином, сім`я ОСОБА_16 та Шевченків знала дуже давно про її приватизовану земельну ділянку, а сам ОСОБА_2 дізнався про вказаний факт з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_17 та реєстрації у вказаному будинку. На підставі ст. ст. 256, 261 ЦК України вважала, що позивач ОСОБА_2 довідався про порушення, його права на земельну ділянку, більш ніж 3 роки назад, отже строк позовної давності сплинув.

На підставі викладеного, відповідач ОСОБА_13 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі у зв`язку із спливом позовної давності (т. 1 а. с. 52-57).

21.04.2017 за клопотанням представника відповідача відкладено судовий розгляд.

11.05.2017 від відповідача Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області надійшли заперечення проти позову.

На обґрунтування заперечень зазначено, що рішення виконкому сільської ради №85 від 17.06.1998 "Про надання безкоштовно в приватну власність земельних ділянок ", відповідно якого було виготовлено Державний акт на право приватної власності на землю Серія ХР 12-00-089365 від 15.12.1998 на ім`я ОСОБА_7 було прийнято колегіально, а під час виготовлення вказаного акта дотримано всіх вимог, зокрема: зовнішні межі, з якими межує земельна ділянка ОСОБА_7 були погоджені особисто землекористувачами суміжних земельних ділянок ОСОБА_18 та померлими ОСОБА_12 та ОСОБА_19 , жодних спорів між суміжними землекористувачами (землевласниками) не було, з таким поділом землі (з межами) сусіди погодилися і претензій не мали, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2

21.10.2009 КМУ було прийнято постанову №1112 "Про додаткові заходи щодо безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки", після чого були надані радам роз`яснення Держкомземом, що з метою приведення у відповідність до вимог закону рішень виконкомів місцевих рад про безоплатну передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок, у період з 12.06.1997 по 01.01.2002 рекомендовано органам місцевого самоврядування терміново на позачергових сесіях приймати рішення про їх затвердження. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (в редакції від 1992 року) встановлено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України" Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції від 21.05.1997) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, Бірківська сільська рада керуючись зазначеними нормативно-правовим актами 23.11.2009 прийняла на засіданні LV позачергової сесії V скликання рішення №570-V "Про затвердження рішень виконавчого комітету", яким було затверджено рішення виконкому сільської ради щодо передачі земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистих селянських господарств, прийнятих у період з дня набрання чинності Закону України" Про місцеве самоврядування в Україні" 12.06.1997, до набрання чинності ЗК України 01.01.2002. Отже, враховуючи рішення, прийняте радою 23.11.2009, немає підстав стверджувати позивачу про незаконність прийнятих рішень виконкому сільської ради №85 та №86 (т. 1 а. с. 84-86).

12.06.2017 за клопотанням представника позивача відкладено судовий розгляд.

21.07.2017 за клопотанням представника відповідача - сільського голови Бірківської сільської ради судовий розгляд відкладено.

02.10.2017 для надання часу на підготовку уточненої позовної заяви представникові позивача розгляд справи відкладено за його клопотанням.

23.11.2017 прийнято уточнену позовну заяву, у зв`язку з чим за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено.

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-ІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (чинній з 15.12.2017) (далі ЦПК України) передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Подальший розгляд справи здійснено за правилами загального позовного провадження.

25.01.2018 ухвалою суду у зв`язку з хворобою відповідача розгляд справи відкладено.

12.03.2018 за клопотанням сільського голови Бірківської сільської ради судовий розгляд відкладено.

12.03.2018 від представника позивачів - адвоката Браславської О. А. надійшли відповіді на відзиви (заперечення) відповідачів, у яких заперечувалися доводи відповідачів проти позову, у тому числі і щодо строків позовної давності (т. 1 а. с. 139-141).

04.05.2018 за клопотанням представника позивача відкладено судовий розгляд.

19.06.2018 від відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення з приводу відповіді на відзив, у яких викладено додаткові доводи проти позову через його безпідставність (т. 1 а. с. 163-167).

20.06.2018 за клопотаннями представників позивача та відповідача відкладено судове засідання.

15.08.2018 разом з клопотанням про відкладення судового розгляду представником позивачів до суду надано доповнення до відповіді на відзив, у яких викладено доводи на підтримку позову (т. 1 а. с. 199-201).

31.08.2018 за клопотанням представника позивачів відкладено судовий розгляд справи.

09.10.2018 за клопотанням позивача відкладено судовий розгляд справи.

28.11.2018 відкладено судовий розгляд справи у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

15.01.2019 за клопотанням представників сторін судовий розгляд справи відкладено.

05.03.2019 за клопотанням позивача ОСОБА_2 та представника відповідача судовий розгляд справи відкладено.

23.04.2019 продовжено строк розгляду справи та оголошено перерву в судовому засіданні.

11.06.2019 за клопотанням представника позивачів відкладено судовий розгляд справи.

17.07.2019 за клопотанням позивача ОСОБА_2 про допит свідка, відкладено судовий розгляд справи.

09.10.2019 за клопотанням представника позивачів відкладено судовий розгляд справи.

12.11.2019 під час судового розгляду представник позивачів ОСОБА_20 підтримала позовні вимоги, викладені в остаточній редакції, у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_21 позовні вимоги не визнала, просила відмовити у позові з підстав, викладених у заявах відповідачів по суті.

Від сільського голови Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області Давиденко Т. С. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, також в заяві зазначено, що сільська рада покладається на думку суду (т. 2 а. с. 100).

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані учасниками процесу заяви по суті справи, письмові докази, допитавши позивача ОСОБА_2 в якості свідка, свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі відомостей, наведених заявах по суті справи, повідомлених учасниками судового процесу під час судового розгляду, а також відомостей, повідомлених свідками та наявних у письмових доказах, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

За змістом ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка представляє собою частину земної поверхні, що має фіксовані межі, характеризується певним місцем розташування, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським станом та іншими характеристиками.

Межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (в натурі) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із оформленням Акта винесення меж земельної ділянки в натурі. Місце розташування земельної ділянки фіксується прив`язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції від 21.05.1997) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; 2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля; 3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; 4) справляння плати за землю;

б) делеговані повноваження: 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; 2) реєстрація суб`єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею; 3) організація і ведення земельно-кадастрової документації; 4) погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення; 5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; 6) здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення; 7) визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства; 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) погодження проектів землеустрою; 10) здійснення контролю за виконанням проектів і схем землеустрою, проектів внутрішньогосподарського землеустрою.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4, 2.6, 4.4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05.04.96 N 31/30/53/396 (в редакції від 05.04.1996), прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд.

Межі земельних ділянок прибудинкових територій встановлюються за проектами відведення цих ділянок відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації. Затверджений відповідними органами місцевого самоврядування за місцем розташування цих ділянок проект поділу території мікрорайону (кварталу), групи будинків є підставою для розробки проектів відведення земельних ділянок прибудинкових територій будинку (будинків) цього мікрорайону (кварталу). В проекті поділу території мікрорайону виходячи з існуючої ситуації встановлюються також території (об`єкти) спільного користування, які знаходяться у спільній частковій власності. Утримання та використання вказаних територій або об`єктів здійснюється відповідно до угод, укладених зацікавленими об`єднаннями власників, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні (далі - Об`єднання власників будинків).

Передача прибудинкових територій (земельних ділянок) у користування чи власність Об`єднанням власників будинків здійснюється за їх зверненням до відповідних органів місцевого самоврядування. Дозвіл на підготовку проекту відведення прибудинкової території видається відповідними органами місцевого самоврядування на підставі затвердженого проекту поділу території мікрорайону (кварталу, групи будинків).

Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 6 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) передбачено, що безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Відповідно до статей 65, 67 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів.Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планування та забудови даного населеного пункту.

Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара. Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 гектара, будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідач ОСОБА_9 разом із членами сім`ї ОСОБА_15 та ОСОБА_23 є власниками квартири АДРЕСА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 16.06.1998, рішенням органу приватизації №1 від 29.05.1998 (т. 1 а. с. 70, 211).

Рішенням виконавчого комітету Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області №82 від 17.06.1998 було виділено ОСОБА_7 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_3 розміром 0,063 га (т. 1 а. с. 169).

Відповідачу ОСОБА_24 , яка мала прізвище до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_25 , а після розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_13 , відповідно до рішення виконавчого комітету Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області №85 від 17.06.1998 було надано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , розміром 0,063 га. (т. 1 а. с. 58, 61, 68, 87, 88, 168, 170, 178).

Як видно, ОСОБА_7 не мала у власності будинку по АДРЕСА_1 , тому зазначені рішення не відповідають фактичним обставинам щодо належності ОСОБА_7 лише частки однієї з квартир у будинку АДРЕСА_3 .

Незважаючи на це, згідно рішення Бірківської сільської ради №85 від 17.06.1998 та заяви ОСОБА_7 було розроблено технічний звіт до державного акта ХР 12-00-089365 спеціалістами фірми "Промінь", були проведені роботи по передачі земельної ділянки у приватну власність та видачі державного акту, та було складено державний акт на право приватної власності на землю ХР 12-00-089365, на підставі якого ОСОБА_7 належить земельна ділянка площею 0,0509 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради, АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (т. 1 а. с. 11, 12, 60, 71, 176, 177).

Тобто у державному акті на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_7 вказана адреса домоволодіння власника - АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 фактично індивідуального житлового будинку за такою адресою немає.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області №86 від 17.06.1998 відповідачу ОСОБА_24 було дозволено будівництво гаражу і госп. блоку на прибудинковій ділянці в АДРЕСА_1 , а також зобов`язано останню протягом місяця виготовити технічну документацію у архітектора Зміївського району (т. 1 а. с. 66, 67, 86, 171).

Висновком про технічну можливість будівництва житлового будинку та господарсько-побутових споруд від 30.06.1998, що складений архітектором Зміївського району підтверджується, що було обстежено земельну ділянку АДРЕСА_3 та дозволено будівництво за наведеним ескізом. (т. 1 а. с. 64, 172).

Відповідно до протоколу узгодження меж земельної ділянки від 16.08.1998 було здійснено установлення та закріплення в натурі межі належної ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,05 га, для обслуговування житлового будинку, яка розташована на території Бірківської сільської ради, АДРЕСА_1 , за участю власників суміжних земельних ділянок ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 (т. 1 а. с. 13, 14, 62, 63, 65, 174 179, 180).

Вказані документи стосуються земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , або АДРЕСА_3 , проте Журавель не мала житлового будинку з надвірними будівлями за цими адресами, рішень про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_7 за такими адресами не видавалося, та державний акт не виготовлявся.

Рішенням Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області №570-V від 23.11.2009 "Про затвердження рішень виконавчого комітету", прийнятого на LV позачерговій сесії V скликання, було затверджено рішення виконавчого комітету сільської ради щодо передачі земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистих селянських господарств, прийнятих у період з дня набрання чинності Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (12 червня 1997 року) до набрання чинності Земельним кодексом України (01 січня 2002 року). (т. 1 а. с. 59, 90, 175).

Це рішення має узагальнений характер і не містить відомостей щодо адреси земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_7 .

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.03.2016, який посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В. В., реєстр №268, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_14 та ОСОБА_27 квартиру АДРЕСА_2 , що також підтверджується відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №56544274 від 02.04.2016 (т. 1 а. с. 9, 10).

16.05.2016 позивач ОСОБА_1 звернулася до голови Бірківської сільської ради із заявою в якій повідомила про перешкоди щодо облаштування водовідведення у квартирі АДРЕСА_8 , а також щодо незаконності приватизації спірної земельної ділянки (т. 1 а. с. 16).

Відповідно до протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, благоустрою та охорони навколишнього середовища та узгоджувальної комісії зі спірних питань при Бірківській сільській раді від 30.05.2016 вирішено рекомендувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернутися до "Зміїв-Сервіс" для отримання технічних умов на будівельні роботи для проведення каналізації. (т. 1 а. с. 17-21).

Рішенням Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області №176-VІІ від 08.06.2016 "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 ", було вказано звернутися до КП Зміївської районної ради "Зміїв-Сервіс" для отримання технічних умов на будівельні роботи для проведення водовідведення (т. 1 а. с. 22).

Листом відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Зміївської районної державної адміністрації Харківської області №01-15/149 від 29.08.2016 ОСОБА_2 було повідомлено, що приватизація частини прибудинкової території власником однієї із квартир багатоквартирного житлового будинку не передбачена чинним законодавством України як на даний час так і в минулому. Мінімальний протипожежний розрив між будівлями однієї категорії пожежобезпеки відповідно до таб. 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" становить 6 м. (т. 1 а. с. 23).

Листом державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) №5650/0-0.13-4012/6-16 від 07.11.2016 ОСОБА_2 повідомлено, що статтею 42 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, тому надати у власність землю під окремими приміщеннями багатоквартирного будинку неможливо, оскільки неможливо створити об`єкт земельних відносин - земельну ділянку (а. с. 24, 25)

Листом КП "Зміїв-Сервіс" №679 від 27.10.2016 ОСОБА_2 повідомлено, що влаштування централізованого водовідведення на ділянці, яка не є власністю замовника не допускається, або допускається, якщо господар даної земельної ділянки не заперечує щодо проведення робіт (т. 1 а. с. 26).

Позивач ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_14 повідомили обставини, що наявності конфлікту між сторонами, пов`язаного з приватизацією спірної земельної ділянки, яка оспорюється позивачами.

Таким чином, під час судового розгляду було встановлено порядок та хронологію набуття відповідачкою ОСОБА_8 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 відповідно до рішень виконавчого комітету Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області №85, та №86 від 17.06.1998.

Отже, ОСОБА_13 набула право власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим в результаті прийняття виконавчим органом місцевого самоврядування відповідних рішень та складення державного акта на право власності на земельну ділянку

Водночас, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, доведено: у спірному випадку передана у власність земельна ділянка, яка у будь-якому випадку не могла передаватися у власність лише одному із співвласників квартири у багатоквартирному житловому будинку; ОСОБА_13 не має житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 , тому їй не могла бути надана земельна ділянка для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, а в наслідок прийняття оспорюваного рішення та видачі оспорюваного державного акта, на підставі яких ОСОБА_13 набула право власності на земельну ділянку, прилеглу до будинку АДРЕСА_3 , суттєво порушені права позивачів як власників однієї з квартир багатоквартирного будинку за вказаною адресою.

Відомості протоколу узгодження меж земельної ділянки не відповідають фактичним обставинам, оскільки відсутні відомості, якими б підтверджувалося, що зазначені в ньому особи є співвласниками суміжних земельних ділянок.

Доводи відповідачів про те, що прибудинкова територія багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 не визначалася, не можуть бути підставою для визнання правомірною приватизації одним із співвласників квартири у цьому будинку земельної ділянки, яка фактично прилягає до будинку.

Крім того, право на отримання у користування чи у власність прибудинкової земельної ділянки всіма співвласниками багатоквартирного будинку, або об`єднанням співвласників, не втрачено.

Під час вирішення заяви відповідача ОСОБА_4 щодо пропуску позивачами позовної давності, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як зазначалося вище, що позивачі придбали квартиру АДРЕСА_2 13.03.2016, а з позовом про порушення їх прав позивач ОСОБА_2 звернувся вже 22.11.2016.

Отже, з часу набуття права власності на квартиру позивачами строк позовної давності не пропущено, а до моменту придбання вказаної квартири у відповідачів не було підстав для звернення до суду з позовом про захист прав власників квартири.

Той факт, що попередні власники не зверталися до суду з відповідним позовом, не впливає на перебіг позовної давності для позивачів.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_6 про визнання недійсними рішення виконкому Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області "Про надання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки" та Державного акту на право приватної власності на землю підлягає задоволенню у межах заявлених вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачів належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення виконкому Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 17 червня 1998 року № 85 "Про надання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 , розміром 0,063 га".

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю на земельну ділянку площею 0,0509 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , серія ХР № 12-00-089365 від 15.12.1998 року, реєстр № 2972, виданий ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 17 червня 1998 року № 85.

Стягнути з Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області та ОСОБА_28 на користь ОСОБА_2 по 551 (п`ятсот п`ятдесят одній) грн 20 коп. з кожного на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - Бірківська сільська рада Зміївського району Харківської області, 63421, Харківська область, Зміївський район, с. Бірки, вул. Шкільна, буд. 3, ЄДРПОУ: 04397543.

Відповідач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повне рішення складене 22.11.2019.

Головуючий: В. В. Овдієнко