Постанова

від 13.11.2019 по справі 160/4200/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/4200/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 в адміністративній справі №160/4200/19, ухвалене суддею Златіной С.В., по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

У травні 2018 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 0000614606 від 05.02.2019 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 827 325,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 413 662,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 адміністративний позов задоволено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив прийняти нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» та ТОВ «Стройсервіс ЛТД» є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки:

- на підставі аналізу звітності АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» не могло своїми силами та засобами виконати підрядні роботи для позивача, оскільки залучало до робіт субпідрядні організації, які не мали сил та засобів для виконання підрядних робіт для позивача. Будь-яких документів з приводу залучення до виконання робіт на підприємстві позивача субпідрядних організацій не надано;

- на підставі аналізу звітності АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Стройсервіс ЛТД» не могло своїми силами та засобами виконати підрядні роботи для позивача, оскільки залучало до робіт субпідрядні організації, які не мали сил та засобів для виконання підрядних робіт для позивача. Будь-яких документів з приводу залучення до виконання робіт на підприємстві позивача субпідрядних організацій не надано.

- ТОВ «Стройсервіс ЛТД» та ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» згідно з інформації з бази даних АІС «Податковий блок» залучали до виконання підрядних робіт у позивача третіх осіб. Однак позивачем не надано до перевірки субпідрядні договори.

- по контрагентам ТОВ «Стройсервіс ЛТД» та ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» - ТОВ «Менор Трейд» та ТОВ «Євробуд Девелопмент» тривають досудові розслідування.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 21.12.2018 року по 15.01.2019 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки формування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з ПДВ за жовтень 2018 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 15/28-10-46-07-05393116 від 16.01.2019 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено, зокрема, висновок по завищення суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у жовтні 2018 року на суму 827 325,00 грн.

Висновок відповідача у акті перевірки обґрунтований тим, що правочини укладені позивачем з контрагентами ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» та ТОВ «Стройсервіс ЛТД» є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки:

- на підставі аналізу звітності АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» не могло своїми силами та засобами виконати підрядні роботи для позивача, оскільки залучало до робіт субпідрядні організації, які не мали сил та засобів для виконання підрядних робіт для позивача. Будь-яких документів з приводу залучення до виконання робіт на підприємстві позивача субпідрядних організацій не надано;

- на підставі аналізу звітності АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Стройсервіс ЛТД» не могло своїми силами та засобами виконати підрядні роботи для позивача, оскільки залучало до робіт субпідрядні організації, які не мали сил та засобів для виконання підрядних робіт для позивача. Будь-яких документів з приводу залучення до виконання робіт на підприємстві позивача субпідрядних організацій не надано.

- ТОВ «Стройсервіс ЛТД» та ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» згідно з інформації з бази даних АІС «Податковий блок» залучали до виконання підрядних робіт у позивача третіх осіб. Однак позивачем не надано до перевірки субпідрядні договори.

- по контрагентам ТОВ «Стройсервіс ЛТД» та ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» - ТОВ «Менор Трейд» та ТОВ «Євробуд Девелопмент» тривають досудові розслідування.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення форми «в1» від 05.02.2019 року № 0000614606, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 827 325,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 413 662,50 грн.

Рішенням ДФС України від 09.04.2019 року № 16556/6/99-99-11-04-02-25 відмовлено у задоволенні скарги позивача та залишено без змін податкове повідомлення - рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст виконаних робіт та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи податкового органу про порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до позиції Веховного Суду, викладеної в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 804/2551/13-а, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, як встановлено судом першої інстнції та підтвержено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» укладено договір підряду № 560181197 від 30.08.2018 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» зобов`язувалось виконати роботи з ремонту КПЦ у складі колесопрокатних станів та іншого обладнання, Інв. 10422645 - ремонт трубопроводів Р-320 атм,, а позивач зобов`язувався оплатити виконані роботи.

Факт виконання підрядних робіт ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 94 від 31.10.2018 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи, та який підписаний сторонами.

вказаний документ відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» видало позивачу податкову накладну від 31.10.2018 року № 94, яка зареєстрована у ЄРПН.

Судом на підставі витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» є зареєстрованою юридичною особою.

З сайту Державної фіскальної служби судом встановлено, що ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» станом на день здійснення господарських операцій з позивачем було платником ПДВ та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі рішення ДФС України від 09.04.2019 року № 16556/6/99-99-11-04-02-25 встановлено, що ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» у перевірений відповідачем період мало 28 осіб.

Отже, ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» мало трудові ресурси для надання послуг позивачу.

Факт наявності у позивача товарно-матеріальних цінностей, які ремонтувало ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» підтверджується довідкою про балансову вартість майна на балансі підприємства та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копії яких містяться у матеріалах справи.

ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» мало ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів 4 та 5 категорії складності, копія якої міститься у матеріалах справи, яка видана 18.04.2016 року та діє до 18.04.2021 року, а також дозвіл на виконання певних видів робіт, який дійсний до 13.11.2019 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

За вказаних обставин судом встановлено рух активів від ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» до позивача.

Також у матеріалах справи міститься копія довідки від 22.05.2019 року про результати зустрічної звірки ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин із позивачем за період з 01.09.2018 року по 31.10.2018 року, якою встановлено наявність первинних документів по здійсненню фінансово-господарських відносинах з позивачем та вересень-жовтень 2018 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки; звіркою ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» встановлено відображення в податковому обліку проведених господарських операцій з позивачем з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунку за вересень-жовтень 2018 року. Крім того, у довідці від 22.05.2019 року про результати зустрічної звірки ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» зазначено, що згідно наданих письмових пояснень ТОВ «Укрспецмеханомонтаж» роботи з капітального, поточного ремонту згідно договору підряду від 30.08.2018 року № 560181197 виконано власними виробничими потужностями. У зв`язку із строками виконаних робіт люди працювали у дві зміни по 12 годин.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Стройсервіс ЛТД» .

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Стройсервіс ЛТД» укладено договір підряду № 560181254 від 18.09.2018 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Стройсервіс ЛТД» зобов`язалось виконати роботи з ремонту кільцевої печі № 1 ф30 ділянки прокату КПЦ позивача, Інв.10421430 - вогнетривкі роботи, у об`ємі згідно кошторисної документації, а позивач зобов`язався оплатити дані роботи.

Факт виконання підрядних робіт ТОВ «Стройсервіс ЛТД» підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2018 року від 24.10.2018 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи, та який підписаний сторонами.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказаний документ відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

ТОВ «Стройсервіс ЛТД» видало позивачу податкову накладну від 24.10.2018 року № 02, яка зареєстрована у ЄРПН.

Судом на підставі витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Стройсервіс ЛТД» є зареєстрованою юридичною особою.

З сайту Державної фіскальної служби судом встановлено, що ТОВ «Стройсервіс ЛТД» станом на день здійснення господарських операцій з позивачем було платником ПДВ та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі рішення ДФС України від 09.04.2019 року № 16556/6/99-99-11-04-02-25 встановлено, що ТОВ «Стройсервіс ЛТД» у перевірений відповідачем період мало 23 особи.

Отже, ТОВ «Стройсервіс ЛТД» мало трудові ресурси для надання послуг позивачу.

Факт наявності у позивача товарно-матеріальних цінностей, які ремонтувало ТОВ «Стройсервіс ЛТД» підтверджується довідкою про балансову вартість майна на балансі підприємства та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копії яких містяться у матеріалах справи.

Також судом встановлено, що ТОВ «Стройсервіс ЛТД» мало ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів 4 та 5 категорії складності, яка є чинною до 01.03.2020 року, копія якої міститься у матеріалах справи, а також дозвіл на виконання певних видів робіт, який чинний до 26.12.2021 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 р.залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 листопада 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного суду.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Н.П. Баранник

суддя Ю. В. Дурасова