Рішення

від 14.11.2019 по справі 911/2149/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. Справа № 911/2149/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д., за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова виробничо-технічна компанія" (19740, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Чернещина, пров. Слави, буд. 1, код 41033378)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл" (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Томилівка, вул. Узинська, буд. 8, код 39794319)

про стягнення 1 623 043,80 грн.

за участю представників:

позивача - Богомол Ю.П.;

відповідача - Касьянович Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова виробничо-технічна компанія" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл" (відповідач) про стягнення 1623043,80 грн., з яких 1328029,20 грн. збитків в якості попередньої оплати за поставку обладнання та 295014,60 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача Договору № 50 від 27.12.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.10.2019.

30.09.2019 на адресу господарського суду Київської області надійшов лист від представника позивача із заявою про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.10.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 31.10.2019.

В судовому засіданні 31.10.2019 оголошено перерву до 07.11.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 14.11.2019.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

14.11.2019 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростіл" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова виробничо-технічна компанія" (Покупець) укладено договір № 50, згідно п. 1.1. якого, Продавець продає Покупцю зерносушильну установку для зернових культур Сотії СМ 20011 , та здійснює доставку, монтаж і пусконалагоджувальні роботи зазначеного обладнання.

Ціна обладнання за цим договором згідно п. 2.2. складає 1 475 073,00 грн.

Відповідно до розділу 3 укладеного договору, покупець проводить оплату у три етапи. Перший платіж в розмірі 50% від суми договору в розмірі 737 536,50 здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання договору. Другий платіж в розмірі 40% від суми договору в розмірі 590 029,20 грн. здійснюється за 10 календарних дні до дати прибуття обладнання в порт. Третій платіж в розмірі 10% від суми договору в розмірі 147 507,50 грн. здійснюється протягом 5 банківських днів з дати запуску обладнання.

Пунктами 4.6.1., 6.1.1. договору передбачено, що Продавець зобов`язаний поставити обладнання Покупцю в термін 180 днів з дати першої оплати, при умові проведення вчасних платежів згідно п.п. 3.2.1.,3.2.2. даного договору, та провести технологічний пуск, інструктаж персоналу з правил експлуатації та роботи обладнання - протягом 15 днів з дати завершення монтажу.

На виконання умов договору, позивач згідно платіжного доручення №2 від 05 січня 2018 року, перерахував відповідачу 700 000, 00 грн., згідно платіжного доручення №2 від 15 січня 2018 року 38 000, 00 грн., та згідно платіжного доручення №60 від 17 липня 2018 року перерахував 590 029 грн. 20 коп. Всього сплачено позивачем відповідачу 1 328 029 грн. 20 коп.

Таким чином, свої зобов`язання щодо поставки та монтажу обладнання, відповідач мав виконати до 15 липня 2018, однак, за твердженнями позивача, відповідач не виконав умови Договору в обумовлені строки, у зв`язку чим, 04.12.2018 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору.

З огляду на розірвання договору № 50 від 27.12.2017, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 328 029,20 грн. збитків в якості попередньої оплати та 295 014,60 грн. пені за прострочення виконання умов договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За змістом частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Правовий аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

За таких обставин, встановлення судом факту невиконання відповідачем передбачених умовами договору підряду робіт, та відмову позивача від договору, що має наслідком припинення спірного договору шляхом односторонньої відмови від нього, в свою чергу, дає підстави позивачу вимагати відшкодування збитків.

За приписами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань здійснюється в порядку ст. 623 ЦК України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому відшкодування збитків можливе за наявності складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина у вчиненні правопорушення.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Як встановлено судом та вказувалось вище, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором підряду; перераховані в якості авансу кошти відповідачем не повернуто. Відповідачем не доведено відсутність своєї вини у невиконанні робіт.

Враховуючи встановлення факту невиконання робіт передбачених договором, факту припинення договору, встановивши в діях відповідача наявність всіх обов`язкових елементів складу правопорушення, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 1 328 029,20 грн., які за своєю правовою природою є збитками та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 295 014,60 грн. суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, такі види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов`язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов`язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість застосування такого виду як пеня за прострочку виконання не грошового договірного зобов`язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору.

Згідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.1. договору, у випадку порушення продавцем строків поставки обладнання в обумовлені даним договором терміни, Продавець виплачує Покупцю пеню в розмірі 0,05% від суми не поставленого обладнання за кожний день прострочки.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків закінчення виконання робіт пені у розмірі 0,05 % від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення та спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем пені.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013р. по справі №908/43/13-г.

Перевіривши правильність нарахування пені, з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив, що заявлена позивачем сума штрафних санкцій є вірною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 328 029,20 грн. збитків в якості попередньої оплати та 295 014,60 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл" (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Томилівка, вул. Узинська, буд. 8, код 39794319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова виробничо-технічна компанія" (19740, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Чернещина, пров. Слави, буд. 1, код 41033378) - 1 328 029 (один мільйон триста двадцять вісім тисяч двадцять дев`ять) грн. 20 коп., 295 014 (двісті дев`яносто п`ять тисяч чотирнадцять) грн. 60 коп. пені та 24 345 (двадцять чотири тисячі триста сорок п`ять) грн. 66 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.11.2019

Суддя Т.Д. Лилак