Постанова

від 05.02.2020 по справі 911/2149/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Справа№ 911/2149/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Гузир І.А.,

представників сторін:

позивача: Богомол Ю.П. ,

відповідача: Касьянович Т.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2019 (повний текст складено 25.11.2019)

у справі № 911/2149/19 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова виробничо-технічна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл"

про стягнення 1.623.043,80 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.11.2019 у справі № 911/2149/19 позов задоволено: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл" (далі - ТОВ "Агростіл") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова виробничо-технічна компанія" (далі - ТОВ "Агропромислова ВТК") 1.328.029,20 грн, 295.014,60 грн - пені та 24.345,66 грн - судового збору.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач не поставив позивачу товар у визначений договором строк, позивач правомірно розірвав такий договір, а тому позовні вимоги про відшкодування збитків (повернення сплачених позивачем за товар коштів) та стягнення пені за прострочення поставки товару підлягають задоволенню.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Агростіл" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки обставині, що відповідач не отримував листа позивача про розірвання договору, а позивач не надав належних доказів оплати товару.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл" на рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2019 у справі № 911/2149/19, розгляд справи призначено на 05.02.2020.

В судовому засіданні 05.02.2020 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, 27.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростіл" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова виробничо-технічна компанія" (Покупець) укладено договір № 50, згідно з п. 1.1 якого Продавець продає Покупцю зерносушильну установку для зернових культур "Сотії СМ 20011" та здійснює доставку, монтаж і пусконалагоджувальні роботи зазначеного обладнання.

Ціна обладнання за цим договором згідно з п. 2.2 складає 1.475.073,00 грн.

Відповідно до розділу 3 укладеного договору покупець проводить оплату у три етапи:

- перший платіж в розмірі 50% від суми договору в розмірі 737.536,50 грн здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання договору;

- другий платіж в розмірі 40% від суми договору в розмірі 590.029,20 грн здійснюється за 10 календарних дні до дати прибуття обладнання в порт;

- третій платіж в розмірі 10% від суми договору в розмірі 147.507,50 грн здійснюється протягом 5 банківських днів з дати запуску обладнання.

Пунктами 4.6.1, 6.1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язаний поставити обладнання Покупцю в термін 180 днів з дати першої оплати за умови проведення вчасних платежів згідно з п.п. 3.2.1, 3.2.2 даного договору, а також провести технологічний пуск, інструктаж персоналу з правил експлуатації та роботи обладнання протягом 15 днів з дати завершення монтажу.

На виконання умов договору позивач згідно з платіжним дорученням №2 від 05.10.2018 перерахував відповідачу 700.000,00 грн; згідно з платіжним дорученням №2 від 15.01.2018 - 38.000,00 грн, згідно з платіжним дорученням №60 від 17.07.2018 - 590.029,20 грн. Всього позивач сплатив відповідачу 1.328.029,20 грн.

Наведеним спростовується твердження апелянта про недоведеність того, що позивач здійснив передоплату товару (робіт). Колегія суддів також відзначає, що вказані вище платіжні доручення є належними та допустимими доказами у справі, містять відмітки банку про їх виконання, а твердження апелянта про те, що факт оплати може підтверджуватися лише виписками з банківського рахунку, не ґрунтується на законодавстві.

Таким чином, свої зобов`язання щодо поставки та монтажу обладнання відповідач мав виконати до 15.07.2018, однак, як стверджує позивач та не спростовує цього відповідач, ТОВ Агростіл не виконало умов Договору у визначений строк, у зв`язку чим 04.12.2018 позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 26.11.2018 про відмову від договору в порядку ст. 849 ЦК України (т. 1 а. с. 34).

Вказане повідомлення було отримано представником відповідача Гуленко О.Д. 14.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а. с. 44) та спростовує твердження апелянта про те, що він не отримував цього повідомлення.

З огляду на відмову від договору № 50 від 27.12.2017 позивач звернувся до місцевого суду з вимогами про стягнення з відповідача 1.328.029,20 грн. збитків (попередньої оплати) та 295.014,60 грн. пені за прострочення виконання умов договору.

Дослідивши зміст укладеного договору, місцевий суд дійшов помилкового висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є виключно договором підряду.

Колегія суддів відзначає, що даний договір є змішаним, оскільки містить в собі елементи договорів поставки (поставка зерносушильної установки для зернових культур "Сотії СМ 20011") та підряду (монтаж і пусконалагоджувальні роботи зазначеного обладнання), а тому підлягає регулюванню положеннями законодавства, які застосовуються як до договорів поставки, так і договорів підряду у відповідних частинах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як зазначено у ч. 1 ст. 846 ЦК, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України одним із правових наслідків порушення зобов`язання визначено припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Колегія суддів відзначає, що позивач 04.12.2018 направив на адресу відповідача повідомлення від 26.11.2018 про відмову від договору лише після того, як відповідач у листі від 30.07.2018 № 27, надісланому позивачу, фактично відмовився поставити товар та виконати підрядні роботи, зазначивши, що: Згідно з законодавством України перед початком проведення монтажних робіт ТОВ Агростіл просить позивача надати дозвільну документацію на будівництво в електронному вигляді .

Однак за висновком колегії суддів, така відмова від виконання підрядних робіт не ґрунтується на положеннях законодавства та самого договору. При цьому відповідач жодним чином не мотивував відмову поставити товар.

Так, відповідно до п. 6.2.2 Договору саме Покупець зобов`язаний до початку монтажних робіт за власний рахунок провести земельні і будівельні роботи, виконати фундаментні роботи відповідно до документації від заводу виробника та проекту. Разом з тим ця умова Договору аж ніяк не змінює умови покупки і поставки товару Покупцеві, а її виконання є лише передумовою початку монтажних робіт.

Водночас відповідач не довів наявність обґрунтованих і законних підстав для нездійснення поставки і монтажу обладнання.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає правомірною відмову позивача від договору, а зобов`язання за цим договором такими, що припинилися 26.11.2018.

Апеляційний суд відзначає, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 693 якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати товару в розмірі 1.328.029,20 грн. та не передав позивачу товар у встановлений строк, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 1.328.029,20 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 295.014,60 грн. колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення продавцем строків поставки обладнання в обумовлені даним договором терміни Продавець виплачує Покупцю пеню в розмірі 0,05% від суми непоставленого обладнання за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування пені, з урахуванням положень ч. 2 ст. 232 ГК України, яку помилково не застосував місцевий суд, колегія суддів встановила, що з відповідача підлягає стягненню пеня лише за період: з моменту настання строку виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару (15.07.2018 - закінчення 180 днів з дати оплати 50 % вартості товару) та до закінчення встановленого законодавством шестимісячного строку (15.01.2019), оскільки у договорі сторони іншого не обумовили, в розмірі 122.844,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому сенсі, а тому рішення місцевого суду підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а також шляхом зміни пунктів 1 та 2 його резолютивної частини.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл" на рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2019 у справі №911/2149/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2019 у справі №911/2149/19 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а пункти 1 та 2 резолютивної частини - в такій редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл" (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Томилівка, вул. Узинська, буд. 8, код 39794319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова виробничо-технічна компанія" (19740, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Чернещина, пров. Слави, буд. 1, код 41033378) 1.328.029 (один мільйон триста двадцять вісім тисяч двадцять дев`ять) грн 20 коп, 122.844 (сто двадцять дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн пені та 21.763 (двадцять одну тисячу сімсот шістдесят три) грн 30 коп судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 172.170 (ста сімдесяти двох тисяч ста сімдесяти) грн 60 коп пені відмовити. .

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2149/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складний 06.02.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз