Рішення

від 12.11.2019 по справі 917/1468/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.19 Справа № 917/1468/19

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м.Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819) в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (37500, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Котляревського, буд. 59, ідент. код 25693493)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 102, ідент. код 32038014)

про стягнення 118 224, 78 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: Берегун Т.М., дов. №10-74/6334 від 19.04.2019 року, Ковтун Ю.І., дов.№ 10-74/6420 від 22.04.2019 року

від відповідача: Кримець Л.І., дов.№888 від 20.05.2015 року

20.08.2019 року на адресу господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань в сумі 118224,78 грн. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснював оплату обумовлених Договором № 847 від 01.01.2007 року про постачання електричної енергії платежів.

Ухвалою господарського суду від 23.08.2019 р. позовну заяву по справі №917/1468/19 - залишено без руху, позивача зобов`язано усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.

Станом на 02.09.2019 р. позивачем подано докази усунення недоліків даної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/1468/19. Ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.

30.09.2019 року від представника відповідача надійшла заява (вх.№ 10448) про відвід судді Іванко Л.А. по справі № 917/1468/19.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року провадження у справі №917/1468/19 зупинено до вирішення питання про відвід.

Матеріали справи №917/1468/19 передано уповноваженій особі на здійснення визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді Іванко Л.А. від розгляду справи № 917/1468/19 передано на розгляд судді господарського суду Полтавської області Семчук О.С. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019).

Ухвалою господарського суду від 02.10.2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Іванко Л.А. від розгляду справи № 917/1468/19.

Проведення підготовчого засідання призначено на 22.10.2019 р.

22.10.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 07.11.2019р.

В підготовчому провадженні учасниками справи були подані наступні заяви по суті справи.

30.09.2019 року відповідачем подано до суду відзив (вх.№ 10416) на позовну заяву.

11.10.2019 року позивачем подано відповідь на відзив (вх.№ 11017).

07.11.2019 р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 12207).

З поданих сторонами документів вбачається.

Відповідач у відзиві позов не визнає, зазначає, що позивач не мав права вимагати сплати чи стягнення 3% річних та інфляційних на підставі умов укладеного сторонами Договору № 847 від 01.01.2007 року, оскільки його умовами зазначене не передбачено.

В обгрунтування даних заперечень посилається на п.3.1 Договору, де сторони погодили право постачальника вимагати відшкодування збитків, завданих йому внаслідок порушення умов цього договору, в той час як компенсаційні нарахування у вигляді 3% річних та інфляційні, збитками не являються.

Відповідач вважає безпідставними наведені в позові розрахунки, проведені позивачем з урахуванням задоволених позовних вимог по рішенню господарського суду Полтавської області по справі № 917/654/17, за відповідні періоди, оскільки Постановою Харківського апеляційного суду від 12.12.2017 року рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року у справі № 917/654/17 скасоване.

Крім цього, в поданих суду запереченнях відповідач зазначає, що позивач з листопада 2016 року не надає відповідачу жодної послуги, передбаченої Договором № 847, а тому, на думку відповідача, здійснені з листопада 2016 року позивачем нарахування, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, не можуть пояснюватися здійсненими відповідно до п.1.13 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2014 року № 14, у якій йдеться про передбачене договором нарахування грошового зобов"язання, здійснене на момент виникнення у сторін прав та обов"язків.

При цьому, відповідач стверджує, що 14.11.2017 року ним погашено заборгованість за судовим рішенням у справі 917/654/17 в повному обсязі.Після чого, 16.11.2017 року відповідач листом (вих.№ 30) звернувся до позивача з проханням відновити електропостачання, яке залишено позивачем без задоволення.

11.10.2019 року на адресу господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наводить свої спростування доводів відповідача.

Зазначає, що підставою для компенсаційних нарахувань на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми є п.4.2.1 укладеного сторонами Договору № 847 від 01.01.2007 року та п.9 Додатку № 2 до Договору.

При цьому, зазначив, що вважає в деякій мірі справедливим зауваження відповідача щодо невірного посилання на рішення господарського суду Полтавської області по справі № 917/654/17, тому виправляючи дане твердження, зазначене в позовній заяві, просить суд задовольнити вимоги позивача, зважаючи на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по апеляційній скарзі відповідача на рішення господарського суду Полтавської області по справі № 917/654/17.

07.11.2019 року до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач не визнає і відхиляє всі наведені позивачем у відповіді на відзив пояснення та аргументи.

При цьому, додатково пояснює, що присуджені на користь позивача рішенням господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року та постановою ХАГС від 12.12.2017 року по справі № 917/654/17 грошові кошти відповідач повністю сплатив позивачу 14.11.2017 року, до набрання законної сили рішенням суду.

Зазначену обставину вважає істотною при застосуванні положень ч.2 ст.625 ЦКУ, яка застосовується лише у разі прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

07.11.2019 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії наряду-допуску ПАТ "Полтаваобленерго" № 745 від 22.01.2016 року та листа ТОВ "Новий стиль" № 31 від 07.03.2016 року.

За результатами проведення підготовчого засідання, суд, ухвалою господарського суду від 07.11.2019 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.11.2019 року.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 12.11.2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, заслухавши представників сторін, суд, встановив:

Відкрите акціонерне товариство Полтаваобленерго в особі Миргородської філії (надалі - Позивач та/ або Постачальник) на підставі Договору про постачання електроенергії № 847 від 01.01.2007 р. (далі - Договір №847) постачало електричну енергію на об`єкти ТОВ Новий Стиль (далі - Споживач, Відповідач), вказані в Додатку №3 до Договору №847, що знаходяться за адресою: вул. Гоголя, 102 м. Миргород, Полтавської області.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів, що відбулися 20.04.2011 року, форма і назва Постачальника були змінені на публічне акціонерне товариство Полтаваобленерго (витяг з Протоколу загальних зборів акціонерів №16 додається).

Надалі, згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів, які відбулися 17 квітня 2019 року, були змінені найменування публічного акціонерного товариства Полтаваобленерго на акціонерне товариство Полтаваобленерго та тип акціонерного товариства з публічного на приватне, зміни чинні з 18.04.2019 року (копія витягу з Протоколу загальних зборів акціонерів №21 додається).

В розділі 1 Договору сторони погодили, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору № 847 від 01.01.2007 споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників з 8 год. 25 числа попереднього місяця оформляє відомість про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії, та до 15:00 години надає її постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення акта про обсяги спожитої споживачем електричної енергії.

Споживач, до початку розрахункового періоду з 8 год. 25 числа попереднього місяця до 08 год. того ж числа поточного місяця здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі 100% заявленого обсягу споживання електроенергії. Остаточний розрахунок за минулий період здійснюється споживачем самостійно протягом 5 операційних днів з дня виписки розрахунку.

У розрахункові періоди з квітня по листопад 2016 року споживач зазначав поточні показники засобів обліку електричної енергії на рівні 00001 по вводах № 1 та № 2 об`єкту Готельний комплекс "Миргород", що не відповідає технічним можливостям споживання за наявною схемою електропостачання вказаного об`єкту.

Пред`явлені до сплати рахунки за активну електроенергію, рахунки за перетікання фактичної електроенергії, акти про прийняття-передавання товарної продукції споживач оплатив за середньодобовим обсягом споживання у грудні 2015 року, що суперечить п. 6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, п. 3 додатку № 2 договору № 847 від 01.01.2007, працівників постачальника не допустив до проведення робіт, про що було складено акт від 22.01.2016 року.

ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії здійснив розрахунок обсягу спожитої електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання, виходячи з режиму роботи підприємства без подальшого перерахунку для спільного складання акту, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання за договором № 847, укладеним 01.01.2007 між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (споживачем) не виконав; не надав відомостей про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії; в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, розрахувався за середньодобовим обсягом споживання у грудні 2015 року, в останнього виникла заборгованість в квітні-листопаді 2016 року: за активну електричну енергію на суму 735030,05 грн. та за перетікання реактивної електричної енергії на суму 14663,36 грн., про примусове стягнення якої позивач звернувся до господарського суду Полтавської області.

Додатково, позивач просив відшкодувати 619672,235 грн. заборгованості з оплати за перевищення договірних величин електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.06.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новий Стиль" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" 753 030,05 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 14 663,36 грн. заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії та судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 рішення місцевого суду скасовано, оскільки місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новий Стиль" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" 753 030,05 грн. заборгованості за активну електричну енергію та 14 663,36 грн. - за перетікання реактивної електричної енергії, а також судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

06.02.2018 ТОВ "Новий стиль" звернулось з касаційною скаргою на вказані судові рішення, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просив вирішити питання про поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017.

18.04.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив: касаційні скарги ТОВ "Новий стиль" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року у справі № 917/654/17 - без змін.

У задоволенні заяви ТОВ "Новий стиль" про поворот виконання рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року у справі № 917/654/17 відмовлено.

При цьому, касаційною та апеляційною інстанцією підтверджено наявність у відповідача заборгованості у квітні-листопаді 2016 року перед позивачем та зазначено про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 753030,05 грн. заборгованості за активну електричну енергію та 14663,36 грн. - за перетікання реактивної електричної енергії.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року у справі № 917/654/17 мають преюдиціальний характер, зокрема те, що за Договором № 847 про постачання електричної енергії від 01.01.2007 року за відповідачем, за несвоєчасну оплату використаної електроенергії рахується 753 030,05 грн. заборгованості за активну електричну енергію та 14 663,36 грн. - за перетікання реактивної електричної енергії,

У своїх взаємовідносинах Постачальник та Споживач електричної енергії керувались чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією , затверджені Постановою від 31.07.1996 р. №28 зі змінами та доповненнями (далі - ПКЕЕ) у чинні й редакції та Договором про постачання електричної енергії № 847 від 01.01.2007 р.

Сторони, укладаючи Договір №847, в п.4.2.1 передбачили, що за внесення платежів, передбачених п.2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. Сума пені, компенсаційні нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками.

За умовами Додатку №2 (п.9) до Договору №847, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів, Постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується; на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення.

Пеня, інфляційні донарахування та три проценти річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках.

Згідно п.13 Додатку № 2 до Договору розрахунки за перетоки реактивної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності; нарахування по протоколам порушень при користуванні електричною енергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками електропостачальної організації (ЕО), здійснюються споживачем самостійно в 5-ти операційних (10-ти операційних для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місці) днів з дня виписки.

За підсумками розрахункового періоду, згідно Додатку № 5 (п.17) до Договору, постачальник надсилає споживачу розрахункові документи для оплати за перетікання реактивної електроенергії. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок ЕО протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.

Споживачем не в повному обсязі оплачувались рахунки постачальника.

Умовами договору (п.1 Додаток №2 до Договору №847) передбачено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії .

Сума заборгованості, правомірність нарахування якої підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року у справі № 917/654/17 сплачена відповідачем 14.11.2017 року. Сплачені відповідачем грошові кошти зараховані на рахунок позивача 23.11.2017 року - за активну електроенергію та 07.12.2017 року - за реактивну.

Оскільки відповідачем були порушені договірні зобов"язання в частині своєчасного здійснення оплати за використану електроенергію, позивач, з врахуванням здійсненої відповідачем проплати, у відповідності до п.4.2.1 Договору, п.9 Додатку № 2 до Договору. ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував останньому:

- 3% річних за активну електроенергію спожиту у червні 2016 року - листопаді 2016 року в розмірі 18337,11 грн. (період розрахунку/виникнення заборгованості з 16.08.2016 року по 22.11.2017 року;

- 3% річних за реактивну електроенергію спожиту у червні 2016 року - листопаді 2016 року в розмірі 374,87 грн. (період розрахунку/виникнення заборгованості з 16.08.2016 року по 06.12.2017 року);

- компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції за активну електроенергію спожиту в червні 2016 року - листопаді 2016 року в розмірі 97588,57 грн.(період розрахунку/виникнення заборгованості з 16.08.2016 року по 22.11.2017 року);

- компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції за реактивну електроенергію спожиту у червні 2016 - листопаді 2016 року в розмірі 1924,23 грн. (період розрахунку/виникнення заборгованості з 16.08.2016 року по 06.12.2017 року), та звернувся до суду з позовом про стягнення зазначених сум в судовому порядку.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Положеннями статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно із положеннями статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2007 року між ВАТ Полтаваобленерго в особі Миргородської філії (Постачальник) та ТОВ Новий Стиль (Споживач) укладено Договір про постачання електроенергії № 847.

Преюдиціально встановленим фактом є факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за даним Договором: за активну електричну енергію, перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 753030,05 грн. та 14663,36 грн. відповідно.

Зазначену суму заборгованості відповідач оплатив 14.11.2017 року.

Проте, грошові кошти сплачені відповідачем зараховані на рахунок позивача: за активну електроенергію - 23.11.2017 року, за реактивну - 07.12.2017 року.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону .

В зв"язку з внесенням відповідачем платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком цього Договору, позивач, з врахуванням здійсненої відповідачем проплати, у відповідності до п.4.2.1 Договору, п.9 Додатку № 2 до Договору, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував останньому:18711,98 грн. - 3% річних та 99512,8 грн. - інфляційних.

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Враховуючи дату виставлених позивачем рахунків для оплати, дату зарахування коштів на рахунок позивача, оплачених відповідачем, судом встановлено, що відповідач не виконував належним чином своє грошове зобов`язання по оплаті активної електроенергії з 16.08.2016 року по 22.11.2017 року, по оплаті за реактивну електроенергію з 16.08.2016 року по 06.12.2017 року, спожиту в червні 2016 року - листопаді 2016 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд, перевіривши розрахунок позивача дійшов до висновку, що розрахунки інфляційних здійснені частково неправильно.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 99512,8 грн., з них: 97588,57 грн. інфляційних втрат за активну електроенергію спожиту в червні 2016 року - листопаді 2016 року; 1924,23 грн. - інфляційні за реактивну електроенергію спожиту в червні 2016 - листопаді 2016 року.

Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При перевірці заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем враховано періоди коли борг існував не повний календарний місяць.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних з врахуванням визначеного Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" порядку розрахунку, суд дійшов висновку про обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства вимог про стягнення інфляційних у розмірі 90653,76 грн., у зв`язку з чим вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 90653.76 грн. підлягають задоволенню, в іншій частині позову вимоги про стягнення інфляційних задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних: 18337,11 грн. за активну електроенергію спожиту в червні - листопаді 2016 року, 374,87 грн. - 3% річних за реактивну електроенергію спожиту в червні - листопаді 2016 року, вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних, інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання грошових зобов"язань за Договором у період нарахування 3% річних та інфляційних.

З огляду на встановлення факту прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахування позивачем 18711,98 грн. 3% річних та 90653,76 грн. грн. інфляційних відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовам договору, тому вимоги щодо їх стягнення є правомірними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 102, ідент. код 32038014) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м.Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ідент. код 00131819) в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (37500, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Котляревського, буд. 59, ідент. код 25693493) 109365,74 грн., з них: 18711,98 грн. - 3% річних, 90653,76 грн. - інфляційні, 1814,05 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 22.11.2019 року.

Суддя Іванко Л.А.