УХВАЛА
10 березня 2020 року
м. Київ
cправа № 917/1468/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 і рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 у справі
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль"
про стягнення 118 224,78 грн,
ВСТАНОВИВ:
28.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 (повний текст складено 20.01.2020) і рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 у справі № 917/1468/19, подана 04.02.2020 до Східного апеляційного господарського суду через засоби поштового зв`язку.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності 08.02.2020, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль", суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом позову у цій справі є стягнення 118 224,78 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020 рік - 210 200,00 грн), а тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, справа № 917/1468/19 є малозначною.
При цьому у поданій касаційній скарзі не наведено обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах можуть бути переглянуті у касаційному порядку.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 у справі № 917/1468/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 109 365,74 грн, з яких: 18 711,98 грн - 3 % річних, 90 653,76 грн - інфляційні, 1 814,05 грн витрат з оплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання по оплаті активної електроенергії з 16.08.2016 по 22.11.2017, по оплаті реактивної електроенергії з 16.08.2016 по 06.12.2017, спожитої у червні 2016 - листопаді 2016, у зв`язку з цим у позивача є право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у відповідності до договору та норм чинного законодавства. При перевірці заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем враховано періоди, коли борг існував не повний календарний місяць, тому позовні вимоги задоволено частково.
Суд зазначає, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 і рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 у справі № 917/1468/19.
2. Матеріали касаційної скарги, у тому числі квитанцію від 03.02.2020 № 190 про сплату судового збору на суму 3 842,00 грн, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Новий стиль".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.03.2020 |
Оприлюднено | 13.03.2020 |
Номер документу | 88149788 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Багай Н.О.
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Лакіза Валентина Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Лакіза Валентина Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні