Постанова

від 16.01.2020 по справі 917/1468/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. Справа № 917/1468/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників:

позивача - Берегун Т.М. за довіреністю від 19.04.2019 №10-74/6334,

відповідача - Кримець Л.І. за довіреністю від 12.05.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (вх.№ 3761)

на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2019

у справі №917/1468/19 , ухвалене суддею Іванко Л.А. в приміщенні господарського суду Полтавської області 12.11.2019 об 11:36 (повний текст рішення складено та підписано 22.11.2019),

за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава, в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Миргород,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль", м. Миргород,

про стягнення 118224,78 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 109365,74 грн, з них: 18711,98 грн - 3% річних, 90653,76 грн - інфляційні, 1814,05 грн витрат з оплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 у справі №917/1468/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилання на те, що суддя Іванко Л.А. під час розгляду справи перебувала у стані конфлікту інтересів, оскільки вона перебуває у цивільно-правових відносинах з позивачем як побутовий споживач електричної енергії. Також зазначає про те, що суд вирішив спір про наслідки факту прострочення виконання грошового зобов`язання, якого не існувало, оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем повністю погашений відповідачем.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 59 від 03.01.2020), в якому просить залишити судове рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що під час розподілу справи між суддями втручання сторонніх осіб виключено, у Господарському процесуальному кодексі України відсутні застереження щодо неможливості розподілу справи за позовами енергопостачальників між суддями, що є споживачами електричної енергії за відповідними договорами. Крім того, звертає увагу на те, що заборгованість по оплаті рахунку у відповідача виникла за умовами договору, а не на підставі рішення суду.

Від апелянта надійшла відповідь на відзив позивача (вх. 242 від 13.01.2020), в якій зазначає, що позивачем не надано спростування доводів апеляційної скарги.

Від співзасновника відповідача надійшла заява (вх. 390 від 16.01.2020), в якій підтримує вимоги апеляційної скарги.

У судовому засіданні 16.01.2020 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції - скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Представники сторін погодились з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії на підставі Договору про постачання електроенергії від 01.01.2007 №847 постачало електричну енергію на об`єкти ТОВ "Новий Стиль", вказані в Додатку №3 до Договору №847, що знаходяться за адресою: вул. Гоголя, 102 м. Миргород, Полтавської області.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів, що відбулися 20.04.2011, форма і назва Постачальника були змінені на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (т. 1 а.с. 133).

Надалі, згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів, які відбулися 17.04.2019, були змінені найменування Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" та тип акціонерного товариства з публічного на приватне, зміни чинні з 18.04.2019 року (т. 1, а.с. 134).

В розділі 1 Договору сторони погодили, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору № 847 від 01.01.2007 споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників з 8 год. 25 числа попереднього місяця оформляє відомість про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії, та до 15:00 години надає її постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення Акта про обсяги спожитої споживачем електричної енергії.

Виконання договірних зобов`язань за договором № 847 від 01.01.2007 та стягнення заборгованості за період квітень-листопад 2016 року були предметом розгляду справи №917/654/17.

Як вбачається з судового рішення у справі №917/654/17 та з матеріалів даної справи пунктом 2 додатку № 2 до договору № 847 від 01.01.2007 споживач, до початку розрахункового періоду з 8 год. 25 числа попереднього місяця до 08 год. того ж числа поточного місяця здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі 100% заявленого обсягу споживання електроенергії. Остаточний розрахунок за минулий період здійснюється споживачем самостійно протягом 5 операційних днів з дня виписки розрахунку.

У розрахункові періоди з квітня по листопад 2016 року споживач зазначав поточні показники засобів обліку електричної енергії на рівні 00001 по вводах № 1 та № 2 об`єкту Готельний комплекс "Миргород", що не відповідає технічним можливостям споживання за наявною схемою електропостачання вказаного об`єкту.

Пред`явлені до сплати рахунки за активну електроенергію, рахунки за перетікання фактичної електроенергії, акти про прийняття-передавання товарної продукції споживач оплатив за середньодобовим обсягом споживання у грудні 2015 року, що суперечить п. 6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, п. 3 додатку № 2 договору № 847 від 01.01.2007, працівників постачальника не допустив до проведення робіт, про що було складено акт від 22.01.2016 року.

ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії здійснив розрахунок обсягу спожитої електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання, виходячи з режиму роботи підприємства без подальшого перерахунку для спільного складання акту, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання за договором від 01.01.2007 № 847, укладеним між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (споживачем) не виконав; не надав відомостей про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії; в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, розрахувався за середньодобовим обсягом споживання у грудні 2015 року, в останнього виникла заборгованість в квітні-листопаді 2016 року: за активну електричну енергію на суму 735030,05 грн та за перетікання реактивної електричної енергії на суму 14663,36 грн, про примусове стягнення якої позивач звернувся до господарського суду Полтавської області.

Додатково, позивач просив відшкодувати 619672,235 грн. заборгованості з оплати за перевищення договірних величин електричної енергії.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.06.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новий Стиль" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" 753 030,05 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 14 663,36 грн. заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії та судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 рішення місцевого суду скасовано, оскільки місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новий Стиль" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" 753030,05 грн заборгованості за активну електричну енергію та 14663,36 грн - за перетікання реактивної електричної енергії, а також судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

06.02.2018 ТОВ "Новий стиль" звернулось з касаційною скаргою на вказані судові рішення, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просив вирішити питання про поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017.

18.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив: касаційну скаргу ТОВ "Новий стиль" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року у справі № 917/654/17 - без змін.

У задоволенні заяви ТОВ "Новий стиль" про поворот виконання рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 року у справі № 917/654/17 відмовлено.

При цьому, касаційною та апеляційною інстанцією підтверджено наявність у відповідача заборгованості у квітні-листопаді 2016 року перед позивачем та зазначено про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 753030,05 грн заборгованості за активну електричну енергію та 14663,36 грн - за перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 917/654/17 мають преюдиціальний характер, зокрема те, що за Договором від 01.01.2007 № 847 про постачання електричної енергії за відповідачем, за несвоєчасну оплату використаної електроенергії рахується 753030,05 грн заборгованості за активну електричну енергію та 14663,36 грн - за перетікання реактивної електричної енергії за період квітень-листопад 2016 року.

У своїх взаємовідносинах постачальник та споживач електричної енергії керувались чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією", затверджені Постановою від 31.07.1996 р. №28 зі змінами та доповненнями (далі - ПКЕЕ) у чинні й редакції та Договором про постачання електричної енергії № 847 від 01.01.2007 р.

Сторони, укладаючи Договір №847, в п.4.2.1 передбачили, що за внесення платежів, передбачених п.2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. Сума пені, компенсаційні нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками.

За умовами п.9 додатку №2 до договору №847, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів, Постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується; на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення.

Пеня, інфляційні донарахування та три проценти річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках.

Згідно з п.13 Додатку № 2 до Договору розрахунки за перетоки реактивної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності; нарахування по протоколам порушень при користуванні електричною енергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками електропостачальної організації, здійснюються споживачем самостійно в 5-ти операційних (10-ти операційних для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місці) днів з дня виписки.

За підсумками розрахункового періоду, згідно з п.17 додатку № 5 до договору, постачальник надсилає споживачу розрахункові документи для оплати за перетікання реактивної електроенергії. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок ЕО протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.

Споживачем не в повному обсязі оплачувались рахунки постачальника.

Умовами пункту 1 Додаток №2 до Договору №847 від 01.01.2007 передбачено, що "розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії".

Сума заборгованості, правомірність нарахування якої підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 917/654/17 сплачена відповідачем 14.11.2017, що вбачається з квитанції від 14.11.2017 №ПН5015 (т.2 а.с. 145).

Сплачені відповідачем грошові кошти зараховані на рахунок позивача 23.11.2017 року - за активну електроенергію та 07.12.2017 року - за реактивну.

Оскільки відповідачем були порушені договірні зобов`язання в частині своєчасного здійснення оплати за використану електроенергію, позивач, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати, у відповідності до п.4.2.1 Договору, п.9 Додатку № 2 до Договору. ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував останньому:

- 3% річних за активну електроенергію спожиту у червні 2016 року - листопаді 2016 року в розмірі 18337,11 грн (період розрахунку/виникнення заборгованості з 16.08.2016 року по 22.11.2017;

- 3% річних за реактивну електроенергію спожиту у червні 2016 року - листопаді 2016 року в розмірі 374,87 грн (період розрахунку/виникнення заборгованості з 16.08.2016 по 06.12.2017);

- компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції за активну електроенергію спожиту в червні 2016 року - листопаді 2016 року в розмірі 97588,57 грн (період розрахунку/виникнення заборгованості з 16.08.2016 по 22.11.2017);

- компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції за реактивну електроенергію спожиту у червні 2016 - листопаді 2016 року в розмірі 1924,23 грн. (період розрахунку/виникнення заборгованості з 16.08.2016 по 06.12.2017).

АТ Полтаваобленерго звернулось до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

12.11.2019 господарським судом Полтавської області ухвалено рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 109365,74 грн, з них: 18711,98 грн - 3% річних, 90653,76 грн - інфляційні, 1814,05 грн витрат з оплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання по оплаті активної електроенергії з 16.08.2016 по 22.11.2017, по оплаті реактивної електроенергії з 16.08.2016 по 06.12.2017, спожиту у червні 2016-листопаді 2016, у зв`язку з чим у позивача є право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у відповідності до договору та норм чиннго законодавства. При перевірці заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем враховано періоди, коли борг існував не повний календарний місяць, тому позовні вимоги задоволено частково.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із положеннями статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначалось вище, 01.01.2007 між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії (Постачальник) та ТОВ "Новий Стиль" (Споживач) укладено Договір про постачання електроенергії № 847.

Преюдиціально встановленим фактом є факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за даним договором: за активну електричну енергію, перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 753030,05 грн та 14663,36 грн відповідно.

Зазначену суму заборгованості відповідач сплатив 14.11.2017.

Проте, грошові кошти сплачені відповідачем зараховані на рахунок позивача: за активну електроенергію - 23.11.2017, за реактивну - 07.12.2017.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

В зв`язку з внесенням відповідачем платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком цього договору, позивач, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати, у відповідності до п.4.2.1 Договору, п.9 Додатку №2 до Договору, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував останньому:18711,98 грн - 3% річних та 99512,8 грн - інфляційних.

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Враховуючи дату виставлених позивачем рахунків для оплати, дату зарахування коштів на рахунок позивача, оплачених відповідачем, господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконував належним чином своє грошове зобов`язання по оплаті активної електроенергії з 16.08.2016 по 22.11.2017, по оплаті за реактивну електроенергію з 16.08.2016 по 06.12.2017, спожиту в червні 2016 року - листопаді 2016 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що розрахунки інфляційних здійснені частково неправильно, враховуючи умови договору, порядок розрахунків погоджених сторонами.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 99512,8 грн, з них: 97588,57 грн. інфляційних втрат за активну електроенергію спожиту в червні 2016 року - листопаді 2016 року; 1924,23 грн - інфляційні за реактивну електроенергію спожиту в червні 2016 - листопаді 2016 року.

Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р.

В рекомендаціях Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що у випадку коли поверненню підлягає сума, яка складається зі внесків, здійснених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Крім того зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховуються не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця.

Слід зазначити, що в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Тобто, визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця, а у разі якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо завищення розміру інфляційних втрат позивачем. При здійсненні розрахунку позивачем враховано періоди, коли борг існував не повний календарний місяць, тобто сума внесена за період з 1 по 15 відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця.

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства вимог про стягнення інфляційних у розмірі 90653,76 грн, в іншій частині позову вимоги про стягнення інфляційних задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суд, що розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних: 18337,11 грн за активну електроенергію спожиту в червні - листопаді 2016 року, 374,87 грн - 3% річних за реактивну електроенергію спожиту в червні - листопаді 2016 року відповідає положенням чинного законодавства, тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Щодо посилання апелянта на те, що суддя господарського суду першої інстанції перебувала у стані конфлікту інтересів з позівачем, колегія суддів зазначає наступне.

Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, затверджені рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.07.2016 за № 2 встановлюють, що конфлікт інтересів - це конфлікт між публічно-правовими обов`язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси котрі, випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов`язків або функцій.

Іншими словами, конфлікт інтересів - це ситуація, при якій службова особа, виконуючи свої обов`язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов`язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести.

При визначенні наявності чи відсутності конфлікту інтересів слід перш за все виходити з приватного інтересу судді, який розглядає конкретну справу, та можливості впливу такого приватного інтересу на об`єктивність чи неупередженість рішення такого судді.

У зв`язку з чим, у питанні про наявність конфлікту інтересів у випадку розгляду суддею справи, де приймає участь організація, яка надає комунальні послуги, з якою суддя має договірні відносини, потрібно визначити чи породжують такі обставини для судді певний приватний інтерес та чи він може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття суддею рішень.

У цьому контексті слід взяти до уваги, що відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Таким чином, за загальним правилом, вони є однаковими для всіх споживачів відповідних послуг, а отже, й для судді.

Відтак, саме по собі користування послугами з розподілу електричної енергії, які надаються на рівних засадах усім споживачам, не надає переваг для окремих споживачів таких послуг, тобто, не породжує приватного інтересу та не створює конфлікт інтересів.

Щодо посилання апелянта на те, що резолютивна частина оскаржуваного рішення змінена, доказом, на думку апелянта, є слова "Повний текст рішення складено 22.11.2019 року" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 240 Господарського кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Згідно з п. 6 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про дату складення повного судового рішення.

З огляду на викладене, зазначення у резолютивній частині рішення дати складання повного тексту відповідає нормам діючого процесуального законодавства та не є зміною його резолютивної частини.

Таким чином твердження апелянта про зміну резолютивної частини спростовується вищевикладеним.

Щодо посилання апелянта на відсутність заборгованості ТОВ "Новий Стиль" перед АТ "Полтаваобленерго" колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі 917/654/17 позов АТ "Полтаваобленерго" до ТОВ "Новий стиль" задоволено частково, стягнуто заборгованість за активну електричну енергію у сумі 753030,05 грн та за перетікання реактивної електричної енергії у сумі 14663,36грн за період квітень-листопад 2016 року.

Таким чином преюдиціально встановленим фактом є факт наявності у відповідача перед позивачем основної суми заборгованості за договором: за активну електричну енергію, перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 753030,05 грн та 14663,36 грн відповідно.

Наведене не є предметом розгляду у даній справі, не досліджується та не встановлюється сума основної заборгованості за договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості (яка вже досліджена та встановлена у справі №917/654/17). Стягнення заначенх сум є правом АТ "Полтаваобленерго", що передбачено укладеним між сторонами договором та нормами діючого законодавства.

Отже, вищенаведене посилання апелянта є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, та надав вірну юридичну оцінку обставинам.

Доводи апеляційної скарги не підтвердились при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 не підлягає скасуванню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 у справі №917/1468/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 20.01.2020.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко