Постанова

від 21.11.2019 по справі 591/2913/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м.Суми

Справа №591/2913/19

Номер провадження 22-ц/816/5158/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Орлова І. В.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Громадська організація Гарант Освіта

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Грищенко О.В. в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 30 вересня 2019 року -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Громадська організація Гарант Освіта (далі - ГО Гарант Освіта ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що з 03 березня 2018 року вона працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера за сумісництвом. З 23 листопада 2018 року по 28 березень 2019 року вона знаходилася у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилася дитина. 29 березня 2019 року відповідач звільнив її у зв`язку з прийняттям на роботу на посаду головного бухгалтера працівника, який не є сумісником. Оскільки ч. 3 ст. 184 КЗпП України встановлена заборона звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років, тому просить поновити її на посаді головного бухгалтера за сумісництвом ГО Гарант Освіта та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 березня 2019 року по день ухвалення рішення.

Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 17 вересня 2019 року позов задовольнив повністю.

Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера за сумісництвом Громадської організації Гарант Освіта .

Стягнув з Громадської організації Гарант Освіта на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2019 року по 17 вересня 2019 року в розмірі 21 937,50 грн з подальшим відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнув з Громадської організації Гарант Освіта на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду в частині розміру стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ГО Гарант Освіта середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 070, 39 грн.

В доводах апеляційної скарги вказує на те, що її середньоденна заробітна плата розрахована без дотримання Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Враховуючи вимоги вказаного Порядку та довідку Пенсійного Фонду України про отримані доходи, її середньоденна заробітна плата складає 376,67 грн, тоді як в наданій відповідачем довідці вказана сума 187,50 грн. Період вимушеного прогулу становить 117 робочих днів, отже розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 44 070,39 грн. Зазначає, що не надала раніше свій розрахунок середньоденної заробітної плати, оскільки не була ознайомлена з доказами сторони відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Кордюк В.П., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що наказом від 28 лютого 2018 року №3 ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера за сумісництвом на 0,5 ставки з оплатою праці згідно штатного розпису зі щомісячною доплатою 50 відсотків від окладу з 01 березня 2018 року (а.с. 46).

Наказом №14 від 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмінили доплату 50 відсотків від окладу з 03 грудня 2018 року (а.с. 45).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_4 (а. с. 9)

Наказом №3 від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера за сумісництвом з 29 березня 2019 року у зв`язку з прийняттям на роботу на посаду головного бухгалтера працівника, який не є сумісником (а.с. 8).

За результатами проведеного інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю ГО Гарант Освіта Управлінням Держпраці у Сумській області виявлені порушення частини 3 статті 184 КЗпП України (а. с. 10).

У довідці ГО Гарант Освіта № 10 від 05 серпня 2019 року за підписом голови ради та головного бухгалтера, надану на вимогу суду, зазначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 187,50 грн (а.с. 44).

Рішення суду в частині задоволення вимог позову про поновлення ОСОБА_1 на роботі сторонами не оскаржується та відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з ГО Гарант Освіта середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з довідкою ГО Гарант Освіта , яка стороною позивача не спростовувалась, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 187,5 грн, період вимушеного прогулу становить 117 робочих днів (з 29.03.2019 року по 17.09.2019 року), тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 21 937,5 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як суд дійшов його з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в своїй позовній заяві клопотала про витребування у відповідача довідки про її середньоденну заробітну плату

Колегія суддів не переконана доводами позивача про те, що вона була необізнана про наявність в матеріалах справи довідки про її середньоденну заробітну плату в розмірі 187,5 грн через те, що відповідач не надіслав їй копію відзиву та додані до нього документи, оскільки, відповідач взагалі не скористався таким своїм правом та не подавав відзиву на позовну заяву. Натомість, ним була надана довідка №10 від 05 серпня 2018 року про середньоденну заробітну плату позивача на виконання ухвали суду про відкриття провадження, за клопотанням позивача.

Крім того, як вбачається з аудіозапису судового засідання від 17 вересня 2019 року, під час розгляду справи адвокат Кордюк В.П., який представляє інтереси позивача відповідно до ордеру серія СМ №35 (а.с. 26), на запитання головуючого судді під час дослідження доказів щодо наданої відповідачем довідки №10 від 05 серпня 2018 року, визнав цей доказ та зазначений у спірній довідці розмір середньоденної заробітної плати позивача не оспорював.

Згідно із частинами 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказів неможливості подання до суду першої інстанції довідки з Пенсійного фонду про доходи, на яку посилається в апеляційній скарзі, або свого розрахунку середньоденної заробітної плати позивачем апеляційному суду не надано.

Виходячи з наведених норм статей 83, 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає подану до суду апеляційної інстанції довідку Пенсійного фонду форми ОК-5 (а. с. 92), оскільки апелянтом не було доведено, що у неї виникли труднощі із поданням такого доказу до суду першої інстанції у встановленому законом порядку та строки. Крім того розрахунок середньої заробітної плати на підставі даних Пенсійного фонду не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, оскільки в них відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих робочих днів. Інших належних та достовірних доказів, які б спростовували висновок суду щодо розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачем не надано і клопотання про їх витребування не заявлено. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав належним та достовірним доказом довідку про середньоденну заробітну плату позивача, оскільки вона засвідчена підписами посадових осіб відповідача, що несуть відповідальність за достовірність вказаних в ній даних, та із зазначеними в ній даними погодився представник позивача під час розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 375; 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 листопада 2019 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді : С.Г.Хвостик

І.В. Орлов