Рішення

від 02.10.2019 по справі 160/3917/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року Справа № 160/3917/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: представник позивача представники відповідачів Тубольцева О.В. Дроздюк А.В., Остапенко О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна фабрика Фаворит Плюс до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю М`ясна фабрика Фаворит Плюс (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0010334617, яким збільшено грошові зобов`язання з ПДВ в частині донарахування грошового зобов`язання в сумі 1 091 383,06 грн.,

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0010434617, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0010344617, яким визначено штрафну санкцію з податку на прибуток приватних підприємств;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0010494617, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що господарські операції ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс з ПП Террастрой-Д , ТОВ Таргет Глобал , ТОВ Астіон Буд , ТОВ Трейд-Капітал Інвест Груп , ТОВ Маріуполь Промбуд , ТОВ Строй-компані ЛТД , ТОВ Стройсіті ЛТД , ТОВ Буд Сервіс Промоушен , ТОВ БК Капітал Білд , ТОВ Техно-Імідж , ТОВ Спайс Айленд мали реальний характер. З боку контролюючого органу відсутні зауваження до наявності чи неналежного оформлення первинних документів, претензій до безпосередніх контрагентів позивача немає. Інформація отримана з податкових баз та висновки щодо третіх осіб, які не є учасниками досліджуваних господарських операцій, не можуть бути достатнім доказом нереальності господарських операцій. Актом підтверджено, що обумовлені договорами підряду ремонтно-будівельні роботи були виконані, а ТМЦ поставлені.

Також позивач вказує, що при наданні правової оцінки господарським операціям з поставки виробничого обладнання компанією-нерезидентом Premiumpack GmbH контролюючим органом не було враховано, що абзац й пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачає виключення щодо оподаткування доходів нерезидента з джерелом походження з України у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента.

Позивач наголошує на протиправному застосуванні підвищеного розміру штрафної санкції на підставі п.123.1 ст.123 та п.127.1 ст.127 ПК України, оскільки в акті перевірки відсутні відомості щодо актів або інших рішень контролюючого органу, в яких було б зафіксовано попереднє заниження податку на додану вартість, податку на прибуток юридичних осіб або порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.

Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом протиправно та необґрунтовано, оскільки в ході проведення перевірки ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс було надано всі необхідні документи на підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України та правомірності формування показників податкової звітності при здійсненні господарських операцій з придбання товару та виконання ремонтно-будівельних робіт з контрагентами-резидентами та при придбанні виробничого обладнання у контрагента-нерезидента.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

20.05.2019 року представником відповідача до суду надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що висновки акту перевірки повністю відповідають чинному законодавству, оскільки в ході перевірки неможливо було встановити походження наданих позивачу послуг та поставлених на його адресу товарів, а при дослідженні подальших ланцюгів постачання встановлені підприємства, які є фігурантами в кримінальних провадженнях. Контрагенти позивача не мали можливості надати обумовлені договорами підряду роботи та поставити обумовлені договорами постачання товари в силу відсутності в них достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів. Передані позивачу товарно-матеріальні цінності є безоплатно отриманими від невстановлених осіб, а відтак призводять до збільшення активу та зростання майбутніх економічних вигід, і відповідно до норм П(С)БО визнаються доходом.

Також відповідач наголошує, що компенсація позивачем компанії-нерезиденту Premiumpack GmbH витрат на транспортування в Україну товару є іншим доходом нерезидента, який відповідно до й пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України підлягає оподаткуванню в Україні за ставкою 15 відсотків від його суми та має сплачуватися до бюджету під час такої виплати відповідно до пп.141.4.2 ст.141 ПК України.

Обґрунтовуючи застосування підвищеного розміру штрафної санкції на підставі п.123.1 ст.123 ПК України відповідач зазначив, що в 2017 році була проведена позапланова перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України і правильності визначення об`єкта оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів (акт №14/28-10-46-11-37373551 від 09.03.2017), за результатами якої було встановлено заниження податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та сформовані відповідні податкові повідомлення-рішення. Щодо застосування підвищеного розміру штрафної санкції згідно п.127.1 ст.127 ПК України відповідач зазначив, що розмір штрафної санкції визначено (обчислено) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу.

28.05.2019 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

19.06.2019 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких було підтримано позицію викладену у письмовому відзиві на позовну заяву та зазначено, що відповідь на відзив позивача жодним чином не спростовує суті виявлених Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби в ході перевірки порушень.

18.07.2019 року від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, якою позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0010334617, яким збільшено грошові зобов`язання з ПДВ в частині донарахування грошового зобов`язання в сумі 1 117 001,25 грн.,

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0010434617, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0010344617, яким визначено штрафну санкцію з податку на прибуток приватних підприємств;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0010494617, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

26.09.2019 представник позивача надав до суду додаткові пояснення, в яких викладена позиція підприємства щодо господарських операцій з ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс з ПП Террастрой-Д , ТОВ Таргет Глобал , ТОВ Астіон Буд , ТОВ Трейд-Капітал Інвест Груп , ТОВ Маріуполь Промбуд , ТОВ Строй-компані ЛТД , ТОВ Стройсіті ЛТД , ТОВ Буд Сервіс Промоушен , ТОВ БК Капітал Білд , ТОВ Техно-Імідж , ТОВ Спайс Айленд .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, додаткових поясненнях та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на письмовий відзив та на заперечення на відповідь на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю М`ясна фабрика Фаворит Плюс зареєстровано 15.10.2010 року та знаходиться на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС з 19.10.2010 року.

На підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 13.09.2018 №1692 та направлень на проведення перевірки від 25.09.2018 року, виданих Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС, було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 року.

07.12.2018 року за результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки №98/28-10-46-17-37373551.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс :

- п.5, 7, 21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 під №860/84153, п.3 розд. І, п.3 розд. ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за №336/22868, п.44.1 ст.44, пп.1З4.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), ст.1, п.2 ст.3, ст.4, ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями); п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями, розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов`язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму - 672 158 грн., у т.ч.: за 2015 рiк у сумі 457 383 грн., за 2016 piк у сумі 28 270 грн., за 2017 piк у сумі 62 736 грн., в т.ч. за І квартал 2017 року - 46 270 грн., І півріччя 2017 року 50 518 грн., за 1 півріччя 2018 року у cyмі 123 769 грн., в т.ч. за І квартал 2018 року - 123 769 грн.

- пп.16.1.6 п. 16.1 ст. 16, пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.7 розд. V, п.6 розд. VI Порядку заповнення i подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 року №966 Про затвердження форм та Порядку заповнення i подання податкової звітності з податку на додану вартість (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 р. за №1267/26044), пп.6 п.3 розд. V, п.2,З,6 розд.VI Порядку заповнення i подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 р №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за №159/28289), п.2.З Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1233 Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг , в peзультаті чого перевіркою встановлено:

- заниження податку на додану вартість (ряд. 18 (ряд.25)) на загальну суму 1 588 212 грн., в т.ч. по періодах: за ciчень 2015 року - 54 702 грн., лютий 2015 року 57 694 грн., липень 2017 року - 1 332 643 грн., жовтень 2017 року - 14 643 грн., грудень 2017 року - 13 929 грн., березень 2018 року - 114 601 грн.,

- завищення податку на додану вартість (ряд. 18) на загальну суму 972 229 грн., в т.ч. по періодах: серпень 2017 року - 5 891 грн., вересень 2017 року - 512 грн., ciчень 2018 року - 964 983 грн., лютий 2018 року - 843 грн.

- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46 та п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємство не надало Додаток ПН до рядка 23 Податкової декларації податку на прибуток підприємств (розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи iз джерелом ix походження з України) за 2015 piк по нерезиденту компанії Premiumpack Gm , Австрія, по виду доходу - інші доходи ;

- п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, абзацу в , й пп.141.4.1, пп.141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, підприємством занижено у поданій звітності суму податку на прибуток іноземних юридичних ociб з виплаченого на користь нерезидента АТВ Holding GmbH, Австрія, доходу, з джерелом його походження з України (роялті) та підприємством не нараховано податок на прибуток iноземних юридичних ociб з виплаченого на користь нерезидента Premiumpack Gm , Австрія доходу, з джерелом його походження з України (iнші доходи), в результаті чого, занижено податок на прибуток iноземних юридичних ociб за 2015 piк у сумі 112 785,0 грн.

На підставі акта від 07.12.2018 року №№98/28-10-46-17-37373551контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0010334617 від 26.12.2018, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 328 036,0 грн.;

- №0010434617 від 26.12.2018, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 779 545,0 грн.;

- №00010344617 від 26.10.2018, яким застосована штрафна санкція в розмірі 170,0 грн.;

- №0010494617 від 26.12.2018, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 112 785,5 грн.

Позивачем було складено та направлено скаргу на спірні податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України листом від 08.01.2019 року за вих. №Ф-2019-000019.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 07.03.2019 року за №11038/6/99-99-11-04-02-28 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Так, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та з ПП Террастрой-Д , ТОВ Таргет Глобал , ТОВ Астіон Буд , ТОВ Трейд-Капітал Інвест Груп , ТОВ Маріуполь Промбуд , ТОВ Строй-компані ЛТД , ТОВ Стройсіті ЛТД , ТОВ Буд Сервіс Промоушен , ТОВ БК Капітал Білд , ТОВ Техно-Імідж , ТОВ Спайс Айленд .

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Террастрой-Д (код ЄДРПОУ 39005509) відбувались на підставі договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт в виробничих та адміністративних приміщеннях позивача, а саме:

- договір №19/01/15 Т.У. від 19.01.2015 року, предметом якого було виконання будівельно-ремонтних робіт в приміщенні архіву;

- договір №21/01/15 Т.У. від 21.01.2015 року, предметом якого було виконання будівельно-ремонтних робіт по ремонту покрівлі роздягальні в розподільчому комплексі;

- договір №23/01/15 Т.У. від 23.01.2015 року, предметом якого було виконання додаткових робіт по ремонту приміщення архіву;

- договір №16/02/15 Т.У. від 16.02.2015 року, предметом якого було виконання робіт з демонтажу та монтажу навісу;

- договір №17/02/15 Т.У. від 17.02.2015 року, предметом кого було виконання робіт з облаштування захисної перегородки в кутерному відділенні;

- договір №18/02/15 Т.У. від 17.02.2015 року, предметом якого було виконання робіт з облаштування навісу над електричними щитами холодильних агрегатів;

- договір №26/02/15 Т.У. від 26.02.2015 року, предметом якого було виконання робіт з монтажу приміщення складу вторинної сировини та облаштування огорожі в приміщенні №132.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем були надані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3), договірна вартість (форма №9), акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податкові накладні та платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Стройсіті ЛТД (код ЄДРПОУ 39442595) відбувались на підставі договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт в виробничих та адміністративних приміщеннях позивача, а саме:

- договору №11/03/15 Т.У. від 12.03.2015 року, предметом якого було виконання робіт по реконструкції холодильних камер, складських та офісних приміщень Криворізького відділення позивача;

- договору №12/03/15 Т.У. від 12.03.2015 року, предметом якого було виконання робіт з облаштування отворів в приміщенні 159 блоку Б виробничого корпусу;

- договору №14/04/15 Т.У. від 09.04.2015 року, предметом якого було виконання робіт з ремонту покрівлі виробничого корпусу, аварійного ремонту покрівлі котельної та виготовлення металоконструкцій естакади під обладнання.

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем були надані: додаткові угоди до договорів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3), договірна вартість (форма №9), акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податкові накладні та платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Трейд-капітал Інвест Групп (код ЄДРПОУ 39596024) відбувались на підставі договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт в виробничих та адміністративних приміщеннях позивача, а саме:

- договору №24/04/15 Т.У. від 24.04.2015 року, предметом якого було виконання робіт по аварійному ремонту покрівлі складу обладнання що було у вжитку, виконання додаткових робіт з ремонту покрівлі складу обладнання, що було у вжитку, на виконання ремонту зливостокових воронок та облаштування отворів для встановлення обладнання та на облаштування огорожі з колючої проволоки;

- договору №27/04/15 Т.У. від 27.04.2015 року, предметом якого було виконання робіт з ремонту відбійників із сталі в приміщенні приймання сировини;

- договору №05/06/15 Т.У. від 05.06.2015 року, предметом якого було виконання робіт з монтажу коптильно-варочних термокамер SLT-4000 в виробничому приміщенні;

- договору №08/06/15 Т.У. від 08.06.2015 року, предметом якого було виконання робіт з ремонту підвісного шляхопроводу в приміщенні приймання та транспортування туш № 101 та приміщенні дифростера №110;

- договору №22/06/15 Т.У. від 22.06.2015 року, предметом якого було виконання робіт з облаштування отворів у виробничому корпусі;

- договору №01/07/15 Т.У. від 01.07.2015 року, предметом якого було виконання робіт з утеплення трубопроводів;

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем були надані: додаткові угоди до договорів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3), договірна вартість (форма №9), акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податкові накладні та платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Техно-імідж (код ЄДРПОУ 39596024) відбувались на підставі договору на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання, що використовується позивачем в господарській діяльності №11/06/01 від 11.06.2014 року, на підставі якого були виконані роботи з технічного обслуговування та ремонту електричних навантажувачів EFG215 та електричних візків EFG216. На підтвердження виконання договору позивачем були надані: акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, акт звірки розрахунків.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ БК Капітал Білд (код ЄДРПОУ 40496848) відбувались на підставі договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт в виробничих та адміністративних приміщеннях позивача, а саме:

- договору №29/09/16 Т.У. від 29.09.2016 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту приміщення у виробничому корпусі, блок А ;

- договору №30/09/16 Т.У. від 30.09.2016 року, предметом якого було виконання робіт по виготовленню та монтажу нащільників у виробничому корпусі, блок А ;

- договору №05/10/16 Т.У. від 05.10.2016 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту приміщення в адміністративному корпусі (відділ кадрів);

- договору №06/10/16 Т.У. від 06.10.2016 року, предметом якого було виконання по ремонту приміщення (облаштування тамбура) в адміністративному корпусі;

- договору №07/10/16 Т.У. від 07.10.2016 року, предметом якого було виконання робіт по утепленню покрівлі в адміністративному корпусі;

- договору №15/12/16 Т.У. від 16.12.2016 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту покрівлі побутових приміщень;

- договору №16/12/16 Т.У. від 16.12.2016 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту покрівлі виробничого корпусу блоку А ;

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем були надані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3), договірна вартість (форма №9), акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податкові накладні та платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Буд Сервіс Промоушен (код ЄДРПОУ 40496848) відбувались на підставі договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт в виробничих та адміністративних приміщеннях позивача, а саме:

- договору №16/01/17 Т.У. від 16.01.2017 року, предметом якого було виконання робіт по бетонуванню приямків вагів у виробничому корпусі;

- договору №17/01/17 Т.У. від 17.01.2017 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту приміщення (кабінет директора з продаж);

- договору №01/02/17 Т.У. від 01.02.2017 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту побутового приміщення (душова);

- договору №02/02/17 Т.У. від 02.02.2017 року, предметом якого було виконання робіт по фарбуванню металевих конструкцій у виробничому корпусі;

- договору №03/02/17 Т.У. від 03.02.2017 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту приміщення (служба безпеки);

- договору №01/03/17 Т.У. від 01.03.2017 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту м`якої покрівлі виробничого корпусу (приймання сировини);

- договору №02/03/17 Т.У. від 02.03.2017 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту м`якої покрівлі виробничого корпусу (блок А );

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем були надані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3), договірна вартість (форма №9), акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податкові накладні та платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Маріуполь Промбуд (код ЄДРПОУ 41212849) відбувались на підставі договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт в виробничих та адміністративних приміщеннях позивача, а саме:

- договору №08/12/17 Т.У. від 08.12.2017 року, предметом якого було виконання робіт по облаштуванню перегородок в офісному приміщенні;

- договору №11/12/2017 Т.У. від 11.12.2017 року, предметом якого було виконання робіт по облаштуванню металевої рамки під кондиціонер на покрівлі виробничого корпусу.

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем були надані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3), договірна вартість (форма №9), акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податкові накладні та платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Строй-компані (код ЄДРПОУ 41634000) відбувались на підставі договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт в виробничих та адміністративних приміщеннях позивача, а саме:

- договору №10/03/2018 Т.У. від 12.03.2018 року, предметом якого було виконання робіт по демонтажу та монтажу стелі в кліматичній камері №207 у виробничому корпусі;

- договору №11/03/2018 Т.У. від 12.03.2018 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту м`якої покрівлі у виробничому корпусі;

- договору №12/03/2018 Т.У. від 12.03.2018 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту приміщення автотранспортної ділянки;

- договору №26/03/2018 Т.У. від 26.03.2018 року, предметом якого було виконання робіт по ремонту приміщення (заготовка сировини) у виробничому корпусі.

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів позивачем були надані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3), договірна вартість (форма №9), акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податкові накладні та платіжні доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Спайс Айленд (код ЄДРПОУ 39033269) відбувались на підставі договору поставки №36/10/14-СН від 15.10.2014 року, відповідно до умов якого позивачу були поставлені суміші прянощів. На підтвердження виконання умов договору позивачем були надані: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, накладні на внутрішнє переміщення, акт звірки взаєморозрахунків, податкова накладна та платіжне доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Таргет Глобал (код ЄДРПОУ 40979769) відбувались на підставі договору поставки №213/01/17-СН від 16.01.2017 року, відповідно до умов якого позивачу були поставлені робочі туфлі, гумові чоботи та заточувальний інструмент. На підтвердження виконання умов договору позивачем були надані: видаткова накладна, прибуткові накладні, накладна Нової пошти на доставку товару, довіреність на отримання ТМЦ, податкова накладна та платіжне доручення.

Взаємовідносини ТОВ МФ Фаворит Плюс та ТОВ Астіон Буд (код ЄДРПОУ 39163316) відбувались на підставі договору поставки №236/05/17-СН від 19.05.2017 року, відповідно до умов якого позивачу був поставлений заточувальний інструмент (мусат). На підтвердження виконання умов договору позивачем були надані: прибуткова накладна, видаткова накладна, накладна Нової пошти на доставку товару, довіреність на отримання ТМЦ, податкова накладна та платіжне доручення.

Актом також підтверджується факт виконання ремонтно-будівельних робіт, робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання, а також факт отримання та оприбуткування товару, обумовлених договорами з ПП Террастрой-Д , ТОВ Таргет Глобал , ТОВ Астіон Буд , ТОВ Трейд-Капітал Інвест Груп , ТОВ Маріуполь Промбуд , ТОВ Строй-компані ЛТД , ТОВ Стройсіті ЛТД , ТОВ Буд Сервіс Промоушен , ТОВ БК Капітал Білд , ТОВ Техно-Імідж , ТОВ Спайс Айленд .

Суд критично ставиться до твердження відповідача про отримання робіт та товарів від невстановлених осіб, оскільки в акті перевірки та під час судового розгляду відповідачем не наведено належних доказів щодо цього.

Дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу зібраної податкової інформації та інформації, викладеної в ухвалах суду щодо третіх осіб. Однак, така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту та визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення в зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1, ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2, ст.198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.13 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Суд критично ставиться до твердження відповідача про безоплатність отриманих робіт та товарів, оскільки в акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за товар.

Відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами-постачальниками позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, накладними Нової пошти на доставку товару, довіреностями на отримання ТМЦ, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3), договірною вартістю (форма №9), актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податковими накладними та платіжними дорученнями.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до Розділу І п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з Розділом ІІ п. 5 зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах податкової та бухгалтерської звітності, а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Щодо порушення позивачем законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до акта перевірки, встановлено факт виплати в вересні 2015 році позивачем на користь нерезидента Premiumpack Gmbh (Австрія) доходу з джерелом його походження з України без утримання податку за ставкою 15%, що призвело до порушення вимог пп.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46 та п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103, абзацу в , й пп.141.4.1, пп.141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого, занижено податок на прибуток iноземних юридичних ociб за 2015 piк на суму 112 784,0 грн.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з компанією Premiumpack Gmbh (Австрія), відбувались на підставі контракту №КІ-КО 2014/003 від 11.02.2014, предметом якого було постачання обладнання для м`ясної промисловості. Згідно з умовами контракту, загальна вартість обладнання складає 2 826 325,0 євро, яка сплачується частинами та включає в себе вартість товару, доставку на умовах СІР Перевезення та страхування сплачені до смт. Ювілейне, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Україна , вартість пакування, страхування та вартість монтажу.

09.09.2015 року на користь компанії Premiumpack Gmbh (Австрія) позивачем були перераховані грошові кошти в сумі 33500,0 ЄВРО (751 893, 57 грн.) за транспортування придбаного товару в Україну без утримання та перерахування до бюджету податку з такого доходу.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Підпунктом 141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України визначено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту такими доходами є:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Підпунктом 141.4.2 п.141.2 ст.141 ПК України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, суд доходить до висновку, що оскільки доставка включена до загальної вартості товару, то компенсація її вартості відповідно до пп. й п. 141.4.1 ст. 141 ПК України не є об`єктом оподаткування податком з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України. При виплаті суми 33500,0 євро (751 893,57 грн.) на користь компанії Premiumpack Gmbh за транспортування товару в Україну, нарахування та утримання зазначеного податку позивачем не здійснювалось правомірно.

Проте, щодо відображення в Додатку ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств доходу, який був сплачений на користь нерезидента АТВ Holding GmbH (Австрія), суд зазначає про таке.

Пунктом 103.9 ст103 ПК України встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено, що в перевіреному періоді взаємовідносини між позивачем та АТВ Holding GmbH (Австрія) відбувались на підставі Ліцензійного договору №27/09-16 від 27.09.2016 року, відповідно до умов якого позивач отримав право на використання Знаку для товарів та послуг. За надання дозволу на використання Знаку, позивач щомісячно сплачує ліцензійний платіж (роялті).

Під час проведення перевірки встановлено, що за І квартал 2018 року позивачем задекларовано податків з доходу з джерелом його походження з України, виплаченого на користь нерезидента АТВ Holding GmbH (Австрія), за ставкою 15% у сумі 327 202,0 грн., в той час як мало задекларувати 327 203,0 грн., тобто встановлено заниження задекларованого податку у сумі 1,0 грн., що не спростовується позивачем.

Щодо застосування штрафної санкції за встановлені порушення, суд зазначає про таке.

На підставі акту перевірки, 26.12.2018 року відповідачем були сформовані податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (№0010334617), податку на прибуток приватних підприємств (№0010434617) та податку на прибуток іноземних юридичних осіб (№0010494617) та визначена штрафна (фінансова) санкція в розмірі 50 відсотків від суми грошового зобов`язання.

Правовою підставою для застосування штрафних фінансових санкцій зазначені п.123.1 ст.123 та п.127.1 ст.127 ПК України.

Пунктом 123.1 ст.123 ПК України визначено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Обґрунтовуючи застосування штрафної санкції в розмірі 50 відсотків на підставі п.123.1 ст.123 ПК України відповідач послався на акт позапланової виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України і правильності визначення об`єкта оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів всіх рівнів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 №14/28-10-46-11-37373551 від 09.03.2017 року, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу були визначені грошові зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Проте, судом встановлено і відповідачем не заперечувалось, що податкові повідомлення-рішення, сформовані на підставі акту перевірки №14/28-10-46-11-37373551 від 09.03.2017 року, оскаржувались позивачем в судовому порядку (адміністративна справа №804/4298/17) та станом на дату винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не були узгодженими.

З урахуванням приписів підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд погоджується з доводами позивача, що податкові повідомлення-рішення, сформовані на підставі акту перевірки №14/28-10-46-11-37373551 від 09.03.2017 року не були узгодженим у зв`язку із процедурою судового оскарження, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для висновку про повторне протягом 1095 днів визначення суми податкового зобов`язання з цих податків.

Відповідно до пункту 127.1 ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Обґрунтовуючи застосування штрафної санкції в розмірі 50 відсотків на підставі п.127.1 ст.127 ПК України відповідач зазначив, що розмір штрафної санкції визначено (обчислено) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу, тобто підвищений розмір штрафу у разі повторного виявлення порушень застосовується не за факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь та обставин, передбачених п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України.

В Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України, затвердженій наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. №592 (запитання 1), про повторність зазначено, що повторним порушенням, за яке передбачено штраф буде несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року винесено податкове повідомлення-рішення.

У листі ДФСУ від 19.11.2015 р. № 11059/С/99-99-10-03-02-14 щодо штрафів за п.127.1 ПК України вказано, що зазначена стаття застосовується до платників податків, які не здійснили нарахування, утримання та/або сплату податку та до податкових агентів, які не здійснили нарахування, утримання та/або сплату (перерахування) до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Крім того, передбачений п.127.1 ст.127 ПК України розмір штрафної санкції диференційований залежно від повторності визначення суми податкового зобов`язання з цього податку.

При цьому, ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобов`язання відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії з визначення податкового зобов`язання стосовно одного і того самого платника податків.

Таким чином, підвищений розмір штрафу застосовується у випадку повторного виявлення податкових порушень, тобто у випадку коли до платника за аналогічне правопорушення вже було застосовано протягом 1095 днів штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення. Якщо протягом 1095 днів податкового повідомлення-рішення за таке порушення не приймалось, штраф застосовується у розмірі виявленого вперше порушення.

Доказів визначення податкового зобов`язання позивачу протягом останніх 1095 днів під час розгляду справи не встановлено. Відтак, відповідачем не обґрунтовано застосування до позивача штрафу в означеному розмірі.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи податкового органу, що стали підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. При цьому, належного обґрунтування прийнятих рішень відповідачем до суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст.241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Ввизнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 26.12.2018 року № 0010334617 в частині донарахування грошового зобов`язання в сумі 1 091 383, 06 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 26.12.2018 року № 0010434617.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 26.12.2018 року № 0010344617;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 26.12.2018 року № 0010494617 в частині суми збільшеного грошового зобов`язання на суму 112 784,25 грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року № 0010494617 в частині суми збільшеного грошового зобов`язання на суму 1,25 грн. - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань фісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" судовий збір у розмірі 19 210,00 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 15 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Горбалінський