Постанова

від 20.11.2019 по справі 910/10801/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10801/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора -БКБ" про розподіл судових витрат

за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора -БКБ",

2. Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації",

3. Державної інспекції сільського господарства,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Львівська обласна державна адміністрація,

2. Фонд державного майна України,

3. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,

4. Львівська міська рада,

про визнання недійсним рішення Державної інспекції сільського господарства України, інвестиційного договору та зобов`язання вчинити певні дії,

За участю представників сторін:

від позивача: Григорян О.О. - представник

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: не з`явився,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

від третьої особи-3: не з`явився,

від третьої особи-4: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора-БКБ", Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", Державної інспекції сільського господарства України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації, Фонду державного майна України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання недійсним рішення Державної інспекції сільського господарства України, інвестиційного договору та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Додатковою постановою від 23.05.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора БКБ" про розподіл судових витрат відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду від 25.09.2019 касаційні скарги Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" та Львівської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 залишено без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №910/10801/18 залишено без змін.

27.09.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Опора - БКБ" (далі - Товариство) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою про розподіл судових витрат. Просило включити до складу судових витрат, які підлягають розподілу, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Опора-БКБ" в розмірі 5 000,00 грн. у зв`язку із переглядом справи №910/10801/18 у суді касаційної інстанції, та розподілити такі судові витрати у відповідності до чинного законодавства України, вирішити питання розподілу судових витрат за відсутності представника Товариства.

Заява обґрунтована тим, що представником Товариства у судовому засіданні, що відбулось 25.09.2019, зроблено заяву про намір подати докази щодо понесених Товариством судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді касаційної інстанції, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, а в подальшому в межах зазначених строків надано відповідну заяву та докази понесення судових витрат на суму 5000,00 грн., а саме по 2000,00 грн за участь у двох судових засіданнях та по 500,00 грн за надіслання до суду касаційної інстанції зави про неможливість подання відзиву та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Витягом з протоколу передачі заяви раніше визначеному складу суду від 03.10.2019 у справі № 910/10801/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/10801/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора-БКБ" залишено без руху до 15.11.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не надано доказів надсилання копії заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення учасникам справи №910/10801/18, встановлено ТОВ "Опора-БКБ" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

01.11.2019 заявник до Суду направив заяву про усунення недоліків, а саме надав докази надсилання копії заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення учасникам справи № 910/10801/18.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора -БКБ" про розподіл судових витрат у справі № 910/10801/18 на 20.11.2019 року о 12:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 332, визнано явку представників учасників справи не обов`язковою.

В судове засідання з`явився представник позивача, котрий проти задоволення заяви заперечував. Інші представники учасників справи не з`явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час і місце розгляду заяви.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.126 ГПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.4,5,8,9 ст.129 ГПК України:

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача ;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 , прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок:

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на підтвердження надання адвокатським об`єднанням "Абданк" професійної правничої допомоги на суму 5000,00 грн у суді касаційної інстанції при розгляді даної справи, надало копії додаткового договору від 10.08.2019 до договору про надання правової допомоги №8/19 від 22.02.2019, акта наданих послуг від 25.09.2019, копії доказів на скерування двох заяв на адресу суду касаційної інстанції, рахунок на оплату від 29.08.2019 №31 та квитанцію від 30.08.2019 №ПН2111 про сплату коштів за надання правової допомоги за договором 8/19 від 22.02.2019 (а.с.195-196 т.4) за рахунком №31 від 29.08.2019 згідно призначення платежу.

З матеріалів справи слідує, що постановою Касаційного господарського суду від 25.09.2019 касаційні скарги Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" та Львівської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 залишено без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №910/10801/18 про відмову у позові залишено без змін.

Оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання від 25.09.2019 адвокатом Максимишин І.Б. здійснена заява про намір клієнта (ТОВ "Опора-БКБ") подати заяву про відшкодування адвокатських витрат, відповідна заява про прийняття доказів понесених судових витрат у зв`язку із переглядом справи №910/10801/18 у суді касаційної інстанції та розподіл таких витрат у відповідності до чинного законодавства України надіслана до суду, відповідно до штампа ПАТ "Укрпошта", 27.09.2019, тобто з дотриманням норм чинного процесуального законодавства, що регулює питання розподілу понесених судових витрат на надання правової допомоги, а саме наведених вище ст.ст. 126, 129 ГПК України, Касаційний господарський суд доходить висновку про задоволення поданої заяви ТОВ "Опора-БКБ", оскільки заявником у відповідності до вимог ст. 74 ГПК України, доведено надання йому послуг у суді касаційної інстанції у заявленій до розподілу сумі.

При цьому, колегія суддів касаційного суду враховує наступне.

Клопотання саме про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності від позивача до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача усно заперечила проти заявленого клопотання з тих підстав, що позивач в даному випадку не був суб`єктом, що подавав касаційну скаргу, а також з тих підстав, що позивач на даний момент перебуває в стані припинення і відсутні бюджетні кошти під відшкодування таких витрат.

Проте, дані доводи не можуть бути прийняті до уваги касаційним судом, оскільки вищевказаними ст.ст. 126, 129 ГПК України наведені обставини не визначені в якості підстав звільнення, зменшення чи покладення на іншу сторону заявлених витрат.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора -БКБ" про розподіл судових витрат задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 24, код ЄДРПОУ 37471967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора -БКБ" (79035, м.Львів, вул.Зелена, 115, код ЄДРПОУ 37740921) 5 000, 00 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №910/10801/18 у суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський