Постанова

від 07.11.2019 по справі 910/23822/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2019 р. Справа№ 910/23822/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоренко В.С. за довіреністю від 11.10.2019;

від відповідача: Зеленковський О.О. за ордером від 23.09.2019;

від третьої особи: Кузьмік Д.В. за довіреністю від 26.10.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Газпостач"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 (повний текст складено 12.07.2019)

у справі №910/23822/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.

до Приватного підприємства "Газпостач"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 20100411,77 доларів США,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк " в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Газпостач" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №143-2012 від 03.04.2012 р. в розмірі 20100411,77 доларів США, що еквівалентно 425 835 263,51 грн., з яких:

- 13 549 999,99 доларів США, що еквівалентно 287 062 169,79 грн. - заборгованість за кредитом.

- 1 638 468,45 доларів США, що еквівалентно 34 711 609,50 грн. - заборгованість за процентами.

- 4 015 316,66 доларів США, що еквівалентно 85 066 089,57 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

- 298 929,86 доларів США, що еквівалентно 6 332 948,66 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту

- 571 358,33 доларів США, що еквівалентно 12 104 454,76 грн. - заборгованість по сплаті 3% річних по заборгованості за кредитом

- 26 338,48 доларів США, що еквівалентно 557 991,23 грн. - заборгованість по сплаті 3% річних по заборгованості за процентами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов кредитного договору позивач надав позичальнику (ТОВ "Зернова Аграрна Компанія") кредит у формі відновлювальної кредитної лінії, в подальшому у договір були внесені зміни про заміну сторони позичальника, відповідно до яких всі права і обов`язки за договором перейшли до нового позичальника - ПП "Газпостач" і станом на 20.08.2015 заборгованість позичальника становила 20 100 411 доларів США.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що у матеріалах відсутні належні докази прострочення заборгованості; договори про внесення змін щодо розміру облікової ставки Уповноваженою особою Фонду були безпідставно визнані нікчемними.

Провадження у справі неодноразово зупинялось у зв`язку із оскарженням відповідачем в судовому порядку рішень Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними договорів про зміни кредитного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 липня 2019 року позов задоволено.

З Приватного підприємства Газпостач стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А - 20100411 доларів США 77 центів, що еквівалентно 425 835 263 грн. 51 коп. за кредитним договором від 03.04.2012 р. № 143-2012, з яких: заборгованість за кредитом - 13549999,99 дол. США, що еквівалентно 287062169,79 грн.; заборгованість за кредитом - 1638468,45 дол. США, що еквівалентно 34711609,50 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 4015316,66 дол. США, що еквівалентно 85066089,57 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 298929,86 дол. США, що еквівалентно 6332948,66 грн.; заборгованість по 3% річних по заборгованості за кредитом - 571358,33 дол. США, що еквівалентно 12104454,76 грн.; заборгованість по 3% річних по заборгованості за процентами - 26338,48 дол. США, що еквівалентно 557991,23 грн.

Крім того, з приватного підприємства Газпостач стягнуто в доход державного бюджету 182700 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду в частині стягнення судового збору, Приватне підприємство Газпостач звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення судового збору в сумі 182700 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права, оскільки позовна заява не містить вимоги щодо стягнення судових витрат, а суд повинен був розглядати справу в межах заявлених вимог. Також відповідач вказує, що рішення Уповноваженої особи Фонду, якими встановлено нікчемність договорів про внесення змін щодо розміру облікової ставки, не породжують наслідків для відповідача, тому строк виконання зобов`язань не настав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на 26 вересня 2019 року.

03 вересня 2019 року третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вона заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що на час подання позову позивач був звільнений від сплати судового збору, а тому у зв`язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача у доход державного бюджету. Також вказав, що апеляційна скарга подана виключно в частині стягнення судового збору, і рішення суду підлягає перегляду лише в цій частині.

03 вересня 2019 року відповідачем (апелянтом) подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої він пропонує поставити питання щодо відповідності наявного у справі розрахунку заборгованості розміру фактичної заборгованості.

16 вересня 2019 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що на час подання позову позивач був звільнений від сплати судового збору, а тому у зв`язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача у доход державного бюджету. Також вказав, що апеляційна скарга подана виключно в частині стягнення судового збору і рішення суду підлягає перегляду лише в цій частині.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року відкладено розгляд справи на 05 листопада 2019 року.

16 жовтня 2019 року відповідачем подано свій розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого заборгованість станом на 20.05.2015 становила 246 801 519,95 грн.

25 жовтня 2019 року третьою особою були подані заперечення на клопотання про призначення судової експертизи, у яких він вказує, що в апеляційній скарзі рішення суду оскаржується виключно в частині стягнення судового збору, у суді першої інстанції відповідачем клопотання про призначення експертизи не заявлялось, а питання, які відповідач просить поставити на вирішення експертизи, не стосуються предмету оскарження.

31 жовтня 2019 року позивачем були подані заперечення на клопотання про призначення судової експертизи, у яких він вказує, що в апеляційній скарзі рішення суду оскаржується виключно в частині стягнення судового збору, у суді першої інстанції відповідачем клопотання про призначення експертизи не заявлялось, питання, які відповідач просить поставити на вирішення експертизи, не стосуються предмету оскарження, а розмір судового збору, який підлягає стягненню, визначений Законом України "Про судовий збір" .

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019, у зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т. П., суддів Куксова В.В., Яковлєва М. Л.

Відповідно до ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 05 до 07 листопада 2019 року.

06 листопада 2019 року відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору, яке мотивовано тим, що договором про внесення змін від 15.04.2014 було встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 01 травня 2020 року.

У судовому засіданні 07.11.2019, після заслуховування думки представників сторін щодо призначення судової експертизи, судом було ухвалено заслухати пояснення представників сторін, дослідити матеріали справи, а потім визначитись із необхідністю призначення судової експертизи.

Разом з тим, представником відповідача (апелянта), невідкладно після визначення даного порядку проведення розгляду справи, подано до суду заздалегідь виготовлену та роздруковану на шести аркушах заяву про відвід суддів Козир Т.П., Яковлєва М.Л., Куксова В.В. від розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 визнано заяву про відвід суддів Козир Т.П., Яковлєва М.Л. та Куксова В.В. зловживанням процесуальними правами. Заяву залишено без розгляду. Попереджено приватне підприємство "Газпостач" про недопустимість зловживання процесуальними правами.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, також підтримав клопотання про призначення судової експертизи і закриття провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, також заперечив проти задоволення клопотань про призначення експертизи і закриття провадження.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, також заперечив проти задоволення клопотань про призначення експертизи і закриття провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Газпостач" про призначення судової експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова Аграрна Компанія", як позичальником, був укладений кредитний договір № 143-2012.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 12500000 дол. США, а останній зобов`язався отримати вказаний кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути його до 02.04.2013 р., сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені даним договором, а також виконати інші обов`язки, визначені договором.

Згідно п. 1.2 договору № 143-2012 від 03.04.2012 р. процентна ставка за користування кредитом становить 11,5% річних.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт

Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту, день погашення кредиту не враховується) (п. 2.3 договору ).

Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок №2909188001110, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані та остаточно при погашенні кредиту (п. 2.4 договору ).

Відповідно до договору про внесення змін № 1 від 01.10.2012 р. змінено процентну ставку за користування кредитом - 14% річних.

Відповідно до договору № 3 про внесення змін від 02.04.2013 р. змінено кінцевий термін погашення кредиту - 01.04.2014 р. включно.

Відповідно до договору №10 про внесення змін від 03.10.2013 р. була здійснена заміна сторони - позичальника за кредитним договором № 143-2012 від 03.04.2012 р., у зв`язку з чим всі права та обов`язки позичальника за вказаним договором - товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова Аграрна Компанія" перейшли до нового позичальника - приватного підприємства "Газпостач".

Пунктом 14.4 кредитного договору №143-2012 від 03.04.2012 р. передбачено, що за прострочення виконання будь - яких грошових зобов`язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

У разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за цим договором, він зобов`язується на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (п. 14.8 договору ).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилався на те, що на підставі кредитного договору № 143-2012 від 03.04.2012 р. надав позичальнику кредит у розмірі 13549999, 99 дол. США.

Кредит відповідно до умов вказаного договору наданий до 01.04.2014, однак, станом на 20.08.2015 р. заборгованість відповідача за договором кредиту становила 20 100 411,77 дол. США, що еквівалентно 42 5835 263,51 грн., з яких:

- 13549999,99 дол. США, що еквівалентно 287062169,79 грн. - заборгованість за кредитом;

- 1638468,45 дол. США, що еквівалентно 34711609,50 грн. - заборгованість за кредитом;

- 4015316,66 дол. США, що еквівалентно 85066089,57 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 298929,86 дол. США, що еквівалентно 6332948,66 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 571358,33 дол. США, що еквівалентно 12104454,76 грн. - заборгованість по 3% річних по заборгованості за кредитом;

- 26338,48 дол. США, що еквівалентно 557991,23 грн. - заборгованість по 3% річних по заборгованості за процентами.

За наслідками розгляду позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судом стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 182700 грн. судового збору.

Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно у частині стягнення судового збору, посилаючись на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки у позові відсутня така вимога.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині розгляду позовних вимог про стягнення боргу, апеляційний господарський суд встановив, що судом першої інстанції норми процесуального права не порушені, а норми матеріального права застосовані правильно до обставин, встановлених судом першої інстанції, тому відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення в цій частині, з урахуванням вимог апеляційної скарги та меж перегляду в суді апеляційної інстанції.

Щодо стягнення з відповідача судового збору, то Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду в цій частині підлягає зміні з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Позовна заява була направлена позивачем до суду 31 серпня 2015 року, що підтверджується відтиском календарного штемпеля на конверті.

Отже, у даному випадку при поданні позову судовий збір підлягав сплаті за ставками, яки діяли станом на 31.08.2015.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на 31.08.2015), було встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на 31.08.2015), було встановлено ставку за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціною позову у даній справі є - 425 835 263,51 грн., 2 відсотки від якої складають 8 516 705,27 грн., що перевищую максимальний розмір ставки судового збору, а тому сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 73 080 грн. (1218 грн. х 60).

Однак, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" було встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п.22).

У зв`язку із наявністю вказаної пільги позивач при поданні позову судовий збір не сплачував.

Частиною 2 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір в сумі 73 080 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

Проте, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо стягнення судового збору та присуджуючи до стягнення з відповідача 182700 грн. судового збору помилково застосував положення частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка набрала чинності з 01.09.2015, тобто, після подання відповідачем позовної заяви, якими було збільшено максимальну ставку судового збору до 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає зміні в частині розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

При цьому суд апеляційної інстанції залишає поза увагою доводи заявника апеляційної скарги про те, що експертиза необхідна для точного визначення бази для стягнення судового збору, оскільки сума боргу, з якою відповідач погодився, тобто, база нарахування судового збору за його поясненнями, значно перевищує верхню межу, з якої вважає за необхідне стягнути судовий збір суд апеляційної інстанції, з урахуванням обмежень щодо стягнень судового збору, встановлених законом.

Також неспроможним як такий, що суперечить приписам ГПК України про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає довід позивача про неможливість стягнути судовий збір у дохід бюджету за відсутності такої позовної вимоги.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження, то воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Тобто, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що на момент прийняття рішення між сторонами був відсутній спір щодо стягнення боргу за кредитним договором.

Отже, відсутні правові підстави для закриття провадження у справі із заявлених апелянтом мотивів.

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17)

Згідно пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто, використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, отже, зловживає ним.

Дії відповідача - подання апеляційної скарги на рішення суду виключно в частині стягнення судового збору, зі сплатою, відповідно, судового збору за подання апеляційної скарги лише в частині оскаржуваної суми, та подальші намагання спонукати суд переглянути рішення у повному обсязі шляхом подання клопотання про призначення судової експертизи, подання клопотання про закриття провадження у справі та заявлення необґрунтованого відводу, вочевидь спрямовані на затягування розгляду та ухилення від виконання рішення суду в частини, яка ним не оскаржується, відтак, є зловживанням учасником справи своїми процесуальним правами.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку із зловживанням відповідачем процесуальними правами судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про закриття провадження у справі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Газпостач" задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 04 липня 2019 року, виклавши абзац 4 його резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Приватного підприємства "Газпостач" (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, код 36527581) в доход державного бюджету 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору."

В іншій частині рішення залишити без змін.

Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.11.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов