Рішення

від 20.11.2019 по справі 278/275/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/275/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Зубчук І. В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, яку надалі уточнила (а.с. 86-87), та в якій зазначила, що перебувала з відповідачем у шлюбі, за час якого вони набули спільну земельну ділянку площею 0,26 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Новоселиця, кадастровий номер 1822083200:03:001:0077, яку позивач має намір поділити.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати зазначену земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя сторін та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності (а.с. 32-33).

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, свої вимоги підтримала.

Відповідач також подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти ти відповідні їм правовідносини.

З 01 листопада 2003 року по 11 квітня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8-10).

08 жовтня 2013 року між гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі продажу, згідно з яким останній купив земельну ділянку площею 0,26 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Новоселиця, кадастровий номер 1822083200:03:001:0077 (а.с. 120).

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини першої та третьої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З огляду на наведене, враховуючи те, що спірне майно набуте сторонами за час шлюбу, тобто належить їм на праві спільної сумісної власності, зважаючи на відсутність доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя, суд вважає за потрібне задовольнити позовну заяву.

Стосовно строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Отже, початком перебігу позовної давності встановлено день, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на відсутність доказів, які б підтверджували заперечення права позивача на набуте у період шлюбу майно, суд вважає, що у даному випадку позивачем не пропущений строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 70, 72 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Визнати земельну ділянку площею 0,26 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Новоселиця, кадастровий номер 1822083200:03:001:0077, об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,26 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Новоселиця, кадастровий номер 1822083200:03:001:0077.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Зубчук