Постанова

від 26.11.2019 по справі 120/3010/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3010/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

26 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року (постановлену у м. Вінниці 20 вересня 2019 року, повний текст якої виготовлено 25 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 51-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16.05.2019 № 85 та зобов`язання відповідача протягом 30-днів повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 , цільове призначення - комерційне використання, та винести відповідне рішення.

Одночасно з пред`явленням вказаного позову позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення 51-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16.05.2019 №85.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2019 скасувати, прийняти нову про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та прийняття необґрунтованої ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в процесі розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом справи №120/4391/18-а за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, позивачу стало відомо, що відповідач на 51-ій сесії 7-го скликання прийняв рішення №85 від 16.05.2019, яким відмовив йому в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4348 га в АДРЕСА_2 та проведення її експертно-грошової оцінки. Позивач з таким рішенням не погоджується, адже даним рішенням відповідач фактично унеможливив використання позивачем свого майна, а саме заправного комплексу, що знаходиться за адресою: м . Калинівка, вул. Нова. Так, згідно з висновком ТОВ "Строймонтаж ЛТД", яке має державну ліцензію АВ №3589572 від 27.07.2011, для нормального функціонування цього об`єкта при дотриманні всіх необхідних протипожежних та санітарних норм площа використання ділянки складає 4348 кв.м. Отже, заявлений позивачем до викупу розмір земельної ділянки, що становить 0,4348 га, є цілком обґрунтованим. Водночас відповідач надав дозвіл на виготовлення технічної документації лише на 0,005 га для подальшої передачі цієї земельної ділянки позивачу в оренду. Решта земельної ділянки має бути перерозподілена в інший спосіб. На думку позивача, це означає, що вона є вільною від орендарів та набувачів та може бути передана третім особам у власність або користування, що фактично позбавить позивача, у разі позитивного рішення у цій справі, можливості набути земельну ділянку у власність або користування.

Також позивач вважає, що якщо дію оспорюваного рішення не зупинити, відповідач має право вчиняти будь-які дії щодо демонтажу майна позивача, оскільки в останнього фактично відсутні права на земельну ділянку. Вчинення таких дій може призвести до пошкодження та знищення майна, а також понесення позивачем невиправданих матеріальних витрат. Можливість такої загрози підтверджується листом Калинівської міської ради від 07.05.2019 № 02-12-644, в якому відповідач вимагає у позивача прибрати частину майна, що належить позивачу і розташоване на спірній земельній ділянці, та погрожує його демонтажем.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що майно заправного комплексу мало бути використано позивачем для здійснення підприємницької діяльності, результати якої мали б бути засобом для його належного існування та утримання родини, оскільки позивач є пенсіонером.

Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі:

- існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Встановлено, що рішенням 51-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16.05.2019 № 85, вирішено:

1) відмовити позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційного використання (обслуговування АЗС) площею 0,4348 га в м . Калинівка по вул. Нова та проведення її експертної грошової оцінки;

2) виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в м . Калинівка по вул. Нова площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки площами 0,4846 га та 0,0050 га з метою подальшої передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га (підстава: реєстраційне посвідчення на право власності будівлі заправного пункту площею 13,2 кв.м, реєстровий № 92 від 25.04.2005);

3) надати дозвіл міському голові укласти угоду (договір) з суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт, про виготовлення вищевказаної документації;

4) фінансовому управлінню Калинівської міської ради передбачити кошти в місцевому бюджеті на виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності в АДРЕСА_2 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154.

Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки відповідач безпідставно та необґрунтовано відмовив йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4348 га. Відтак просить суд визнати протиправним та скасувати це рішення. Водночас позивач зазначає, що реалізація цього рішення становить небезпеку заподіяння істотної шкоди його правам та інтересам, що свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, з огляду на зміст оспорюваного рішення, формою його реалізації є виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання спірної земельної ділянки. Такі дії самі по собі ще не свідчать про наявність очевидної небезпеки для прав та законних інтересів позивача. Водночас виготовлення документації здійснюється не з метою її передачі у власність або користування третім особам, а саме для поділу на дві окремі земельні ділянки.

Крім того, міською радою вже виготовлено відповідну технічну документацію із землеустрою. Отже, є достатні підстави вважати, що оспорюване рішення вже реалізоване. Тобто зупинення судом його дії не матиме жодного ефекту в цілях забезпечення позову в адміністративній справі.

Водночас, про оспорюване рішення Калинівської міської ради № 85 від 16.05.2019 позивач дізнався ще під час розгляду справи №120/4391/18-а. Таким чином, позивачу було відомо про це рішення щонайпізніше 11.06.2019, коли Вінницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у вказаній справі. Натомість з позовом про скасування рішення відповідача позивач звернувся лише через більш як три місяці, що, на думку суду, додатково засвідчує, що сам позивач не вбачав небезпеки для своїх прав у зв`язку з його прийняття.

Суд наголошує на тому, що питання щодо законності оскаржуваного рішення відповідача входить до предмета спору і буде досліджуватись під час розгляду справи по суті, однак при вирішення заяви про забезпечення позову суд не може вдаватися до оцінки обставин справи з точки зору правомірності прийняття вказаного рішення. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що замість необхідних 0,4348 га відповідач надав дозвіл на відведення у власність позивача лише 0,005 га, що унеможливлює використання позивачем свого майна - заправного пункту.

Доводи позивача про порушення його прав шляхом вчинення на підставі спірного рішення дій щодо демонтажу майна позивача, на думку суду апеляційної інстанції також є безпідставними. В обґрунтування даних доводів позивач посилається на лист Калинівської міської ради від 07.05.2019 № 02-12-644 в якому відповідач вимагає у позивача прибрати частину майна, що належить позивачу і розташоване на спірній земельній ділянці, та погрожує його демонтажем.

Встановлено, що на підставі спірного рішення надано дозвіл на оформлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під нерухомим майном, що належить позивачу, разом з цим, у позивача фактично відсутні права на таку земельну ділянку.

При цьому, лист Калинівської міської ради від 07.05.2019 №02-12-644 стосується вимоги про знесення тимчасових споруд (кіосків), що знаходяться поблизу заправного пункту позивача, тоді як позивач не надав жодних доказів як на підтвердження майнових прав на ці споруди (кіоски), так і законності їх розміщення на спірній земельній ділянці.

Відтак, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову з мотивів наявності у даному випадку загрози для власності позивача, зумовленої існуванням спірного рішення.

Також позивач посилається на те, що майно заправного комплексу мало бути використане для здійснення підприємницької діяльності у майбутньому, від якої позивач міг би отримувати прибуток та забезпечувати родину.

Однак, судовому захисту підлягають порушенні або оспорювані права та інтереси. Натомість вказані доводи позивача ґрунтуються на припущеннях і стосуються забезпечення позову задля захисту тих прав та інтересів, яких позивач, можливо, набуде в майбутньому.

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань основним видом діяльності позивача є "інші види роздрібної діяльності в неспеціалізованих магазинах" (КВЕД 47.19), що взагалі не пов`язано з тією діяльністю, про можливі перешкоди у якій зазначає позивач.

Також суд враховує, що позивач не заперечує, того що будівля заправного комплексу давно не використовується за призначенням і будь-яка господарська діяльність з її використанням не здійснюється.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що заявником не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Водночас, судом також не встановлено будь-яких обставин що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Тому, суд не вбачає будь-яких правових підстав, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.