Постанова

від 12.03.2020 по справі 120/3010/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3010/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.

Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.

12 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Іваненко Т.В.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представників позивача: Левицької-Корчун В.І., Люлькіс І.М.,

представника відповідача: Мичківського І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Калинівської міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (місце ухвалення рішення - м. Вінниця, повний текст складено - 02 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2019 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Калинівської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 51 сесії 7 скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85;

- зобов`язати Калинівську міську раду протягом 30 днів повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - комерційне використання, та винести відповідне рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 51 сесії 7 скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85.

Також зобов`язано Калинівську міську раду у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - комерційне використання, та прийняти рішення відповідно до вимог частин 3, 5 статті 128 Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що рішення Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85 прийняте з істотним порушенням вимог закону та не відповідає критеріям, встановленим у частині 2 статті 2 КАС України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив про те, що під час прийняття спірного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є власником об`єкта нерухомого майна - заправного пункту з будинком оператора, заправними ємностями, резервуаром, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане майно придбане позивачем на підставі договору купівлі продажу від 22 липня 1992 року, який визнано дійсним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2004 року у справі № 2-405/2004. Цим рішенням за позивачем також визнано право власності на зазначений заправний пункт, що стало підставою для оформлення реєстраційного посвідчення № 92 від 25 квітня 2005 року.

Зазначене нерухоме майно до прийняття оспорюваного рішення знаходилося на земельній ділянці площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054, комунальної форми власності, для комерційного використання, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Тривалий час вказану земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 орендував у Калинівської міської ради на підставі договору оренди землі № 83 від 20 листопада 2006 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 листопада 2016 року № 73699332.

Вказаний договір оренди землі розірваний (припинений) в судовому порядку орієнтовно у 2015-2016 роках.

16 листопада 2017 року позивач звернувся до Калинівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,4348 га по АДРЕСА_1 , в межах земельної ділянки площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054.

У заяві позивач зазначив, що на вказаній земельній ділянці розташоване його майно, а саме будівля АЗС з допоміжними елементами (ємностями, резервуаром).

З метою визначення меж та площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування заправного пункту, ФОП ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Строймонтаж ЛТД" (державна ліцензія АВ № 589572) та замовив обґрунтування меж та площі земельної ділянки.

Згідно з наданим цією організацією обґрунтуванням, для нормального функціонування об`єкту АЗС при дотриманні всіх необхідних протипожежних та санітарних норм площа використання земельної ділянки складає 4348,0 кв.м. Наведене обґрунтування було додано позивачем до заяви.

Листом № 02-12-1529 від 11 грудня 2017 року Калинівська міська рада повідомила, що заява позивача розглянута на засіданні постійної комісії з питань благоустрою, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища та на черговій 29-й сесії 7-го скликання 21 листопада 2017 року. Розгляд заяви вирішено відкласти до надання позивачем документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлю майстерні під літ. "Е" на схемі розміщення будівель та споруд), що є необхідною умовою згідно з частиною 2 статті 128 ЗК України.

22 грудня 2017 року на адресу Калинівської міської ради ФОП ОСОБА_1 подав заяву, до якої долучив додаткові документи, необхідні для розгляду його заяви від 16 листопада 2017 року, а саме копії договору купівлі-продажу заправного пункту від 22 липня 1992 року, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2004 року у справі № 2-405/2004, паспорта громадянина України, виданого на ім`я позивача, та довідки про присвоєння індивідуального податкового номера. У заяві позивач додатково пояснив, що не може виконати вимогу про надання документів на підтвердження права власності на нерухоме майно (будівлю майстерні під літ. "Е" на схемі розміщення будівель та споруд), оскільки воно є безхазяйним.

Листом № 02-12-114 від 18 січня 2018 року відповідач повідомив позивача про те, що нерухоме майно (будівля майстерні під літ. "Е" на схемі розміщення будівель та споруд) не може вважатись безхазяйним, оскільки належить ОСОБА_2 .

Крім того, відповідач зазначив, що земельну ділянку площею 0,43 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , щодо якої звертається позивач, вже надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення її меж в натурі на підставі рішення № 25 від 30 січня 2014 року.

02 лютого 2018 року позивач ще раз звернувся до Калинівської міської ради з заявою, в якій повторно просив прийняти рішення щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою викупу.

Листом № 02-12-354 від 01.03.2018 відповідач повідомив, що для вирішення вказаного питання позивачу необхідно звернутись до розробника обґрунтування меж і площі земельної ділянки, на яку він претендує, для вилучення земельної ділянки ОСОБА_2 , на якій знаходить об`єкт незавершеного будівництва. Після виготовлення нового обґрунтування, площу земельної ділянки буде змінено.

27 липня 2018 року позивач втретє звернувся до Калинівської міської ради з заявою, в якій просив розглянути подані ним заяви від 16 листопада 2017 року та від 22 грудня 2017 року та прийняти рішення відповідно до вимог статті 128 ЗК України.

На вказану заяву відповідач надав відповідь № 02-12-1364 від 22 серпня 2018 року, в якій повторив зміст відповідей, наданих позивачу раніше.

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Калинівської міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зобов`язати Калинівську міську раду на найближчій сесії розглянути відповідну заяву позивача з прийняттям рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 120/4391/18-а за клопотанням позивача вказаний позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 120/4391/18-а позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Калинівської міської ради, яка полягає у не прийняті на черговій сесії ради у встановлений Земельним кодексом України строк рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Як зазначає позивач, саме під час розгляду вищевказаної справи йому стало відомо про прийняття відповідачем рішення № 85 від 16 травня 2019 року, яким:

1) відмовлено ФОП ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційного використання (обслуговування АЗС) площею 0,4348 га в АДРЕСА_1 та проведення її експертної грошової оцінки;

2) вирішено виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в м. Калинівка по АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки площами 0,4846 га та 0,0050 га з метою подальшої передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га (підстава: реєстраційне посвідчення на право власності будівлі заправного пункту площею 13,2 кв.м, реєстровий № 92 від 25 квітня 2005 року);

3) міському голові надано дозвіл на укладення угоди (договору) з суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт, про виготовлення вищевказаної документації;

4) фінансовому управлінню Калинівської міської ради доручено передбачити кошти в місцевому бюджеті на виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності в АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV ЗК України.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі цивільно-правових договорів врегульований главою 20 розділі IV Земельного кодексу України. Зокрема, частина першою, другою статті 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частинами 2, 3 статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Водночас в силу приписів частини 5 статті 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина 6 статті 128 ЗК України).

Отже, законом визначено чіткий та послідовний алгоритм дій під час продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі цивільно-правових договорів, який передбачає подання зацікавленою особою відповідного клопотання (заяви) з необхідними документами та розгляд цього клопотання уповноваженим органом в місячний строк з прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, чи рішення про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Водночас суд зауважує, що перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки є вичерпним та закріплений законодавцем у частині 5 статті 128 ЗК України.

Колегією суддів встановлено, що на підставі положень статті 128 ЗК України позивач тричі звертався до відповідача з заявами про викуп земельної ділянки площею 0,4348 га по АДРЕСА_2 . Нова в м. Калинівка Вінницької області, в межах земельної ділянки площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості (заправний пункт з будинком оператора, заправними ємностями та резервуаром), який перебуває у приватній власності позивача.

До вказаних заяв позивач додав усі документи, що були необхідні для вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки.

Крім того, заява позивача відповідає вимогам, передбаченим у частині 2 статті 128 ЗК України.

Обґрунтованим слід вважати і розмір земельної ділянки, яку позивач виявив намір придбати шляхом викупу із земель комунальної власності. Так, спірна земельна ділянка необхідна позивачу для обслуговування заправного пункту, що належить йому на праві власності.

Крім правовстановлюючих документів, факт розміщення на цій земельній ділянці АЗС додатково підтверджується витягом з Генерального плану м. Калинівка Вінницької області.

Відтак, з метою визначення меж та площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування заправного пункту, позивач звернувся до ТОВ "Строймонтаж ЛТД" (державна ліцензія АВ № 589572), яке на підставі договору № 32 від 24 жовтня 2017 року надало "Обґрунтування меж і площі земельної ділянки для компеційного використання (обслуговування АЗС) по вул. Нова в м. Калинівка Вінницької області". Згідно з цим обґрунтуванням, для нормального функціонування об`єкту АЗС при дотриманні всіх необхідних протипожежних та санітарних норм площа використання земельної ділянки має становити 0,4348 га.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем дотримано вимоги закону щодо форми та змісту заяви про викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 області.

При цьому суд зауважує, що під час розгляду справи № 120/4391/18-а один із основних аргументів позивача на підтримку заявлених позовних вимог полягав саме у тому, що позивач виконав усі вимоги закону та надав відповідачу всі документи, необхідні для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Однак жодного рішення про надання чи\або відмову в наданні позивачу такого дозволу у місячний строк відповідачем прийнято не було.

Таким чином, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що оспорюване рішення № 85 від 16 травня 2019 року приймалося відповідачем в умовах розгляду судової справи № 120/4391/18-а, предметом спору в якій була саме бездіяльність Калинівської міської ради щодо не прийняття рішення відповідно до частини 3, 5 статті 128 ЗК України.

За результатами вирішення вказаної справи Вінницьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 11 червня 2019 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправною бездіяльність Калинівської міської ради, яка полягає у не прийняті на черговій сесії ради у встановлений Земельним кодексом України строк рішення за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказане рішення набрало законної сили та набуло статусу остаточного. І хоча цим рішенням на відповідача не покладено обов`язку вчинити певні дії, суд враховує, що таким судовим рішенням:

по-перше, встановлено відповідність вимогам закону заяви позивача про викуп земельної ділянки;

по-друге, встановлено, що саме Калинівська міська рада є уповноваженим суб`єктом на вирішення заяви позивача і прийняття одного з рішень, передбачених частиною 3 статті 128 ЗК України, що є виключною компетенцією відповідача;

по-третє, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення її експертної грошової оцінки з метою викупу.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що судовим рішенням у справі № 120/4391/18-а підтверджуються доводи позивача щодо незаконності вказаного рішення відповідача, адже висновки суду є чіткими та вказують на обов`язок відповідача прийняти рішення саме в порядку, визначеному частинами 3, 5 статті 128 ЗК України.

Також колегія суддів зауважує, що відповідач порушив вказані вимоги закону та відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з підстав, що не передбачені у частині 5 статті 128 ЗК України.

Більше того, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою в рішенні відповідача зазначено статтю 118 ЗК України, яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам, тобто для прийняття спірного рішення відповідач керувався правовою нормою, яка немає жодного відношення до заяви позивача та продажу громадянам земельних ділянок на підставі цивільно-правових договорів.

Відтак, на переконання суду, приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв незаконно та з порушенням вимог частин 3, 5 статті 128 ЗК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на пункт 2 рішення 51 сесії 7 скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року № 85, яким вирішено виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в м. Калинівка по вул. Нова площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки площами 0,4846 га та 0,0050 га з метою подальшої передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га (підстава: реєстраційне посвідчення на право власності будівлі заправного пункту площею 13,2 кв.м, реєстровий № 92 від 25 квітня 2005 року).

Вказане рішення відповідач приймав за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Нова, АДРЕСА_3 , м АДРЕСА_1 .

Повноваження органу місцевого самоврядування за результатами розгляду такої заяви визначені частиною 3 статті 128 ЗК України.

Тому відповідач був зобов`язаний:

1) або прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки;

2) або прийняти рішення про відмову позивачу в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови з урахуванням вимог частиною 5 статті 128 ЗК України.

Натомість відповідач прийняв рішення, яким розділив земельну ділянку площею 0,4896 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0154 на дві окремі земельні ділянки: ділянку площею 0,4846 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0162 та ділянку № 2 площею 0,0050 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:162.

При цьому відповідач фактично ініціював передачу позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду, про що позивач взагалі не просив і для цього законом передбачено окремий порядок вирішення таких питань.

Крім того, визначаючи вказану площу земельної ділянки, відповідач не взяв до уваги той факт, що згідно з договором купівлі-продажу від 22 липня 1992 року та судовим рішенням від 06 квітня 2004 року у справі № 2-405/2004 позивачу, крім будівлі заправного пункту площею 13,2 кв.м, також належать допоміжні об`єкти, а саме підземні ємності для зберігання пального і резервуар для збору відходів.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що земельна ділянка, щодо якої позивач звернувся з заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, а відтак остання не може виступати об`єктом цивільних прав.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В свою чергу, за приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, оскільки наведені відповідачем в апеляційній скарзі підстави відмови у задоволенні заяви позивача про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу не були відображенні в оскаржуваному рішенні, то відповідно підстави для їх врахування та правової оцінки судом - відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Калинівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 березня 2020 року.

Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.