Постанова

від 18.11.2019 по справі 826/3417/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2019 року

Київ

справа №826/3417/18

адміністративне провадження №К/9901/21539/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Желтобрюх І. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,

представника позивача - Горди В. В.,

представника відповідача - Борозни М. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року (суддя Смолій І. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (Василенко Я. М., Кузьменко В. В., Шурко О. І.) у справі № 826/3417/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ротенбергер-Центр до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Ротенбергер-Центр звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 6 грудня 2017 року № 3092615147 та № 3102615147.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що виконання зобов`язань товариством за договорами з контрагентами підтверджено належними та допустимими первинними та іншими документами, що повністю підтверджує реальність цих господарських операцій.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, позов задовольнив.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ Ротенбергер-Центр подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки від 8 листопада 2017 року № 174/26-15-14-07-01-10/32710892, яким встановлено порушення ТОВ Ротенбергер-Центр пунктів 44.1, 44.2, 44,6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1368505,00 грн (за 2015 рік на суму 731571,00 грн, за 2016 рік на суму 636934,00 грн).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях із контрагентами. При цьому, суди не взяли до уваги посилання контролюючого органу на наявні протоколи допиту свідків та порушені кримінальні справи, вироки, а також встановлені факти створення контрагентами позивача фіктивних підприємств.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Викладені в акті перевірки та касаційній скарзі висновки про порушення ТОВ Ротенбергер-Центр податкового законодавства мотивовані тим, що господарські операції за договорами, укладеними позивачем із його контрагентами, не були реальними. Таких висновків контролюючий орган дійшов внаслідок встановлення наступного.

Протягом 2015 - 2017 років позивач документально оформлював операції щодо придбання товарів з такими підприємствами: ТОВ Горсан , ТОВ Брон Плюс , ТОВ Оренталь , ТОВ Армаз , ТОВ Гелеонтранс , ТОВ Геркон-Проф , ТОВ ЕКО-Процесінг , ТОВ Латель , ТОВ Агрофлексгруп 2015 , ТОВ Бліц Профіт , ТОВ ПФК Контур , ТОВ Клор-Ком , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Делайн ЮА , ТОВ Танос Груп , ТОВ Боф Груп , ТОВ Агрокомпанія Лан , ТОВ Альянс Еволюшн , ТОВ Сігур ЛТД , ТОВ Ларс Торг , ТОВ Андромеда Трейд , ТОВ Пром Гарант Плюс , ТОВ Акор ЛТД .

При цьому, відповідач посилається на безпідставне формування податкового обліку позивачем за господарськими операціями з ТОВ Горсан , за свідченнями директора ( ОСОБА_1 ) якого він не причетний до діяльності товариства (вироком Обухівського районного суду від 11 квітня 2016 року у справі № 372/812/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 та частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України); на підставі первинних документів, підписаних від ТОВ Оренталь ОСОБА_2 , яка заперечує вчинення нею таких дій (протокол допиту від 9 серпня 2017 року); за господарськими операціями, первинні документи за якими підписані від ТОВ Гелеонтранс ОСОБА_3 , який заперечує свою причетність до господарської діяльності цього товариства (вироком Ірпінського міського суду Київської області від 3 березня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України); за господарськими операціями, первинні документи в яких підписано від ТОВ Бліц Профіт ОСОБА_4 , який дав свідчення про непричетність до господарської діяльності цього товариства (ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року його звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності); за господарськими операціями, укладеними з ТОВ ЕКО-Процесінг , згідно з поясненнями директора ( ОСОБА_5 ) якого він не причетний до діяльності зазначеного товариства. Окрім того, контролюючий орган встановив, що інші контрагенти є фігурантами кримінальних проваджень; більшість із них не звітує та не має основних засобів; по рахунках бухгалтерського обліку із ТОВ Агрофлексгруп 2015 , ТОВ Самміт-Агро-Трейд , ТОВ Танос Груп , ТОВ Пром Гарант Плюс та ТОВ Акор ЛТД рахується дебіторська заборгованість.

Тобто, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані, зокрема тим, що господарські операції з контрагентами позивача не мали реальних правових наслідків.

Доводи контролюючого органу, підкріплені посиланням на сукупність належних і допустимих доказів, не спростовані судами попередніх інстанцій. Пояснення осіб, що заперечували, зокрема, підписання первинних документів, не перевірялися судами шляхом заслуховування таких осіб свідками.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно зі статтею 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у випадку нез`ясування платником податків наявності повноважень у представника контрагента щодо укладення угоди, у здійсненні господарської операції та оформленні первинних документів, така поведінка може свідчити про наявність умислу на безпідставне одержання податкової вигоди та тягнути за собою ризик настання негативних наслідків для такого платника, зокрема - неврахування для цілей податкового обліку господарських операцій, підтверджених документами, оформленими з порушенням приписів чинного законодавства.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі N 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі N 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі N 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі N 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі N 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі N 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі N 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі N 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі N 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі N 21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду не вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду України.

Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо підтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з його контрагентами колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази ; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

І. Л. Желтобрюх