Постанова

від 11.11.2019 по справі 370/3281/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 370/3281/15-ц

провадження № 61-19458св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Макарівська районна державна адміністрація Київської області, Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Макарівському районі Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держкомзем) у Макарівському районі Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності .

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2009 року він успадкував після смерті матері ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,3101 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Людвинівської сільської ради Макарівського району.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 240376, виданого на підставі рішення Людвинівської сільської ради народних депутатів від 27 лютого 2001 року. Однак, після звернення до Управління Держкомзему у Макарівському районі з приводу внесення відомостей до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру, йому стало відомо про взаємний перетин його земельної ділянки із земельними ділянками, власниками яких є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які були передані їм у власність на підставі розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2006 року № 304 і від 21 листопада 2007 року № 4765.

Вказував, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 протиправно позбавили його права володіння і користування успадкованою земельною ділянкою, тому ОСОБА_1 просив суд скасувати розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2006 року № 304 і від 21 листопада 2007 року № 4765 ; визнати за ним право приватної власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 240376 в межах вказаних в плані зовнішніх меж земельної ділянки; зобов`язати Управління Держкомзему у Макарівському районі відновити в первісному виді кадастровий квартал згідно зі схем, наданих Людвинівською сільською радою, взявши за основу первинний розподіл земельних ділянок (паїв) громадян на підставі рішення Людвинівської сільської ради народних депутатів від 27 лютого 2001 року; зобов`язати Управління Держкомзему в Макарівському районі надати дозвіл землевпорядній організації ФОП ОСОБА_7 для виготовлення технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки, належної ОСОБА_6 , на основі державного акта на право приватної власності на землю, але на його ім`я видати кадастровий номер земельної ділянки; стягнути кошти на відшкодування упущеної вигоди від оренди земельної ділянки у розмірі 35 083,80 грн і витрати, пов`язані з розміщенням оголошення в пресі про виклик відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у складі судді Мазки Н. Б. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Макарівська районна державна адміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження про передачу земельних ділянок у власність відповідачів, діяла у межах наданих їй повноважень, оскільки передані земельні ділянки знаходяться в межах Фасівської сільської ради, однак, поза межами населеного пункту.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2006 року № 304 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 земельних ділянок площею 2,000 га кожному для ведення особистого селянського господарства в межах Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Макарівська районна державна адміністрація діяла у межах наданих їй повноважень, оскільки на час прийняття оспорюваних розпоряджень передані відповідачам земельні ділянки вже перебували у приватній власності матері позивача, тобто не були землями державної власності. Крім того, судом установлено, що передані у власність відповідачів земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яка успадкована позивачем та належала його матері. Вказане свідчить, про неправомірність передачі у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 спірних земельних ділянок, оскільки Макарівська районна державна адміністрація , приймаючи розпорядження від 14 квітня 2006 року № 304, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки фактично передала у власність відповідачів частину земельної ділянки, яка знаходилася у власності ОСОБА_6 та після її смерті успадкована позивачем.

Разом з тим, відсутні підстави для скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 21 листопада 2007 року № 4765, оскільки воно прийняте з метою зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_5 , а сама земельна ділянка була передана їй у власність на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2006 року № 920, яке є чинним і позивачем не оскаржене.

Вимога про визнання права власності на успадковану земельну ділянку є неналежним способом захисту порушених прав позивача, оскільки він вже є володільцем цієї земельної ділянки, однак, позбавлений можливості на внесення відомостей до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру про успадковану земельну ділянку у зв`язку із її взаємним перетином із земельним ділянками відповідачів.

Щодо вимог про зобов`язання Управління Держкомзему у Макарівському районі відновити у первісному виді кадастровий квартал згідно схем, наданих Людвинівською сільською радою, то вони не підлягають задоволенню, так як Управління Держкомзему не є розпорядником земельних ділянок, не приймає рішення про їх передачу у власність громадян, не розробляє документацію із землеустрою та не видає державні акти про право власності на земельні ділянки, а лише погоджує землевпорядну документацію.

Крім того, відсутні підстави для відшкодування втраченої вигоди, оскільки позивачем не надано доказів перебування земельної ділянки в оренді на зазначених у позовній заяві умовах.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року № 682/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, встановивши, що земельні ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були передані неправомірно, оскільки Макарівська районна державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, апеляційний суд повинен був визнати недійсними державні акти, видані на ім`я цих осіб та, з урахуванням цього, відсутні підстави для окремого оскарження розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2006 року № 920, як помилково вважав апеляційний суд.

Доводів щодо незгоди із рішенням апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнати за ним права приватної власності на спадкове майно; зобов`язання Управління Держкомзему у Макарівському районі вчинити певні дії і відшкодування упущеної вигоди касаційна скарга не містить, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України рішення апеляційного суду в цій частині у касаційному порядку не переглядається.

Заперечення на касаційну скаргу відповідачами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 2,3101 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Людвинівської сільської ради Макарівського району на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 240376, виданого на підставі рішення Людвинівської сільської ради народних депутатів від 27 лютого 2001 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2009 року № 2-205, виданого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори, вищевказана земельна ділянка площею 2,3101 га була успадкована її сином ОСОБА_1 .

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2006 року № 304 Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Фасівської сільської ради було затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 земельні ділянки площею 2,000 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в межах Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області.

На підставі цього розпорядження 22 травня 2006 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 отримали державні акти про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222788000:03:017:0004, 3222788000:03:017:0005 та 3222788000:03:017:0007 відповідно.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 21 листопада 2007 року № 4765 Про зміну цільового призначення власної земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, розташованої в межах Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд; змінено цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_5 , яка знаходиться у її власності з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд площею 1,0000 га, з них: 1,0000 га під ріллею в межах Фасівської сільської ради; у зв`язку зі зміною цільового призначення, визнано державний акт на право на землю серії ЯД № 677596 від 29 вересня 2006 року, виданий ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу, таким, що втратив чинність; надано дозвіл на виготовлення нових державних актів зі зміненим цільовим призначенням земельної ділянки.

26 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держкомзему у Макарівському районі з приводу внесення відомостей до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру про успадковану земельну ділянку, однак йому було повідомлено про взаємний перетин його земельної ділянки із земельним ділянками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які передані їм у власність.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом ж частини третьої вказаної статті визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (чинним на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Частиною другою статті 84 ЗК України встановлено, що право державної власності на землю набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За положеннями частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян або у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації визначених ЗК України.

Порядок приватизації або надання земельної ділянки у власність визначений статтею 118 ЗК України.

Отже, право на земельну ділянку виникає на підставі рішення (акту) органу виконавчої влади або місцевого самоврядування за умови дотримання при їх підготовці положень законодавства щодо надання усіх документів, необхідних для отримання земельної ділянки.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, відповідно до положень частини третьої статті 152 ЗК України здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Крім того, згідно з положеннями статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо органом державної влади або місцевого самоврядування прийнято рішення (акт), яке порушує права іншої особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, такий акт необхідно визнавати недійсним.

Судом установлено, що оскаржуваним розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 21 листопада 2007 року № 4765 було змінено цільове призначення земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_5 , при цьому сама земельна ділянка була передана їй у власність на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2006 року № 920, яке є чинним і позивачем не оскаржене.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням вказаного, встановивши, що позивачем не оскаржено розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2006 року № 920, на підставі якого ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 21 листопада 2007 року № 4765, яке є похідним, та стосується зміни цільового призначення земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_5 .

Доводи касаційної скарги про відсутність необхідності окремого оскарження розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2006 року № 920 є безпідставними, оскільки згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Також апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на успадковану земельну ділянку, оскільки він є власником цієї ділянки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2009 року № 2-205, виданого державним нотаріусом Макарівської районної державної нотаріальної контори.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для зобов`язання Управління Держкомзему у Макарівському районі відновити у первісному виді кадастровий квартал згідно схем, наданих Людвинівською сільською радою, оскільки Управління Держкомзему не є розпорядником земельних ділянок, не приймає рішення про їх передачу у власність громадян, не розробляє документацію із землеустрою та не видає державні акти про право власності на земельні ділянки, а лише погоджує землевпорядну документації.

У частині першій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збиткамиє доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже , поняття збитки передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

Оскільки позивачем не було надано суду доказів перебування земельної ділянки в оренді на зазначених у позовній заяві умовах та/або підтвердження позивачем укладення будь-яких правочинів щодо користування цієї ділянкою, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування йому втраченої вигоди.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян