Рішення

від 27.11.2019 по справі 420/5377/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5377/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.

представника позивача Ходирєва Ю.В. за ордером,

представника відповідача Маринова Д.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС ТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.09.2019 р. №0044161414,-

І. Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБС ТРЕЙД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області в якому просило:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0044161414 від 17 вересня 2019 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПБС ТРЕЙД» код ЄДРПОУ 40119815 грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 975 104,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 987552,00 грн.

06.11.2019 р. ухвалою суду залишено без розгляду позовну заяву в частині частину позовних вимог, а саме, позовної вимоги про «Визнання протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС ТРЕЙД» , код ЄДРПОУ 40119815 з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 р. по 31.03.2019 р.» .

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПБС ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 р. по 31.03.2019 р. відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 20.08.2019 р. №461/15-32-14-14/40119815 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПБС ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.03.2019 .

17.09.2019 р. відповідач на підставі акту перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення №0044161414, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 975 104,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 987552,00 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення рішення неправомірним та таким, що належить до скасування.

Оскільки, податковий орган залишив поза уваги, що до перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують, що ТМЦ , роботи використовувались у господарській діяльності позивача, що підтверджують договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки банків, інше.

Позивач не погоджується з висновкам и акта і вважає, що всі документи оформлені належним чином та є цілком правомірним підтвердженням відомостей, що містяться в податкових накладних та деклараціях з ПДВ позивача при здійсненні господарської діяльності та було виконано всі вимоги чинного законодавства по взаємовідносинам із контрагентами.

07.10.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

21.10.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання суд, продовжив підготовче провадження до 90 днів.

12.11.2019 р. ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання суд, закрив підготовче судове засідання та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов (т.2 а.с.13-17).

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив наступне.

Підстави для формування висновків щодо реальності господарських операцій ТОВ«ПБС ТРЕЙД» з постачальниками ДП Одеса Медіа , ТОВ Неонрекламсервіс , ТОВ Укрмедіа-Юг , ВПП Друкарський Дім ТОВ. Оскільки у відповідності до податкової інформації у зазначених контрагентів позивача незначна кількість трудових ресурсів, відсутність матеріально-технічної бази для виробництва.

Представник відповідача вважає, що позивачем не підтверджено постачання товарів від зазначених контрагентів, що виразилось у безпідставному формуванні податкового кредиту.

Таким чином, представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення прийняте на законних підставах та не належить до скасування.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються. Суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення з наступних мотивів.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа 13.11.2015 р. за №15561020000056515. Взято на облік в контролюючих органах 13.11.2015 за №155315172919.

Позивач займається наступними видами діяльності: код за КВЕД 17.29 - виробництво інших виробів з паперу та картону; код за КВЕД 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код за КВЕД 18.12 - друкування іншої продукції; код за КВЕД 17.21 - виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; код за КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; код за КВЕД 73.11 - рекламні агентства.

Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПБС ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 р. по 31.03.2019 р. відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 20.08.2019 р. №461/15-32-14-14/40119815 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПБС ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.03.2019 в якому зафіксував наступні порушення:

1. п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, ст.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1,п.2.4 п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/70, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до на 1975104 грн.;

2. п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого встановлено несвоєчасна реєстрація податкових накладних з затримкою до 15 календарних днів на суму ПДВ 3102,84 грн.

17.09.2019 р. відповідач на підставі акту перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення №0044161414, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 975 104,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 987552,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 ПК України визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд встановив, що відповідач в акті перевірки зазначає, що згідно з податковою інформацією у контрагентів позивача відсутні підтвердження факту поставки ідентифікованого товару, відсутність власного задекларованого виробництва, незначна кількість трудових ресурсів, відсутність матеріально- технічної бази для виробництва, як наслідок зазначеного , укладені між позивачем та ДП Одеса Медіа , ТОВ Неонрекламсервіс , ТОВ Укрмедіа-Юг , ВПП Друкарський Дім ТОВ договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, яка становить їх предмет. Фактично такими постачальниками здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з поставки товарів та послуг на користь позивача і складено (оформлено) первинні документи всупереч норм ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Суд зазначає, що твердження відповідача викладені в акті перевірки спростовуються наступним.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ДП Одеса Медіа підтверджуються укладеним між сторонами договором поставки №1712 від 05.12.2016 р., та первинними документами, а саме: рахунками фактурами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними платіжними дорученнями (т.1 а.с.105-167) та податковими накладними з квитанціями про їх реєстрацію (т.2 а.с.92-123).

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ Неонрекламсервіс , підтверджуються укладеним між сторонами договором поставки №1010 від 09.10.2017 р., та первинними документами, а саме: актами здачі прийняття робіт, рахунками фактурами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними платіжними дорученнями (т.1 а.с.183-218) та податковими накладними з квитанціями про їх реєстрацію (т.2 а.с.124-138).

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ Укрмедіа-Юг , підтверджуються укладеним між сторонами договором поставки №7 від 05.10.2018 р., та первинними документами, а саме: рахунками фактурами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними платіжними дорученнями (т.1 а.с.168-182) та податковими накладними з квитанціями про їх реєстрацію (т.2 а.с.86-91).

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ВПП Друкарський Дім ТОВ, підтверджуються укладеним між сторонами договором поставки №8 від 09.10.2018 р., та первинними документами, а саме: рахунками фактурами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними платіжними дорученнями (т.1 а.с.219-281) та податковими накладними з квитанціями про їх реєстрацію (т.2 а.с.30-85).

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові декларації з податку на додану вартість з квитанціями про реєстрацію (т.2 а.с.139-280, т.3 а.с.1-142).

Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. №727 визначено: Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством , або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотриманням законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункт 62.1 ст.62 ПК України).

Відповідно до ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацюванню та використання інформації необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з підпунктом 72.1.1 п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Позиція контролюючого органу в акті перевірки обґрунтована лише податковою інформацією, яка отримана з АІС Податковий блок та Архіву електронної звітності Єдиний реєстр податкових накладних .

Однак суд, вважає, що є недостатніми для висновку акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому на вказану інформацію.

Проте такі доводи відповідача, які фактично ґрунтуються на висновках перевірки контрагента, суд визнає суб`єктивними припущеннями, які не підтверджені жодним прямим доказом, на противагу чому позивач цілком підтвердив наявними у нього документами реальність господарської операції з придбання товарів у спірних контрагентів.

З огляду на те, що позивач правомірно сформував податковий кредит, суми ПДВ, визначені у податкових накладних, сплаченого у повному обсязі, суд приходить до висновку про неправомірність рішення відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та основної мети такої діяльності - отримання прибутку.

Крім того, суд зазначає, що доказами наявності або відсутності у підприємства трудових ресурсів є не документи податкового обліку, такими документами є відповідні документи бухгалтерського обліку. А висновки ГУ ДФС ґрунтуються як раз на податковій звітності контрагентів.

Позивач отримав реально доставлений товар та в подальшому використав його в своїй діяльності.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд по справі №2а/0370/3041/11 в постанові від 17.01.2018 р. та в постанові від 16.01.2018 р. по справі №826/1398/14.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд зазначає, що порушення контрагентами податкової дисципліни, правил ведення господарської діяльності на які посилається контролюючий орган не можуть бути покладені в основу висновку про те, що господарські операції з позивачем є нереальними з огляду на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому на платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки у зв`язку із недобросовісними діями його контрагента.

Стаття 61 Конституції України, в свою чергу, також встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Верховний суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 813/5852/15 від 27.02.2018 року дійшов до висновку, що: …податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цієї особи .

Суд зазначає, що позивач надав належним чином оформлені первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують зроблені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.

Крім того, в акті перевірки не міститься інформації щодо відсутності будь-яких первинних документів, або не відповідності первинних документів інформації, яка систематизована на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

При цьому, відповідач залишив поза уваги, що до перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують господарську діяльність позивача з зазначеними контрагентами.

Суд зазначає, що всі документи оформленні належним чином та є цілком правомірни підтвердженням відомостей, що містяться в податкових накладних та деклараціях з ПДВ ,позивач при здійсненні господарській діяльності виконав всі вимоги чинного законодавства по взаємовідносинам із контрагентами.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, зроблені перевіряючим висновки про порушення податкових взаємовідносин з контрагентами є упередженими та не можуть стати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за фактом реальності здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (постанови Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №821/1344/17 від 24.04.2018 року).

Зокрема, податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.2 статті 77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача .

З огляду на те, що висновки акту не відвідають дійсним обставинам, висновки податківців зроблені на підставі припущень, а не перевірених даних та належних доказів, а у ТОВ ПБС Трейд всі господарські операції здійснені у відповідності до вимог закону, є реальними та спричинили майнові наслідки, то підстав для донарахування зобов`язань з податку на додану вартість немає, акт є неправомірним, а тому винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення належить до скасування.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0044161414 від 17 вересня 2019 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПБС ТРЕЙД» код ЄДРПОУ 40119815 грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 975 104(один мільйон дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч сто чотири ),00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 987 552 (дев`ятсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят два),00 грн.

3. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПБС ТРЕЙД судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять),00 грн.

4. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ПБС ТРЕЙД адреса: м. Одеса, пров. Онілової, буд18, офіс 4, код ЄДРПОУ: 40119815.

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 43142370.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 27 листопада 2019 року.

Суддя О.Я. Бойко

.