Постанова

від 27.11.2019 по справі 826/13244/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13244/16 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АМІК Авіейшен Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АМІК Авіейшен Україна до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Лукойл Авіейшен Україна звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами (які в подальшому були об`єднані в одне провадження) до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2016 року № 0419140302 та від 24.05.2016 року № 0418140302.

22.02.2018 року судом було замінено Товариство з обмеженою відповідальністю Лукойл Авіейшен Україна його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю АМІК Авіейшен Україна .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 04.05.2016 року № 84/1/26-15-14-03-02/35031928.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 135.1, пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, підпункту 145.1.1, підпункту 145.1.2, підпункту 145.1.9 пункту 145.1 статі 145 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 90912,00 грн., у тому числі за 2013 рік на 90912,00 грн., та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 3969166,00 грн., в тому числі за 2014 рік на 3969166,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.05.2016 року:

- № 0419140302 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 113640,00 грн., з яких: 90912,00 грн. за основним платежем та 22728,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 0418140302 про визначення завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3969166,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач визнає відмінність показників бухгалтерського та податкового обліку, самостійно сформованих ним за результатами перевіряємого періоду, тобто дохід, відображений в податковому обліку підприємства, є більшим за дохід, задекларований в звітності з податку на прибуток, висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибутом здійснено у межах норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства та фактичних обставин справи, а тому спірні рішення є правомірними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення доходів та їх склад визначається статтею 135 Податкового кодексу України, згідно із пунктом 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

При цьому доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно із підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За вимогами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України також встановлює, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

З наведених законодавчих положень слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Певні недоліки в заповненні первинних документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

В Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що внаслідок співставлення даних бухгалтерських рахунків 70,71,73,74 Товариства з даними податкової звітності з податку на прибуток підприємств та декларацій з ПДФ було встановлено, що позивач занизив показник рядка 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів ( робіт, послуг) в загальній сумі 2151779,00 грн. ; занизив показник рядка 03 Інші доходи в сумі 2094036 грн.; завищив витрати по рядку 06.2 Декларації Витрати на збут в загальній сумі 201835 грн.

Щодо висновку контролюючого органу про заниження позивачем показника рядка 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів ( робіт, послуг) в загальній сумі 2151779,00 грн. та заниження показника рядка 03 Інші доходи в сумі 2094036 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що 17.03.2017 року між ТОВ Лукойл-Аєро-Самара (покупець) та ТОВ Лукойл Авиєйшн Україна (продавець) було укладено два договори №03/03.14-ОС та №04/03.14-ОС, згідно умов яких продавець зобов`язувався передати у власність покупця автомобіль FORD TRANSIT CONNECT та паливозаправник MAN TGS 18.400, а покупець зобов`язувався оплатити товар, вартість якого становила 30490 доларів США та 140264 доларів США (т.1 а.с.86-91).

Передача автомобілів супроводжувалась складанням Актів приймання-передачі від 17.03.2014 року №03/03.14-ОС та №04/03.14-ОС (а.с.92-93).

Дохід від продажу зазначених автомобілів у розмірі 1659937 грн. (вартість основних засобів) + 333385,21 грн. (сума ПДФ) був відображений ТОВ Лукойл Авиєйшн Україна на бухгалтерському рахунку 71 Інший операційний дохід , а саме на субрахунку 712 Дохід від реалізації інших оборотних активів .

У податковому обліку вказані операції були відображені у рядку 03.17 Додатку ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

В подальшому, а саме 27.06.2014 року між товариствами було укладено договори про розірвання договорів купівлі-продажу двох вантажних автомобілів. Підставою для укладання вказаних договорів слугувало неможливість ввезення автомобілів на територію РФ та неможливість їх цільового використання покупцем.

Факт повернення автомобілів продавцю підтверджується Актами прийму-передачі. (т.1 а.с.95,97).

У зв`язку з розірванням договорів купівлі-продажу основних засобів позивачем у податковому обліку було здійснено перерахунок суми Інших доходів в сторону зменшення.

У бухгалтерському обліку вказані операції було відображено на бухгалтерському рахунку 70 Доходи від реалізації , а саме - на субрахунку 704 Вирахування з доходу .

Отже, сума 1760665,90 грн. (перерахована на момент повернення вартість двох вантажних автомобілів у зв`язку з ростом курсу долару США) зумовила збільшення К-т та обороти по рахунку Доходи від реалізації .

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що вказане збільшення на рахунку 70 не може вважатись доходом, оскільки відображається на субрахунку 704 Вирахування з доходу , який зменшує фінансовий результат діяльності підприємства, що знайшло своє відображення на рахунку 79 Фінансовий результат .

Водночас, дохід від продажу зазначених автомобілів у розмірі 1659937 грн. (вартість основних засобів) + 333385,21 грн. (сума ПДФ), який був відображений ТОВ Лукойл Авиєйшн Україна на бухгалтерському рахунку 71 Інший операційний дохід , а саме на субрахунку 712 Дохід від реалізації інших оборотних активів , продовжував обліковуватись на вказаному рахунку і після повернення позивачу основних засобів.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані операції з продажу та подальшого повернення основних засобів не могли вплинути на розмір об`єкту оподаткування податком на прибуток, водночас у бухгалтерському обліку операція з продажу основних засобів зумовила збільшення оборотів на рахунку 71 Інший операційний дохід , а операція з повернення вказаних засобів - зменшила обороти по рахунку 70 Доходи від реалізації.

Вказані обставини спростовують висновки податкового органу щодо перевищення позивачем значення доходів від операційної діяльності у сумі 1760665,90 грн., інших доходів у сумі 1659937 грн. та ПДВ у розмірі 333385,21 грн. Фактично відповідач двічі включив до операційного доходу та іншого доходу для цілей бухгалтерського обліку вартість повернених автомобілів, в той час як операція не призвела до виникнення доходу як у податковому та і у бухгалтерському обліку.

Оскільки відповідачем вказані обставини не спростовані, а матеріалами справи підтвержується правомірність відображення позивачем вказаних операцій у податковому та бухгалтерському обліку, висновки Акті перевірки про заниження позивачем об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік є необгрунтованими.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем об`єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 289218,32 грн. за 2013 рік та 101872,57 грн. за 2014 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем здійснювались господарські операції з імпорту та подальшого експорту пального для заправки літаків з метою заправки повітряних суден, які здійснюють міжнародні перевезення, а також імпорт суміші аліфатичних вуглеводнів з домішками ароматичних сполук, середні дистиляти (паливо для реактивних двигунів марки ТС-1 для двигунів з дозвуковою швидкістю та РТ для реактивних двигунів з понадзвуковою швидкістю).

Так, на підтвердження факту проведення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів поставки нафтопродуктів та надання послуг з заправки повітряних суден/контракти поставки авіапалива для повітряних суден, зокрема: від 27.04.2012 року № 02/04.12-ЗП із ПРАТ Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України ; від 06.12.2012 року № 48/12.12-ЗП із ТОВ Фірма Ейр Лінк Інтернешнл ;від 10.12.2012 року № 49/12.12-ЗП із ТОВ Глобал Ейр Компані ;від 14.05.2012 року № 09/05.12-ЗП із ТОВ Авіакомпанія Аероджет ;від 17.05.2012 року № 16/05.12-ЗП із ТОВ Ай Сі Ес Хендлінг ;від 18.06.2012 року № 30/06.12-ЗП із ТОВ Челендж Аеро Юкрейн ; від 14.05.2012 року № 10/05.12-ЗП із ТОВ Авіакомпанія Хорс ; від 03.12.2012 року № 06/12.12-ПР із ТОВ Лук Авіа Ойл ;від 01.08.2012 року № 35/08/12-ЗП із ТОВ Ротор Україна ;від 15.05.2012 року № 13/05.12-ЗП із ТОВ Авіаційна компанія Роза вітрів ; від 17.05.2012 року № 15/05.12-ЗП із ТОВ Авіаційна хендлінгова компанія Авіахендлінг ; від 25.05.2012 року № 20/05.12-ЗП із ТОВ Амстор ; від 30.07.2012 року № 34/07.12-ЗП із ТОВ Авіакомпанія Південні авіалінії ;

від 29.05.2013 року № 05/05.13-ЗП із ПАТ Авіалінії Харкова ; від 13.08.2012 року № 38/08.12-ЗП із ПРАТ Центр ділової авіації ; від 23.08.2012 року № 40/08.12-ЗП із ПРАТ Міжнародна акціонерна авіаційна компанія УРГА ; від 09.10.2012 року № 42/10.12-ЗП із ПРАТ Авіакомпанія Ейр Онікс ; від 07.05.2013 року № 04/05.13-ЗП із ТОВ Авіакомпанія Марс РК ; від 29.04.2013 року № 03/04.13-ЗП із ТОВ Кребо-Крим ; від 09.04.2014 року № 08/09.14-ЗП із ДАП Україна ; від 06.12.2013 року № 09/12.13-ЗП із Кримське ДАП Універсал-Авіа ; від 14.09.2012 року № 41/09.12-ЗП із ТОВ Авіакомпанія Авіатранс К ;

від 17.05.2012 року № 14/05.12-ЗП із ТОВ Авіакомпанія Аеро-Чартер ; від 10.08.2012 року № 37/08.12-ЗП із ТОВ Авіаційна компанія ІСД Авіа ; від 06.12.2012 року № 47/12.12-ЗП із ТОВ Українська авіаційна компанія Аеростар ; від 29.09.2014 року № 08/09.14-ЗП із ППА Мілуватська ; від 18.01.2013 року № 01/01.13-ПP із ТОВ Юкун ; від 12.09.2012 року № 32/12ПН із ВАТ Авіакомпанія ЮТейр ; від 01.02.2014 року № 02/02.14-ЗП із ПАТ Авіаційна компанія Днеправіа ; від 24.01.2014 року № 01/01.14-ЗП із ТОВ ДАРТ ; від 13.05.2012 року № 21/05.12-ZP із компанією Air Arabia PISC ; від 25.02.2014 року № 02/02.14-ZP із компанією Jet Wings Ltd ; від 01.06.2012 року № 24/06.12-ZP із компанією World Fuel Services Europe Ltd ; від 28.04.2012 року № 06/04.12-ZP із компанією Shannon Air Link Ltd ; від 04.12.2012 року № 41/11.12-ZP із компанією Onur Air Tasimacilik A.S. ; від 08.05.2012 року № 04/05.12-ZP із компанією Jetlux Ltd ; від 01.07.2012 року № 36/08.12-ZP із компанією Dubai Aviation Corporation trading as flydubai ;

від 07.08.2012 року № 34/08.12-ZP із компанією Georgian Airways ; від 28.04.2012 року № 05/05.12-ZP із компанією A.L.I. Airlink International (CY) Ltd ; від 17.05.2012 року № 17/05.12-ZP із компанією Sovereign Express Ltd ; від 21.05.2012 року № 18/05.12-ZP із компанією Jet Aero Fuels Ltd ; від 05.07.2012 року № 32/07.12-ZP із компанією Avia Star S.A. ; від 08.08.2012 року № 35/08.12-ZP із компанією Challenge Aero AG ; від 15.05.2014 року № 05/05.14-ZP із компанією Wizz Air Hungary Ltd. ; від 01.07.2013 року № 09/07.13-ZP із компанією Air company Ellinair S.A. ; від 31.05.2012 року № 22/05.12-ZP із ТОВ Авіакомпанія Армавіа ; від 14.11.2012 року № 39/11.12-ZP із компанією Delta Jet USA LLC; від 16.05.2013 року № 06/05.13-ZP із АТ Авіакомпанія SCAT ; від 05.06.2013 року № 08/06.13-ZP із компанією Cargo Air Chartering F.Z.E. ; від 01.07.2013 року № 10/07.13-ZP із компанією Atlasjet Havacilik A.S. ; від 20.12.2013 року № 11/12.13-ZP із НАК Узбекістон хаво йулларі ; від 30.05.2012 року № 30/06.12-ZP із компанією Deutsche Lufthansa AG ; від 26.04.2012 року № 01/04.12-ZP із компанією Air Assets Ltd ; від 21.05.2012 року № 17/05.12-ZP із компанією Aerofuels Overseas Limited ; від 06.06.2012 року № 25/06.12-ZP із компанією Air Baltic Corporation A/S ; від 28.03.2014 року № 03/03.14-ZP із компанією Wizz Air Ukraine Airlines LLC .

Однією з важливих умов вказаних договорів є здійснення замовником 100% попередньої оплати вартості товару та послуг.

З матеріалів справи вбачається, що отримані від замовників суми авансів та ПДВ з них позивач відображав у бухгалтерському обліку.

Податковий орган, співставивши показники бухгалтерського та податкового обліку та не врахувавши суми ПДВ з отриманих авансів, дійшов висновку про наявність розбіжностей у показниках доходу.

Наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 29.11.1999 року за №290, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід .

Відповідно до п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , не визнаються доходами такі надходження від інших осіб/, зокрема….. 6.4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена Міністерством Фінансів України №291 від 30.11.1999 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 21.12.1999 р. № 893/4186 (далі Інструкція №291 ) передбачено, що на субрахунку 643 "Податкові зобов`язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

При цьому за дебетом субрахунку 643 відображаються нараховані податкові зобов`язання з ПДВ за отриманими авансами, а за кредитом субрахунку 643 дані податкового зобов`язання списуються за фактом поставки товарів.

Іншими словами, за дебетом вказаного рахунку відображаються податкові зобов`язання з ПДВ, визначені за правилом першої події, а за кредитом 643 - фактично податкові зобов`язання з ПДВ, які відповідають сумам доходів, відображених у бухгалтерському обліку за принципом нарахувань.

З наявного у матеріалах справи Журналу-ордеру та Відомості по рахунку 643 за 2013 рік вбачається, що сума ПДВ, нарахована в зв`язку з реалізацією продукції за 2013 рік становить 44987950,55 грн.; кінцеве сальдо по рахунку (залишок на кінець місяця періоду суми ПДВ отриманого попередньо в складі авансів від контрагентів і на кінець 2013 року не покритих фактичною реалізацією) становить 1959687,98 грн.; початкове сальдо (залишок на початок періоду суми ПДВ, отриманого попередньо в складі авансів від контрагентів і на той час не покритих фактичною реалізацією) становить 2248906,30 грн.

Отже, сума обороту за дебетом субрахунку 643 складає 44698732,23 грн. (44987950,55 грн. + 1959687,98 грн.- 2248906,30 грн.).

З Акту перевірки вбачається, що саме ця сума була використана для визначення доходу позивача без ПДВ за бухгалтерським обліком.

Проте, колегія суддів зазначає, що для правильного визначення доходу за рахунком 70 без ПДВ слід було відняти залишки незакритого ПДВ з попереднього періоду.

В даному випадку це суми ПДВ, які були відображені у деклараціях з ПДВ за 2012 рік та які віднесені на доходи у 2013 році.

Так, різниця між початковим сальдо за рахунком 643 та сальдо на кінець 2013 року становить 289218,32 грн. (2248906,30 грн. - 1959687,98 грн.). Вказана сума є нарахованим та сплаченим ПДВ з отриманих позивачем авансів у попередньому звітному періоді (2012 рік).

Після фактичної поставки товару у 2013 року вказана сума позивачем була відображена у бухгалтерському обліку як дохід та списана з рахунку 643.

Провівши аналогічні підрахунки за 2014 рік, судом було встановлено різницю між оборотами по дебету та кредиту рахунку 643 у розмірі 101827,57. Вказана сума є нарахованим та сплаченим ПДВ з отриманих позивачем авансів у попередньому звітному періоді (2013 рік).

На думку колегії суддів вказані різниці не можуть вважатись заниженням доходів для цілей податку на прибуток, оскільки такі різниці виникли у зв`язку з тим, що податковим органом не було враховано суми ПДВ із отриманих у попередньому періоді авансів при розрахунку доходу за правилами бухгалтерського обліку.

Оскільки відповідачем вказані обставини не спростовані, а матеріалами справи підтвержується правомірність відображення позивачем вказаних операцій у податковому та бухгалтерському обліку, висновки відповідача про заниження позивачем об`єкту оподаткування податком на прибуток в цій частині є необгрунтованими.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач визнає відмінність показників бухгалтерського та податкового обліку, самостійно сформованих ним за результатами перевіряємого періоду, тобто дохід, відображений в податковому обліку підприємства, є більшим за дохід, задекларований в звітності з податку на прибуток, висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток здійснено у межах норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства та фактичних обставин справи.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що невідповідність даних податкового та бухгалтерського обліку платника не є свідченням порушення платником правил оподаткування. Адже хоча бухгалтерський і податковий облік ґрунтуються на однакових первинних документах, втім застосування різних методів обліку доходів і витрат зумовлює відмінність між бухгалтерським та податковим прибутком, в результаті яких визнаються доходи або витрати в бухгалтерському та податковому обліку.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не доведено законності нарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов`язань з податку на прибуток .

Щодо висновків контролюючого органу про помилковість обрахування позивачем сум амортизації нематеріальних активів, колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що позивач помилково визначив строк корисного використання нематеріального активу 60 місяців. Крім того, в Акті зазначено, що амортизація на нематеріальний активи мала бути нарахована у розмірі 26,05 грн.

З приводу вказаного порушення апеллянт зазначив, що ним не нараховувалась амортизація на нематеріалі активи.

Апелянт зазначив, що помилково вказав суму у розмірі 201861 грн. у колонці 3 Таблиці 1 Додатку АМ до рядку 06.4.27 додатку ІВ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Показник у колонці 2 повинен був відповідати показнику колонки 1 та становити 383981 грн., а колонка 3 Таблиці 1 амортизації нематеріальних активів повинна бути пустою.

Під час перевірки позивач зазначав, що не має можливості подати уточнюючий розрахунок до Податкової декларації з податку на додану вартість за 2013 рік, оскільки строк подання уточнюючої звітності, передбачений ст.102 ПК України (1095 днів) закінчився.

Оскільки, що допущена позивачем технічна помилки щодо заповнення додатку АМ не призвела до жодних негативних наслідків для розрахунків з бюджетом, а також те, що станом на час виявлення вказаної помилки строк для подання уточнюючого розрахунку закінчився, колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для притягнення платника до відповідальності.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення не відповідають критерію пропорційності , адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами позивача, а тому відповідач приймаючи відповідні рішення, діяв протиправно, отже, заявлений позов є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних доручень від 19 серпня 2016 року № 1094 та №1095 позивачем було сплачено 1704,60 грн. та 59537,49 грн. судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом та відповідно до платіжного доручення № 976 від 20 серпня 2019 року сплачено 91863,14 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, загалом 153105,23 грн, які йому мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АМІК Авіейшен Україна - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АМІК Авіейшен Україна до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 24.05.2016 року № 0419140302 та від 24.05.2016 року № 0418140302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю АМІК Авіейшен Україна (код ЄДРПОУ 35031928) витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою у загальному розмірі 153105,23 грн. (сто п`ятдесят три тисячі сто п`ять) гривень 23 копійки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27.11.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев