Постанова

від 27.11.2019 по справі 300/1492/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10983/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Михальської М.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Іванишина В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення за № 387-03/2017 від 03.03.2017, -

суддя в 1-й інстанції Остапюк С.В.,

час ухвалення рішення - 25.09.2019 року, 12:17 год.,

місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 30.09.2019 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення за № 387-03/2017 від 03.03.2017.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Драгамирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області за №387-03/2017 від 03.03.2017 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність".

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, оскільки позивач не є особою, яка має право оскаржувати рішення Драгамирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області за №387-03/2017 від 03.03.2017 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність". Крім того, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду клопотання, який є вичерпним.

Представники позивача та відповідача апеляційну скаргу заперечили, зазначивши що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не зявилася, належним чином повідомлялася про час і місце слухання справи, подала клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з участю в іншому судовому засіданні. Колегія суддів відхиляє дане клопотання, оскільки явка представника третьої особи в суді апеляційної інстанції не є обовязковою, а третя особа ОСОБА_2 вправі був зявитися в судове засідання особисто або забезпечити іншого представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що втрата чинності рішенням Драгомирчанської сільської ради № 266-09/2016 "Про затвердження внесення локальних змін до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани від 16.11.2016 року" та рішенням "Про затвердження детального плану території земельної ділянки" № 348-01/2017 від 31.01.2017, на реалізацію яких Драгамирчанською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області прийнято рішення "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність" за №387-03/2017 від 03.03.2017, є підставою для визнання протиправним та скасування цього рішення.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

03.03.2017 рішенням ХІІ сесії VІІ скликання Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність" за № 387-03/2017 від 03.03.2017 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.1017 га по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Предметом оскарження до адміністративного суду може бути рішення суб`єкта владних повноважень, яке порушує права, свободи чи інтереси позивача. За правовою природою цих рішень виділяють два їх види: нормативно-правові акти та індивідуальні акти.

У статті 4 КАС (пункти 18, 19) визначено, що слід розуміти як нормативно-правовий акт, що є індивідуальним актом.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З`ясування виду акта має істотне значення, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються, а індивідуальні акти - лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Згідно з частиною другою статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Інші особи не можуть оскаржити такий акт.

Такий самий підхід застосовується і до правових актів індивідуальної дії. Оскаржити їх можуть лише особи, яких цей акт стосується.

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Згідно доводів позивача, рішення Драгомирчанської сільської ради №387-03/2017 від 03.03.2017 року Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність , яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення документації щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1017 по АДРЕСА_1, порушують її конституційні права та інтереси, а також права та інтереси жителів села Драгомирчани, так як на земельній ділянці по АДРЕСА_3 площею 2,737 га передбачається будівництво ряду важливих об`єктів соціального, оздоровчого, культурного та побутового характеру.

Проте, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно за своєю правовою природою є індивідуальним актом та стосується конкретного кола суб`єктів, а саме до ОСОБА_2 . Між тим, позивач не є суб`єктом правовідносин, щодо яких застосовується даний оскаржуваний акт і скаржити такий акт можуть лише особи, яких цей акт стосується.

Поряд з тим, втрата чинності рішенням Драгомирчанської сільської ради № 266-09/2016 "Про затвердження внесення локальних змін до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани від 16.11.2016 року" та рішенням "Про затвердження детального плану території земельної ділянки" № 348-01/2017 від 31.01.2017, не є підставою для скасування рішення "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність" за №387-03/2017 від 03.03.2017, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення зміни до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани від 16.11.2016 року бвули чинними, однак такі будуть враховуватися Драгомирчанською сільською радою під час розгляду проекту землеустрою та вирішення питання передачі земельної ділянки у власність.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 300/1492/19 - скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. Я. Качмар О. І. Мікула Повне судове рішення складено 27 листопада 2019 року.