Постанова

від 27.11.2019 по справі 826/6986/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6986/14 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" (далі - ТОВ "Функе Юкрейн") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом`янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013 року № 0007362208, № 0007372208 та податкової вимоги від 12.02.2014 року № 45-25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року, адміністративний позов ТОВ "Функе Юкрейн" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 року № 0007362208, № 0007372208, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 12.02.2014 року № 45-25.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Окружний адміністративний суд міста Києва розглянув справу та прийняв рішення від 05 серпня 2019 року, яким задовольнив позов.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні було задоволено клопотання апелянта та замінено Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та її правонаступника Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 20.09.2013 року по 26.09.2013 року ДПІ у Солом`янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Функе Юкрейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року з ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай".

Результати вказаної перевірки оформлені Актом від 03.10.2013 року № G5/26-58-22-08-11/36581663.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року у розмірі 379205,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: за 2012 рік на суму 379205,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року в розмірі 356138,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: червень 2012 року - 45463,00 грн., вересень 2012 року - 134770,00 грн., листопад 2012 року - 33956,00 грн., грудень 2012 року - 47290,00 грн., січень 2013 року - 81493,00 грн., червень 2013 року - 13166,00 грн.

04.11.2013 року на підставі висновків Акту перевірки відповідачем було прийнято

податкові повідомлення-рішення:

- № 0007362208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 534207,00 грн., у тому числі: 356138,00 грн. - за основним платежем та 178069,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0007372208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 568807,50 грн., у тому числі: 379205,00 грн. - за основним платежем та 189602,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В подальшому, а саме 12.02.2014 року, відповідачем сформовано та направлено ТОВ "Функе Юкрейн" податкову вимогу № 45-25 на суму узгодженого податкового боргу в розмірі 1265835,22 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначив, що судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що керівництво Товариства під час проведення перевірки відмовилось надати документи, що належним чином підтверджують реальність виконання укладених Товариством з його контрагентом угод; не дано оцінки аргументам ДПІ про те, що ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод і що відображені у податковій звітності угоди реально не виконувались.

Також Верховний Суд зазначив, що до матеріалів справи долучено копію вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року у справі № 761/22932/13-к, яким, крім іншого, встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ "Будрай". Ця обставина не може залишитися неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що податкову вимогу № 45-25 від 12.02.2014 року прийнято під час здійснення адміністративного та судового оскарження податкових рішень та про те, що сума грошового зобов`язання не є узгодженою, не відповідають залученим до справи доказам.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, зі змісту Акту перевірки встановлено, що остання була проведена згідно п.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп.78.1.11, п.78.1, ст..78, п.82.2, ст.82 Податкового кодексу України та на підставі постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України, старшого радника юстиції від 20.08.2013 року про призначення документальної перевірки ТОВ Функе Юкрейн з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Трейд , ТОВ Контакт-М , ТОВ Будрай за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.07.2013 року.

В Акті зазначено, що на вимогу ДПІ у Солом`янському районі ТУ Міндоходів у м.Києві всі необхідні для проведення перевірки ТОВ Функе Юкрейн первинні документи по фінансового-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.07.2013 року директор зобов`язався надати до 26.09.2013 року.

Враховуючи те, що обґрунтованої відповіді, установчих та первинних документів підприємства станом на 26.09.2013 року позивачем в порушення п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України надано не було, контролюючим органом було проведено перевірку на підставі наступних документів:

- податкової звітності та додатків до неї, поданої ТОВ "Функе Юкрейн";

- протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1 від 11.12.2012 року;

- протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 від 15.04.2013 року;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП Контакт-М від 05.10.2012 року № 1539/22-20/31958062;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Контакт-М щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, від 14.11.2012 року № 1908/22-90/31170724;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Будрай з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит за період з 23.07.2012 року по 21.06.2013 року № 162/22-90/38260798;

- інформації з ІС ЕБД "Податковий Блок", Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин щодо притягнення позивача до відповідальності за ненадання останнім документів для проведення перевірки. Крім того, відповідачем у визначений ПК України спосіб не зафіксовано факт ненадання позивачем первинних документів або перешкоджання останнім у доступі посадової особи контролюючого органу до таких документів, а також не надано суду жодного доказу, що останнім було вжито будь-які заходи, спрямовані на витребування у платника податків первинних документів. Суд зазначив, що оскільки посадовою особою відповідача проведена виїзна документальна перевірка за місцезнаходженням платника податків, доводи відповідача про ненадання платником первинних документів є безпідставними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації (п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України).

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №815/7386/16.

Факт ненадання позивачем первинних документів бухгалтерського обліку зафіксований у Акті перевірки від 03.10.2013 року № G5/26-58-22-08-11/36581663.

На думку колегії суддів, відсутність окремого процесуального документа (Акта про факт ненадання позивачем первинних документів або перешкоджання останнім у доступі посадової особи контролюючого органу до таких документів), а також не притягнення позивача до відповідальності на підставі ст.121 ПК України за ненадання останнім документів для проведення перевірки не можуть свідчити про неправомірність висновків податкового органу, викладених у Акті перевірки, щодо ненадання позивачем до перевірки документів бухгалтерського обліку.

Водночас, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що ним дійсно надавались документи бухгалтерського обліку до перевірки, проте податковим органом такі не були прийняті до уваги.

Щодо доводів податкового органу, викладених у Акті перевірки про те, що ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод і що відображені у податковій звітності угоди реально не виконувались, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ Трейдтех , ПП Контакт-М та ТОВ Будрай .

Зокрема, між позивачем (Замовник) з ТОВ Трейдтех , ТОВ Контакт-М та ТОВ Будрай (Виконавці) було укладено ряд однотипних договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини, за умовами яких Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити з наданої Замовником давальницької сировини та передати Замовникові готову продукцію (теплообмінники), а саме:

- у липні 2012 року укладено договори з ТОВ Трейдтех договори про виготовлення продукції з давальницької сировини від 02.07.2012 року № 02/07, від 02.07.2012 року № 03/07, від 09.07.2012 року № 04/07, від 20.07.2012 року № 05/07, від 23.07.2012 року № 06/07, від 24.07.2012 року № 07/07;

- у травні та червні 2012 року укладено договори з ПП Контакт-М про виготовлення продукції з давальницької сировини від 28.05.2012 року № 27/05, від 24.05.2012 року № 24/05, від 25.05.2012 року № 25/05, від 25.05.2012 року № 26, від 21.05.2012 року № 21/05, від 04.05.2012 року № 04/05, від 22.06.2012 року № 13/06, від 15.06.2012 року № 11/06, від 15.06.2012 року № 12/06, від 22.06.2012 року № 14/06, від 11.06.2012 року № 09/06, від 11.06.2012 року № 10/06, від 08.06.2012 року № 08/06;

- у перевіреному періоді укладено договори з ТОВ Будрай про виготовлення продукції з давальницької сировини від 20.08.2012 року № 2008, від 14.08.2012 року № 1408, від 10.08.2012 року № 1008, від 06.08.2012 року № 0608, від 02.08.2012 року № 0208, від 21.08.2012 року № 2108, від 27.08.2012 року № 2708, від 06.09.2012 року № 0609, від 04.09.2012 року № 0409, від 03.09.2012 року № 0309/1, від 03.09.2012 року № 0309/2, від 03.09.2012 року № 0309/4, від 03.09.2012 року № 0309/3, від 28.09.2012 року № 2809/1, від 28.09.2012 року № 2809, від 25.09.2012 року № 2509, від 24.09.2012 року № 2409, від 19.09.2012 року № 1909, від 11.09.2012 року № 1109, від 11.09.2012 року № 1009/1, від 12.09.2012 року № 1209, від 17.09.2012 року № 1709, від 07.09.2012 року № 0709/1, від 10.09.2012 року № 1009, від 14.09.2012 року № 1409, від 14.09.2012 року № 1409/1, від 03.10.2012 року № 03/10, від 05.10.2012 року № 05/10, від 08.10.2012 року № 08/10, від 09.10.2012 року № 09/10, від 09.10.2012 року № 09/10/1, від 10.10.2012 року № 10/10/1, від 10.10.2012 року № 10/10/2, від 10.10.2012 року № 10/10/3, від 11.10.2012 року № 11/10/1, від 11.10.2012 року № 11/10/2, від 12.10.2012 року № 12/10, від 16.10.2012 року № 16/10/1, від 16.10.2012 року № 16/10/2, від 16.10.2012 року № 16/10/3, від 16.10.2012 року № 16/10/4, від 16.10.2012 року № 16/10/5, від 17.10.2012 року № 17/10/1, від 17.10.2012 року № 17/10/2, від 17.10.2012 року № 17/10/3, від 18.10.2012 року № 18/10, від 19.10.2012 року № 19/10/1, від 19.10.2012 року № 19/10/2, від 19.10.2012 року № 19/10/3, від 22.10.2012 року № 22/10/1, від 22.10.2012 року № 22/10/2, від 22.10.2012 року № 22/10/3, від 22.10.2012 року № 22/10/4, від 23.10.2012 року № 23/10/1, від 23.10.2012 року № 23/10/2, від 23.10.2012 року № 23/10/3, від 24.10.2012 року № 24/10/1, від 24.10.2012 року № 24/10/2, від 26.10.2012 року № 26/10/1, від 26.10.2012 року № 26/10/2, від 26.10.2012 року № 26/10/3, від 26.10.2012 року № 26/10/4, від 31.10.2012 року № 31/10/1, від 31.10.2012 року № 31/10/3, від 31.10.2012 року № 31/10/2, від 31.10.2012 року № 31/10/5, від 31.10.2012 року № 31/10/4, від 01.11.2012 року № 01, від 02.11.2012 року № 02, від 06.11.2012 року № 06, від 07.11.2012 року № 07, від 08.11.2012 року № 08, від 09.11.2012 року № 09, від 15.11.2012 року № 15, від 16.11.2012 року № 16, від 19.11.2012 року № 19, від 20.11.2012 року № 20, від 21.11.2012 року № 21, від 28.11.2012 року № 28, від 29.11.2012 року № 29, від 10.12.2012 року № 1012, від 14.12.2012 року № 1412, від 21.12.2012 року № 2112, від 24.12.2012 року № 2412, від 26.12.2012 року № 2612.

На підтвердження фактичного виконання договорів позивачем до матеріалів справи додано копії: актів здачі-приймання робіт; видаткових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів прийому-передачі виконаних робіт; звітів про використані матеріали, податкових накладних, банківських виписок.

На переконання суду першої інстанції, наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи всі договори та документи первинного бухгалтерського обліку були підписані директором ТОВ "Трейдтех" - ОСОБА_1 та директором ПП "Контакт-М" - ОСОБА_4 .

Втім, вказані особи це заперечують.

Так, будучи допитаним у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012000000000004, ОСОБА_4 пояснив, що в жовтні 2011 року в нього було скрутне матеріальне становище, а тому він погодився на пропозицію побути директором за грошову винагороду в розмірі 200 доларів США. ОСОБА_4 зазначив, що рішення про перереєстрацію фірми не приймав, тільки розписувався в офіційних документах, які йому надавали, суб`єктів господарювання з якими ПП Контакт-М останнім часом проводило фінансово-господарські операції з реалізації товарів не знає.

Громадянка ОСОБА_1 , будучи допитаною у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012000000000004, зазначила, що у червні 2012 року погодилась на пропозицію чоловіка поїхати до м.Києва та підписати у нотаріуса за грошову винагороду у розмірі 1000 грн. документи. У вересні 2012 року вона дізналась від співробітників податкової міліції що являється директором, засновником та бухгалтером ТОВ Трейдтех . ОСОБА_1 зазначила, що не мала на меті займатися фінансово-господарською діяльністю, отримувати прибуток від ТОВ Трейдтех

Належно засвідчені копії протоколів допиту містяться у матеріалах справи.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі № 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі № 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі № 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16.

Обставини щодо непричетності директорів ТОВ "Трейдтех" та ПП "Контакт-М" до господарської діяльності зазначених товариств не спростовані позивачем в ході перевірки та в ході судового розгляду, а отже не можуть залишитися неврахованими при дослідженні реальності господарських операцій, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Та обставина, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків не може спростовувати достовірність їх пояснень стосовно характеру угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарської операції та формування на її підставі правомірної податкової вигоди.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача про те, що оцінка протоколів як джерела доказів є безпідставною, оскільки вони мають бути оцінені, з точки зору його належності (відношення до обставин справи), допустимості (отримання уповноваженими суб`єктами у спосіб та у порядку, встановлений законом), достовірності (відповідності фактам об`єктивної дійсності).

Крім того, взаємовідносини між позивачем та вказаними контрагентами не підтверджені й Актами перевірки ДПІ у Шевченківському районі від 05.10.2012 року №1539/22-20/31958062, віл 14.11.2012 року № 1908/22-90/31170724, від 26.12.2012 року № 2342/2220/38123948.

Щодо доводів податкового органу про те, що ТОВ Будрай не здійснювало та не мало можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод і що відображені у податковій звітності, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна копія вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року у справі № 761/22932/13-к, яким, крім іншого, встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ Будрай .

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що наявність указаного вироку, не свідчить про нереальність господарських операцій по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ Будрай , оскільки ОСОБА_5 не мав жодного відношення до господарської діяльності ТОВ Будрай у перевіреному періоді та не підписував від імені вказаного Товариства жодного первинного документа. Первинні документи підписані директором ТОВ Будрай ОСОБА_6 .

Колегія судді не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, у вказаному вироку, зокрема зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_6 є засновником суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю Будрай (код ЄДРПОУ 38260798). Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_5 , вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_6 .

Зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_5 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_6 зареєструвати на ім`я останнього, в органах державної влади суб`єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ Будрай (код ЄДРПОУ 38260798), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов`язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_5 пообіцяв виплатити ОСОБА_6 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_5 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_5 , та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_6 погодився на таку пропозицію.

Приблизно в середині липня 2012 року в денний час ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою прибув до нотаріальної контори, розташованої по вул. Солом`янській, буд в„– 5 , усвідомлюючи, що реєструє суб`єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_6 , який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ Будрай ; статут ТОВ Будрай (код ЄДРПОУ 38260798); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб`єкта підприємництва.

В подальшому ОСОБА_6 , під керівництвом та безпосереднім сприянням ОСОБА_5 , відкрив розрахунковий рахунок ТОВ Будрай (код ЄДРПОУ 38260798) № НОМЕР_1 у АТ "Фiнростбанк" (МФО 328599) та № НОМЕР_2 у ПАТ КБ "Iнтербанк" (МФО 300216).

Підписання ОСОБА_6 статутних документів ТОВ Будрай (код ЄДРПОУ 38260798) дало змогу невстановленим слідством особам здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації.

Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ Будрай (код ЄДРПОУ 38260798) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Вказані докази та обставини на переконання колегії суддів свідчать про відсутність реального виготовлення ТОВ Будрай продукції з давальницької сировини ТОВ Функе Юкрейн .

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до пункту 201.11 ст. 201 ПК платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (втратив чинність 01.03.2014 року), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом вказаних правових норм, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.03.2019 року у справі №826/2482/14, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган на обґрунтування своїх доводів додавав до матеріалів справи Акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ Трейдтех , ПП Контакт-М та ТОВ Будрай .

Зокрема, в Акті від 21.06.2013 року №162/22-90/38260798 зазначено, що ТОВ Будрай здійснювало діяльність за відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У Акті від 14.11.2012 року № 1908/22-90/31170724 зазначено, що ПП Контакт-М не знаходяться за юридичною та фактичною адресою: 4050 , Шевченківський р- н , м. Київ, вул. Мельникова, буд.81, корп.20 кв.20. Крім того зазначено, що у вказаного підприємства відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності відсутні, чисельність працівників становить 0,

Колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, доведено обставини які спростовують факт здійснення господарських операцій, достовірність і повноту відображення податку на додану вартість та податок на прибуток за вказаними спірними господарськими операціями.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо підтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з контрагентом колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ Функе Юкрейн про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013 року № 0007362208, № 0007372208 підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12.02.2014 року № 45-25, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За положеннями пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 57.3 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що податкова вимога складається контролюючим органом лише у випадку несплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 року № 0007362208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 534207,00 грн. та №0007372208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 568807,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу Товариства 04.11.2013 року, проте лист було повернуто до ДПІ Солом`янського району ГУ Міндоходів у м.Києві 06.12.2013 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Враховуючи те, що станом на 12.02.2014 року податкові повідомлення-рішення не були оскаржені Товариством ні у судовому ні у адміністративному порядку, контролюючим органом правомірно винесено на суму боргу податкову вимогу № 45-25.

Посилання Товариства на те, що ним було оскаржено спірні рішення, а тому сума боргу є неузгодженою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи Товариство звернулося до Головного управління Міндоходів у м.Києві зі скаргою на вказані рішення лише 25.02.2014 року. Листом Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.04.2014 року було залишено скаргу Товариства без розгляду, у зв`язку з тим, що скаржник звернувся поза межами строку встановленого для адміністративного оскарження. А адміністративний позов про скасування податкових повідомлень-рішень було подано лише 22.05.2014 року.

Враховуючи те, що під час розгляду справи було встановлено правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень та дотримання порядку прийняття податковим органом податкової вимоги, остання не підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи те, що за результатами апеляційного розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, підстави для відшкодування судових витрат на користь позивача, враховуючи приписи ст.139 КАС України, відсутні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27.11.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев