Постанова

від 29.01.2020 по справі 826/6986/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №826/6986/14

адміністративне провадження №К/9901/33936/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючої судді - Блажівської Н.Є.(суддя -доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

за участі:

секретаря судових засідань: Хлуд Т.Ю.,

представника відповідача: Гайдая В.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя: Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" (надалі також - ТОВ "Функе Юкрейн") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (в подальшому замінено правонаступником Головним управлінням ДФС у м. Києві) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 4 листопада 2013 року № 0007362208, № 0007372208 та податкової вимоги від 12 лютого 2014 року № 45-25.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам у справі, оскільки операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай" здійснювалися фактично.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, адміністративний позов ТОВ "Функе Юкрейн" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 4 листопада 2013 року № 0007362208, № 0007372208, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 12 лютого 2014 року № 45-25.

Постановою Верховного Суду від 6 лютого 2018 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв рішення від 05 серпня 2019 року, яким задовольнив позов. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання послуг позивачем у ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай", при цьому суд зазначив, що:

- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності;

- пояснення директорів ТОВ "Трейдтех" та ПП "Контакт-М" про непричетність до фінансово-господарської діяльності не можуть свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача,

- факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили;

- наявність вироку не свідчить про нереальність господарських операцій по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ Будрай , оскільки ОСОБА_1 не мав жодного відношення до господарської діяльності ТОВ Будрай у перевіреному періоді та не підписував від імені вказаного Товариства жодного первинного документа. Первинні документи підписані директором ТОВ Будрай ОСОБА_2.;

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Функе Юкрейн" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач безпідставно відобразив в податковому обліку наслідки операцій із контрагентами, оскільки:

- первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

- злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

У вироку зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_2 є засновником суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: ТОВ Будрай (код ЄДРПОУ 38260798), яке зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_1 , вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_2 ; зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_1 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_2 зареєструвати на ім`я останнього, в органах державної влади суб`єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ Будрай (код ЄДРПОУ 38260798), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов`язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_1 пообіцяв виплатити ОСОБА_2 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_1 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

- актами про неможливість проведення зустрічних звірок підтверджено факт неможливості фактичного здійснення операцій контрагентами.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року скасувати і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2019 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судом інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначив, що:

- судом апеляційної інстанції неправильно протлумачено положення законодавства щодо правоздатності юридичної особи та принципів правомірності правочинів, а також податкового законодавства, яке закріплює презумпцію індивідуальної відповідальності платника податків, що як наслідок, призвело до неправильного вирішення справи по суті;

- на момент вчинення відповідних правочинів усі підприємства-контрагенти були належним чином зареєстровані як платники податків;

- факт перерахування коштів ТОВ Функе Юкрейн на користь підприємств- контрагентів податковим органом не спростовувався, а, отже, мало місце настання однієї із двох підстав для включення таких операцій до податкової звітності;

- отримана у ході досудового слідства по кримінальних справах інформація, в тому числі під час допиту в якості свідків директорів ТОВ Трейдтех , ПП Контакт-М , на яку посилався відповідач в обґрунтування доводів про недобросовісність операцій позивача, не може слугувати належним підтвердженням нереальності операцій;

- вироки за угодами про визнання винуватості не мають преюдиційного значення у межах одного процесу (кримінального), а тому не мають преюдиційного значення у межах різних процесів (у даному випадку адміністративного);

- суд апеляційної інстанції неправомірно взяв до уваги вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к, на який контролюючий орган посилався як на підставу нереальності господарських правовідносин з ТОВ Будрай .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено акт від 3 жовтня 2013 року № G5/26-58-22-08-11/36581663, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- підпунктів 138.1.1, 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня .2012 року у розмірі 379 205,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період в розмірі 356138,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0007362208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 534207,00 грн., у тому числі: 356138,00 грн. - за основним платежем та 178069,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0007372208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 568807,50 грн., у тому числі: 379205,00 грн. - за основним платежем та 189602,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про те, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, а до витрат - суми витрат за результатами операцій із ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай", оскільки такі операції фактично не здійснювались про що вказують наступні обставини:

- директори ТОВ "Трейдтех" та ПП "Контакт-М" надали пояснення, згідно з якими заперечили свою участь у фінансово-господарській діяльності контрагентів;

- за результатами проведених контрольних заходів ТОВ Трейдтех , ПП Контакт-М , ТОВ Будрай встановлено неможливість проведення зустрічної звірки та неможливість ведення такими суб`єктами господарської діяльності.

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу позивача 4 листопада 2013 року, проте лист було повернуто до ДПІ Солом`янського району ГУ Міндоходів у м. Києві 6 грудня 2013 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Враховуючи те, що станом на 12 лютого 2014 року податкові повідомлення-рішення не були оскаржені Товариством ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржено відповідачем сформовано та направлено ТОВ "Функе Юкрейн" податкову вимогу № 45-25 на суму узгодженого податкового боргу в розмірі 1 265 835,22 грн.

В акті перевірки зазначено, що на вимогу податкового органу всі необхідні для проведення перевірки ТОВ Функе Юкрейн первинні документи по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період діяльності з 1 січня 2012 року по 31 липня 2013 року директор був зобов`язаний надати до 26 вересня 2013 року.

З огляду на те, що обґрунтованої відповіді, установчих та первинних документів підприємства станом на 26 вересня 2013 року позивачем на порушення вимог пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України надано не було, контролюючим органом було проведено перевірку на підставі наступних документів:

- податкової звітності та додатків до неї, поданої ТОВ "Функе Юкрейн";

- протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3 від 11 грудня 2012 року;

- протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_4 від 15 квітня 2013 року;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП Контакт-М від 5 жовтня 2012 року № 1539/22-20/31958062;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Контакт-М щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, від 14 листопада 2012 року № 1908/22-90/31170724;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Будрай з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит за період з 23 липня 2012 року по 21 червня 2013 року № 162/22-90/38260798;

- інформації з ІС ЕБД Податковий Блок , Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) з ТОВ Трейдтех , ТОВ Контакт-М та ТОВ Будрай (Виконавці) було укладено договори про виготовлення продукції з давальницької сировини, за умовами яких Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити з наданої Замовником давальницької сировини та передати Замовникові готову продукцію (теплообмінники).

Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, всі договори та документи первинного бухгалтерського обліку були підписані директором ТОВ "Трейдтех" - ОСОБА_5 та директором ПП "Контакт-М" - ОСОБА_6

Так, будучи допитаним у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012000000000004, ОСОБА_6 пояснив, що він за грошову винагороду в розмірі 200 доларів США погодився на пропозицію побути директором ПП "Контакт-М". ОСОБА_6 зазначив, що рішення про перереєстрацію юридичної особи не приймав, тільки ставив підпис в офіційних документах, які йому надавали, суб`єкти господарювання, з якими ПП Контакт-М проводило фінансово-господарські операції з реалізації товарів, йому невідомо.

Громадянка ОСОБА_5 , будучи допитаною у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012000000000004, зазначила, що у червні 2012 року погодилась на пропозицію чоловіка поїхати до м. Києва та підписати у нотаріуса за грошову винагороду у розмірі 1000 грн. документи. У вересні 2012 року вона дізналась від співробітників податкової міліції, що є директором, засновником та бухгалтером ТОВ Трейдтех . ОСОБА_5 зазначила, що не мала на меті займатися фінансово-господарською діяльністю, отримувати прибуток від діяльності ТОВ Трейдтех

Судами попередніх інстанцій досліджена наявна у матеріалах справи копія вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к, яким затвердженого угоду про визнання винуватост,і та встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ Будрай .

Так, у вказаному вироку, зокрема зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_2 є засновником суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: ТОВ Будрай , яке було зареєстровано в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_1 , вчинене повторно, а також за згодою і безпосередньою участю ОСОБА_2 . Зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_1 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_2 зареєструвати на ім`я останнього, в органах державної влади ТОВ Будрай , створене для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів, пов`язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_1 пообіцяв виплатити ОСОБА_2 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_1 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_1 , та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію.

Приблизно в середині липня 2012 року в денний час ОСОБА_1 , реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою прибув до нотаріальної контори, розташованої по вул. Солом`янській, буд в„– 5 , усвідомлюючи, що реєструє суб`єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, схилив ОСОБА_2 , який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність, протокол загальних зборів учасників, статут, реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі.

В подальшому ОСОБА_2 під керівництвом та безпосереднім сприянням ОСОБА_1 . відкрито розрахунковий рахунок ТОВ Будрай . Підписання ОСОБА_2 статутних документів ТОВ Будрай дало змогу невстановленим слідством особам здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації.

Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ Будрай від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

В акті від 21 червня 2013 року №162/22-90/38260798 зазначено, що ТОВ Будрай здійснювало діяльність за відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У акті від 14 листопада 2012 року № 1908/22-90/31170724 зазначено, що ПП Контакт-М не знаходиться за юридичною та фактичною адресою. Крім того зазначено, що у вказаного підприємства відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності відсутні, чисельність працівників становить 0.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу

Отже, у податковому обліку суми витрат та суми податкового кредиту за операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Разом з тим, сам по собі факт перерахування коштів на користь підприємств- контрагентів, а також та обставина, що останні належним чином зареєстровані як платники податків не є єдиними передумовами, які надають право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшувати оподатковуваний дохід на суму витрат.

Згідно з позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 січня 2016 року у справі №826/11531/14, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі № 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі № 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі № 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду України.

Поряд з цим судом касаційної інстанції враховується, що положення статті 472 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо ненадання до перевірки первинних документів, неможливості, в силу відсутності необхідних ресурсів, контрагентами здійснити відповідні поставки товарів (послуг) необхіно погодитися із висновками про те, що між позивачем та його контрагентами операції оформлювались без фактичного здійснення.

Щодо суті пояснень керівників контрагентів позивача - директорів ТОВ "Трейдтех" та ПП "Контакт-М", які вказували на непричетність до ведення господарської діяльності відповідних юридичних осіб, а також, зважаючи на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к, яким, крім іншого, встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ Будрай , суд апеляційної інстанції, використовуючи цілком правильну аргументацію щодо необхідності комплексного дослідження обставин справи та підтвердження операцій відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність врахування всіх повідомлених контролюючим органом фактичних обставин, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність фактичного здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій доводить правомірність висновків контролюючого органу про безпідставність формування позивачем витрат і податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай", що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Правова позиція щодо необхідності врахування вироку у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій підтверджується постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі №826/8779/16.

Фактично доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, стосуються оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі. Разом з тим, питання про достовірність доказів, їх співвідношення (перевага одних доказів над іншими), додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в даному випадку не підтверджено реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходив із підтвердженості висновків відповідача про безпідставне формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами операцій із ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай" та правомірності оскаржених індивідуальних актів.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.Б. Гусак

Є.А. Усенко

Повний текст постанови складено 3 лютого 2020 року.